- •1. Мовознавство – наука про мову. Об’єкт та предмет мово-ва.
- •2. Мова, її визначення, основні ознаки і властивості.
- •3. Зв'язок мовознавства з гуманітарними науками
- •6. «Синхронія і діахронія»
- •7. Теорії походження мов. Моногенез та полігенез.
- •8. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць.
- •9. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова.
- •10.Семіотика як наука про знакові системи.
- •11. . Мова як особлива знакова система.
- •12. . Основні властивості знаків, їх класифікація
- •13. Мова і мовлення
- •14. Мовознавчі дисципліни, які вивчають мовлення
- •15. Мова, мислення, свідомість
- •17.Національна специфіка мовних явищ. Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць.
- •18. Мова як явище суспільне
- •20 Койне, піджин, креольські мови, таємні мови
- •[Історія української соціолінгвістики
- •24. Ярусність мови як її системно-структурна характеристика
- •25. Мова як система систем
- •26. Основні характеристики мови як системно-структурного утворення
- •27 Подвійне членування мови
- •28 Звукова будова мови. Фонетика як наука про звуковий лад мови.
- •29. . Аспекти вивчення звукової будови мови
- •30. Біологічний аспект дослідження звукової будови мови
- •31 Артикуляційна база мови.
- •32. . Будова мовного апарату і функції його найважливіших частин.
- •33. . Акустичний аспект вивчення звукової будови мови
- •34.Сегментні та суперсегментні явища.
- •35. Інтонація, основні складники, функції
- •37. Лінгвістичний аспект дослідження звукової будови мови
- •38. . Фонема, її функції, принципи виділення
- •39. Дистрибуція фонем і алофонів
- •40 Структура фонологічної системи мови
- •41. Основні типи фонематичних опозицій
- •42. . Критерій класифікації голосних фонем
- •43. Критерій класифікації приголосних фонем
- •44.Звукові чергування
- •45. Комбінаторні зміни звуків
- •46 Слово як центральна одиниця мови. Слово та морфема
- •47.Функції слова. Класифікація лексем
- •48.Формальне і семантичне варіювання лексеми
- •49. Співвідношення понять: лексема, семема, сема
- •50.Структурно- системна організація лексики.
- •51. Поняття лексико-семантичної системи
- •52. Класифікація мовних значень
- •53. Внутрішні та зовнішні шляхи збагачення лексичного складу мови
- •54. Граматична будова мови, морфологія та синтаксис
- •55. Граматичне значення і граматична категорія. Граматична форма.
- •57. Морфема: принципи виділення, основні характеристики, види морфем
- •58. Морфема і аломорф
- •59.Функціонально-семантична класифікація морфем Класифікація морфем
- •60. Основні поняття словотвору. Морфологічний і синтаксичний словотвір
- •62.Синтаксис як розділ граматики. Одиниці синтаксичної системи мови
- •63. Словосполучення як мінімальна синтаксична одиниця
- •64.Речення як основна одиниця синтаксису
- •65. Предикативність і модальність як основні ознаки речення
- •66. Граматичне та актуальне членування речення.
- •67. Типи синтаксичного зв’язку
- •Підрядний зв'язок
- •Сурядний зв'язок
- •68. Предмет вивчення фразеології. Основні ознаки фразеологізмів. Їх мовний статус
- •69. Причини мовних змін. Мовні контакти
- •Виникнення мовних контактів
- •70.Поняття субстрата, суперстрата, адстрата
- •71.Порівняльно-історичне мовознавство
- •72.Генеалогічна класифікація мов світу
- •73.Індоєвропейська родина мов
- •Північна підгрупа
- •Західна підгрупа
- •Східна підгрупа
- •79 Типологічне мовознавство.
- •80. Фонологічна класифікація ( типологія ) мов
- •Кореневі мови
- •Аглютинативні мови
- •Флективні мови
- •Полісинтетичні мови
- •83. Аглютинативні мови
- •84. Кореневі мови
- •85. Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови
- •87. Мова і письмо. Основні етапи розвитку письма
- •3. Фонографічний.
- •89.Алфавітне письмо. Виникнення основних алфавітів
- •90.Графіка й орфографія
73.Індоєвропейська родина мов
Індоєвропе́йські мо́ви — найпоширеніша сім’я споріднених мов, одна з понад 20 мовних сімей світу.
Належність окремих мов і мовних груп до сім’ї Індоєвропейських мов визначається на підставі подібності їхньої структури, досліджуваної за допомогою порівняльно-історичного методу і пояснюваної як результат їх походження від єдиної у минулому індоєвропейської прамови.
За ознаками ближчої спорідненості Індоєвропейські мови поділяються на групи мов і окремі мови на рівні груп.
Існує 7 груп живих індоєвропейських мов і 3 окремі мови
Найбільшу групу живих індоєвропейських мов становлять індійські мови — 96, якими розмовляє понад 770 млн. чол. До них належать мови гінді та урду (2 різновиди єдиної літературної мови в Індії іПакистані), бенгалі, панджабі, маратхі, гуджараті, орія, ассамі, синдхі, циганська та ін., а також мертві мови — ведійська і санскрит, на яких збереглося багато письмових пам’яток.
До групи іранських мов належать живі мови — перська, таджицька, дарі (фарсі-кабулі), афганська(пушту), осетинська, ягнобська, курдська, белуджська, талиська, ряд памірських мов та ін. (всього 81 млн. носіїв) і мертві мови . На підставі ряду спільних структур, ознак іранські мови об’єднуються з індійськими в індоіранські мови: є припущення щодо їхнього походження від колишньої мовної єдності.
Слов’янська група мов (див. Слов'янські мови) поділяється на 3 підгрупи (понад 290 млн. носіїв): східну (українська, російська, білоруська; див. Східнослов'янські мови), західну (польська, чеська, словацька,верхньолужицька, нижньолужицька) і південну (болгарська, македонська, сербська, хорватська,словенська); до західної підгрупи належала також полабська мова, яка зникла на початку XVIII ст.
Група балтійських мов складається з живих мов — литовської і латиської (4,3 млн. чол.) і мертвих —пруської, ятвязької, куршської та ін.
До групи германських мов (бл. 550 млн. носіїв) належать живі мови: англійська — друга (післякитайської) за поширеністю у світі, німецька, нідерландська, фризька,люксембурзька, африкаанс, їдиш, шведська, данська, норвезька, ісландська,фарерська і мертві — готська, бургундська, вандальська.
Романська група мов (576 млн. чол.) представлена живими мовами — французькою,провансальською італійською, сардинською іспанською, каталанською, португальською, румунською аромунською, ретороманською, рядом креольських мов. Усі романські мови розвинулися на основі латинської мови.
74.мови словянської групи
Слов'янські мови — група мов, що розвинулися з діалектів праслов'янської мови, яка становила собою одне з розгалужень індоєвропейської родини мов.
Розгалуження індоєвропейської родини мов:
Історично засвідчені записами ще вимерла полабська мова і староцерковнослов'янська мова. Підіймається також питання про історичне існування сибірської мови та її відродження.
Вигасли, лишивши слід тільки в місцевих назвах і подекуди окремих записаних словах, слов'янські мови на терені сучасної Східної Німеччини, Угорщини, Румунії і Греції.
У період свого розпаду праслов'янська мова складалася з континууму діалектів; сучасні слов'янські мови утворилися в наслідок об'єднання певних діалектів навколо політичних і культурних центрів.
Традиційне уявлення про історію розвитку мов як постійний розпад, за схемою так званого родового дерева, не відповідає дійсності: концепція праслов'янської мови, що розпалася спершу на празахіднослов'янську, прасхіднослов'янську і прапівденнослов'янську мови, не підтверджується історичними й мовними фактами. Поширений поділ слов'янських мов на три групи, — східну, західну і південну (і менше поширений на північну, центральну і південну), має умовний характер і виправданий тільки з географічного погляду. За винятком теренів пізнішої колонізації, межі слов'янських мов окреслені нечітко, скрізь знаходяться перехідні говірки і навіть між літературними мовами переходи є поступові.
75. Германські мови — група споріднених мов індоєвропейської мовної родини. Мови германської
групи у спілкуванні використовують понад 550 мільйонів людей. Найпоширеніші з них — англійськата німецька.
Германські мови традиційно поділяються на три підгрупи:
