КОЛЕДЖ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ

КІСІТ ДВНЗ КНЄУ ім. В. Гетьмана

Реферат на тему:

«Політичні портрети П. Шелеста

та В. Щербицького»

Роботу виконав Роботу прийняв

Студень 292 групи Викладач з історії

Логозінський О. К. Чубова А. В.

План до реферату

Вступ

1.1. Біографія Петра Шелеста

1.2. Політична діяльність

1.3. Життя після усунення від влади

1.3.1) Усунення від влади………………………………………………………….

1.3.2 ) Останні роки життя…………………………………………………….

1.4. Висновок

2.1. Біографія Володимира Щербицького

2.2. Політична діяльність

2.3 Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Шелест Петро Юхимович (1908-1996) – партійний та державний діяч. Народився на Харківщині. Трудову діяльність почав у 1923 році робітником на залізниці. По закінченню Маріупольського металургійного інституту (1935), у 1936-1937 роках служба в рядах Червоної Армії курсантом 30-го окремого навчального танкового батальйону в Дніпропетровську, по терміну випуску атестований старшим лейтенантом, працював на заводах Маріуполя і Харкова. З 1940 р. – секретар Харківського міськкому КП(б)У. Під час німецько-радянської війни працював у партійних органах Челябінська, Саратова. У 1948-1954рр. – директор заводів У Ленінграді та Києві. З 1954 – на партійній роботі. У 1957-1962рр. – перший секретар Київського обкому, у 1968-1972рр. – перший секретар ЦК Компартії України. Був членом Політбюро ЦК КПРС (1966-1972). У 1974-1984 рр.. працював начальником дослідно-виробничого конструкторського бюро на авіаційному заводі в Підмосков'ї.

Останні роки прожив на Пресні, незадовго до серпня 1991 року був обраний членом партійної комісії Краснопресненського РК КПРС.

Помер 22 січня 1996 в Москві. 13 червня 1996 р. за його заповітом перепохований в Києві на Байковому кладовищі.

В 2004 у видавництві “Генеза” в Києві за редакцією Юрія Шаповала накладом 3000 примірників вийшла друком книга: Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду».

Володи́мир Васи́льович Щерби́цький (1918-1990) — радянський партійний і державний діяч. Народився в с. Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області. Навчався в Дніпропетровському хіміко-технологічному Інституті, після закінчення якого (1941) працював інженером-механіком.

Від 1948 року на партійній роботі. Від 1955 року перший секретар Дніпропетровського обкому КПУ, з 1957 року член Секретаріату ЦК КПУ; з травня 1972 року, після усунення Петра Шелеста перший секретар ЦК КПУ, одночасно з 1961року — член ЦК КПРС і з 1971 року член Політбюро ЦК КПРС. З 1955 року депутат Верховної Ради УРСР, з 1958 — СРСР, З травня 1972 року член Президії обидвох Верховних Рад. В 1961–1963 та 1965–1972 роках — Голова Ради Міністрів.

З ім'ям Щербицького пов'язане посилення русифікації України (під приводом здійснення процесу «злиття націй»), суворе переслідування діячів українського дисиденства, яке призвело фактично до його розгрому; зокрема з його ініціативи партійні з'їзди в Україні та вся діяльність партійного й державного апарату велася російською мовою. Повністю підтримував політичний курс генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва, не чинив опору обмеженню прав УРСР. Після приходу до влади М. Горбачова 1 березня 1985 р. не підтримав «перебудову». Щербицький дозволив будівництво на території республіки низки АЕС, в тому числі й Чорнобильської, у перші дні аварії на ЧАЕС намагався приховати трагедію. У період Щербицького 20 квітня 1978 р. було прийнято нову Конституцію УРСР.

Закінчив життя у 1990 році, офіційно від запалення легенів, за твердженнями деяких істориків (Гаманюк М.I.) ймовірно покінчив життя самогубством.