4. Поняття, змістова характеристика та окремі види інноваційних процесів.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-госпо­дарській системі, є сукупністю прогресивних, якіс­но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі. Результатом інноваційних процесів є новини, а зап­ровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів). технологій їхнього виготовлення мі. опік вироб­ництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Види: економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і плану­вання, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці. оцінки результатів діяльності; 2. соціальні — різні форми активізації людського чинника ( професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу); 3. юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.

Якщо локальні нововведен­ня ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяль­ності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонуванні та розвитку цих підприємств,, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень вироб­ництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. 4. технічні; 5. організаційні.

4. Сутнісна характеристика інфраструктури підприємства. Виробнича і соціальна інфраструктура.

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, госпо­дарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому. До виробничої інфраструктури підприємства належані підроз­діли, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства. Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотива­цію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну ін­фраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктив­ності праці та кінцеві результати діяльності підприємства.

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машин та устаткуван­ня, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць си­ровиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспор­тних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва. У межах системи технічного обслуговування виробництва виконуються такі функції:

• ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншо­го устаткування, догляд за ним і налагоджування;• забезпечення робочих місць інструментом і пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними (купленими) у спеціа­лізованих виробників;• переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажуваль­них робіт;• своєчасне забезпечення виробничих цехів (дільниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом;• складування та зберігання завезених (придбаних) матеріаль­них ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних оди­ниць, готових виробів. Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань: поліпшення умов праці та охорони здоров'я, побуту працівників і членів їх сімей, соціально-культурного обслуго­вування. Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраст­руктури підприємства, до складу яких можуть входити: 1) їдальні, кафе, буфети; 2) лікарні, поліклініки, медпункти; 3) власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування; 4) школи, професій­но-технічні училища, факультети та курси підвищення кваліфікації;5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци культури) 6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди тощо.