39. Влада і насильство.

Влада іноді ототожнюється з її знаряддями — державою, політичною організацією суспільства, з її засобами — управлінням, а також із методами — примусом, переконанням, насиллям. Хтось прирівнює владу до авторитету, котрий має багато спільного з нею, але й відрізняється від влади принципово.

Немає також підстав ототожнювати владу з її методами — примусом та переконанням. Примушувати і переконувати можуть не тільки ті, хто володарює, а й підвладні. Наприклад, та чи інша політична організація (партія), що не входить до урядової коаліції, може змусити уряд до деяких поступок на свою користь, але ж від цього ця організація не стає владною.

Виходячи із вищезазначеного, можна дати таке тлумачення влади: у загальному розумінні — це здатність і можливість справляти певний вплив на діяльність та поведінку людей за допомогою відповідних засобів — волі, авторитету, права, насилля.

Однозначно влада не може бути зведена до одного тільки насильства, оскільки в ідеальному вияві це мистецтво управління, яке відбудеться як мистецтво тільки у випадку розумного, толерантного та доцільного управління.

40. Легітимність політичної влади. Типи легітимності.

Легітимність політичної влади - визнання і підтримка, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими її структурами та інститутами = здатність політичної влади досягти суспільного визнання, виправдання обраного курсу. Вона має забезпечувати покору, згоду, політичну участь без примусу.

Існують різні погляди на це поняття, так:

- ліберально-демократичний погляд – легітимна лише та влада, яка здобута законним способом

-прагматичний погляд – легітимна та влада, яка здатна підтримувати в суспільстві спокій, стабільність, порядок незалежно від способу її здобуття.

Різні можливості політичних суб’єктів підтримувати певну систему правління передбачають різні типи легітимності влади.

Вперше принцип легітимності досліджував М.Вебер, він виділив три ідеальні типи:

• традиційний – існує звичай чи традиції норм коритися владі, віра у непорушність встановленого порядку (влада є божественно встановленою, та вищою від людської) – деякі країни близького Сходу: Йорданія, Ємен, Кувейт тощо

• харизматичний – віра в авторитет, надзвичайно виняткові особисті якості та велич політичного лідера. Слова та справи лідера мають ореол безгрішності (Наполеон, Ленін, Сталін, Гітлер), використовується під час революційних змін та необхідність спиратися на авторитет

• легально-раціональний – віра та підкорення законам, за якими обираються та діють представники влади, в раціональність формальних правил формування інститутів влади. Форма – конституційна держава.

етнічна легітимність – формування владних структур за національною ознакою (виникло у 20 ст.)

Легітимність влади оцінюється за:

• рівнем примусу, необхідним для проведення політики;

• наявності спроб усунення уряду або його лідера;

• силою вияву громадянської непокори

Криза легітимності – зниження реальної підтримки органів державної влади чи правлячого режиму в цілому, яке впливає на якісні зміни їх ролей та функцій.

Криза може бути спричинена:

- нездатністю органів влади виконувати свої функції та корумпованість інститутів влади

- низькою економічною ефективністю влади

- неспроможністю уряду пристосуватися до динамічних змін

- суперечностями між загальними цінностями та інтересами владної еліти

- забороною політичних партій та незалежних ЗМІ

- обмеженням прав і свобод, брак механізмів захисту населення

- націоналізм, етнічний і регіональний сепаратизм у багатонаціональних державах

- втрата елітою віри в правомірність своєї влади, виникнення гострих суперечностей, істотні розбіжності між гілками влади

Шляхи подолання кризи:

- підтримка постійних контактів з населенням

- проведення роз’яснювальної роботи щодо своїх цілей

- постійне оновлення законодавства відповідно до вимог часу

- врівноваження гілок влади

- виконання правил політичної гри без ущемлення інтересів сил, які беруть у ній участь

- організація контролю з боку громадських організацій за діяльністю всіх гілок влади

- зміцнення демократичних цінностей у суспільстві

- подолання правового нігілізму населення, політичне виховання.