33. Сталінщина, її сутність та наслідки в 1930 роках.

У ході індустріалізації, колективізації і так званої "культурної революції" утверджувався в Радянській Україні тоталітарний режим. Особливу увагу необхідно звернути на розширення соціальної бази, на яку він опирався. Глибокі соціальні зрушення у житті робітничого класу, селянства, "колективізація" праці, насильство» страх, знищення кращих працівників призвели до загрози виродження українського народу як нації. Побут, традиції і звичаї українського села були значною мірою зруйновані. Розширення адміністративного апарату - опори сталінського режиму - вело до зростання чисельності службовців, їхня кількість збільшилася з 1928-го по 1940 р. майже у 4 рази.

У 30-х роках вся повнота влади в СРСР була сконцентрована у Москві. Національні республіки втратили, по суті, останні ознаки суверенності. В центрі і на місцях повними господарями стали партійно-бюрократичні апарати.

Репресії тепер були спрямовані не лише на інтелігенцію, робітників, селян, а й на службовців, апаратних працівників, членів компартії, військових. Страхітливих рис набрали "чистки" партії. За звинуваченнями в націоналізмі Жертвами "чисток" стали понад 15 тис. відповідальних працівників. Між січнем 1933-го та січнем 1934 р. КП(б)У втратила близько 100 тис. членів. Майже всіх усунутих з посад розстрілювали або висилали.

Керівництво ЦК КП(б)У зробило спробу обмежити масштаби репресій, але цим лише накликало кару на себе. Спочатку був усунутий Постишев, і а Україну прибули 3 особистих представники Сталіна - В.Молотов, М.Єжов та М.Хрущов. Сталін прийняв рішення ліквідувати партійно-державне керівництво України.

У 1937 р. репресії вдарили по військових. Загинули командуючі військами Київського і Харківського військових округів, всі командири корпусів і половина командирів полків. Серед репресованих були відомі червоноармійські командири Й.Є.Якір, І.І.Гаркавий, Є.І.Ковтюх, Л.І.Федько, Д.А.Шмідт, Б.М.Думенко та ін. Загалом у Київському та Харківському військових округах тільки протягом червня 1937 - жовтня 1938 р. було безпідставно репресовано понад 150 чоловік командного складу вищого рангу.

В таких умовах 30 січня 1937 р. в Радянській Україні була прийнята Конституція Української РСР, до неї увійшли всі положення Конституції СРСР, прийнятої 5 грудня 1936 p., і лише побіжно відзначалися національні, господарські та культурно-побутові особливості республіки. Між проголошеними правами і реальністю була прірва. Реальна практика тоталітаризму сталінщини перекреслювала демократичність Конституції.

Конституція УРСР засвідчувала дальше наростання централізаторських тенденцій в СРСР. Згідно неї в УРСР діяло лише 8 республіканських наркоматів, і то переважно другорядного значення. Закони СРСР були обов'язковими на території УРСР. "Українізація" зводилася нанівець, наука і культура зазнали розгрому, незабаром було ліквідовано всі українські школи, клуби, газети за межами республіки.

У січні 1938 р. на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У прийшов М.С.Хрущов, а вже у квітні вийшла постанова ЦК, у якій навчальні заклади національних меншостей були оголошені осередками буржуазно-націоналістичного впливу і тому ліквідувалися. В 1939р. скасовано національні райони та національні сільські Ради. В українських школах стало обов'язковим вивчення російської мови. В українську граматику були внесені зміни для наближення її до російської.

Одночасно розкручувався маховик репресій. В'язниці України вже не вміщали заарештованих. Тілами розстріляних наповнювались рови у Біківні під Києвом, на Рутченковому полі, що на околиці Сталіно (нині - Донецьк), у балці "Суччя" під Луганськом та в інших містах республіки.

Отже, опинившись під владою сталінського тоталітарного режиму, Україна втратила більшість тих здобутків, яких вона досягла у 20-х роках. Знекровлена колективізацією, голодом 1932-1933 pp. та масовими репресіями, вона змушена була в усьому підкоритися Москві і слухняно виконувати усі вказівки. Національна політика ВКП(б) призвела до падіння престижності всього українського і насамперед мови.

Терор був тотальним і охоплював усі верстви населення. У суспільстві ширилися доноси, взаємна підозрілість і страх. Маси людей брали участь у зборах і мітингах, вимагаючи страти “ворогів народу”.Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації і моральне розтління тих, кого терор не торкнувся. За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився у пам’яті людства під назвою Великого Терору.Репресії сталінського режиму завдали відчутного удару по усьому суспільстві. Була понівечена доля мільйонів людей. В атмосфері страху, наклепів, насильства виховувалось ціле покоління людей. Україна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Засобами репресій в Україні утвердився сталінський тоталітарний режим.