19. Капітальне будівництво

Формування, відтворення й розвиток виробничих та інфраструктурних об'єктів здійснюються в процесі капітального буд-ва, яке об'єктивно вважають специфічним елементом інфраструк­тури П. Капітальне буд-во — це процес створення нових, реконструкції, розширення й технічного переоснащення діючих виробничих та інфраструктурних об'єктів П або інших первинних суб'єктів господ-ня. До сфери капітального буд-ва відносять: 1) спорудження будівель та об'єктів виробничого та невироб­ничого (соц.) призначення; 2) монтаж виробничого й невиробничого устаткування та інших засобів праці й соц. д-ті; 3) проектно-пошукові та інші підготовчі роботи, зв'язані зі спорудженням нових і реконструкцією функціонуючих об'єктів виробнич. й соц. призначення; 4) капітальний і відновлюваний ремонти будівель і споруд виробнич. та соц. призн-ня.

Конкретизація завдань плану капіт. буд-тва і доведення цих завдань до виконавців здійснюється за допомогою титульних списків будівель. Титульний список — це плановий документ, в якому встановлено строки початку й закінчення буд-ва (розширення, реконструкції) об'єктів, їхню потужність, загальні витрати на спорудження, на будівельно-монтажні роботи, щорічні розміри введення в дію осн. фондів, названо підрядні та проектні організації, що виконуватимуть відповідні роботи, а також постачальників устаткування

Капіт. буд-во (розширення, реконструкція) об'єктів будь-якого призн-ня може здійснюватися двома способами: підрядним і господарським. Підрядний спосіб буд-ва — це здійснення робіт постійно діючими будівельними і монтажними організаціями (підрядчиками), які виконують відповідні роботи для різних замовників за договорами підряду.

Господарський спосіб буд-ва означає виконання всього комплексу робіт самим забудовником (П, організацією) власними силами. У цьому разі П. забудовник виступає в ролі керівника буд-ва й виконавця будівельно-монтажних робіт одночасно. З цією метою воно створює на період буд-ва необхідний апарат управління та виробничу базу, здійснює на тимчасовій основі наймання необхідних працівників і залучення відповідної будівельної техніки.

20. Поняття персоналу. Категорії персоналу підприємства. Чинники, що потребують урахування у процесі розрахунків необхідної чисельності персоналу підприємства. Визначення чисельності працівників.

Персонал підприємства — це сукупність постійних праців­ників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) ма­ють досвід практичної діяльності. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники. Керівники — це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать Директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спе­ціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрискон­сульти, соціологи тощо. До службовців належать працівники, що здійснюють підготов­ку та оформлення документації, облік та контроль, господарське вслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема —діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі, друкарки, стенографісти тощо. Робітники — це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, пе­реміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матері­альних послуг та ін.

За визначення чисельності на перспективний період необхідно враховувати фактори зовнішнього середовища, а саме:• ринкову кон'юнктуру, зв'язану з тим чи тим видом діяльності;• циклічність розвитку економіки, передбачення можливого за­гального економічного спаду;• регіональні особливості ринку праці (переміщення виробни­чих потужностей в регіони з нижчою вартістю праці);• державні (урядові) програми, замовлення, контракти (згідно з останніми підприємство зобов'язане створювати нові робочі місця); • юридичні аспекти (закони, договори з профспілками і т. ін.), що регулюють трудові відносини, захищають інтереси окремих 80 категорій населення та працівників;• можливості використання тимчасового наймання працівників, надомної праці.

де Е— повна трудомісткість виробничої програми планового року нормо-годин;

Т _п—розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

К_вн—очікуваний коефіцієнт виконання норм.

де t — планова трудомісткість одиниці г'-го виду-виробу, нормо-годин;

m_t— кількість виробів /-го виду, одиниць;

_n— кількість видів виготовлюваних одиниць.

де m0 — кількість об'єктів, що обслуговуються П_зм — кількість змін роботи на добу; К_ю— к коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову, який

розраховується за формулою — плановий про­цент невиходів робітників на роботу;

Н_о6 — норма обслуговування одного агрегату (машини) — кількість об'єктів на одного робітника.