1.Види та операції комерційних банків.

Сучасний комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.    За формою власності комерційні банки можуть бути:  - унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя; - з колективною формою власності.

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на: — міжнародні, що створюються за участі іноземного капіталу і можуть мати свої філії за кордоном, — міжрегіональні, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень по території країни, — регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, розрізняють: — універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, — спеціалізовані банки

Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій.

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку.

Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ).

Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного банку, пов’язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов’язань.

Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.

2.

Ліцензування — порядок видачі комерційним банкам, які зчасу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій. Національний банк України видає банкам ліцензію на здійснення таких банківських операцій: • приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; • відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-корес-пондентів, у т. ч. переказ грошових коштів із цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; • розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; • надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; • лізинг; • послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів; • випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселівта інших оборотних платіжних інструментів; Операції, які мають право здійснювати банки за умови отримання письмового дозволу Національного банку України: 1. Неторговельні операції з валютними цінностями. 3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті. 4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України. 7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. 8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках. 9. Операції з банківськими металами на валютному ринку України. 10. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

3.

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.

Пасивні операції банку можуть здійснюватись у формі: · залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші; · недепозитного залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.

4.

При цьому додержуються наступних загальних вимог щодо порядку відкриття рахунків.•   свідоцтво (засвідчену нотаріально копію) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;•   належним чином зареєстрований статут або положення, засвідчене нотаріально чи реєструючим органом;•   довідку, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;•   картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законо­давства чи установчих документів підприємства надано право розпо­рядження рахунком та підпису розрахункових документів. У картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної підприєм­ству;•   копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду Украї­ни, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний доку­мент. Поточні рахунки закриваються в установах банку:а)  на підставі заяви власника рахунка;б) на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;в) на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства;г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.

5.

Розрахункові документи складаються за встановленою формою і надаються банкам юридичними та фізичними особами з дорученням (або з вимогою) переказати з їхніх рахунків (або зарахувати на їхні рахунки) певну суму грошей. Основні вимоги щодо оформлення платіжних інструментів визначені в Інструкції “Про організацію безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті”

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) такі реквізити:

Назва документа, Код розрахункового документа, № , Дата складання , Дата валютування , Сума словами, Сума, Код платника , Платник , Рахунок платника, Банк платника , Код банку платника , Банк одержувача , Код банку одержувача , Одержувач , Код одержувача , Рахунок одержувача , Код операції .

Зазначається: Призначення платежу , М. П. , Підписи платника , Підпис банку , М. П. Одержувача , Підписи одержувача, Строк дії чека , Дата надходження, Дата виконання , Дата надходження в банк стягувача/, Рахунок стягувача , Стягувач, Банк стягувача, М. П. стягувача, Підписи стягувача, Код стягувача, Код банку стягувача

6.

Касові операції підприємства пов’язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ. Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека. Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг). Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Видача готівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. здійснення розрахунків з населенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видат­ковим документом. На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служ­би, фінансовими органами та установами банків.

7.

Строки здавання готівки до банку визначаються підприємством за погодженням з банком, в якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти. А ліміт каси визначається підприємством самостійно. Відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Квитанція, яка є частиною цього документа, надається банком підприємству і підтверджує господарську операцію — здавання готівки до банку. Інкасація коштів — це збір та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку. Організаційні питання порядку інкасації готівки повністю обумовлюються у договорі про інкасаторське обслуговування:— зручний для обох сторін графік вивозу готівки;— обсяги готівки, яку підприємство бажає здавати у банк;— спосіб ідентифікації особи інкасатора, який отримує сумки з цінностями, та його повноваження для здійснення цієї операції;— порядок приймання інкасатором сумок з готівкою від клієнта банку;— інші питання проведення інкасації коштів та безпечної роботи інкасатора і забезпечення схоронності цінностей під час інкасації.

8.

Як платіжний засіб вексель може використовуватись для погашення заборгованості між ринковими суб’єктами, запобігаючи платіжній кризі. Водночас вексель є інструментом комерційного кредиту, що виступає у вигляді відстрочення платежу за надані товари та послуги.

Простий вексель означає зобов’язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.    Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред’явнику векселя.    Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.    Комерційний вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Звідси походять синоніми комерційного векселя: товарний, торговий.    Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики. Векселі, в основу яких покладено реальні фінансові угоди і котрі виписані (акцептовані) авторитетними особами, передусім банками, мають досить широку сферу обігу.

Підроблений вексель — це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедателя або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. 

Розглянем обов’язкові реквізити векселя: Вексельна мітка, Найменування платника, Зазначення строку платежу, Зазначення місця платежу, Найменування того, кому або за наказом кого повинен бути здійснений платіж, Дата і місце складання векселя, Підпис того, хто видає документ.

9.

Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків.

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка.

Казначейські зобов’язання — вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. 

   Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому.

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, що випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду.

 Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, що засвідчують право-власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

10

Основні напрями емісійної політики банку: - визначення цілей емісійної діяльності; - вибір емісійних інструментів, тобто цінних паперів, що випускаються в обіг; - визначення найефективніших методів розміщення цінних паперів; - підтримка курсу цінних паперів власної емісії на вторинному ринку.

Емісійні операції банків на ринку цінних паперів можна систематизувати залежно від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, а саме: - операції з випуску пайових цінних паперів; - операції з випуску боргових зобов’язань; - операції з випуску похідних цінних паперів.

 Емісія акцій — це цілеспрямована й організована певним чином діяльність емітента. Вимоги до цієї діяльності та процедури її здійснення визначаються нормами законодавства, положеннями установчого договору та статуту акціонерного товариства.    Основні етапи емісійної діяльності: - прийняття рішення про емісію акцій; - державна реєстрація випуску акцій, а для відкритих акціонерних товариств також реєстрація інформації про випуск акцій; - опублікування відомостей відносно підписки на акції у засобах масової інформації; - виготовлення акцій (сертифікатів) у разі документарної форми випуску; - розміщення акцій на первинному ринку цінних паперів; - звіт про результати випуску акцій.

В інформацію включаються: - характеристика емітента; - опис ділової діяльності емітента, засвідчений аудитором; - дані про емісію акцій (обсяг емісії, що планується, вид і категорія акцій, можливі привілеї власників акцій, умови початку і припинення продажу тощо); - відомості про реєстратора та про депозитарій цінних паперів.

Крім емісії акцій з метою формування статутного капіталу, банки здійснюють також емісію акцій для досягнення ще декількох цілей, а саме: - збільшення статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій при незмінній номінальній вартості акцій; - розщеплення (поділ) або консолідації акцій при незмінному статутному капіталі; - реорганізації банку (наприклад, внаслідок злиття двох банків створюється новий банк, який має випустити свої акції. Акції банків, що злились, обмінюються на акції новоствореного банку.)    Законодавство України дозволяє акціонерним товариствам здійснювати додаткові випуски акцій лише за умови, що всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, що не нижча номінальної.    Банки можуть викуповувати в акціонерів власні акції з різними цілями: - подальший перепродаж акцій з метою підтримки ринкового курсу; - пільговий перепродаж акцій працівникам банку;

Облігації можуть випускатися: - іменними і на пред’явника; - процентними, дисконтними і безпроцентними (цільовими); - з вільним колом обігу і з обмеженим.