9. Фізична культура в країнах Стародавнього Сходу

Джерелами наших знань про фізичну культуру країн Стародавнього Сходу є, перш за все, пам'ятки матеріальної культури, різні зображення на стінах храмів, палаців і могильників, деякі пам'ятники давньосхідної писемності і частково свідчення античних авторів. Проте цілісної картини про що існували в той час системах фізичного виховання у нас поки немає. Найбільш повні дані ми отримуємо з історії Стародавнього Єгипту, почасти Ассирії і Перської держави. Деякі відомості є про розвиток фізичної культури в Індії та Китаї.

Характерною рисою фізичної культури країн Стародавнього Сходу була її військова спрямованість. Широко застосовувалися різні військові вправи, також верхова їзда, боротьба, плавання, полювання і деякі інші види фізичних вправ, близьких до військової справи. Так, наприклад, у Єгипті, в містечку Бені - Гассан, могильнику вельможі виявлені зображення численних прийомів вільної боротьби та фехтування на палицях.

Збереглося дуже багато пам'яток з зображеннями царського полювання на диких звірів. Це полювання не мала практичної цінності, але вона повинна була прославляти силу і сміливість монарха, не боявся небезпеки.

Разом з тим в країнах Стародавнього Сходу серед народу широко були поширені різні акробатичні вправи та інші видовищні види фізичних вправ. Сила і спритність цінувалися дуже високо, інтерес до прояву фізичних сил у населення завжди був великим. Користуючись цим, але духовенство пов'язувало фізичну культуру з релігією, найчастіше перетворюючи змагання в частина релігійних обрядів.

15.Особливості фк європейських країн у середні віки.

Слов’яни й угорці , що утворили пізніше свої держави, створили свою феодальну фізичну культуру відповідно до Римської та Візантійської імперій,специфічних рис.

На перетворенні їхньої фізичної культури позначився вплив народів, що стояли вже на більш високому ступені феодальної форми фізичної підготовки. У цьому, природно, вирішальну роль відіграли також економічні і політичні зв’язки. Так, на фізичній культурі руських князівств позначався вплив Візантії, а на фізичній культурі угорців і поляків — вплив німецького лицарського ордена. ідеалом людини середньовічного світу став святий образ аскетичного ченця, що ніс на своєму чолі відображення страждань в ім’я порятунку душі. Мабуть, ніщо не вказує яскравіше на контраст між двома світоглядами, як зміна поняття «аскетизм».Фігура святого аскета, що заперечує фізичну культуру, була загальним ідеалом для всіх соціальних прошарків.  У лицарі поважали і вважали гідними наслідування не тільки фізичну силу, бойовий дух, свідомість орденської честі і поводження відповідно до запропонованих норм кодексу поведінки, але і те, що ці якості лицар підкоряв службі господу богу і церкві. Відродження — період в історії культури XIV—XVI століть, тоді визначальними у прискореному розвитку природознавства, філософії, літератури, мистецтва, педагогічної думки і фізичної культури стали суспільний вплив і антифеодальний світогляд міської буржуазії, що піднімається. Його основу склав розвиток економіки, у якому сполучалися прогрес ремесел, торгівлі, транспорту, географічні відкриття. У Північній Італії й інших найбільш розвинених пунктах Європи виникали зародки капіталізму. У формуванні сформованої під впливом цих суспільно-економічних факторів фізичної культури епохи Відродження брали участь два тісно взаємозалежних ідейних плини: гуманізм і Реформація.

Гуманізм замість теологічної культури середньовіччя орієнтувався на культуру, педагогіку, систему цінностей і норми поведінки, у центрі яких знаходилася людина. Сюди відносилися навчання дворянської і буржуазної молоді класичному мистецтву, музиці, літературі; засвоєння модних природничонаукових знань; знання військової справи; захоплення красотами природи; визначені навички в полюванні, іграх, танцях, змаганнях Реформація протиставляла ієрархічній, авторитарній вірі релігійність, засновану на індивідуальних сприйняттях і спонукальних мотивах, створюючи відповідні їй систему виховання і спосіб життя.

Культура гуманізму, у центрі якої знаходилася людина, у чималій мірі підготувала появу релігійної культури, викликаної до життя Реформацією. Хоча Реформація протистояла світському погляду гуманістів на життя, однак у вимозі відновити колишню чистоту релігії вона заперечувала головний інститут ідеології феодалізму — папство. Культурно-історичне сполучення гуманізму і Реформації виникало з єдності

рушійних сил, що стояли за соціальними битвами епохи. Завдяки новому класу буржуазії, що створював свої власні закономірності у світі ігор і інших заходів, обмежених ритуалами змагань, що нерідко таїли в собі небезпеку для життя, виділилася особлива область, розвиток якої привів, з одного боку, через джентльменську спортивну діяльність до формування системи ідей сучасного спорту, суспільного за своїм характером; з іншого боку – до виникнення зв’язаного з визначеними інститутами фізичного виховання.