93. Політичні погляди Аристотеля та їх актуальність сьогодні.

Вчення Стародавньої Греції містили новітні ідеї завдяки особливому устрою Греції – полісам-державам (общинами вільних громадян), в яких була класова диференціація, багаті та бідні соціальні прошарки, боротьба за владу.

Величезну роль в історії політичної думки відіграв ан­тичний мислитель Аристотель (384—322 рр. до н.е.). Людина, на його думку, є істотою не лише розумною, а й політичною і державною, во­на може себе реалізувати тільки в суспільстві і через суспільство. Людина зв’язана та взаємодіє з іншими людьми, веде суспільний спосіб життя, і саме спілкування допомагає людині стати „суспільною істотою”. На його думку, політика це, насамперед, сфера державних відносин, і людина за своєю природою є громадянином.

Держава, згідно Аристотеля, виникла не через угоду між людьми, а природним шляхом — із сім'ї, як форма спілкування громадян та суспільних зв’язків.

Вона створена не лише для вирішення економічних та політичні питань, а й для допомоги людям задовольняти потреби та чинити супротив несправедливості. Служіння спільному благу було для Аристотеля критерієм правильності державної форми, а найкращою формою держави він вважав політею (правління більшості в інтересах усіх).

Слід зазначити, що філософи 17 ст. на відміну від Аристотеля виводили „суспільність” людини не з „вродженої” схильності до спілкування, а з її властивостей: прагнення свободи, егоїзму, агресивності.

Але, на мою думку погляди Аристотеля щодо необхідності служіння держави суспільному благу, про „політичність” людини та ефективність „правління більшості в інтересах усіх” має значення для сьогодення демократичної У.Згідно ст.. 5 К. У. єдиним джерелом влади в У. є народ , який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

93. Суспільно-політична думка Середньовіччя .

Слід зазначити, що в період феодальної роздробленості церква з її чіткою ієрархією та догмами справляла надзвичайно великий вплив на весь середньовічний світ і особливо на його політичне життя.

Основою соціально-політичного життя було уявлення про марність та нікчемність людського життя на землі, пропагувався аскетизм та покорення існуючій владі намісників бога на землі. Через свою мало освіченість і обмеженість людина не могла пояснити ті чи інші явища природи, тож доводилось все списувати на потойбічну силу, релігія стає основною і єдиною ідеологією, вплив церкви поширюється на всі сфери життя. Виправдовувалася нерівність в сус-ві.

Помітну роль в епоху феодалізму відігравало духовенство. Воно було великою економічною, політичною та ідеологічною силою. Це сталося тому, що за умов великої феодальної роздроб­леності (V—X ст.) католицька церква, маючи чітку ієрархію й стійкі догмати, справляла значний вплив на все духовне життя середньовіччя. Соціально-політична думка не була винятком. її розвиток в основному здійснювався зусиллями релігійних діячів.

Головним у комплексі соціально-політичних ідей раннього середньовіччя стало вчення «отців» та «вчителів» церкви: Васи-лія Великого, Іоанна Златоуста, Григорія Ніського та інших про безплідність земного існування, про марність та даремність люд­ських зусиль. Пропагувався аскетизм, висувалася ідея покори владі, а за це обіцялося царство небесне на тому світі.

Підґрунтям соціально-політичних уявлень тієї доби була релі­гійна настанова про те_, що земне життя є лише блідим відбитком небесного. Не зважаючи на поділ суспільства на багатих та бід­них, релігійні мислителі наполягали на можливості справжнього братерства людей во Христі. Перед Христом, казали вони, втра­чають своє значення багатство, освіченість, суспільне становище та привілеї. Гасло рівності перед богом прикривало фактичну не­рівність у суспільстві.

Найбільш видатними соціально-політичними мислителями се­редньовіччя були Аврелій Августин, пізніше названий «блажен­ним», та Фома Аквінський,

Августин— один з отців західнохристиянської цер­кви. Про свої духовні пошуки мислитель розповів у творі під на­звою «Сповідь».

Основна риса соціально-політичних поглядів Августина — обґрунтування та виправдання нерівності в суспільстві. Багатство одних і бідність інших він пояснював зіпсованістю природи лю­дини в результаті гріхопадіння перших людей. Становище люди­ни в суспільстві, за Августином, запрограмоване на небесах.

У своєму вченні Августин намагався дати всесвітньо-істо­ричну картину розвитку людства. Він слідом за старогрецькими стоїками обґрунтовує ідею єдності людського роду, що походить згідно з біблійними оповідями від «прабатьків» — Адама та Єви.