15. Охарактеризуйте казку як особливий засіб розвитку уяви і творчості дітей.

Величезне значення мають думки В.О. Сухомлинського щодо виховного значення казок у житті дітей. Саме казка, на його думку, задовольняє жадобу дитячого пізнання тв. Інтерес до навколишнього. Дитяча творчість починається саме з казки. «Немає дитини, − пише Василь Олександрович,− яка, вражена красою поетичного слова, не створила б власного образу. У Павлиській Кімнаті казки діти не лише розповідали, а й творили нові казки. Сама обстановка стимулювала дитячу творчість… «Я дбав, − писав Василь Олександрович, − щоб на очах у дітей у різних куточках Кімнати казки булу найрізноманітніші предмети, між якими можна встановити якийсь реальний чи фантастичний зв'язок. Я прагнув, щоб діти фантазували, творили, складали нові казки… Особливо любив педагог приводити своїх дітей до Кімнати казки у час вечірніх сутінків з їх таємничою тишею, покликом до незвичайного, коли яскраво запалюється вогник думки і сама обстановка сприяє польоту дитячої фантазії. Важливим джерелом творчості дітей є навколишня дійсність. Робота над складанням казкового сюжету – могутній засіб розвитку уяви. Здатність фантазувати – необхідна якість, яку слід виховувати у дітей. Найсуттєвішою особливістю казки є фантазія, що надзвичайно імпонує дітям. Так, звірі й птахи в казках розмовляють людською мовою… Важливо зауважити, що складанню дітьми казки передує велика підготовча робота. Першим періодом цього процесу В.О.Сухомлинський вважав слухання і читання казок; другим – їх інсценізацію; третім – самостійне складання казок. Багаторічний досвід педагогів Павлиської школи переконує, що складання казок позитивно впливає на розвиток творчих можливостей дітей, зближує їх з природою і життям, сприяє вихованню спостережливості. За такої творчості інтенсивніше відбувається всебічний розвиток особистості дитини. Неможливо не зазначити, що виняткове значення казки мають у розвитку мислення і мовлення. Сприйняття краси слова, активне опанування його змісту відбувається при інсценізації казок. Педагог підкреслював, що розуміння краси неможливо без фантазії, без особистої участі дітей у творчості, ім'я якій казка. Творчість, пробуджена казкою досягає апогею саме в інсценізації. Велике значення інсценізації у тому, що це колективна творчість.

Роль казки в розвитку творчої уяви дошкільників  Найбагатшим джерелом розвитку фантазії дитини є казка. Існує безліч прийомів роботи з казкою, які можуть використовувати вихователі для розвитку уяви дітей. Серед них: "перебріхування" казки, придумування казки навпаки, вигадування продовження казки, зміна кінця казки. Можна складати казки разом з дітьми.  Казка в певній мірі задовольняє три природні психологічні потреби дитини (Янич, 1999):  · Потреба в автономності (незалежності). У кожній казці герой діє самостійно, покладаючись на свої сили.  · Потреба в компетентності (силі, всемогутності). Герой виявляється здатним подолати самі неймовірні перешкоди, виявляється переможцем, досягає успіху.  · Потреба в активності. Герой завжди знаходиться в дії.  Метафоричність і символізм казки дозволяють розвивати уяву дитини, оскільки фантастичний казковий світ, сповнений чудесами, таємницями і чарами, завжди приваблює його. Дитина з радістю занурюється в уявний нереальний світ, активно діє в ньому, творчо перетворює його. Але при цьому сприймає все, що відбувається в ньому як реальність. Цього вимагає його внутрішній світ.  Діти дуже люблять слухати неймовірні історії й казки, розширюють їх пізнання і кругозір, показують, що крім реального існує чарівний світ пригод і перемог.

Наше поняття про добро постає в казці у вигляді богатиря, лицаря, принца »втілює силу і хоробрість, у вигляді доброї чарівниці або феї, завжди готової прийти на допомогу.

Нерідко можна зустріти дитини-дошкільника з багатою фантазією, але з повним невмінням використовувати її для розв'язання конкретного завдання. Така дитина довго не може зосередиться на об'єкті дії; його все відволікає, починаючи щось робити, він легко переключається на інше, не закінчуючи першої дії. Наприклад, починаючи складати казку, він придумує одну фантастичну історію за одною, пов'язуючи їх чисто зовнішніми асоціативними зв'язками. У результаті відбувається сумбурне нагромадження одних подій на інші. При цьому дитина може забути і про головного героя казки і про первісному задумі. Тому виховання цілеспрямованості поведінки необхідно, як умова розвитку творчої уяви.

У казкотерапевтичному процесі сьогодні використовується 5 видів казок (класифікація Т.Д.Зінкевич-Євстігнєєвої): – художні; – дидактичні; – медитативні; – психотерапевтичні; – психокорекційні, які конструюються відповідно до актуальної ситуації