[Історія української соціолінгвістики

Соціолінгвістика - відносно молода наука. В Україні соціолінгвістичні дослідження почали з'являтися в 60-х роках ХХ століття. Дослідники писали про проблеми мовної політики та мовного будівництва у країні, зв'язку мови з ідеологією та культурою, широко досліджувались різні аспекти двомовності. Політичні умови накладали помітний відбиток на розвиток соціолінгвістики. Багато праць були тенденційними за змістом, такими, що створювались для обстоювання офіційної політики та ідеології. Характерною рисою соціолінгвістичних праць 60-х - 80-х рр. була однобічна увага до внутрішнього розвитку мови, ігнорування фактів реальної мовної ситуації в Україні та її регіонах, обмеження джерельної бази даними переписів населення. Спроби висвітлення питань русифікації та поступового обмеження сфер функціонування української мови переслідувались. З 2-ї пол. 80-х рр. дослідники поступово відходять від попередніх стереотипів, розвивають нові напрями та методи дослідження. Активно застосовуються методи анкетування, інтерв'ювання, безпосереднього спостереження, посилюється увага до моделювання мовної поведінки особистості, процесів мовного розвитку країни та регіонів, критично переглядаються попередні уявлення про мовну ситуацію, досліджуються питання мовного законодавства

23 МОВНА СИТУАЦІЯ — притаманний сусп-ву спосіб задоволення комунікат. потреб за допомогою однієї або кількох мов. М. с. — один з найважливіших об’єктів соціолінгвістики, який звичайно характеризується за якісними, кількісними й оцінними параметрами. Для сучасної М. с. в Україні у зв’язку зі зміною мовної політики властиві процеси протиборства старих стереотипів і нових тенденцій мовного планування. Найпомітніші новації спостерігаються у сфері оцінних ознак мов. Укр. мова серед україномовного і неукраїномовного населення країни з часом стає престижнішою, у сусп. свідомості поступово підвищується показник її комунікат. якостей і естет. цінності, спинився процес падіння «лояльності» щодо укр. мови, — посилюється мовно-національна свідомість українців, а також представників ін. етносів. 

24. Ярусність мови як її системно-структурна характеристика

25. Мова як система систем

Мова як винятково складне утворення може бути визначено з різних точок зору в залежності від того, яка сторона або сторони мови виділяються. Визначення можливі: а) з точки зору функції мови (або функцій мови): мова є засіб спілкування людей і, як таке, є засіб формування, вираження і повідомлення думки; б) з точки зору пристрої (механізму) мови: мова є набір деяких одиниць і правил використання цих одиниць, тобто комбінування одиниць, ці одиниці відтворюються що говорять в даний момент; в) з точки зору існування мови: мова є результат соціального, колективного навички «Вироблення» одиниць з звукової матерії шляхом сполучення деяких звуків з деяким глуздом; г) з семіотичної точки зору: мова є система знаків, то є матеріальних предметів (звуків), наділених властивістю позначати щось, існуюче поза їх самих; д) з точки зору теорії інформації: мова є хід, за допомогою якого кодується семантична інформація.

Наведені вище визначення взаємно доповнюють один одного і частково перехрещуються і дублюють один одного. Оскільки в єдиному визначенні навряд чи можливо дати досить повну характеристику мови, отже, потрібно спиратися на максимально загальне визначення, конкретизуючи його в міру потреби тими чи іншими спеціальними характеристиками, які є універсальними. Одна з універсальних характеристик - системність мови.

Фердинанд де Соссюр теоретично обгрунтував системний характер мови через введене ним поняття співвідносних значущості, або цінності, одиниць мови, а також через поняття синтагматичний і парадигматичних (у Соссюра: асоціативних) відносин між одиницями мови. Мова зізнається, наприклад, системним освітою і тими, хто вважає мову знаковим освітою, і тими, хто заперечує знаковий характер мови. Системність є найважливішою характеристикою мови. Можна вважати встановленим, що мова відноситься до системних утворень. Однак терміни «система» і «системний» в різних роботах розуміються по-різному.

Кожна система, що розуміється як деякий матеріал ідеальний об'єкт, має певний устрій, організацію, впорядкованість. Пристрій, що організація, що впорядкованість системи являє собою структуру цієї системи.