36. Що таке соціальна взаємодія та які її особливості?

Соціальна взаємодія – це форма, змістом якої є стосунки однієї людини з іншою, які обумовлені річчю, а відношення людини до речі має на увазі іншу людину.

Соц. взаємодія має два боки:

1) об’єктивний бік взаємодії – це зв’язки, незалежні від окремих особистостей, але які опосередковують і контролюють зміст і х/р їх взаємодії.

2) суб’єктивний бік взаємодії – це свідоме ставлення індивідів один до одного, що ґрунтується на взаємних очікуваннях відповідної поведінки.

Найбільш скрупульозно і детально розглядає проблеми соціальної взаємодії Питирим Сорокін, присвячуючи їм значну частину першого тому своєї «Системи соціології».

Точно так само, як у свій час Конт, Сорокін твердо упевнений, що окремо узятий індивід не може розглядатися як елементарна «соціальна клітина» чи найпростіше соціальне явище: «...індивід як індивід - ніяким чином не може вважатися мікрокосмом соціального макрокосму. Не може тому, що з індивіда можна отримати тільки індивіда і не можна отримати ні того, що носить назву «суспільство», ні того, що називається «суспільними явищами»... Для останніх потрібні не один, а багато індивідів, щонайменше два».

Що ж таке взаємодія з погляду соціолога?

Визначення, яке дає Сорокін цьому поняттю, досить велике і претендує на те, щоб осягти майже неосяжне, тобто всі можливі варіанти: «Явище взаємодії людей дано тоді, коли: а) психічні переживання чи в) зовнішні акти, або с) або те й інше одного (одних) людей представляють функцію існування стану (психічного і фізичного) іншого чи інших індивідів».

Які ж основні умови виникненню будь-якої соціальної взаємодії?

П.Сорокін вводить у розгляд і піддає розгорнутому аналізу три таких умови (чи, як він іменує їх. «елемента»):

1) наявність двох чи більш індивідів, що обумовлюють поведінку і переживання один одного;

2) здійснення ними якихось дій, що впливають на взаємні переживання і вчинки;

3) наявність провідників, що передають ці впливи і впливи індивідів один на одного.

Ми, у свою чергу, могли б додати сюди і четверту умову, про яку Сорокін не згадує:

4) наявність загальної основи для контактів, зіткнення.

П. Сорокін виділяє три головних ознаки, які дають можливість розробити відповідно три різних типології соціальних взаємодій.

1) Залежно від кількості і якості індивідів, що беруть участь у процесі взаємодії.

(а) відбуваються між двома одиночними індивідами;

(б) між одиночним індивідом і групою;

(в) між двома групами.

2) Залежно від характеру актів (дій), чинених взаємодіючими суб'єктами.

1. Залежно від здійснення і нездійснення (помірності і терпіння).

2. Взаємодія однобічна і двостороння.

3. Взаємодія тривала і тимчасова.

4. Взаємодія антагоністична і солідаристична.

5. Взаємодія шаблонна і нешаблонна.

6. Взаємодія свідома і несвідома.

3) І, нарешті, складається типологія взаємодій залежно від провідників. Тут Сорокін виділяє: а) форми взаємодії залежно від природи провідників (звукова, світло-кольорова, рухливо-мімічна, предметно-символічна, за допомогою хімічних реагентів, механічна, теплова, електрична);

в) взаємодія безпосередня й опосередкована.