1.4.3. Рецензія. Відгук

«Запам’ятайте».

Рецензія (від лат. recensio – розгляд) – критична оцінка певного наукового, художнього джерела або дисертаційного дослідження та виклад зауважень, рекомендацій та пропозицій. Науковець, який пише рецензію, називається рецензентом.

Складання рецензії є складним, відповідальним процесом, оскільки вимагає від рецензента високого професіоналізму, сформованості та досконалості багатьох практичних умінь та навичок.

За структурою рецензія складається з назви виду документа; заголовку, який містить назву рецензованої роботи, прізвище та ініціали автора, рік публікації, назву видавництва; тексту, що складається з предмету аналізу, вступу (аргументованого пояснення вибору саме цього видання); основної частини (викладення змісту рецензованого твору, позиції автора, розгорнутої аргументації оцінок); заключної частини (висновків рецензента); підпису та посади рецензента; дати та печатки.

Написання рецензії слід починати з визначення предмету наукового аналізу. Це може бути дисертація, стаття, доповідь, методичні рекомендації, реферат, автореферат тощо. Обов’язковим елементом рецензування є визначення актуальності теми дослідження для науки в цілому або для певної галузі знань. Проаналізувавши зміст наукової роботи і з’ясувавши ступінь її новизни, необхідно визначити переваги рецензованого джерела та конкретні сфери доцільного використання матеріалів та результатів.

Також необхідно охарактеризувати виявлені недоліки, але обов’язково аргументуючи свої зауваження. Наостанок слід подати чітку, об’єктивну, лаконічну оцінку роботи, сформулювавши висновки з урахуванням виду та жанру рецензованого наукового джерела, його мети та поставлених автором завдань.

«Запам’ятайте».

Відгук – документ, який містить висновки уповноваженої особи або установи щодо запропонованих на розгляд наукових праць, вистав, фільмів, творів мистецтва тощо.

Композиційно відгук складається з назви виду документа; заголовку, що містить назву роботи, прізвище, ім’я, по батькові автора; рік написання, кількість сторінок; тексту, який містить вступ (загальну характеристику роботи, її актуальність), стислий виклад змісту роботи; критичні зауваження; висновок з пропозиціями; посаду, підпис, розшифрування підпису; дату укладання, печатку.

1.5. Написання наукової статті

До оформлення наукових робіт висуваються певні вимоги, які закріплено відповідними чинними нормативними та інструктивними документами. Так, наприклад, найпоширенішим жанром наукової літератури є стаття, принципи оформлення якої ґрунтуються на вимогах до репрезентації результатів науково-дослідної роботи.

«Запам’ятайте».

Наукова стаття – це вид наукової публікації, у якому описано кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження, обґрунтовано способи їх отримання, а також накреслено перспективи наступних досліджень.

Обсяг наукової статті зазвичай становить від 6 до 24 сторінок.

За змістом статті бувають власне наукові (виклад основних результатів роботи); науково-популярні (орієнтують на читацьку аудиторію, серед якої можуть бути непрофесіонали). Ознакою таких статей є доступність змістової інформації. Науково-навчальні та науково-методичні статті містять практичний виклад закономірностей, досліджуваних об’єктів, методи їх застосування у практичній діяльності. Науково-публіцистичні статті присвячені актуальним для наукової громадськості проблемам.

За читацьким призначенням розрізняють статті для вузького кола науковців, спеціалістів певного фаху, широкого загалу науковців тощо.

За способом розкриття теми статті бувають оглядові (містять характеристику стану і перспектив наукових досліджень), проблемні (подається аналіз проблеми, яка не одержала всебічного осмислення) та методологічні (містять обґрунтування методології розв’язання проблеми).

Наукові статті виконують дослідницьку функцію, презентаційну та комунікативну.

Ознаками мови наукової статті є логічність, ясність, стислість, точність наукової термінології, вірогідність вихідної інформації, критичність у відборі фактів, доказовість змісту тексту, логічність і обґрунтованість висновків, наявність міркувань та посилань.

Готувати та писати наукову статтю доцільно за таким планом:

1. Обдумати та сформулювати мету, завдання, основну проблему статті.

2. Сформулювати робочу назву статті (має бути лаконічною, конкретною, точно відображати тему наукової статті).

3. Розробити орієнтовний та деталізований план статті.

4. Продумати вступну частину статті (постановка проблеми, актуальність статті, визначення об’єкта, предмета та методів дослідження, аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми).

5. Визначити та записати дефініції термінів, що використовуються у статті.

6. Сформулювати та записати основні тези статті.

7. За тезами скласти та записати основний текст статті.

8. Сформулювати та записати висновки.

9. Перевірити грамотність тексту.

10. Перевірити правильність оформлення цитат та посилань на першоджерела.

11. Оформити список літератури за чинними стандартами.

12. Сформулювати та записати анотацію.