57. Морфема: принципи виділення, основні характеристики, види морфем

Морфема (від гр. morphe "форма") — мінімальна двостороння оди-

ниця мови.

Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфеми — рук-а. Звукосполучення рук вважається окремою морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом вираження) закріплене значення, пов'язане з поняттям руки. Так само окремою морфемою є -а, бо це також двостороння одиниця: має план вираження — звук [а] і план змісту — "називний відмінок, однина, жіночий рід". Обидві

морфеми є мінімальними (елементарними) двосторонніми одиницями, бо їх не можливо поділити на простіші (менші) одиниці, які б також мали вираження і зміст.

Морфеми виділяють шляхом порівняння слів за звучанням і значенням. Якщо певні одиниці на основі порівняння виявляються мінімальними, тобто такими, що не можуть далі ділитися, то це й будуть морфеми. Наприклад:

вода, роса, стіна, лоза, зима, весна

води воді водою води вод водами водах

Зіставивши форми в колонці, можна виділити спільну частину вод і відмінні частини -а, -и, -і, -ою, -ами, ах, а

зіставивши форми в рядку — спільну частину -а і відмінні вод-, рос-, стін-, лоз-, зим-, весн-. Усі виділені таким чином елементи мають вираження і зміст, тому їх слід вважати окремими морфемами.

Морфеми поділяються на сегментні й несегментні.

Сегментні морфеми - морфеми, які виділяються шляхом сєгментування (членування) лінійної одиниці — слова. Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на корені й афікси.

КОРІНЬ — сегментна частина, що є спільною для всіх споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового (лексичного) значення. Корінь обов'язково наявний у кожному слові, через що корені кількісно не обмежені (їх кількість постійно збільшується у зв'язку з появою нових слів).

АФІКС (ВІД лат. af f ixus "прикріплений") — службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення. Афікси мають лексико-граматичне, тобто дериваційне (руч-к-a, ви-ручити), або власне граматичне, реляційне значення (рук-а, руки, рук-ою). Правда, є афікси, які не мають ні дериваційного, ні реляційного значення, а служать лише для поєднання двох коренів в

одне слово (рук-о-ділля). Таке значення можна назвати формально-структурним.

Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються

на префікси, постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфік-

си і трансфікси.

Несєгментні морфеми — морфеми, які не можливо вичленити сег-

ментуванням слова.

До них належать нульова морфема і суперсегментні

морфеми.

НУЛЬОВИМИ можуть бути флексії (вода — водо, зима —

зим0; рос. беле — бела), суфікси (киян-ин — киян0, бол-

гарин — болгарв) і префікси (болг. охубав — по-хубав —

най-хубав "найкращий").

СУПЕРСЕГМЕНТНИМИ (ВІД лат. super "над") є морфеми, які

розміщуються над сегментами. Це морфеми наголосу (ру-

ки — руки, англ. progress "прогрес", progress

"прогресувати") і морфеми тону (в деяких мовах, як, зо-

крема, в мові тлінгіт, майбутній час дієслова утворюється

високим тоном, а минулий — низьким).