24.Поняття, склад і структура інвестицій. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування капітальних інвестицій.

Інвестиції - це довгострокові вкладення грошових коштів у об’єкти п-цької діяльності з метою одержання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Залежно від того, де вкладається капітал виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні(капітальні), а зовнішні — на прямі й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.

Капітальні інвестиції – засоби, що направляються на розширене відтворення необоротних активів та об’єктів соціальної інфраструктури п-ства. Вони складаються з : витрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових необоротних активів.

Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості конкретного проекту, закордонні інвестицій, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту називаються портфельними.

Розрізняють галузеву, територіальну, технологічну, відтворювальну структуру капітальних інвестицій, а також структуру за формами власності.

Галузева - хар-є відсоткове відношення розподілу інвестицій між галузями народного господарства. Територіальна – хар-є процентний розподіл інвестицій у територіальному розрізі, що припускає забезпечення максимальної віддачі шляхом удосконаленого РПС. Технологічна – це співвідношення між витратами на устаткування, на будівельно-монтажні роботи та іншими витратами. Відтворювальна - визначає співвідношення витрат на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючих підприємств та на будівництво нових п-ств.

Процес планування капітальних вкладень на п-ствах охоплює два послідовно здійснювані етапи: перший — обчислення необхідного обсягу капітальних інвестицій на розрахунковий період;другий - визначення конкретних джерел їхнього фінансування.

Якщо немає потреби у збільшенні обсягу виробництва продукції на відповідному підприємстві, то має здійснюватись лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Необхідний для цієї мети розмір капіталу (грошових коштів) обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та про реальні ціни на нього. При цьому мають бути враховані вартість монтажу (встановлення) нової техніки і капітальний дохід від реалізації машин та інших засобів праці, що вибувають з експлуатації.

Якщо ж попит на продукцію підприємства постійно зростає, а отже виробнику вигідно збільшити обсяги виробництва з допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей.

Тому необхідне здійснення розширеного відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури. Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом використовують залежно від стадії планування два методи: перший — попередньо-приблизних розрахунків (на підставі показника питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності); другий — прямих розрахунків (за даними кошторису технічного переозброєння і реконструкції або розширення підприємства).

Для забезпечення ефективної господарської діяльності п-ства важливим є також визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій. Для першого варіанта економічної ситуації: якщо суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни застарілого устаткування, то для покриття частини, що її бракує, треба використати інші джерела формування коштів, зокрема, оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку.

Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів може здійснюватися за рахунок випуску і продажу цінних паперів, використання довгострокового кредиту, а також державного фінансування чи закордонних інвестицій.