50. Черкащина – край б. Хмельницького і т. Шевченка: історія області

Одними з крупних повстань XVIII століття на Правобережній Україні були виступи селянських мас на Черкащині проти польсько-шляхетського пригноблення, відомі під назвами Коліївщина та Гайдамаччина.

Черкащина пов'язана з діяльністю декабристів в Україні. Один з центрів декабристського руху в Україні — Кам'янка.

Реформа 1861 року дала поштовх швидкому розвитку капіталізму. У другій половині XIX століття провідне положення на Черкащині займала цукрова промисловість. Щорічно тут вироблялося цукру на 26 мільйонів карбованців. Могутні цукрові заводи діяли в Черкасах, Смілі, Шполі, Городищі. З розвитком промисловості в регіоні розвивався і робітничий клас. У 1885 році на правобережній частині Черкащини діяло 210 фабрик і заводів, на яких було зайнято 18 тисяч робітників.

В 1917 — 1920 рр. на території Черкащини на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. Радянська влада утвердилася у 1920 р. Довго після того, як Уряд УНР припинив свою діяльність, частина Черкащини входила до Холодноярської Республіки. Холодноярська Республіка — ,була частина УНР, де козаки найдовше вели збройний опір більшовикам (до 1922—1924 років).

Радянський період

З середини 1941 року територія Черкащини стала ареною кровопролитних битв Другої світової війни. Оборонні бої на цій ділянці фронту вели 26-у, 6-у, 38-у, 12-у армії, а також Дніпровський загін Пінської військової флотилії. Використовуючи перевагу в живій силі і техніці, окупанти захопили в серпні — вересні всю територію краю. Під Уманню ворог створив табір смерті для радянських військовополонених.

18 червня 1943 року гітлерівці оточили хутір Буда Чигиринського району і підпалили його, а потім учинили дику розправу над жителями. Всього було знищено 82 людини. На боротьбу проти гітлерівських окупантів піднялися люди, що залишилися тимчасово на окупованій території. На Черкащині діяли більше 30 партизанських загонів і з'єднань.

Після запеклих боїв 14 грудня 1943 року Черкаси були звільнені від німецько-фашистських загарбників військами 2-го Українського фронту.

Однією з видатних операцій Великої Вітчизняної Війни була Корсунь-шевченківська битва. Гітлерівські війська зміцнилися на Корсунському виступі і готувалися до контрнаступу на схід. Радянське командування розробило план оточення і знищення фашистського угрупування. У цій битві брали участь війська 1-го і 2-го Українських фронтів. Вона закінчилася повним розгромом ворога. 149 воїнів Черкащини, удостоєні звання Героя Радянського Союзу, двом з них це звання присвоєно двічі.

Активною була діяльність націоналістичного руху опору на Черкащині. Тут оунівці проводили активну організаційну роботу. В Умані націоналісти із підгрупи М.Сидора-«Чарторийського» провели два віча, створили міську управу і організували міліцію. Було створено підпільні осередки у Манківці, Іванках, Тальному, Поташі і Трубецькому. Від осені 1941 року діяв Звенигородський окружний провід ОУН (р) на чолі із Сивоконем. Одним із організаторів підпілля був Антін Шкільний, колишній отаман Вільного Козацтва, член Козачої Ради, посол від Ради до кубанців. Весною наступного, 1942-го року, німецькі карні органи провели арешти серед членів окружного і районного проводів Звенигородщини (всього 15 чоловік) і ліквідували видавництво, де друкувався націоналістичний часопис «Рідне слово».

Післявоєнний період

7 січня 1954 року була сформована Черкаська область, до якої ввійшли три міста обласного підпорядкування (Черкаси, Сміла, Умань) і території 30 районів Київської, Полтавської, Кіровоградської і Вінницької областей. 26 лютого 1958 року нагороджена орденом Леніна.