20.Поняття про собівартість виготовленої продукції та її види.

Собівартість продукції – грошовий вираз затрат п-ства на виробництво і реалізацію продукції, який характеризує ефективність всього виробничого процесу на підприємстві.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічн. заходів, встановлення цін на продукцію.

За ступенем охоплення п-ств розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість. Індивідуальна - характеризує витрати окремого п-мства на виробництво і реалізацію продукції. Галузева – показує середні у галузі витати на виробництво.

Виходячи із місця формування затрат розрізняють виробничу, цехову та повну собівартість. Цехова собівартість - включає всі прямі витрати, пов’язані з виробництвом певного виду продукції (матеріальні і на оплату праці). Виробнича собівартість – включає прямі матеріальні витрати, прями витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати. Повна собівартість – сукупність витрат, що становлять виробничу собівартість, а також адміністративні витрати і витрати на збут.

Залежно від часу формування затрат виділяють планову, фактичну, нормативну та кошторисну собівартості. Планова – являє собою прогноз величини витрат певної господарської організації на виготовлення конкретної продукції. Фактична – відображає фактичні витрати п-ства на виробництво і реалізацію продукції за даними бух.обліку. Кошторисна собівартість визначається господарською організацією відповідно до норм та цін, визначених у кошторисі, які діють на момент її розрахунку.

Показниками собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці є : витрати на 1 грн. товарної продукції - В_{1грн ТП} = С_ТП / Q_ТП ; собівартість окремих видів продукції - визначається на основі калькуляції собівартості окремих видів продукції.

21.Кошторис витрат і калькуляція собівартості готової продукції.

Кошторис витрат - загальна сума витрат на виробництво і збут продукції в цілому по підприємству в певному розрахунковому періоді. Основні економічні елементи витрат, що входять до розрахунку кошторису виробництва, становлять п'ять основних груп: Матеріальні витрати (складаються з витрат на сировину й основні матеріали; покупні напівфабрикати; виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, допоміжні матеріали). Заробітна плата(всі види і форми оплати праці виробничого персоналу підприємства).Відрахування на соціальні потреби. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів. Відповідно до балансової вартості вста­новлюються нормативи амортизаційних відрахувань на їх повне відтворення. Інші операційні витрати.

На відміну від кошторису, калькуляція - це обчислення собівартості окремого виробу. Об'єкт калькулювання – це та продукція чи роботи, собівартість яких обчислюється. До них належать: основна, допоміжна продукція; послуги чи роботи. Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця- одиниця його кількісного виміру. Під час калькулювання витрати групують за калькуляційними статтями, перелік яких залежить від особливостей виробництва.

До виробничої собівартості включаються: прямі матеріальні витрати (купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали, витрати на паливно-енергетичні ресурси); прямі витрати на оплату праці (основна та додаткова заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві). Інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, втрати від браку).Загальновиробничі витрати:(витрати на управління виробництвом; амортизація ОЗ загвир.признач.; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування ОЗ та ін. необоротних активів загвир.признач.; комунальні витрати; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища; інші витрати (нестачі НЗВ; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).