93. Марксизм як політична доктрина.

Маркси́зм — філософське, економічне і політичне вчення, ідеологічною метою якого є покращення суспільства й побудова комунізму. Вчення позиціонує себе як ідеологія робітничого руху. Основоположниками марксизму, який зародився в другій половині 19 ст., були Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Філософською основою марксизму є матеріалістичний погляд на історію, історичний матеріалізм, який в свою чергу базується на діалектичному матеріалізмі. Марксизм проголошує неминучість загибелі капіталізму від рук пролетаріату і встановлення безкласового суспільства. В тій чи іншій формі він є ідеологією численних політичних течій та рухів й партій, які називаються марксистськими: соціал-демократії, комуністичного руху, анархізму. Зокрема, у формі марксизму-ленінізму він був офіційною доктриною Радянського Союзу та країн соціалістичного табору. Марксизм є також основою філософських, економічних і політичних теорій 20 та 21 ст., безпосередньо не пов'язаних із робітничим рухом: нео-марксизму, фрейдо-марксизму тощо.

Ідеологія марксизму значно вплинула на розвиток історичних подій у другій половині 19 ст. та у 20 ст., і зберігає своє значення у 21 ст. Впродовж 20 ст. вона проголошувалася офіційною в багатьох країнах світу, зокрема в Радянському Союзі та у формі маоїзму в Китайській Народній Республіці.

Зміст вчення: спираючись на спадщину німецької класичної філософії, англійської політекономії і французького утопічного соціалізму, Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розробили матеріалістичний погляд на історію, теорію доданої вартості як економічну основу капіталізму й вчення про комунізм — безкласове суспільство, що неминуче прийде на зміну капіталізму. Роль могильника капіталізму марксизм відводить пролетаріату.В часи, коли жив Маркс, не було таких понять як «глобалізація», «споживацтво», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство», не було масового «експорту» технологій та перенесення транснаціональними корпораціями виробництва у країни з дешевою робочою силою. Тому у наукових працях Маркса та Енгельса немає відповідей на деякі гострі проблеми сучасної світової економіки.

93. Основні цінності в соціал-демократичній політичній ідеології.

Соціалізм (від латинськ. Суспільний) – вчення і теорії які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці на основі соціально забезпеченої свободи особистості.

соціал-демократична ідеологія – соціально-політичне вчення і течія орієнтована на еволюційний розвиток, демократичний соціалізм і його досягнення шляхом поступових реформ.

Риси: = матеріалістичне трактування суспільного життя, = аналіз суспільних явищ з позиції інтересів трудящих, всього народу = гуманістичний характер цілей = соціальний колективізм = історичний оптимізм

Основні політичні ідеї –

= заперечення будь-якої диктатури як форми політичної влади

демократичний парламентаризм

політичний плюралізм і консенсус при розв’язанні важливих проблем

пріоритет мирних демократичних засобів, досягнення поставленої мети

державне (але не надмірне) регулювання економіки і розвиток ринкових механізмів

відданість концепції соціальної захищеності трудящих мас

орієнтація на мирне співіснування різних держав та їх достатню безпеку

Це впливова сила в робітничому і демократичному русі багатьох країн. (нараховується близько 80 партій соціал-демократичної орієнтації з 20 млн. членами), насамперед у Західній Європі

Вплив: вирішення глобальних проблем: забезпечення миру і міжнародної безпеки, поліпшення відносин між Зах. Та Сх.., ліквідація колоніалізму й расизму, збереження навколишнього середовища; міжнародна співпраця; зміна уряду на основі народного волевиявлення; стимулювання торгівлі між різними країнами; стимулювання інфляції; створення робочих місць; підготовка нових та перепідготовка старих кадрів.