55. Граматичне значення і граматична категорія. Граматична форма.

Смислова структура повнозначного слова являє собою єдність лексичного значення (індивідуального) і тих абст­рактних значень, які характеризують видозміни його у зв'яз­ках з іншими словами. Ці абстрактні значення, що супрово­дять лексичне значення повнозначного слова в конкретно­му випадку його вживання, називаються граматичними зна­ченнями.

Граматичне значення не є приналежністю одного слова, воно об'єднує граматично цілі групи або й класи слів. На­приклад, різні за лексичним значенням іменники стіл, дуб, килим, солдат, герой мають однакові граматичні значен­ня: називного відмінка, числа однини, виражають належність до чоловічого роду. Ці й усі інші іменники об'єднуються також в одному класі слів із загальним значенням пред­метності. Отже, граматичне значення відноситься до лексич­ного як загальне до окремого.

Граматична форма слова — це сукупність граматичних значень і відповідних засобів вираження їх у конкретному випадку вживання слова. Слово в різних формах здатне виражати одно або кілька граматичних значень. Кілька гра­матичних значень можуть виражатися за допомогою яко­гось одного формального показника. Наприклад, у слові лег­кий формальний показник -ий водночас виражає значення роду, числа й відмінка. І навпаки, для кожного граматичного значення в слові може бути окремий формальний показ­ник. Наприклад, у дієслівній формі принесли значення ми­нулого часу виражається суфіксом -а-; значення множи­ни — закінченям -и; видове значення завершеності дії — префіксом при-.

Граматичні форми є морфологічні і синтаксичні. Морфо­логічні форми — це видозміни повнозначного слова для ви­раження властивих певному класу слів відношень до інших повнозначних слір або для вираження різних абстракцій (завершеності/незавершеності дії, інтенсивності виявлення ознаки і т. ін.). У синтаксичних формах знаходять своє ви­раження різні типи поєднуваності слів.

Часткові граматичні значення слів, що знаходять своє ви­раження у відповідних формальних показниках, об'єднують­ся у граматичні категорії.

Граматична категорія (від грец. ка^огіа — судження, визначення) — це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм Поняття граматичної категорії ґрунтується на розумінні об'ктивно існуючих взаємозв'язків між мовними системами і підсистемами. Граматична категорія є поняттям родовим щодо цілого ряду однорідних граматичних значень. Дієслівна категорія особи, наприклад, об'єднує ряд співвідносних гра­матичних значень, що виявляються у відповідних граматич­них формах 1-ї, 2-ї і 3-ї особи; в категорії відмінка іменників узагальнюється вся різноманітність значень семи відмінків і система відмінкових форм.

Отже, граматична категорія є тим загальним, що знахо­дить свій вияв у частковому — в граматичному значенні, в конкретних граматичних формах.

У мовознавчій літературі термін «граматична категорія» має і більш широкий зміст. Так, О. О. Потебня, вперше вжив­ши цей термін, до складу таких граматичних категорій, як рід, число, відмінок, зараховував і поняття частини мови.

Однак частини мови (див. § 105) характеризуються не тільки спільністю співвідносних граматичних значень. Вони самі визначаються за категоріальними ознаками, тобто по­няттями родовими, вищого ступеня абстракції.

У сучасній українській літературній мові наявна чітка система граматичних категорій, що визначаються її грама­тичною структурою. Це категорії роду, числа, відмінка, сту­пенів порівняння (компаратив), перехідності/неперехідності, стану, виду, способу, часу, особи.

Якщо категорія знаходить вияв у морфологічних формах, вона належить до морфологічних категорій. Морфологічні категорії властиві змінюваним частинам мови.

Деякі граматичні категорії тісно пов'язані з лексико-се-мантичними значеннями слів. Семантико-граматичні кате­горії узагальнюють семантичні ряди слів з граматичними характеристиками їх, наприклад, категорії істот/ яеістот, влас­них і загальних назв, збірності/одиничності, конкретності/ абстрактності тощо.

56. Частини мови. Принципи їх виділення

Частини мови - великі класи слів, обєднаних спільністю граматичного значення і його формальних показників.

Частини мови є важливим способом розуміння та інтрепретації дійсності, однак, точної відповіді на питання, що таке частини мови, досі немає.

Питання основних критеріїв класифікації частин мови також залишається порівняно дискусійним.

На сучасному етапі виділяють такі критерії:

- семантичний - передбачає віднесеність до певної частини мови на основі спільності загальних граматичних значень: предметності, якості, дії тощо. Але ж навіть у складі укр. мови серед іменників, які на загал позначають предмети, ми знаходимо слова-якості: краса, сила; слова з ознаками дії: ходіння, говоріння; кількість: сотня, тисяча.

Але в іменниковому складі ці слова набувають значення самостійності і не є залежними від інших слів.

Пояснення цього нюансу лежить в тому, що мова не лише відображає дійсність, а й інтерпретує її. Відповідно, розуміння слів відбувається не логічно, а як актів розуміння одного й того самого явища.

- формально-граматичний (морфологічний) критерій - критерій, за яким до уваги береться своєрідність змінювання слів. Так, іменники відмінюються за відмінками і числами, дієслова - за способами і часами, прислівники ж не змінюються. Кожна частина мови характеризується властивою їй особливою системою категорій. Так, іменникові властиві категорії роду, числа і відмінка, прикметнику - ступеня порівняння (для якісних), роду, числа та відмінка і.т.д. Але цей критерій не є універсальним, оскільки дуже часто слова однієї частини мови мають різні формальні ознаки: один і пять, він і хто.

- синтаксичний - критерій, згідно якого до 1-ї частини мови відносяться слова, здатні виконувати однакові синтаксичні функції і стояти в однакових синт. позиціях. При цьому враховується також ступінь притаманності виконання певної функції певній частині мови. При цьому розрізняють первинні і вторинні функції (менш характерні, так, іменник частіше буває підметом, аніж присудком, т.ч., якщо іменник виконує ф-ю присудка, це буде вторинною функцією). Саме виходячи з синтаксичного критерію деякі вчені не вирізняють числівник та займенник.

- Словотвірний (допоміжний) - критерій, за яким для кожної частини мови існує ряд притаманних лише їй моделей словотворення: так, до іменників нал. слова з суфіксами -тель, -ник, -ар, -щик.

Сучасна класифікація частин мови грунтується на концепції Льва Щерби, який запропонував використовувати єдність всіх трьох основних критеріїв. Використання лише одного критерія для всіх мов світу також було б грубою помилкою, адже всі мови є різними за своєю будовою.