988Рік - Запровадження християнства в Київській Русі.

Найголовніша реформа цього періоду – введення Володимиром християнства. Цим актом:

• Руська земля була поставлена в один ряд з усіма цивілізованими країнами Європи; зміцнювався її авторитет і міжнародні зв’язки.

• Влада великого князя освячувалася єдиним богом, одною вірою, що відповідало ідеї єдиної держави.

• Люди звільнялися від страху перед силами природи, ставали на шлях самовдосконалення, прагнучи запровадити високі норми християнської моралі.

• Широко відкривалися можливості використання давньої візантійської культури в усіх ділянках суспільного життя Русі (праві, освіті, будівництві, мистецтві тощо.)

ІІІ-й етапПолітична роздробленість (кінець ХІ початок – XIV ст.) Її специфічними рисами були прогресуючий характер і наростання князівських міжусобиць.З часом, після смерті В.Мономаха і йогосина Мстислава, удільні князі зміцніли настільки, що частина з них (Володимирський, Чернігівський та інші) присвоїли собі титул “великий князь”, почали вести самостійну політику і незалежне від Києва життя. Настав ІІІ-й етап розвитку Руської землі.

Основні показники нового процесу:Одночасно з розквітом і піднесенням авторитету Київської Русі все більше виявлялися ознаки її ослаблення, децентралізації. Свідченням цього є: зменшення влади Великого князя; зростання сили удільних князів; виникнення дуумвіратуі триумвірату в управлінні державою; князівські з’їзди (снеми); посилення експансії половців; князівські міжусобиці.

5.Русь на історичному етапі роздроблення. Галицько-Волинська держава.

Політична роздробленість (кінець ХІ початок – XIV ст.) Її специфічними рисами були прогресуючий характер і наростання князівських міжусобиць.Основні показники нового процесу:Одночасно з розквітом і піднесенням авторитету Київської Русі все більше виявлялися ознаки її ослаблення, децентралізації. Свідченням цього є:зменшення влади Великого князя;зростання сили удільних князів;виникн ення дуумвірату і триумвірату в управлінні державою;князівські з’їзди (снеми) ;посилення експансії половців;князівські міжусобиці. Наслідки розробленості:У ХІІІ ст. утворилося 12 самостійних князівств (земель). На початку ХІІ ст. їх стало 50, у XIV ст. – 250.Піднесення ролі міст як складних соціально-економічних і політико-адміністративних організмів.Розширення торгівлі між землями (князівствами), містами .Нерівномірність розвитку князівств: ослаблення одних і вивищення інших.Ослаблення обороно здатності руських земель. Країна стала відносно легкою здобич ю агресивних сусідів. В умовах роздробленості існувала і набирала сили тенденція економічного і політичного об’єднання. Найповніше вона проявилася у двох південно-західних князівствах: Галицькому і Волинському. У 1199 році ◄Волинський князь Роман Мстиславович об’єднав ці князівства. Утворилося Галицько-Волинська держава, яка ще 100 років після встановлення монголо-татарського іга з честю представляла східносло в’янську державність на міжнародній арені. У 1203 році князь Роман завдав поразки своїм суперникам із Суздаля й оволодів Києвом. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, українські князівства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Здавалося, от-от має відбутися об'єднання всіх колишніх київських земель, що складають територію сучасної України. В 1205 р., йдучи польськими землями, Роман потрапив у засідку й загинув. Територіальне об'єднання, яке він створив, протрималося всього шість років — занадто короткий час, щоб із нього могло викристалізуватися якесь стійке політичне ціле. І все ж сучасники Романа на визнання його видатних досягнень називали його «Великим» і «повелителем усієї Руси». Зовнішня політикаборотьба за зміцнення країни з хрестоно сцями , Литвою та ятвягами, Угорщиною, монголо-татарами;спроба укласти союз проти монголо татар з Папою Римським; встановлення дружніх відносин з Польщею та Угорщиною. Внутрішня політикаб оротьба з боярською опозицією;зміцнення міст. Перенесення столиці у м. Холм;проведення військової реформи: запровадження ополчення та важкоо зброєної кінноти;боротьба з Болохівською землею, яка перейшла у підпорядкування татар. начення Галицько-Волинського князівства в історії українського народу1.Галицько-Волинське князівство стало першою етнічною українською державою, землею, де відбувався процес формування української народності.2. Успадкувало і розвинуло державні традиції Київської Русі.3.Зберегло від асиміляції та знищення культуру, традиції, мову українського народуНаприкінці ХІІ – початку XIV ст. внаслідок посилення феодальних усобиць і татарських набігів єдність і могутність Галицько-Волинського князівства послаблюються. На руські землі все більше зазіхають польські, литовські, угорські феодали. Після смерті Юрія ІІ Болеслава у 1340 році Галицько-Волинське князівство перестало існувати.

Білет № 6