Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
movoznavstvo_vidpovidi.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
903.68 Кб
Скачать

17.Національна специфіка мовних явищ. Внутрішня форма лексичних і фразеологічних одиниць.

Внутрішню форму слова (ВФС) розуміють як формально-семантичну ознаку, покладену в основу найменування позначуваного предмета або явища. ВФС мотивує фонетичну оболонку слова, розкриваючи причину вираження окремого значення конкретним сполученням звуків. Внутрішня форма слова вказує на певну особливість загального уявлення про предмет або явище, реалізуючись як засіб вираження змісту уявлюваного об’єкта. Іноді асоціативна ознака, що мотивує позначення мовного словесного знака, ніби «лежить на поверхні». Так, носії української та російської мов повністю усвідомлюють внутрішню форму числівників двісті, триста, вісімдесят; носії англійської мови легко та безпомилково визначать внутрішню форму слів типу lifeguard - «рятівник», halftruth – «напівправда». У цих прикладах внутрішня форма є прозорою, а мотивування значення ясним, оскільки ВФС задана морфемним складом слова, є морфологічно зумовленою. Однак далеко не завжди ВФС можна виявити через структурну співвіднесеність тих морфем, що його утворюють, з іншими морфемами тієї чи іншої мови.  Внаслідок істотних змін, що відбуваються в мові, ВФС може бути затемненою або повністю втраченою. У таких випадках необхідно спрямовувати зусилля на відновлення внутрішньої форми слів, чим займаються вчені-етимологи.  У чому полягає причина такої різноманітності внутрішніх образів у слів-відповідників різних мов? Чому, наприклад, громовідвід в українській і російській мовах пов’язаний з ідеєю відведення грому, а в англійській представлений як “стрижень для блискавок» - lightning-rod? Причина – у довільності ознаки, покладеної в основу номінації. Вибір ознаки, що ставала основою номінації, не завжди зумовлювався її важливістю чи силою розрізнювальної спроможності. Для номінації, таким чином, неважлива суттєвість ознаки: головне, щоб вона мала відношення до класу позначуваних предметів чи явищ. Саме тому внутрішні форми співвідносних слів неоднакові в різних мовах.  Поняття внутрішньої форми виявляє національну специфіку значення не тільки на лексичному, а й на фразеологічному мовному рівні. Більшість фразеологізмів не можна буквально перекласти з однієї мови на іншу: буквальний переклад не передає змісту фразеологізму, а лише розкриває його внутрішню форму, образність. Наприклад, переклад китайською мовою російської ідіоми собаку съесть жодною мірою не відтворює її значення «мати великий досвід у якій-небудь справі». Тим часом семантичний інваріант «мати великий досвід» в англійській мові набуває іншої образної форми: to know the ropes – «знати канати».  Як бачимо, ідіоми не стільки описують навколишній світ, скільки інтерпретують його, виражаючи суб’єктивне і, як правило, емоційне ставлення носія мови до дійсності.

18. Мова як явище суспільне

Розвиток і функціонування мови значною мірою зумовлені станом суспільства. Так, зокрема, в мові відображається соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева). На стан мови впливають демографічні процеси (зміни в чисельності населення, у співвідношенні

жителів міста й села, міграційні процеси тощо), рівень загальної освіти народу, розвиток науки, створення державності тощо. Суспільство також може свідомо впливати на розвиток мови. Свідомий уплив суспільства на мову (цілеспрямовані урядові заходи) називають мовною полі-

тикою. Від цієї політики залежить мовна ситуація в багатомовному суспільстві: уряд може стимулювати розвиток багатомовності в державі, стримувати і звужувати функ-

ціонування мов недержавних націй, нерідко доводячи їх до повного вимирання. Звуження функцій і відмирання мов спричиняється використанням нерідної мови в школах, вищих закладах

освіти, масовим знищенням населення на завойованих територіях великих імперій, насильницьким виселенням корінних жителів із їхньої предковічної території та ін. Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсильна будь-що змінити в мові,

бо мова розвивається і змінюється за своїми об'єктивними законами.

19. Соціальний діалект — відгалуження загальнонародної мови, уживане в середовищі окремих соціальних, професійних, вікових та інших груп населення. Характеризується специфічними особливостями у формуванні, доборі й використанні певної частини лексичних та фразеологічних засобів (у граматичній структурі такі особливості не спостерігаються). Обсяг словника таких груп зумовлюється ступенем їхньої відособленості від решти носіїв мови і включає в себе певну кількість специфічних повнозначних слів — іменників, прикметників, дієслів, прислівників, рідше — числівників і займенників (останні засвідчуються тільки в таємних соціально-діалектних системах) чи загальнонародних слів у специфічних значеннях (решта лексичних засобів — загальнонародні слова).

Варіювання у користуванні лексичними засобами залежить від середовища і сфери вживання. Є, наприклад, вікові особливості: мова дітей (передусім раннього віку) відрізняється від мови дорослих особливим словником (папка — хліб, биця — теля, паця — свиня, льоля -сорочка і т. ін.); специфічними для української мови дієслівними утвореннями: їстки, їстоньки, купоньки, питоньки, спатоньки, ходитоньки тощо.

Диференціація у користуванні лексичними засобами мови залежить від загальноосвітнього рівня: носіїв мови, їх суспільного становища, роду занять, кола інтересів, середовища, до якого належить носій мови і т. ін. Чинники, які зумовлюють соціально-діалектичну диференціацію мови, настільки різноманітні, що їх не завжди можна визначити. До того ж нерідко вони діють одночасно, що призводить до інтеграції різних соціально-діалектичних відгалужень від загальнонародної мови. Соціальні діалекти певною мірою можуть перехрещуватися з територіальними (у добу феодалізму останні — одночасно і селянські), проте, на відміну від територіальних, вони не охоплюють фонетичні системи та граматичні будови. Соціальна (соціально-професійна) диференціація суспільства, а отже, і його мови залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Тому коли територіально-діалектичні відмінності в межах національної мови поступово нівелюються, то соціально-діалектні зберігаються.

Серед різновидів соціальних діалектів звичайно виділяють професійні і групові жаргони, арго, різновиди таємних засобів спілкування. Явища диференціації мови з ширшою соціальною базою характеризуються як просторіччя або сленг.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]