3. Система методів політологічного пізнання.

Метод – спосіб, підхід. Інструмент, яким користується наука для дослідження закономірностей і категорій, що становлять її предмет. Політологія використовує практично всі методи суспільно-гуманітарних наук: діалектико-матеріалістичні, правові, соціологічні, історичні, математичні, загальнологічні (аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, аналогія і моделювання), порівняльні, культурологічні тощо. Найпоширеніші є такі методи:

• інституціональний – аналізує офіційні структури та формальні правила прийняття рішень;

• історичний – вивчає становлення та розвиток політичних відносин, явищ та норм в єдиному зв’язку минулого, сучасного та майбутнього (у часі та просторі)

• соціологічний – досліджує сфери інтересів і потреб різноманітних соціальних груп

• біхевіористський (поведінковий) – аналізує мотиви політичної поведінки індивідів

• психологічний – досліджує психічні чинники та індивідуальні риси характеру, що впливають на політичну поведінку

• системно-функціональний – вивчає взаємозв’язки політики з іншими функціональними системами суспільства та зовнішнім середовищем, у т.ч. способи розподілу ресурсів між інститутами влади

• конвент-аналіз – аналізує політичну інформацію, правові акти, партійні програми, інструкції

• спостереження за подіями – збирає емпіричні дані безпосередньо під час політичних подій

Крім вищезазначених загальних методів у політології розробляється й конкретна методика політичних досліджень, яка полягає у використанні в належній послідовності та взаємозв’язку сукупності певних технічних прийомів.

4. Місце політології в системі суспільно-гуманітарних наук.

Політологія має тісну взаємодію з іншими науками, всі вони вивчають спільний об’єкт - політичне життя суспільства. Політологія з одного боку - використовує вже існуючі знання і методологію інших наук про політику (ідеї, гіпотези, концепції, теорії,...), з іншого - дає поштовх для їх розвитку.

Політологія -комплексна цілісна, міждисциплінарна наука про політику, що вивчає політику як цілісний об’єкт, а також різні її аспекти: політ.філософію та етику, п.історію, п.економіку, п.психологію, п.географію, п.соціологію, п.антропологію, політ. астрологію. Політологія взаємодіє з демографією, етнографією, біологією.., використовує дані формальних наук -логіки, теорії систем, статистики, кібернетики.

Політологічна історія досліджує події в хронологічній послідовності і взаємозв’язку, від конкретних фактів до теорій, а Політологія використовує існуючі теорії - при аналізі конкретних явищ. Знання історії країни, її політ.інститутів, та політ. боротьби дозволяє зрозуміти специфіку сучасних політичних відносин. Економічна теорія - обґрунтовує політ. процеси, боротьбу за реалізацію економ. інтересів. Політекономія - розробляє методи державної політики, основи і напрями економічної стратегії і тактики.

Теорія держави і права вивчає механізми політичних рішень, без системи політичної влади соціальні норми і відносини не мають загальнообов'язкового, правового характеру. Соціологія дає дані про суспільство в цілому, групи, особистості, класові, національні, загальнолюдські інтереси. В її системі виділяють; соціол. політики, соц. держави, соц. влади, соц. політ. Відносин. Використовуючи свої методи й засоби дослідження (анкетування, інтерв'ю...) вона виступає як соціологія політики. Політична психологія досліджує роль переконань, очікувань, мотивацій, сприйняття у політичній поведінці людей, що особливо важливо при вивченні громадської думки, політичних конфліктів, електоральної поведінки тощо.