16.Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання. Визначення чисельності персоналу підприємства.

Продуктивність праці - це показник,що характеризує її ефективність і відображає співвідношення обсягу продукції,робіт,послуг та к-сті праці, затраченої на його виробництво. Він характеризує ступінь плодотворності конкретної праці.

Показниками вимірювання рівня продуктивності праці є виробіток та трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник р-ня прод.праці, що визначається к-стю продукції,виробленої одним працівником за 1 роб.часу:

В=О/Ч_пл , де О – обсяг виробництва, Ч-планова чисельність персоналу.

Трудомісткість - це обернений показник, що характеризує кількість робочого часу, витраченого на виробництво 1 продукції і розраховується за ф-лою: Тр=Ч/О.

Залежно від виміру обсягу виробництва розрізняють: вартісні, трудові, натуральні показники продуктивності праці. Натуральні - визнач. шляхом ділення обсягу виробленої продукції у фіз.од.(шт,м,пари) на к-сть затраченого часу в нормогодинах.

Вартісні - визнач. діленням обсягу виробл.продукції в грошов.виразі на затрати праці в людино-днях, людино-годинах. Трудові – визнач. діленням обсягу прод-ції, представленої в затратах роб.часу в нормогодинах на к-сть робітників.

Чисельність персоналу планують окремо за кожною категорією і в цілому по підприємству. При цьому розраховують явочну, облікову і середньооблікову чисельність працівників. Явочна – визнач. к-стю працюючих, які фактично вийшли на роботу. Середньооблікова - визнач. за певний період часу як сума щоден. облікової чисельності персоналу, віднесена до к-сті календарних днів розрахункового періоду. Облікова – включ. всіх постійних, тимчасових і сезонних робітників, прийнятих на роботу на строк, що перевищує 1 день.

Планову чисельність осн.робітників визначають 3 способами: за трудомісткістю Ч =Т_сум / Ф_д*К_в.н ; за нормами обслуговування Ч = ( Н*З_м*К_я.о) / Н_о ; за нормами виробітку Ч = N / ( Ф_д*К_в.н*Н_вир).

17.Форми та системи оплати праці працівників підприємства.

Оплата праці має певну структуру, яка визначається співвідношенням певних її частин: основна зарплата - винагорода за виконану роботу працівникам за тарифними ставками чи окладами і за відрядними розцінками за обсяг роботи; додаткова з/п – винагорода за роботу понад встановлені норми, за окремі показники і особливі умови праці (доплати,надбавки,премії): інші заохочувальні та компенсаційні виплати( виплати за рез-ми роботи за рік, премії за спец.системами, грошові та матеріальні виплати).

Оплата праці ґрунтується на тарифній системі, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифні сітки – сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифна ставка – ТС1 розряду визначається на законодавчому рівні відповідно до мін.розміру зарплати, ТС інших розрядів визначаються множенням ТС1 на відповідний коефіцієнт іншого розряду. Тарифно-кваліфікаційні довідники – нормативні документи, в яких усі види робіт, що виконуються на будь-якому виробництві, розподіляються на групи залежно від їхньої складності : ТКД викор. для тарифікації робіт і встановлення кваліфікац.розрядів робітникам.

Форми оплати праці : погодинна і відрядна. Погодинна форма - оплата праці залежить від кількості відпрацьованого часу і встановлених ставок чи посадових окладів. Має такі системи оплати праці: 1) Пряма погодинна З_погод = Ф_міс*С_год ; 2) Погодинна-преміальна З_прем = З_погод*Д , Д - сума преміальних доплат.

Відрядна – передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу. Вона включає такі системи: 1) Пряма відрядна З_відр = Р_і *N_ф ; 2) Відрядно-преміальна З_{прем.відр} = З_відр + Д_в ;

3) Відрядно-прогресивна З_{відр.прог} = З_відр + ((З_відр* К_вих.б ) / К_вн )* К_р, де К_р-коеф.збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат;

4) Непряма відрядна З_н.відр = Nф_і + Рнв_і , де Nф_і – фактично виготовлена к-сть продукції і-м основним робітником за зміну, Рнв_і – непряма відрядна розцінка, при обслуговуванні і-го основного робітника.