48. Концепція влади м. Вебера, її актуальність.

Після Французької революції 1848 року світ поглинула ідея лібералізму, якою захопилися дуже широкі маси населення. Всьому світові стало зрозуміло, що народжується суспільство абсолютно нового гатунку, яке базується на абсолютно нових ідеях. Ця трансформація і перехід від феодальних відносин до капіталістичних не були несподіванкою для людства. Капіталізм органічно народився і поступово поглинув усі сфери життя людей. Вебер виявився реальним очевидцем його розвитку як пануючої ідеології, тому він на власному досвіді міг зробити багато висновків з приводу цього явища. Саме природу виникнення капіталізму Вебер і прагне дослідити в своїй праці. Вивчаючи цю проблему він переконується, що хоча капіталізм і має глибоке історичне підґрунтя, але його активний розвиток в 20 ст. не був історичною закономірністю. Скоріше, він став наслідком поєднання багатьох історичних факторів в окремо взятому регіоні (в Європі), а цей симбіоз спрямував розвиток цілого континенту в русло практичного капіталізму. Власне, «Протестантська етика» і скерована на те, щоб розкрити ту, на його думку, найважливішу сукупність передумов, які сформували той суспільний лад, який зараз домінує. До Вебера було ще декілька видатних праць на цю тему, які намагалися пояснити деякі аспекти тогочасного суспільного життя. Але Вебер найефективніше дослідив саме культурно-духовні аспекти новоєвропейських капіталістичних відносин. Цим він багато в чому суперечив марксовому баченню первинності економічних відносин у становленні всього нового.

Значення творчості

По-перше, вчений створив якісно нову цілісну, самодостатню і несуперечливу соціологічну систему.

По-друге, у її побудові він використовував якісно новий підхід до суспільства: не як до природного елементу, ідеалістичному інституту чи результату виробничої діяльності, а як до самобутньої частини світу, що розвивається за своїм особливим, унікальним законам.

По-третє, він висунув тезу про те, що суспільство розвивається в результаті постійної боротьби і згоди його членів.

По-четверте, М. Вебер вперше застосував новий соціологічний метод - концепцію ідеального типу - найважливішого інструменту для препарування соціуму.

По-п'яте, заслуговує уваги концепція державного устрою вченого, в основі якої соціологічна категорія панування, також детально і переконливо їм розроблена.

49. Влада і власність, їх єдність і взаємообумовленість

Влада – здатність, право, право й можливість розпоряджатися ким-небудь або чим-небудь, а також чинити вирішальний вплив на долю, поведінку та діяльність людей з допомогою різноманітних засобів (права, авторитету, волі, примусу); політичне панування над людьми; система державних органів; особи, органи, наділені владно-державними та адміністративними повноваженнями.

Власність – історично зумовлена суспільна форма володіння, користування та розпорядження матеріальними та нематеріальними благами, яка виражає суспільні та виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання цих благ.

Влада і власність можуть бути відокремлені на деякий час, але розділити їх назавжди ніколи не вдасться, оскільки, освідомивши згубність такого розділення або власність купить владу або влада захопить власність. Це твердження знаходить прояв у світовій історії людства У докапіталістичних системах влада проявлявся через форми економічної залежності: рабство, кріпацтво. За умов капіталізму влада акумулює соц. Зв’язки, які лежать в основі екон відносин.