50. Критерії класифікації політичних партій. Типи політичних партій.

Політична партія – організована група однодумців, яка виражає інтереси частини народу (класу, класів, соціальних верств) і має на меті реалізувати їх через завоювання державної влади або через участь у її здійсненні.

Їх зміст і сутність розкриваються через класифікацію, в основу якої покладені різні критерії: соціальна природа, ідеологічна спрямованість, принципи організації, форми і методи правління тощо: - за соціальною природою: партії, що виражають інтереси: = окремих класів (буржуазні, робітничі, селянські тощо); = окремих соціальних верств та гуртів (інтелігенції, дрібної буржуазії); =  кількох класів та соціальних гуртів (політичні партії, на основі соціально-визвольних рухів). - за ставленням до прогресу: радикальні, консервативні, реформістські, реакційні, революційні - за ставленням до прогресу: радикальні, консервативні, реформістські, реакційні, революційні

- за ідеологічним спрямуванням: = ідейно-політичні або світогляд­ні, які у своїй діяльності керуються певними ідеологічними принципами (комуністичні, соціалістичні, фашистські, ліберально-демократичні); 2) прагматичні або партії виборчої кампанії для мобілізації більшої частини електорату для перемоги на виборах.

- за принципами організації = кадрові партії – невелика кількість професійних політиків та привілейоване фінансування = масові партії залучають більшу кількість членів для фінансування діяльності за допомогою членських внесків; = партії, з формально визначеними принципами членства (статут, умови вступу до партії, партійна дисципліна); = партії, з відсутнім інститутом офіційного членства (належність через голосування за її кандидатів на виборах) = парламентські партії.

Політична наука виокремлює такі типи партій­них систем, кожна з яких відображає конкретні особли-зості певного суспільства:

— однопартійна (в країні є одна правляча партія, а ді­яльність інших не допускається);

— домінантна (з переважаючою партією, яка за під­сумками виборів незмінно залишається при владі протя­гом десятків років);

— двопартійна (біпартизм) (дві найбільші, найвпли-зовіші партії в країні поперемінно внаслідок виборів здійснюють владу);

— трипартійна, яку ще називають двох-з-половинною (2,5) партійною системою (характеризується тим, що жо­дна з двох найбільших партій країни самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в парламенті);

— чотирипартійна, або двоблокова (відзначається на­явністю правого та лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу);

— партійна система обмеженого (поміркованого) плю­ралізму (відсутні антисистемні партії двосторонньої опо­зиції; притаманна орієнтованість на участь в уряді, коа­ліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між партіями);

— партійна система крайнього (поляризованого) плю­ралізму (їй властиві наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа, стан перманентно­го конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне ідео­логічне розмежування між ними);

— атомізована партійна система (не передбачає необ­хідності точного підрахунку числа партій); тут виникає поріг, за яким кількість партій не має значення.