93. Сутність політичного лідерства та його функції.

Полiтичне лiдерство - це процес взаємодiї мiж людьми, пiд час якого однi виражають потреби, iнтереси своїх послiдовникiв i в силу цього мають престиж i вплив, а iншi добровiльно вiддають їм частину своїх полiтичних владних повноважень i прав для здiйснення їх цiлеспрямованого представництва i реалiзацiї.

Дiяльнiсть лiдера обов 'язково передбачає:

1)полiтичний дiагноз, який означає аналiз i оцiнку ситуацiї;

2) визначення напрямiв i програми дiяльностi, яка сприяє розв'язанню суспiльної проблеми;

3) мобiлiзацiю виконавцiв (посадових осiб, бюрократiї i населення) на реалiзацiю цiлей.

Основні функції політичних лідерів:

• Iнтеграцiя суспiльства, об'єднання населення;

• Прийняття оптимальних політичних рiшень;

• Соцiальний арбiтраж i патро­наж,

• захист населення вiд безза­коння, самоправства, бюрократiї, пiдтримка порядку в суспiльствi;

• Взаємовiдносини влади i населения, запобiгання вiдсторонен­ню громадян вiд полiтики;

• Генерування оптимiзму i соцiальної енергії, згуртування насе­лення навколо спiльної полiтичної ідеї;

• Легiтимiзацiя полiтичного ладу.

93. Фактори, які найбільше впливають на характер політичного лідерства.

Існування й функціонування лідера визначається об'єктивними потребами органі­зації соціального життя. Особа, що претендує на лідерство, повинна мати певні соціальне значущі риси, які формую­ться в процесі її взаємодії з іншими людьми. Уже те, що особистість стає лідером, бере на себе відповідальність, спричиняє певні змі­ни її поведінки, індивідуальних характеристик, хоч детермінова­ність поведінки лідера суспільними відносинами зовсім не позба­вляє його індивідуальності та активності. У політичному житті за характером і масштабами діяльності розділяють лідерів трьох рівнів: 1) лідер першого рівня — малої групи; висуває невеликий колектив людей, які мають спільні інтереси, формується на підставі особистих рис людини, які оцінюються групою безпосередньо в процесі спільної групової діяльності, притаманні, організаторські здібності, уміння спілкуватися, діловитість, підприємливість, прагматизм, велика працездат­ність, висока аналітичність розуму, компетентність, яскраво ви­явлена схильність до суспільної та державної діяльності, міцність принципів і переконань за здатності до сприйняття альтернатив і пошуку нового, уміння переконувати і вести за собою людей, оп­тимізм, увага до людини тощо; 2) лідер другого рівня — громадського руху (організації, партії) громадський досвід, не­ординарні особисті риси, знання суті проблем, бачення шляхів їх вирішення, підтримка людей, можливість очолити цей процес; 3) лідер третього рівня — політик, що діє в системі владних відносин у національному масштабі., це:

= «дистанційне» лідерство (лідер і його прибічники не мають прямих контактів з населенням; їх відносини з народом опосе­редковуються масовими комунікаціями, організаціями, людьми, що обслуговують політичну машину); =«багаторольове» лідерство (лідер орієнтується на бажання свого безпосереднього оточення, політичної партії, бюрократичної виконавчої машини, широкого загалу і його завдання — підтриму­вати рівновагу між цими, часто дуже суперечливими, бажаннями);