46. Змістова характеристика матеріально – технічного забезпечення (мтз). Форми й системи матеріально – технічного забезпечення. Обчислення потреби підприємства в матеріалах.

У своїй діяльності підприємство використовує різноманітні матеріально-технічні ресурси (сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби тощо). Матеріально-технічні ресурси підприємство купує на ринку, де продавцями і постачальниками є безпосередньо підприємства-виробники або організації-посередники. Між постачальником і споживачем матеріально-технічних ре­сурсів укладається договір, що регламентує всі умови постачання: кількість, якість, ціну товарів, термін доставки, форму розрахунків, відповідальність за порушення договору. Матеріально-технічні ресурси поступають на склад підприємства, з якого далі подають­ся в цехи й на робочі місця. Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. На підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матер­іали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та великосерійного виробницт­ва зі стабільною номенклатурою продукції й ритмічним споживан­ням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех без­посередньо на робочі місця в потрібній кількості й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Цен­тралізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, успішніше механізу­вати та автоматизувати транспортно-складські операції.

Потреба в матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному, залежно від їхнього призначення. Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в Натуральному вимірі (М_п) і яку слід закупити, обчислюєть­ся за формулою: Мп = Мв+Мз.к.+Мз.п, де Мв - витрати матеріалів за розрахунковий період, Мз.к та Мз.п - перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Матеріали витрачаються на такі потреби: основне вироб­ництво, виготовлення технологічного оснащення, ремонтно-експ­луатаційні роботи, заходи з підвищення технічного рівня вироб­ництва, капітальне будівництво власними силами. Витрати мате­ріалів обчислюються множенням обсягу продукції (робіт) на нор­му витрати матеріалу. Витра­ти матеріалів на допоміжні й обслуговуючі процеси обчислюють­ся множенням обсягу робіт або кількості об'єктів обслуговування на норму витрат.

46. Якість продукції як економічна категорія. Показники та методи оцінки якості продукції.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність власти­востей продукції, що зумовлюють міру її придатності задо­вольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоп­лює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в про­цесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції. Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксо­ваних умов споживання. усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показ­ників якості; друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство. Загальні показники: надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо. Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановле­ним межах протягом відповідного проміжку часу. Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації. її оцінюють двома головними показниками — строком служби і технічним ресурсом. Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запа­тентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.Загальний рівень якості: • коефіцієнт оновлення асортименту;• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;• частка виробничого браку (бракованих виробів).

Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властиво­стей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєст­раційних засобів. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властиво­стей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєст­раційних засобів. Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого по­казника якості оцінюваного виробу.