27. Обчислення нормативів оборотних коштів.

Необхідний розмір грошових коштів, що вклада­ються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного проце­су виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням (розрахунком нормативів). Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Aналітічний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фак­тичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований роз­рахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничим запасам, незавершеному виробництву, витра­там майбутніх періодів, залишкам готової продукції).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається помноженням се­редньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Н_нв) можна визначити, користуючись формулою

де V_д —середньодобовий випуск товарної продукції за її вироб­ничою собівартістю;

Т_ц — середня тривалість виробничого циклу у днях;

К_нв — коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується, виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівар­тості продукції.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції ви­значається як добуток вартості одноденного випуску готових ви­робів на норму їхнього запасу на складі у днях. У свою чергу, нор­ма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (продажу), тобто її комплектування, паку­вання та відвантажування споживачам, а також виписування і зда­вання в банк платіжних документів.

27. Основні показники рівня ефективності використання оборотних коштів. Джерела формування оборотних коштів.

Ефективність використання оборотних коштів характеризуєть­ся швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими ціна­ми за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта обо­ротності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він по­казує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одно­го обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому пер­іоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта обо­ротності за той самий період. Для характеристики економічної ефек­тивності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, осмислюваний як відношення при­бутку підприємства до суми його оборотних коштів. З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочен­ня запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким вироб­ництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг неза­вершеного виробництва на суму понад 2 млн. грош. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.