119 Див.: Особенности семантики английских юридических терминов в текстах международного контрактного права http://www.Nauka-shop.Com/mod/shop/productId/43841/2

120 Наприклад, в західній економічній науці інтеграція класифікується наступним чином: "поверхнева" ("м’яка") інтеграція, яка відбувається у різних формах спонтанного обміну — культурного, ринкового тощо; "глибока" інтеграція як спільне виробництво, спільні політичні дії та інші форми співробітництва; "стратегічна" інтеграція — прийняття спільних рішень на різних рівнях, починаючи від окремих підприємств чи організацій і завершуючи національними урядами та міжнародними організаціями. Див.: Krugrnan P. International Economics. Theory and Policy. — L., 1991.— P.16. Цит. за: Баланда А.Л. Європейська інтеграція України: дискурс економічної безпеки //Зовнішня торгівля: право та економіка. № 4(27)/2006. — С.20.

121 Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, XXI век. М.: Спарк, 2000. —С 203.

122Одним з перших, хто заявив про міжнародну взаємодію національних правових систем як глобальне юридичне явище, був А.О. Рубанов. Див.: Рубанов А.А. Теоретические основы международного взаимодействия национальных правовых систем. —М., 1984.

123 Фединяк Г.С. Правосуб'єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізаційних процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права): Монографія. —К.: Атіка, 2007. — С.11.

124 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 21.

125 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. — С. 68.

126 Лукашук И.И. Международное право в судах государств. — СПб., 1993. —С. 255, 280.

127 Станік С. Р. Деякі проблеми запровадження апроксимації національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. —С. 29 — 31.

128 Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / Очерки сравнительного права / Отв. ред. В.А. Туманов. — М., 1981. — С. 59—66.

129 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996. — С. 74 — 75.

130 У зв’язку з цим С.В. Бахін зауважує: "Однією з найважливіших складових інтеграційних процесів є міждержавне зближення в сфері правової політики. Залежно від потреб і готовності держав до подібної координації вона може простягатися від узгодження окремих правових рішень аж до формування єдиного правового простору. По суті інтеграційні процеси й координація в області правової політики — це дві сторони однієї медалі: інтеграція неможлива без створення єдиних або подібних правових норм, а останні, у свою чергу, слугують стимулом до інтенсифікації інтеграційного процесу". Див.: Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. — С. 21.

131 Зміст правового співробітництва держав або взаємної координації правової політики докладно розкривається в дисертаційному дослідженні С. В. Бахіна. Див.: Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 21 — 26.

132 Сборник международных договоров о взаимной правовой помощи по гражданским и уголовным делам /Под общ. ред. Б.В.Кравцова. —М., 1988. —С. 9.

133 Проте можна виділити і деякі багатосторонні угоди у цій галузі. Це передусім Конвенція СНД про правову допомогу й правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. (Мінська конвенція), а також деякі конвенції під егідою Ради Європи.

134 Valcke C. Convergence and Divergence between the English, French, and German Conceptions of Contract / European Review of Private Law, Vol. 16, No. 1, 2008 —P. 29 — 62.

135 Smits Jan M. Contract Law in the European Union: Convergence or Not? / Europäischer Juristentag, May 2008. Sammelband, Vol. 4, —Р. 45 — 65.

136 Valcke C. Convergence and Divergence between the English, French, and German Conceptions of Contract. —P. 29 — 62.

137 Для позначення такого "правового утворення" С.С. Алексєєв використовує такий відомий але неоднозначний у міжнародному праві термін, як "право цивілізованих народів". Необхідно зауважити, що наповнення цього терміна новим змістом у значенні права "демократично розвинутих країн" ситуацію не прояснює. Див.: Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. —М, 2000. —С. 225.

138 Крупчан О. Д. До питання взаємозв’язку міжнародного права і законодавства України / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. —С. 134.

139 Необхідно зауважити, що в англомовній літературі з відомих причин розмежування понять "зближення" і "апроксимація" неможливе. Саме це, на наш погляд, обумовлює постійне генерування у західній доктрині нових термінів для позначення зближення як "approximation" в широкому сенсі цього слова. Щоправда з цією роллю все більш вдало справляється термін "convergence".

140 International Encyclopedia of Comparative Law. —New-York, 1973. —Vol. II. Ch. 5. —P. 34.

141 Cruz P. Comparative law in a Changing World. —London, 1995. —P. 23.

142 Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. — М., 2002. — С. 215 — 216; Павлова Н.Г. Курс лекций по сравнительному правоведению. — М., 2005. — С. 112. — С. 118 — 119.

143 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). — М., 2005. — С. 110.

144 Савчин М.В. Порiвняльне правознавство. — К., 2005. — С. 233 — 234.

145 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 61; Коровина О.П. Методы унификации норм международного частного права: (На примере международного частного морского права) // Торговое мореплавание и морское право. —М., 1986. Вып. 13. —С. 41; Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В.А.Туманова. М., 2000. —С.183; Фолсом Р. X., Гордон М. У., Спаногл Дж. А. Международные сделки: Краткий курс / Пер. с англ. В. Ф. Назарова. —М., 1996. —С. 70 та інші.

146 Див.: Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. —М., 2002. —С. 216 — 217.

147Лебедев С.Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений: (Некоторые общие вопросы) // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. Труды кафедры международного частного и гражданского права МГИМО / Редколл. С.Н.Лебедев, В.А.Кабатов, Р.Л.Нарышкина. —М., 1979. —С. 16 — 17; Сенякин И.Н. Проблемы специализации и унификации Российского законодательства // Государство и право. 1993. № 5. —С.20—27.

148 Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права / Составление, перевод и вступительная статья В.А.Туманова. —М., 1981. —С. 198.

149 Лебедев С.Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений: (Некоторые общие вопросы) // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. Труды кафедры международного частного и гражданского права МГИМО / Редколл. С.Н.Лебедев, В.А.Кабатов, Р.Л.Нарышкина. —М., 1979. —С. 18.

150 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь: ок. 50 000 слов. — 3-е изд., испр. — М.: Рус. яз., 1986. —С. 798.

151 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словар. —С. 314; Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. — М.: Юрид. лит., 1989. — С. 129.

152 Наприклад: Угода про уніфікацію норм у пасажирському сполученні 1968 р.; Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 р.; Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції, для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, здійснюваний особами, що не є перевізниками за договором 1961 р. Міжнародна конвенція по уніфікації деяких правил, що стосуються коносаментів 1924 р.; Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про морські привілеї й морську заставу 1926 р.; Конвенція про уніфікацію деяких правил про перевезення пасажирів морем 1961 р.; Угода про уніфікацію окремих правових норм, застосовуваних у морському торговельному судноплавстві 1987 р. та інші.

153 Див. монографію, написану Н.Г.Вілковою на основі її докторської дисертації: Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. — М.:"Статут", 2002. — 511 с.

154 Шебанова H.A. Интеграционные процессы в странах Латинской Америки и их влияние на международное частное право // Международное частное право: Современные проблемы. — М., 1994. —С.290 — 310.

155 Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К.Дмитриевой. —С. 398.

156 International Encyclopedia of Comparative Law. —New-York, 1973. —Vol. II. Ch. 5. —P. 34.

157 Лебедев С. Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений: (Некоторые общие вопросы) // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. Тр. кафедры международного частного и гражданского права МГИМО / Редколл. С.Н. Лебедев, В.А. Кабатов, Р.Л. Нарышкина. —М., 1979. —С. 25 — 28, 19.

158 Див.: Безбородов Ю.С. Роль норм мягкого права в международно-правовом регулировании // Международное публичное и частное право. — 2004. — № 6(21). С.4; 5; Братко І.В. Вплив "м’якого права" на розвиток і основні засади техніко-економічного співробітництва //Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 2(25)/2006. —С.71.

159 Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. —К., 1980. —С. 70 — 91; Гаврилов В.В. Теория согласования международных и внутригосударственных правовых норм // Государство и право. — 2005. — № 12. —С. 67.

160 Див.: Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права. —К.: Вища школа, 1980.; Мингазов Л. Х. Эффективность норм международного права. —Казань: Изд-во КазГУ, 1990.; Мюллерсон А.С Соотношение международного и национального права, —М., 1982; Усенко Е. Т. "Соотношение и взаимодействие международного и национального права и Российская Конституция" // Московский журнал международного права, —№ 2, 1995; Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы, —М., 1993.

161 Усенко Е. Т. "Соотношение и взаимодействие международного и национального права и Российская Конституция" // Московский журнал международного права, —№ 2, 1995. —С. 16.

162 Класифікація трансформації найчастіше здійснюється за двома підставами: По-перше, за формою прояву вона поділяється на фактичну (фактичне дотримання міжнародних норм в процесі правотворчості та правореалізації) і юридичну (через надання міжнародним нормам форми національного законодавства); по-друге, за способом здійснення — на автоматичну (шляхом визнання усіх міжнародних договорів, до яких держава приєдналася, частиною свого внутрішнього права), і неавтоматичну (через ухвалення спеціального нормативного акта). Див.: Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы, —М., 1993. —С. 132 — 146. Деякі дослідники пропонують вилучати зі змісту "трансформації" відсилання до норми міжнародного права, що, на їх думку, має принципово іншу правову природу Див.: Левин Д.Б. Актуальные проблемы теории международного права. — М., 1974. —С. 251—252; Миронов Н.В. Международное право: нормы и их юридическая сила. —М., 1980. —С. 125—126.

163 Необхідно підкреслити, що ймовірність відходу від аутентичного змісту міжнародної норми в процесі його рецепції значно підвищується у порівнянні з її імплементацією у формі трансформації. Див.: Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права., —К.: Вища школа, 1980 —С. 70 — 91.

164 Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права., —К.: Вища школа, 1980 —С. 81.

165 Виділяються три види відсилань: загальне відсилання (до всього міжнародного права або до застосовуваного іноземного права); часткове відсилання (до складових міжнародного права, наприклад, до lex mercatoria чи до певних міжнародних договорів в цілому); конкретне відсилання (до конкретної норми міжнародного договору).

166 Вилкова Н. Г. Международные коммерческие контракты: Теория и практика унификации правового регулирования: Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 . —М.: 2001.

167 Комаров А. С. Международный институт унификации частного права // Внешняя торговля. 1993. № 11. —С. 26 — 30.

168 Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. 3-е изд., перераб. и доп. —М., 1998. —С.209.

169 Наприклад, відповідно до ст. 38 Статуту Суду ООН, його рішення є обов’язковими для сторін певної справи. Якщо стороною судового розгляду в цій інстанції є певна держава, то рішення по цій справі можуть стати для неї підставою для уніфікації внутрішньодержавного законодавства. Якщо інша держава, непричетна до цієї справи, враховує це рішення при вдосконаленні свого законодавства, то це вже буде проявом гармонізації національного права. Безумовно, самі по собі окремі арбітражні рішення не створюють "базу уніфікації", тому що не визнаються джерелом позитивного права жодної країни. Але якщо стала міжнародна та судова практика виявляється узвичаєною і вона не тільки ураховується при винесенні судових рішень, а й формується практика посилань на неї, то тут має місце уніфікуюча дія звичаю як джерела права у формі узвичаєної судової практики — тобто приватноправова уніфікація.

170 Закон України вiд 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини // ВВР, 2006, № 30, ст. 260.

171 См.: Бачило И.Л. Проблемы гармонизации в законодательстве // Журнал российского права. — 2000. — № 8. — С. 92. До речі, питання гармонізації внутрішнього законодавства все більше починають розглядатися в правовій літературі. Див.:Бачило, И. Л. Проблемы гармонизации в законодательстве. //Журнал российского права. —2000. —№ 8. —С. 84 — 92.

172 Так запропоноване Г.К. Дмитрієвою застосування поняття гармонізації в двох значеннях — в широкому як зближення взагалі, і в вузькому як вид зближення відмінне від уніфікації, на наш погляд, невиправдано ускладнює запропоновану терміносистему. Див.: Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К.Дмитриевой. —М.:"Проспект", 2000. — С. 186.

173 Исаев Д. Основные теории гармонизации законодательства в процессе формировании общих пространств Россия-ЕС. — М.: Российско-Европейский Центр Экономической Политики (РЕЦЭП), 2005. —С. 6.

174У зв’язку з цим С.В. Бахін порушує питання про коректність позначення взаємовідносин між нормами міжнародного та національного права поняттям "гармонізація". Він вважає, що не варто підміняти стале у міжнародному праві поняття "імплементація" специфічним поняттям правової компаративістики яким є "гармонізація". В той же час він не хоче ігнорувати гармонізуючий вплив міжнародного права на національні системи права, що зближуються. С.В. Бахін вважає, що у тих випадках, коли "держава використовує при вдосконаленні свого законодавства положення, скажімо, міжнародної угоди, в якій воно не бере участі", вона діє в односторонньому порядку. Тут, на його думку, буде доцільним іменувати даний процес "інтернаціоналізацією" як системний вплив усіх джерел міжнародного права на право національне. Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. — С. 55.

175 Див.: Опришко В. Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. —С. 11 — 26.

176 Кашкин С.Ю. Стратегия и механизмы гармонизации законодательства

//www://recep.ru/files /documents/harmonization_kashkin_rus.pdf

177 Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник./ Под ред. проф. Е.А. Васильева. —: Междунар. отношения, 1993. —С. 33.

178 Класифікація, що пропонується є авторською, хоча і спирається на деякі окремі дефініції, наведені в інших роботах. Головне призначення такої новації — упорядкувати усі можливі підстави гармонізації правових систем. Ця логіко-емпірична класифікація в подальшому буде перевірена на реальній класифікації гармонізації у праві ЄС.

179 Международное частное право. Учебник./ Под ред. Г.К. Дмитриевой. —М.: Проспект, 2000. —С. 186.

180 Сафронова С.С. Международная унификация права, регулирующего заключение и прекращение брака. Дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук (12.00.03). —Саратов, 2003. —С. 54.

181 Parra-Aranguren G. General Course of Private International Law: Selected Problems. —P.5O — 517.

182 Лебедев С.Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений: (Некоторые общие вопросы) // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. Тр. кафедры международного частного и гражданского права МГИМО / Редколл. С.Н. Лебедев, В.А. Кабатов, Р.Л. Нарышкина. —М., 1979. —С. 19.

183 Гефтер А.-В. Европейское международное право / Перевод К. Таубе. —С.Пб., 1880. —С.17.

184 Лебедев Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений: (Некоторые общие вопросы) // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей. Тр. кафедры международного частного и гражданского права МГИМО / Редколл. С.Н. Лебедев, В.А. Кабатов, Р.Л. Нарышкина. —М., 1979. —С. 19.

185 Обов'язковою умовою такого застосування є вибір права застосовуваного права країни-члена на основі норм колізійного права.

186 Статут ООН. http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm

187 В країнах мусульманського світу доктрина не тільки визнається офіційним джерелом права, а фактично є єдиним джерелом правоутворення.

188 Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. —С. 83.

189 Див.:Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. — Х.: "Одіссей". — 2002 р. —С. 433 — 436.

190 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. — С. 64.

191 Там само.

192 Там само. —С. 63.

193 Сироткина О. В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. — С. 52.

194 Абдуллин А. И. К вопросу об унификации в международном частном праве // Правоведение. — 1998. — № 1. —С. 184 — 185.

195 Большая советская энциклопедия. Полный текст третьего издания "Большой советской энциклопедии", выпущенной издательством "Советская энциклопедия" в 1969 — 1978 годах в 30 томах // http://slovari.yandex.ru . Не можна погодитися з визначенням результатів уніфікації в авторитетних літературних джерелах з міжнародного торгового права: "уніфікація права є створенням за допомогою міжнародних договорів одноманітних норм, що підлягають сприйняттю правом держав і, таким чином, забезпечують подолання відмінностей в регулюванні міжнародних торгових зв'язків". Див.: Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. — 2-е изд. —Мн.: Амалфея, 2000. —С. 31.

196 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. — С.798.

197 Див.: Англо-русский юридический словарь. / Андрианов С.Н., Берсон А.С., Никифоров А.С. —М.: РУССО, 2003. —С.445.

198 Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). — М., 2000. — С. 112.

199 У зв’язку з цим варто згадати, приміром, про пріоритет національного права над міжнародним в англійському праві. Міжнародні норми, які є уніфікованими для інших країн, не є такими для Великобританії тому, що відсутня друга характеристика єдиних норм — вони повинні бути не тільки спільними, а й загальними — тобто мати найбільшу юридичну силу в порівнянні з нормами національних систем, що уніфікуються. Інакше на практиці такі спільні норми просто не ведуть до зближення цих систем. Це пояснює неактивність, а іноді й відстороненність Великобританії від процесу міжнародної уніфікацції права.

200 Якщо потрібно, і "добудувати" пропонуєму терміносистему новими термінами.

201 При цьому ми маємо керуватися розширеним тлумаченням змісту поняття юридичної колізії як різноманітних суперечностей в самій правовій системі, яке наводить у своїй відомій однойменній монографії Ю. А. Тихомиров. Див.: Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. —М.: Манускрипт, 1994. —С. 12 — 14.

202 Верещетин В.С. "Общее правовое поле" современного мира// Советский журнал международного права. 1991. № 3 — 4. —С. 12 — 17.

203 Гнатовський М. М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. —К., 2002. —193 с.

204 Лебедев С. Н. О природе международного частного права // Советский ежегодник международного права. 1979. —М., 1980. —С. 67.

205 Елисеев И. В. Гражданско-правовое регулирование международной купли-продажи товаров. —СПб., 2002. С. 10 — 11; Маковский А.Л., Хлестова И.О., Швыдак Н.Г. Международные организации, осуществляющие підготовку договоров в области международного частного права: Обзор / ВНИИСЗ. —М., 1983 (Законодательствозарубеж. стран. Обзор, информация. Вып. 208). —С.1.

206 Бургучев Г. Об унификации правовых норм, регулирующих внешнюю торговлю // Внешняя торговля. 1973. —№ 12. —С.32—38; Бургучев Г., Розенберг М. Комиссия ООН по праву международной торговли //Внешняя торговля. 1971. —№ 4. —С.45 — 50.

207 Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы // Российский ежегодник международного права. 1998 — 1999. —СПб., 1999. —С.69 — 70.

208 Павлова Н.Г. Курс лекций по сравнительному правоведению. —М., 2005. —С. 113.

209 European Contract Law. Research Programme 2006 — 2009. Published 14 February 2006// AIPY.terhorst@uva.nl.

210 David R. The International Unification of Private Law. — International Encyclopedia of Comparative Law. —Volume II. —P.3.

211 Тахтарев К. М. Очерки по истории первобытной культуры. — СПб., 1907. — С. 29—30; Бутинов Н. А. разделение труда в первобытном обществе // Проблемы истории первобытного общества. — М., 1960, — С. 120—126.

212 Массон В. М. Обмен и торговля в первобытную епоху // Вопросы истории. — 1973. — № 1. — С. 80.

213 Thomson D. F. Economic Structure and the Ceremonial Exchange Cycle in Arnhem Land. — Melbourne, 1949. — P. 106.

214 Румянцев А. М. Первобытный способ производства: политико-экономические очерки. — С. 174.

215 Там само. — С. 262—263.

216 Проте цей процес тривав довго й суперечливо. За археологічними даними у VІІ—V тис. до н. е. від­значалися лише незначні відмінності у суспільному статусі окремих осіб, але майнова диференціація ще не виявилася. Вона з’яв­ляється наприкінці неоліту — у період енеоліту і бронзового віку.

217 Равдоникас В. И. История первобытного общества. —Л., 1947. —Ч. 2. — С. 83—84.

218 Наприклад, за даними відомого етнографа Л. Моргана, зміст договорів, які укладалися між племенами північно-американських індіанців, "зчитувався" зі шнурків спеціального поясу — вампуну, в які свого часу були "вговорені". Відповідно до індіанського способу висловлювання думок, що ґрунтувався на принципі асоціації, вампун передавав волевиявлення сторін, під час узгодження якого він був виготовлений. Проте ці шнурки та пояси спрацьовували як певний текст договору тільки за допомогою спеціальної особи-тлумача або "охоронця вампуну". Без підтвердження вампуном жодна з обіцянок не мала сили зобов’язань. Див.: Морган Л. Г. Лига ходеносауни, или ирокезов / Пер. с англ. Е. Э. Бломевист; Послесл. и примеч. Н. Б. Тер-Акопяна. — М.: Глав. ред. восточ. лит. изд-ва "Наука", 1983. —С. 68—69.

219 Так, Л. Морган наводить яскравий приклад позбавлення ірокезами племені делаварів звання "нації — данниці" за свідоме невиконання умов договору. Після порушення у 1742 р. "неправоздатними" делаварами заборони на відчуження землі ірокезький ватажок Каннассатего так висловлював свої обвинувачення: "Ми перемогли вас; ми зробили з вас жінок; ви знаєте, що ви жінки, і тому що ви жінки, ви не можете продавати землю; і ви не гідні мати право на продаж земель з тих пір, як ви зловжили ним. Див.: Морган Л. Г. Лига ходеносауни, или ирокезов. —С. 178—179.

220 Більш докладно про первісну передісторію договірного права див.: Гайдулін О.О. Європейське контрактне право (загальна частина): курс лекцій. /—К.: КНЕУ, 2008. —С. 49— 53.

221 Протоправові утворення на території Європи не можна вважати суто європейськими. Як свідчить етнографічні та археологічні дані культурний лад первісних суспільств по багатьох змістовних параметрах співпадав на всіх частинах тогочасного світу, а формальна самобутність первісних етносів залишалася на рівні роду, общини і згодом міст-цивілізацій. Отже їх самоідентифікації як європейських просто не існувало.

222 Так, В. М Хвостов вважає, що Закони відновлюють "національне право" римлян. Б. В. Нікольський звернув увагу на відсутність етимологічних запозичень у цих першоджерелах, які віддзеркалюють саме римські інститути і римський побут. Див.: Маяк И.Л. Рим первых царей (Генезис римского полиса). — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. —С. 38 — 39.

223 Зауважимо, що цей унікальний пам'ятник був опублікований у вигляді 12 дерев'яних таблиць, які загинули у пожежі під час галльської навали 387 р. до н.е. Отже повна реконструкція документа не можлива і ми вимушені користуватися окремими більш пізніми цитатами. Див.: Бартошек М. Римское право. — С. 187.

224 Нагадаємо, що під юрисдикцію першого підпадали: священні речі, присвячені богам підземного світу (res religiosae) (гробниці і могили); священні речі, присвячені небесним богам (res sacrae) (храми, гаї, вівтарі, статуї, культові предмети); священні недоторканні речі (res sanctae) (міські стіни, ворота)

225 Гайдулін О.О. Римське приватне право: Автодидактичний комплекс. — К.:ППП, 2003. —С. 53.

226 Дигесты Юстиниана/ Переклад з латин. Відпов. ред. Л.О.Кофанов. —М.: "Статут", 2002 —Т. 1 —С.83.

227 Дигесты Юстиниана. —Т. 1. —С. 82, 83.

228 Там само. — С. 83.

229 Там само.—Т. 1. — С. 83.

230 Санфилиппо Чезаре Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В. Дождева — М.: Издательство БЕК, 2002. — С. 30.

231 Дигесты Юстиниана. ­ —Т. 3. — С. 135.

232 На наш погляд, юстиніанівська кодифікація довела до крайнощів другу тенденцію (космополітизацію) і "законсервувала" на певний час здобутки першої тенденції (детеологізації), коли почала поступово наростати протилежна тенденція (теологіізація) під впливом християнської ідеології.

233 Quorum omnium si in unum sententiae concurrunt, id, quod ita sentiunt, legis vicem optinet; si vero dissentiunt, iudici licet quam velit sententiam sequi (Hadr. у Gai 1, 7). Цитується за Бартошек М. Римское право. —С. 423.

234 Однак все це мало сумні підсумки — збільшився вплив імператорської влади на право, що призвело до поглинання юристів державним апаратом, їх діяльність постає все більш бюрократичною і анонімною. Врешті-решт у ІІІ столітті призводить до занепаду правової науки. Див.: Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения): Пер. с чешск. — М.: Юрид. лит., 1989. —С. 170 — 171.

235 Є дані, що у ранні часи вираз ius gentium тлумачився як міжнародне право в його широкому розумінні (Цицерон і Лівій). На думку Беглі (Bögli) ius gentium використовується як право спільне всім народам лише юристами пізнішого, післяадріанівського, часу. Див.: Bögli H. Beiträge zur Lehre vom jus gentium der Römer. 1913; Kniep F. Gai Institutiones. I. 1911. —S. 90, а також рецензію П. Кочакера у Zeitschrift der Savigny-Stiftung für Rechtsgeschichte. Bd. 34. 1913.

236 Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения), 1989. —399.

237 Дигесты Юстиниана. —Т. 1 —С.83.

Там само. —С. 121.

238 Див.: Гефтер А.-В. Европейское международное право / Перевод К. Таубе. —С.Пб., 1880. —С.11.

239 Це було зібрання фрагментів 2000 творів 39 римських юристів, в основному тих, які мали право офіційного тлумачення законів. Дигес­ти поділяються на 50 книг, книги — на титули (окрім 30—32 книг, які не мають титулів). Всього в Дигестах зібрано 432 титули.

240 Формування візантійської культури розпочалося у 395 році, коли відбувся поділ Римської імперії на Східну та Західну.

241 Цитується за: Харитонова О. І., Харитонов Є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. — Х.: Одіссей, 2002 — С. 163 — 164.

242Див.: Харитонова О. І., Харитонов Є. О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. — С. 333 — 334, 347.

243 Гефтер А.-В. Европейское международное право. —С.12.

244 Термін "континентальне право" не є вдалим хоча б тому, що до цієї культурно-історичної традиції права належать також правові системи Шотландії, як відомо, штату Луїзіана (США), провінції Квебек (Канада), а вони не розташовані на європейському кон­тиненті.

245 Навпаки, в середині ХІІ ст. болонський магістр Вакаріус викладав римське право в Оксфорді та в Кентербері, коли в Німеччині про цей предмет майже нічого не було відомо. Ще дов­гі роки повага до римського права культивувалась у середовищі англійських юристів, які мали університетську освіту. В 1511 р. вони об’єднались у спеціальну гільдію — асоціацію цивілістів (Doctors’s commons). На жаль, у вітчизняній історичній літературі недостатньо висвітлений той факт, що за Тюдорів і Стюартів у Англії існувала реальна можливість запровадження римського права, але розгорнутися рецепції римського права в Англії у тих формах і масштабах, як це мало місце в континентальній Європі, не дозволив цех юристів загального права. Див.: Цвайгерт К., Кетц Х. Зазнач. праця. — С. 293, 295.

246 Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения). —С.14.

247 David R. The International Unification of Private Law // David, R, ed. The Legal Systems of the World, Their Comparison and Unification. Ch. V. International Encyclopedia of Comparative Law. V. II. New York: Oceana Publications, Inc. 1971. —P. 3.

248 Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. —С. 45.

249 Відомий російський правознавець Г. Ф. Шершневич назвав цю добу "італійським періодом", коли контрактне право мало форму місцевого звичаєвого права, що містило торговельні звичаї різних купецьких гільдій. Див.: Шершневич Г. Ф. Учебник торгового права. — М., 1994. — С. 27—28.

250 Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права М., 1998 (По изданию: Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. —Пг., 1917). —С. 53.

251 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. — М.: Междунар. отношения, 1999. — С. 43.

252 Так, приміром, виникає загальне французьке звичаєве право (droit countumier commun), яке було сформовано на виконання Ордонансу Монті-ле-Тур (Montils-les-Tours), виданого 1454 р. королем Франції Карлом VII, який вимагав розпочати "редагування" кутюмів (запис усіх місцевих кутюмів та їх дальший перегляд). У 1673 р. набув чинності Ордонанс про торгівлю (Ordonance de commerce), а 1681 р., за сприяння міністра фінансів Кольбера, набув чинності Ордонанс про мореплавство (Ordonance de la marine).

253 Початковим етапом формування системи загального права вважається битва при Гастингсі (1066 р.), коли нормани на чолі з Вільгельмом Завойовником завдали руйнівної поразки англосаксам.

254 David R. The International Unification of Private Law // David, R, ed. The Legal Systems of the World, Their Comparison and Unification. Ch. V. International Encyclopedia of Comparative Law. V. II. New York: Oceana Publications, Inc. 1971. —P.3.

255 Kiralfy A. K. R. The English Legal System. 7^th ed. — London: Sweet and Maxwell, 1984. — P. 3.

256 Принципових розбіжностей між таким розумінням контрактного права в англійському праві не існує. Можлива тільки розстановка деяких акцентів. У першому випадку йдеться про загальні принципи контрактів, які певним способом упорядковують масив прецедентів, що стосуються захисту прав сторін у контрактних зобов’язаннях. У другому випадку передусім ідеться про призначення контрактного права встановлювати належність певного добровільно взятого на себе зобов’язання до примусового забезпечення його виконання. Ясна річ, такий розподіл є досить умовним. Див.: Романов А. К. Правовая система Англии: Учеб. пособие. — 2-е изд., испр. — М.: Дело, 2002. — С. 192.

257 Так, його дефініція, наведена в прецеденті Goodwin v. Robarts 1875 р., визначає комерційне право як підтверджені рішеннями судів загального права звичаї купців і торговців у різних галузях торгівлі. Див.: Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. / Отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. — 4-е изд., перераб. и доп: В 2 х т. — М.: Междунар. отношения, 2004. — Т. 1. — С. 23.

258 Це призвело до того, що більша частина цих норм перетворилася на норми статутного права. У цьому зв’язку варто згадати Закон про переказні векселі 1882 р. та Закон про купівлю-продаж товарів 1893 р. Див.: Гражданское и торговое право зарубежных государств. — Т. 1. — С. 23.

259 Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — С. 294.

260 Maitland, The Forms of Action at Common Law, 1936. — P. 2; Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — С. 302.

261 Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — С. 287.

262 З позиції мови і стилю Кодекс Наполеона є шедевром законодавчого мистецтва. Стендаль щодня читав деякі тексти Цивільного кодексу для загострення свого "почуття мови", а Поль Валері вважав Кодекс Наполеона найбільш величною книгою французької літератури. Див.: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — С. 141.

263 Цит. за: Мафред А. З. Наполеон Бонапарт. — М.: Мысль, 1999. — С. 240.

264 У сучасній редакції Кодексу Наполеона це викладено так: "Відступ від законів, що стосуються публічного порядку (orde public) та добропорядності (bonnes mœurs), способом окремих угод не допускається". Див.: Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев / Отв. ред. А. Довгерт. — К.: Истина, 2006. — С. 21.

265 У країнах з дуалізмом приватного права ухвалення цивільних кодексів, як правило, передувало ухваленню комерційних кодифікованих актів. Винятком є торговельне право Іспанії, яке було кодифіковано значно раніше (1829 р.) від цивільного права (1889 р.). Причина цього — місцевий правовий сепаратизм, що існував у той час у країні. Аналогічна ситуація склалась у Португалії, але причина була інша — політичне протистояння партій.

266 Гефтер А.-В. Европейское международное право. —С.14.

267 Доронина Н.Г. Унификация и гармонизация права в условиях экономической интеграции государств // Право и экономика. 1997. —№ 17 — 18. —С. 88; Марченко М.Н. Указ. соч. —С. 187; Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли / Пер с англ. —М., 1993. —С. 70,120; Жамен С, Лакур Л. Торговое право: Учебное пособие: Пер. с фр. —М, 1993. —С. 10.

268 Иванов Г.Г., Маковский А.Л. Международное частное морское право. —Л., 1984. —С. 34. Иванов Г.Г. Унификация материально-правовых норм и юридическая природа конвенций по унификации // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию: Нормативные материалы, практика, комментарий). 1979. Вып. 18. —С. 19; Ермолаев В.Г., Сивков О.В. Международное частное право: Курс лекций. —М., 1998. —С. 28.

269 Устав Международного морского комитета 1897 г. // Международное частное право. Сборник документов / Сост. и авт. вступ. статьи К. А. Бекяшев, А. Г. Ходаков. —М., 1997. —С. 66.

270 Інші установчі договори — Договір від 18 квітня 1951 р. про створення Європейського об'єднання вугілля і стали (ЄОУС) і Договір від 25 березня 1957 р. про заснування Європейського співтовариства по атомній енергії (Євроатом) такої мети не визначали. Kohen G. М. Europe and the Standardization of the Law: Past and Present. — Geneva: Graduate Institute of International Studies, 2001. P. 9.

271 Landо О. Guest Editorial: European Contract Law after the year 2000 (1998) 35 Common Market Law Review —P. 823.

272 Див.: Право Европейского Союза: учеб. пособие /С.Ю.Кашкин [и др.]; отв. ред. С.Ю.Кашкин. — М.: Проспект, 2009. — С. 61; Шемшученко Ю. С. Європейське право: теорія і практика правом / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 27.

273 Держави-члени не мають права укладати міжнародні договори з питань, які належать до компетенції Євросоюзу або суперечать установчим документам та законодавству ЄС.

274 Право Европейского Союза: учеб. пособие / отв. ред. С.Ю.Кашкин. —С. 270.

275 Official Journal of the European Union L 177, 4.7.2008, — P. 6.

276Розенберг М.Г. Международная купля-продажа товаров (Комментарий к законодательству и практике разрешения споров). —М, 2001. —С. 63—64.

277 У зв’язку з цим варто згадати відповідні статті таких конвенцій: ст. 3 Конвенції про морське перевезення вантажів 1978 р., ст. 7 Віденської конвенції 1980 р., ст. 18 Конвенції про право, застосовуване до контрактних зобов’язань 1980 р., ст. 6 Конвенції про представництво у міжнародній купівлі-продажу товарів 1983 р., ст. 16 Конвенції про право, застосовуване до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів 1986 р., ст. 4 Конвенції про векселі 1988 р., ст. 6 Конвенції про лізинг 1988 р., ст. 4 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 р., ст. 14 Конвенції ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів в міжнародній торгівлі від 1991 р., ст. 5 Конвенції ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви 1995 р. ,ст. 7 Конвенції ООН про уступку дебіторської заборгованості у міжнародній торгівлі 2001 р.

278 Як нами вже було з’ясовано у підрозділі 1.2.

279 Спеціальні дослідження правової природи уніфікованих норм в науці міжнародного права представлені в таких роботах: Маковский А.Л. Природа норм конвенций об унификации морского права // Материалы по морскому праву и международному торговому мореплаванию: (Нормативные материалы, практика, комментарий). Вып. 18. 1979. —С. 3 — 18; Маковский А.Л. Международные договоры об унификации морского права. —С. 3 — 31; Маковский А.Л. Вопросы теории международно-договорной унификации права и состав международного частного права. —С.26 — 33; Маковский А.Л. Осуществление международно-правовых норм во внутригосударственном праве // Международное частное право: Современные проблемы. —С. 104 — 112; Лебедев С.Н. Унификация правового регулирования международных хозяйственных отношений. —С. 15 — 43; Лебедев С.Н. О природе международного частного права —С. 61 — 80; Егоров К.Ф. Соотношение прямых норм международного частного и гражданского права в пределах внутригосударственного права // Морское право. Труды ЦНИИМФ. Вып. 155. Л., 1972. —С. 33 — 48.

280 Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций. —М.: Издательская группа НОРМА—ИНФРА — М, 1999. —С.49.

281 Див. підрозділ 1.2. монографії.

282 Так, наприклад, законодавство Франції, Бельгії, Голландії визнає міжнародні договори частиною права країни. Конституції ФРН, Італії, Греції проголошують загальновизнані норми міжнародного права вище свого національного права.

283 Існує дві основні причини неприйняття в Великобританії примату міжнародного праву над національним: міжнародні договору укладаються виконавчою владою незалежно від законодавчої; (Див. Starke J. G. Qn Introduction to International Law, Seventh edition. —L., 1972. —P. 89) брак норм статутного права присвячених укладенню і виконанню міжнародних договорів (Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права. —М.: Международные отношения. 1982. — С. 102).

284 Як відомо Великобританія приєдналася до "Спільного ринку" на основі Договору про приєднання 1972 р. Проте, він був ратифікований лише після видання спеціального Закону про Європейські Співдружності (Див.: Wortly B.A. The Law of Common Market. —Manchester, 1974. —P.10). Параграф другий цього закону містить принципову відсильну норму, яка встановлює, що правові акти Європейських співдружностей постають в Великобританії такими, що самовиконуються (European Community Treaties. —L. —N.Y., 1972. —P. 310). Досвід Сполученого Королівства спонукав й інші країни переглянути свої концепції співвідношення міжнародного і національного права і внести відповідні зміну в національне законодавство. Це зробили Ірландія (ст. 29 Конституції), Данія (Закон про приєднання Данії до Європейських співдружностей) і Норвегія. До речі, повного подалання "національного монізму" в цих країнах так і не відбулося. У зв’язку з цим варто згадати хронічно особливу позицію Великобританії щодо практично кожного з заходів євроінтеграції приватного права, особливу роль Ірландії в "Лісабонській кризі", "технічне" неприєднання Данії до Регламенту "Рим І" і, нарешті, відмову Норвегії від вступу до Співтовариства.

285 Див.: Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. — С.96.

286 Цит. за: Мюллерсон Р.А. Соотношение международного инационального права. —М.: Международные отношения. 1982. —С. 10.

287 Див.: Курс международного права: В 7 т. —Т. 1. Понятие, предмет и система международного права / Отв. ред. Р.А.Мюллерсон, Г.И.Тункин. —М., 1989. —С. 293 — 298.

288 Прикладом майже офіційного визнання терміну транснаціональне право може служити назва Інституту порівняльного і транснаціонального права при Університеті Тілбурга (Tilburg University — Tilburg Institute of Comparative and Transnational Law).

289 Винятком може бути Конвенція про Одноманітний закон про міжнародну купівлю-продаж 1964 р., де у ст. 2 укладачі "проговорилися" — "норми міжнародного приватного права виключаються при застосуванні цього закону, якщо інше не передбачене в цьому законі". Те, що в наступних конвенціях таких формулювань вже немає, зовсім не означає, що міжнародні "уніфікатори" відмовилися від цієї мети. Див.: Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 190.

290 Див.: Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. — С. 201.

291 Модельный закон ЮНСИТРАЛ о закупках товаров (работ) и услуг // Международное частное право. Сборник документов. —С. 248 — 249.

292 Там само. —С. 270.

293 Там само. —С. 270.

294 Устав Международного института унификации частного права от 15 марта 1940 г. // СМД. Вып. XLVI. —М., 1993. —С. 237.

295 Неуспішними виявилися такі Модельні закони ЮНСІТРАЛ: Про зукупівлю товарів (робіт) та послуг 1994 р.; Про електронну комерцію 1996, з доповненнями 1998 р.; Про транскордонну неспроможність 1997 р.; Про електронні підписи 2001 р.; Про міжнародну комерційну узгоджувану процедуру 2002 р.

296 Bonell M.J. The UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts. Nature, Purposes and First Experiences in Practice. Presented on the UNIDROIT website, "http://www.unidroitorg/english/principles/pr-exper.htm".

297 Szasz L. Useful additions to the UNCITRAL Model Law on International Commercial Arbitration // Uniform Commercial Law in the Twenty-first Century. —P. 220 — 223.

298 Bergsten E.E. Methods of improved coordination between formulating agencies [Overview] // Uniform Commercial Law in the Twenty-first Century. —P. 18.

299 Безбородов Ю.С. Роль норм мягкого права в международно-правовом регулировании // Международное публичное и частное право. —2004. —№ 6(21). —С.3 — 6; Братко І.В. Вплив "м’якого права" на розвиток і основні засади техніко-економічного співробітництва //Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 2(25)/2006. —С.72.

300 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 274.

301 Безбородов Ю.С. Роль норм мягкого права в международно-правовом регулировании // Международное публичное и частное право. — 2004. — № 6(21). С.4; 5; Братко І.В. Вплив "м’якого права" на розвиток і основні засади техніко-економічного співробітництва. —С.71.

302 Безбородов Ю.С. Роль норм мягкого права в международно-правовом регулировании. —С.4;

303 Там само. —С.4; 5.

304 Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. —С. 79.

305 Історія створення цієї конвенції починається у 1967 році, коли уряди Бельгії, Нідерландів і Люксембургу запропонували Європейській комісії розглянути можливість уніфікації колізійних норм і їх кодифікації на основі проекту конвенції Бенілюксу. Перше засідання робочої групи відбулося 26 — 28 лютого 1969 р. В цілому процес розробки тривав більше десяти років і завершився у 1980 році ухваленням конвенції, у рамках якої вперше досягнуто однакового для всіх без винятку країн — членів ЄС регулювання колізійних питань за допомогою загальноприйнятих методів міжнародно-правової уніфікації.

306 Див.: Шак X. Международное гражданское процессуальное право: Учебник / Пер. с нем. —М.: Издательство БЕК, 2001. —С. 100; Вилкова Н.Г. Договорное право в международном обороте. —С. 80, 104.

307 Див. пункт 2.3.2. монографії.

308 Наприклад, Р. Давид, який досить скептично ставився до колізійного способу вирішення правових конфліктів і вважав, що "важливіше виробити єдині матеріальні норми, що регулюють ті або інші категорії відносин". Див.: Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. —С. 13.

309 Наприклад, поряд з матеріальними нормами колізійні норми містяться у Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 р., Конвенції ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів в міждународній торгівлі 1991 р., Конвенції ООН про уступку дебіторської заборгованності в міжнароній торгівлі 2001 р. тощо.

310 Англійський текст Віденської конвенції опублікований в 52 Federal Register 6262, 6264—6280 (March 2, 1987); United States Code Annotated, Title 15, Appendix (Supp. 1987).

311 23 серпня 1989 р. був виданий Указ Президії Верховної Ради Української РСР про приєднання до Конвенції.

312 Такий самий подвійний підхід до застосування повторений у інших конвенціях, через які здійснюється міжнародно-правова уніфікація матеріаль­них норм контрактного права.

313 Ермолаев В.Г., Сивков О.В. Международное частное право: Курс лекций. —М., 1998. —С. 19.

314 Boneil M.J. The UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts and CISG — Alternative orComplementary Instruments? // Uniform Law Reviev. 1996. —Vol. 1. —P. 29.

315 Шак X. Международное гражданское процессуальное право: Учебник / Пер. с нем. —М.: Издательство БЕК, 2001^. —С. 6.

316 Брунцева E.B. Международный коммерческий арбитраж: Учебное пособие для высших юридических учебных заведений. ­—СПб., 2001. —С. 42.

317 David R. The International Unification of Private Law // David, R, ed. The Legal Systems of the World, Their Comparison and Unification. Ch. V. International Encyclopedia of Comparative Law. —V. II. —New York: Oceana Publications, Inc. 1971. —Р. 144.

318 Елисеев Н.Г. Гражданское процессуальное право зарубежных стран: Источники, судоустройство, подсудность: Учебное пособие. —М., 2000. —С. 17.

319 Европейское право. Учебник для вузов / Под общ. ред. Л.М.Энтина. —М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА — ИНФРА-М), 2000. —С. 152.

320 Конвенція Лугано була укладена між державами-учасниками Брюссельської конвенції та державами-учасниками ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі). Відповідно до ст. 54У Конвенція Лугано застосовувалась у разі, якщо відповідач має місце проживання інше, ніж держава—член ЄС, а в разі визнання та виконання іноземних судових рішень — коли ні країна, що запитує виконання, ні країна, в якій запитується таке виконання, не є членом ЄС.

321 Council Regulation (EC) No 44/2001 of 22 December 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters /Official Journal of the European Union, №  L 12. 16.01.2001. —P. 1—23.

322 Король В.І. Особливості уніфікаційних процесів у рамках acquis communautaire Європейського Союзу //Зовнішня торгівля: право та економіка. № 4(27)/2006. —С.50.

323 Див.: Николаев Д.С. Международные торговые перевозки: Учебное пособие. —М, 1995. —С. 61.

324 Разумов К.Л. ЮНСИТРАЛ: унификация норм, регулирующих действительность внешнеторговых договоров // Влияние успехов мирового социализма на развитие социально-политических процессов в зарубежном мире. Сб. научных трудов / Под ред. В.П. Трепелкова. —М.., 1979. —С. 127 — 133.

325 Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права / Составление, перевод и вступ. статья В.А.Туманова. —М.: "Прогресс", 1981. —С. 195.

326 Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы. —С. 67.

327 Там само. —С. 83.

328 Комаров A.C. Принципы УНИДРУА как источник регулирования международных коммерческихдоговоров. —С.4.

329 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 157 — 158.

330 Лукашук И.И. Кодификация и прогрессивное развитие международного права в XXI веке. —С. 29.

331 Шак X. Международное гражданское процессуальное право. —С.40.

332 Кох X., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. д-ра юр. наук Ю.М.Юмашева. —М.: Междунар. отношения, 2001. —С. 155.

333 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем —С. 172 — 173.

334 Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Том 1. Общая часть: Учебник. —М.: Издательство БЕК, 2000. —С.36.

335 Wehberg Н. Ein internationaler Gerichtshof für Privatklagen. Berlin, 1911. —P. 23.

336 Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права / Составление, перевод и вступ. статья В.А.Туманова. —М.: "Прогресс", 1981. —С. 191.

337 The Unification of Private Law and Law and Legal Literature in Italy. Marburg, 1974. —P. 10.

338 Sohn L. В. Uniform laws require uniform interpretation: proposals for an international tribunal to interpret uniform legal texts // Uniform Commercial Law in the Twenty-first Century. —P. 53 — 54.

339 Вилкова Н. Г. Договорное право в международном обороте. — С. 206—207.

340 Нагадаємо, що головний парадокс міжнародно-правової інтеграції полягає в тому, що в її межах відбувається створення "наддержавних" норм "міждержавними" засобами.

341 Передерієв Є.П. Проблематика сучасних міжнародно-правових досліджень //Зовнішня торгівля: право та економіка. № 2(25)/2006. —С.50.

342 Evans M. Methods of improved coordination between formulating agencies [Overview] // Uniform Commercial Law in the Twenty-first Century. —P. 22.

343 Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права / Составление, перевод и вступ. статья В.А.Туманова. —М.: "Прогресс", 1981. —С. 189.

344 Schmitthoff С. М. Commercial Law in a Changing Economic Climate. —London, 1981. —P. 20.

345 Герчикова И. Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. Учеб. пособие. —М., 2000. С. 361.

346 Зыкин И.С. Внешнеэкономические операции: право и практика. —М.: Междунар. отношения, 1994. —С. 11 — 12.

347 Ґрунтуючись на дослідженнях своїх учнів, Е. Ламберт першим сформулював теорію того, що згодом було названо новим lex mercatoria. Ця концепція була представлена на першому Міжнародному конгресі порівняльного права в 1900 р. Див.: Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. —Минск, "Амалфея", 1999. —С. 18.

348 Goldman В. Frontieres du droit et lex merctaoria // Archives de philosophie du droit 1964. —P. 177 et seq.; Goldstaijn A. The New Law Merchant // Journal Business Law. 1961. —P. 12 et seq.; Schmitthoff С. International Business Law: A new Law Merchant // Current Law and Social Problems. 1961. —P. 129 et seq.

349 Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы. —С. 69.

350 Lagard P. Approche critique de 1a lex mercatoria // Le droit des relations economiques internationales. Paris, 1982. —P. 149.

351 Шапира Ж. Международное право предпринимательской деятельности / Пер с франц. Островской Е.П., Малькова Д.Г. —М, 1993. —С. 67.

352 Degan V. Sources of International Law. — London, 1997., —С.113—114.

353 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 269.

354 Мережко А.А. Транснациональное торговое право (lex mercatoria). — К.: Таксон, 2002. —C.432.

355 Там само. — C.15.

356 Латинская юридическая фразеология / Составитель проф. Б. С. Никифоров. —М., 1979. —С. 148.

357 Бабкин А.М., Шендецов В.В. Словарь иноязычных слов и выражений, употребляющихся в русском языке без перевода: В 3-х кн. Т. 2. —СПб., 1994. —С. 798.

358 Див. підрозділ 1.3. монографії.

359 Див.: преамбулу "Принципів міжнародних комерційних контрактів УНІДРУА" та , п. 3 "а" ст. 1:101 "Принципів європейського контрактного права".

360 Комаров A.C. Принципы УНИДРУА как источник регулирования международных коммерческих договоров. ЭЖ — Юрист. 2001, февраль. —№ 4(156). —С. 4.

361 Lando О. The Lex Mercatoria in International Commercial Arbitration // International and Comparative Law Quoterly. 1985. —Vol. 34. Part 4. —P. 752.

362 Goldman B. La lex mercatoria dans lex contrats et l’arbitrage internationaux: Realite et perspectives // Journal droit intern, 1979, —№ 3. —P.475—505.

363 До джерел lex mercatoria найчастіше відносять: модельні закони, рекомендації міжнародних організацій ("правила, розроблені міжнародними організаціями"), загальні принципи права, звичаї (у першу чергу різноманітні кодифікації міжнародних звичаїв), узвичаєння, типові контракти й формуляри, загальні умови, зводи одноманітних правил, кодекси поведінки, арбітражні рішення й навіть комерційна практика. При розширеному підході до джерел lex mercatoria відносять також і міжнародні конвенції (уніфіковані акти), що не відповідає самому задуму "третього правовпорядка" як "недержавного" права. Див.: Комаров A.C. Принципы УНИДРУА как источник регулирования международных коммерческихдоговоров.—С. 4.

364 Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право: Учебник / Пер. с франц. В.П.Серебренникова, В.МШумилова. —М, 2001. —С. 9.

365 Lopez-Rodriguez A. M. Lex Mercatoria and Harmonization of Contract Law in the EU — DJOFPublishing. 2003. —424 pp.

366 Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право.—С. 9

367 Зыкин И. С. Внешнеэкономические операции: право и практика. —М., 1994. —С. 199.

368 Тускоз Жан. Міжнародне право: Підручник / Пер. з франц. —К.: АртЕк, 1998. —C. 237.

369 Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы //Российский ежегодник международного права. 1998 — 1999. —СПб.: СКФ "Россия-Нева", —1999. —С. 83.

370 Зыкин И. С. Обычаи и обыкновения в международной торговле // Юридические аспекты осуществления внешнеэкономических связей — М., 1979. — С 60; Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник / Отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. — С. 37.

371 Див.: Див.: Гражданское уложение Германии = Deutches Bürgerliches Gesetzbuch mit Einführungsgesetz: вод. Закон к Гражд. Уложению; Пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост.]; Научн. редакторы — А. Л. Маковский [и др.] — 2 е изд., доп. — М.: Волтерс Клувер, 2006. — С. 591.

372 Цікаво, що ця норма на перше місце серед різних регуляторів зобов’язань ставить справедливість, потім звичай або закон. Див.: Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев / Отв. ред. А. Довгерт. — С. 379.

373 Наприклад, ст. 1202 Французького цивільного кодексу вимагає, щоб про солідарну відповідальність кількох боржників прямо вказувалось у договорі, якщо це не передбачено в законі. Однак унаслідок звичаю для торговельних правочинів така солідарна відповідальність передбачається навіть у тих випадках, коли це не відображено у змісті правочину. Звичай також припускає видачу двох примірників коносаменту замість чотирьох усупереч ст. 282 Французького торговельного кодексу. Див.: Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник / Отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. — С. 46—47.

374 Так, у німецькому праві узвичаєння іменуються звичаями торгового обороту (Verkehrssitte). Див.: Кулагин М. И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. — С. 234.

375 Там само. — С. 223—224.

376 Утім, у кожній країні існує свій підхід для розмежування цих понять. Найчастіше узвичаєння — це лише спосіб тлумачення договору, виходячи з попередньої поведінки сторін. Однак вони можуть бути й застосовані, якщо відомі сторонам і відображенні у змісті контракту у вигляді прямого відсилання або умови, що передбачається. Див.: Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник / Отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. — С. 37.

377 За своєю повнотою вони конкурують із законодавством. Умови таких типових договорів, як правило, розробляються великою компанією або виробничим об’єднанням, що домінує на ринку певного товару, і може при цьому не виступати стороною конкретного контракту. Більшість найбільш "ходових" формулярів розроблена Міжнародною торговою палатою. Див.: Там само. — С. 39.

378 Зайцева В В. Общая характеристика источников гражданского и торгового права капиталистических государств. — М., 1973. — С. 20—21.

379 Houin R. Sale of Goods in French Law // Some Comparative aspects of the Law Relating to Sale of Goods. — L., 1964. — P. 17—18; Цит. за: Кулагин М. И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. — С. 235.

380 Яка розуміється нами як сукупність панівних, таких, що збігаються і визнані правовою спільнотою, думок висококваліфікованих учених і спеціалістів у будь-якій галузі права з будь-якого конкретного питання, висловлених у наукових публікаціях.

381 Винятком є цивільне законодавство Іспанії. Так, використанню загальних принципів права для винесення судових рішень у цій країні дає підстави ст. 6 Цивільного кодексу Іспанії, яка до можливих джерел права відносить загальні принципи, що випливають з національних кодексів та законодавства. (Див.: Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. — М.: Междунар. отношения, 1999. — С. 111). З огляду на підвищення авторитету міжнародного права доцільно нагадати, що суд, який зобов’язаний розглядати спір на підставі міжнародного права, застосовує "доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права (ст. 38 статуту Міжнародного суду ООН). Джерелом міжнародного права також визнаються "загальні принципи права, визнані цивілізованими націями" (п. 1 "с" ст. 38 статуту Міжнародного суду, ухваленого ООН).

382 Див.: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. Основи. — С. 33—35.

383 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Зазнач. праця. — С. 86.

384 Зыкин И.С. Внешнеэкономические операции: право и практика. —М.: Междунар. отношения, 1994. —С. 235.

385 Incoterms 2000: Icc Official Rules for the Interpretation of Trade Terms (ICC #560) (Paperback) -Zurich: ICC Publishing. 1999. —27 p.

386 Такий досвід успішно застосовується МТП при розробці й деяких інших документів. Наприклад підготовлені в 1933 р. "Уніфіковані правила й звичаї для документованих акредитивів " регулярно обновлялися у 1951, 1962, 1974, 1983, 1993, 2007 рр.

387 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. — С. 262.

388 Bonell M.J. The UMDROIT Principles of International Commercial Contracts and the Principles of European Contract Law: Similar Rules for the Same Purposes? // Uniform Law Review. —1996. —Vol. 14. —P. 229.

389 Seiden В. S. Lex Mercatoria in European and U.S. Trade Practice: Time to Take a Closer Look // Annual Survey of International & Comparative Law. Golden Gate University School of Law. 1995. —Vol. 2. —P. 122.

390 Bonell M.J. The UNIDROIT Principles in Practice — the Experience of the First Two Years. —P. 34.

391 Basedow J. Die UNJDROIT-Prinzipien der Internationalen Handelsverträge und die Übereinkommen des einheitlichen Privatrechts // Basedow J., Hort K.J., Kötz H. Festschrift für Ulrich Drobnig zum siebzigsten Geburtstag. —Tübengen: Mohr Siebeck, —1998. —S. 20.

392 Bonell M.J. Die UWDROIT-Prinzipien der internationalen Handelsverträge: Eine neue Lex Mercatoria? // Zeitschrift fur Rechtsvergleichung. —1996. B. 37. —S. 154.

393 Принципы международных коммерческих договоров / Пер. с англ. А. С. Комарова. —М., 1996. —С. viii.

394 У подальшому тексті підрозділу "Принципи" використовується у значенні "Принципи європейського контрактного права", якщо з контексту не випливає необхідність повної назви цього документу. Для порівняння з Принципами УНІДРУА застосовується термін "Європейські Принципи" відповідно до переліку умовних скорочень.

395 Carlo Castronovo. Contract and the Idea of Codification in the Principles of European Contract Law/ Festskrift til Ole Lando, —Copenhagen, —1997, —P. 109—124.

396 Російською і англійською мовами Принципи опубліковані в такому джерелі: Журнал международного частного права. — 1999. — № 1(99). — С. 40—70. З погляду юридичної техніки ці Принципи мають суттєві особ­ливості — вони розраховані на інформаційне суспільство і мають діяти на безпаперових (електронних) носіях інформації.

397 Smits J. А European Private Law as a Mixed Legal System // Maastricht Journal of European and Comparative Law. 1998. —№ 5. —P. 330.

398 Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. —Т. 1. —С. 40.

399 Так, ще свого часу професор віденського університету Франц фон Целлер писав про проект цивільного кодексу, який він рекомендував австрійському імператору Францу І 1808 року: "Закон ґрунтується на всесвітніх і вічних принципах розуму і справедливості. Тому більшість норм цивільних кодексів цивілізованих народів збігаються". Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — С. 244—245.

400 Мережко О. Нове JUS COMMUNE EUROPE / Юр.газета —№ 12 (12) 24 грудня 2003 року http://www.yur-gazeta.com/oarticle/391/.

401 Професор Марсель Сторм є президентом відомої з 1950-х років неурядової організації - Міжнародної асоціації процесуального права.

402 Тільки у 1990 р. Комісія ЄС дала офіційне доручення цій групі експертів розробити проект Європейського цивільного процесуального кодексу. Він був опублікований 1994 р. англійською і французькою мовами.

403 Право Европейского союза: правовое регулирование торгового оборота. /Под ред. Проф. В.В. Безбаха, доц. А.Я. Капустина, проф. В.К. Пучинского. —М.: Зерцало, 1999. —С.57.

404 Resolution of 26 may 1989 (of the European Parlament) on action to Bring into Line the Private Law of the Members States // Official Jurnal C. 158/400/26. may. 1989.

405 Вона була схвалена за допомогою резолюції Європарламенту від 6 травня 1994 р. (Resolution of 6 May 1994 (of European Parliament) on the Harmonisation of Certain Sector of the Private Law of the Member States // Official Journal. — 1994. С 205/518/6) і опублікована в 1995 році (Lando O., Beale H. (eds) Principles of European Contract Law. Part 1: Performance, Non-performance and Remedies. — Dordrecht, 1995).

406 Legrand Р. European legal systems are not converging // International and Comparative Law Quarterly. —1996. —№ 45. —P. 62.

407 Introduction to the Principles of European Contract Law prepared by The commission on European Contract Law//http:/www.cbs.dk/departments/Law/staff/ol/commission_on_ ecl/survey_pecl.htm. —P.2.

408 Lando O., Beale H.(eds) Principles of European Contract Law, —Part І: Performance. Non — performance and Remedies, —Dordrecht, 1995—P.265.

409 Resolution of 6 may 1994 (of European Parliament) on the Harmonisation of Certain Sector of the Private Law of the Member States // Official Journal. C205 /518/6. May. —1994.

410 Lando O., Beale H. Principles of European Contract Law , —Part I and II. —The Hagne, 1999.

411 Luisa Antoniolli Deflorian, Ugo Mattei, Review of Books On Private Law and EU Law // http://www.europeanbooks.org/europeanbooks/essaysreviews/.

412 Lando О., Beale Н. (eds) Principles of European Contract Law. Part I:—P.40.

413 Так свого часу не виправдався прогноз, зроблений у 1927 р. В.М. Корецьким стосовно того, що міжнародна уніфікація в сфері вексельного обороту мало ймовірна (Корецкий В.М. Униформизм в праве // Корецкий В.М. Избранные труды: В 2 кн. Киев: Наукова думка, 1989. Кн. 1. С. 89 — 103). Однак через три роки під егідою Лігі Націй було ухвалено три Женевських вексельні конвенції.

414 European Parliament Resolution on the Approximation of the Civil and Commercial Law of the Member States (COM (2001) 398 — C5-0471/2001 - 20012187 (COS)) //Official Journal. - 13.06.2002. С 140 E/538. —P. 541 — 542.

415 Lando О. Some Features of the Law of Contract in the Third Millennium// Scandinavian Studies in Law. 2001. —№ 40. —P.43. Про те як важко будувати припущення у сфері приватного права свідчить наступний приклад. Свого часу не виправдався прогноз, зроблений у 1927 р. В.М. Корецьким, стосовно того, що міжнародна уніфікація у сфері вексельного обороту мало ймовірна (Корецкий В.М. Униформизм в праве // Корецкий В.М. Избранные труды: В 2 кн. —К.: Наукова думка, 1989. —Кн. 1. —С. 89-103). Через три роки під егідою Ліги Націй було ухвалено три Женевських вексельні конвенції.

416 Необхідно застережити, що ці визначення були зроблені як стосовно самих Європейських Принципів так і стосовно дуже близьких до них Принципів УНІДРУА.

417 Див.: Богуславский М.М. Международное частное право. —М.: Междунар. отношения, 1997. — 414 с.; Ануфриева Л. П. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. —Том 1. Общая часть:Учебник. —М.: Издательство БЕК, 2000 —288 с.

418 Комаров А.С. Международная кодификация норм, относящихся к международным коммерческим договорам. —С. 94.

419 Lando О. Harmonization of European Contract Law through a Restatement of Principles. —Oxford: University of Oxford, 1997. —P. 22; Basedow J. Die UNTDROIT-Prinzipien der Internationalen Handelsvertrage und die Übereinkommen des einheitlichen Privatrechts // Basedow J., Hort K.J., Kötz H. Festschrift fur Ulrich Drobnig zum siebzigsten Geburtstag. —Tübengen: Mohr Siebeck, 1998. —S. 29

420 Лазарева Т.П. Цена как условие договора международной купли-продажи // Проблемы международного частного права / Под ред. Н.И.Марышевой. —М., 2000. —С. 101 — 102.

421 Международное частное право. Учебник / Под ред. Г.К. Дмитриевой. — С. 383 — 384.

422 Basedow J. Die UNTDROIT-Prinzipien der Internationalen Handelsvertrage und die Übereinkommen des einheitlichen Privatrechts // Basedow J., Hort K.J., Kötz H. Festschrift fur Ulrich Drobnig zum siebzigsten Geburtstag. —Tübengen: Mohr Siebeck, 1998. —S. 29.

423 Кабатов В. Применимое право при разрешении споров в Международном коммерческом арбитражном суде при Торгово-промышленной палате РФ // Хозяйство и право. —1998. —№ 6. — С. 109.

424 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 236.

425 Гаврилов В.В. Международное частное право. Краткий учебный курс. —М., 2000. — С. 225 — 229.

426 Остання можливість, що виникає в разі негативного вибору застосовуваного права, є новою в порівнянні з Принципами УНІДРУА і не є беззаперечною. Відрізняються від ст. 1:6 Принципів УНІДРУА положення ст. 1:106 Принципів. Відбиваючи характер регіональної уніфікації, вони не містять вказівки на необхідність ураховувати їх міжнародний характер і цілі. Згідно зі ст. 1:106(2) питання, охоплювані сферою Принципів, але прямо в них не розв’язані, підлягають розв’язанню відповідно до основних загальних принципів. Серйозні розбіжності в розпорядженнях двох зазначених документів пояснюються тим, що Принципи європейського договір­ного права є загальними правилами договірного права і тому можуть застосовуватися до будь-яких правочинів, що укладаються в країнах ЄС, включаючи споживчі договори. А Принципи УНІДРУА застосовуються лише до міжнародних комерційних договорів. Сфера дії Принципів ширше від сфери дії Принципів УНІДРУА: згідно зі ст. 1:107 їхні правила застосовуються не тільки до міжнародних комерційних контрактів, що мають транснаціональний характер, а й до трьох видів пов’язаних з контрактами відносин: доповнення і зміна контрактів, односторонні обіцянки і поведінка, що виражає намір.

427 Communication on European Contract Law. // Joint Response of the Commission on European Contract Law and the Study Group on European Civil Code. —Brussels, 2001. —P. 34.

428 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 217.

429 Bonell M.J. An International Restatement of Contract Law. The UNIDROITPrinciples of International Commercial Contracts. Transnational Juris Publications, Inc. Irvington, —New York. 1994. —P. 14.

430 Lando О., Beale H. Principles of European Contract Law. Parts I and II. —The Hague, 1999. —P. XXVII.

431 Communication on European Contract Law // Joint Response of the Commission on European Contract Law and the Study Group on a European Civil Code. —Brussels, 2001. —P. vi.

432 Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. —Т. 2. Особенная часть: Учебник. —М.: Издательство БЕК, 2000. —С. 227.

433 Communication on European Contract Law // Joint Response of the Commission on European Contract Law and the Study Group on a European Civil Code. —Brussels, 2001. —P. 37. Див.: Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.102.

434 Hill R. A Businessman's View of the UNIDROIT Principles // Journal of International Arbitration. 1997. —Vol. 13. —P. 169.

435 Smits J. А. European Private Law as a Mixed Legal System // Maastricht Journal of European and Conqsarative Law. 1998. —N5. —P.331.

436 Smits J. The Future of European Contract Law: on Diversity and the Temptation of Elegance. —Maastricht, 2001. —P. 9.

437 Hill R. A Businessman's View of the UNIDROIT Principles . —P. 163.

438 Legrand P. Against a European Civil Code // // Modern Law Review (MLR) 1997. № 60. —P. 59.

439 Smits J. The Future of European Contract Law: on Diversity and the Tenqjtation of Elegance. —Maastricht, —2001. —P.9.

440 Fauvarque-Cosson B. Les contrats du commerce international. Une approche nouvelle: les Principes d'UNTDROIT relatifs aux contrats du commerce international // Revue de droit international et de droit compare. —1998. —Vol. 2. —P. 482.

441 Smits J. А. European Private Law as a Mixed Legal System // Maastricht Journal of European and Conqsarative Law. —1998. —N5. —P.332.

442 Більш докладно див.: Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. —К.:Україна, 2000. —430с.

443 Там само. —С.137.

444 Арбитражная практика за 1996 — 1997 гг. / Составитель М. Г. Розенберг. —М., 1998. —С. 51 — 152.

445 Blase F. Leaving the Shadow for the Test of Practice. On the Future of the Principles of European Contract Law. 1999. (http:// www. jus.uio.no/ lm/ leaving. the. shadow. for. test. of. practice. future. of. pecl. 1999. friedrich. blase / portrait.pdf). Цит. за: Мазаев Р.И. Актуальные вопросы применения Принципов международных коммерческих договоров и Принципов европейского договорного права /Налоги, 2006, № 20//http://law-news.ru/up/u4/post_1122660000.html.

446 http://www.unilex.info.

447 Мазаев Р.И. Вказана праця.

448 Там саме.

449 Hof'S-Hertogenbosch. Netherlands. 16.10.2002. (www.unilex.info). Див.: Мазаев Р.И. Вказана праця.

450 Шемшученко Ю. С. Європейське право: теорія і практика правом / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 27.

451 Lando О., Beale Н. (eds.) The Principles of European Contract Law. Part I and II.—P. 41.

452 Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. —М.: ООО "Городец-издат", 2002. —С. 226.

453 Сироткина О.В.Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.41.

454 Международное частное право: современные проблемы: В 2 кн./ Под ред. проф. М.М. Богуславского. —М.: Наука, 1993. — Кн. 2. —С. 17.

455 Штефан Г. Сближение права Словацкой республики с правом Евросоюза /Вестник Удмуртского университета. Правоведение 2006. —№ 6 —С. 29.

456 Rigaux F. Preface // L'influence des Commimautes europeenes sva le droit international prive des Etats Membres. —Braxelles, —1981. —P.17.

457 Не зважаючи на те, що ініціаторами і виконавцями програм такого співробітництва є самі держави-члени, але відбуваються вони не без участі інституцій Співтовариства. Тісніше співробітництво у тій чи іншій сфері в рамках Договору про ЄС ухвалює Рада кваліфікованою більшістю голосів на пропозицію Комісії і після консультацій з Європейським Парламентом. Див.: Європейський Союз. Словник-довідник. —К.: К.І.С., —2005. — С.70—71.

458 Там само. — С.47 — 48.

459 Там само. —С.18.

460 Pajor T. Le rapprochement des legislations comme une des conditions de l` integration europeene. —Zurich, 1992. —P. 330.

461 Богачова О., Федорін М. До питання стратегії законотворчості: Україна та Європейський Союз/ Законотворчість: Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом [Текст]: зб. наук.-практ. матеріалів. —К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України Вип.4. —2005. —С. 9.

462 Hans-Dieter Kuschel "Harmonisation of legislation: experience of EU member states and countries of Eastern and Central Europe", // Ukrainian law review, —№ 2, —2004., —Р. 31

463 Муравйов В. І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. —С. 138.

464 Чіткі повноваження прямо визначені в Договорах; повні повноваження включають певні чіткі повноваження, а також повноваження в схожій сфе­рі, з огляду на спільні відносини; допоміжні повноваження одностайно надає Рада відповідно до статті 308 Договору. Див. Глосарій вебсайту www.eumpa.eu.int

465 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.34 — 35.

466 Рада міністрів є старою назвою цієї інституції. Вона була перейменована в Раду Європейського Союзу у 1993 року, коли її повноваження стали розповсюджу­ватися на другу та третю опори ЄС. Рішення Ради 93/591/ЄС від 8 листопада 1993 року. OJL 281 р.18. Див.: Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. —С.35. Відповідно до проекту Конституції, раду планувалося знов переіменувати у Раду міністрів для того щоб не плутати з Європейською Радою (англ. European Council, фрац. — Conseil européen) як вищим органом координації і планування Європейського Союзу, який у сфері правової інтеграції приватного права правових актів не видає та Радою Європи ( англ. — Council of Europe; франц.- Counseil de l`Europe) як самостійною міжнародною організацією. Див.: Право Європейского Сюза: учеб. пособие / С.Ю. Кашкин [и др.]; отв. ред. С. Ю. Кашкин. — М.: Проспект, 2009. —С. 72.

467 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.36.

468 Там само. — С.38.

469 Для зручності називається скорочено - Суд ЄС.

470 Суд Пер­шої Інстанції було створено у 1988 року задля підвищення ефективності роботи Суду ЄС, оскільки Суд ЄС був перевантажений ве­ликою кількістю справ. Він в основному спеціалізуються на адміністративній юстиції і тому не задієний у створенні "прецедентного" європейського контрактного права.

471 Анакіна Т. Особливості відхилення від принципу stare decisis судами Європейського Союзу // Підприємництво, господарство і право № 3 2008 (147) — С. 22.

472 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.41.

473 Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції/ Законотворчість: Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом: зб. наук.-практ. матеріалів. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України Вип.4. — 2005. —С. 20.

474 Хиршлер М., Циммерман Б. Западноевропейские интеграционные объединения. Право: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1987. —С. 111.

475 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.11 — 12.

476 Принцип дерогації визначається як такий, що передбачає допустимість відступу від взятих зобов'язань у надзвичайній ситуації, що не залишає іншого вибору. Див.: Гольцов С. Д. Международно-правовые вопросы применения вооруженной силы государствами в порядке индивидуальной самопомощи: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.10 - Международное право; Европейское право /С. Д. Гольцов; Науч. рук. Ю. Н. Малеев. —М.,2005. —С.14.

477 Case Macarthy's Ltd v. Smith [1979] 3 All ER 325.

478 До первинних джерел права Співтова­риства належать такі установчі договори: Договір про заснушшня Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі від 18 квітня 1951 року (припинив свою дію 24 липня 2002 р.), Договір про заснування Європейського Співовариства Атомної Енергії від 25 березня 1957 року з додатками і протоколами, які доповнюють дого­вори; Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства від 25 березня 1957 року; Конвенція про деякі інститути, спільні для Європейських Співтовариств (1957); Договір про злиття (1965); Люксембурзький Договір про бюджетні питання (1970); перший Договір про приєднання і його додатки (1972); другий Бюджетний договір (1975), Акт Ради про прямі ви­бори до Європейського Парламенту (1976), другий Договір про при­єднання і додатки (1979), третій Договір про приєднання і додатки (1985), Єдиний Європейський Акт (1986) (далі ЄЄА), Маастрихт­ський договір про Європейський Союз¹⁰ (1992) з його протоколами і деклараціями, четвертий Договір про приєднання (1994), Амстер­дамський договір про Європейський Союз з його протоколами і деклараціями (1997), Ніццький Договір 2001 року, п'ятий Договір про приєднання (2004). Див.: Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.14 — 15.

479 Однак в деяких роботах вони відносяться до вторинного законодавства ЄС (Див.: Право Європейского Сюза: учеб. пособие / С.Ю. Кашкин [и др.]; отв. ред. С. Ю. Кашкин. —М.: Проспект, 2009. —С. 48 — 49) або займають проміжне місце між первинним та вторинним законодавством (Див.:Право Європейського Союзу: Навчальний посібник / За заг. ред. Р.А. Петрова. 2-ге вид. —К.: Істина, 2009. —С. 30 — 31.

480 Вертикальна консолідація передбачає те, що новий нормативний документ інкорпорує базовий нормативний документ та зміни внесені до нього у єдиний документ. При горизонтальною консолідації новий нормативний документ інкорпорує кілька базових документів, які регулюють однакові відносини а також зміни внесені до них у єдиний нормативний документ. Див.: Глосарій веб-сайту www.europa.eu.tnt

481 Нагадаємо, що рішення як акти політичних інститутів ЄС позначаються англійською та французькою як decisions.

482 Tobler C., Beglinger J. Essential EC Law in Charts. — HVG-ORAC, 1^-st ed., —2007. — P.237.

483 Повна назва директиви — Перша Директива Ради від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних актів стосовно започаткування та ведення діяльності у сфері прямого страхування, іншого, ніж страхування життя (73/239/ЕЕС) - Council Directive 73/240/EEC of 24 July 1973 abolishing restrictions on freedom of establishment in the business of direct Insurance other than life assurance Official Journal L 228, 16/08/1973 —P. 0020— 0022.

484 Opinion of the Economic and Social Committee on the "Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on European contract law"// Official Journal. 2002. С 241. 01. —P. 4.

485 Lando О. Some Features of the Law of Contract in the Third Millennium.// Scandinavian Studies in Law. —2000. —№ 40. —P. 17.

486 Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.156.

487 Note From Presidency to Committee on Civil Law Matters // Draft Council report on the need to approximate Member states' legislation in civil matters. — Brussels, 18 October 2001. —P. 6.

488 Smits J. Editorial: A Principled Approach to European Contract Law. // Maastricht Journal of European and Comparative Law. 2000. —№ 7. —P. 221.

489 Collins Н. Formalism and Efficiency; Designing European Commercial Contract Law // European Review of Private Law. 2000. № 8. — P. 211.

490 Див.: Право Європейского Сюза: учеб. пособие / отв. ред. С. Ю. Кашкин.—С. 52.

491 Європейський Союз. Словник-довідник. — К.: К.І.С., 2005. —С.23.

492 Гернфельд Г. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавста Європейського Союзу/ Законотворчість: Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом [Текст]: зб. наук.-практ. матеріалів. — К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України Вип.4. — 2005. — С.35.

493 Див.: Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС.— С.52.

494 Поняття "пряма дія" у "євромові" має розлогу сінонімію: англ. direct applicability (direct effect, immediate applicability, immediate effect); франц. compétence mixte (applicabilité immédiate, effet direct, effet immediat); нім. unmittelbare Anwendbarkeit (sofortige Wirkung, unmittelbare Wirkung).

495 Case 9/70, Franz Grad v. Finanzamt Traunstein [1970] ECR 825.

496 Case 41/74, Van Duyn v. Home Office [1974] ECR 1337.

497 Case 148/78, РиЬЬІісо Ministem v. Tullio Ratti [1979] ECR 1629, [1980] 1 CMLR 96.

498 Case 8/81, Becker v. Finanzamt Münster — Innenstadt [1982] ECR 53, para. 25.

499 Case 152/84, Marshall v. Southampton and South — West Hampshire Area HealthAuthority (Teaching) [1986] ECR 723.

500 Dellenkofer//ECR. 1996.1 — 4845.

501 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.54.

502 Див.: Muller-Graff Р.-С. ЕС Directives as Means of Private Law Unification. —Koln, 1993; Lando O. Some Features of the Law of Contract in the Third Millenium// Scandinavian Studies in Law. —2000. —№ 40. —P. 3; Smits J. A European Private Law as a Mixed Legal System// Maastricht Journal of European and Comparative Law. —1998. —№ 5. —P. 328 — 340; Международное частное право: современные проблемы: В 2 кн./ Под ред. М.М. Богуславского. —М.: Наука, 1993. —Кн. 2. —С.16; Право Европейского Союза./ Под ред. СЮ. Кашкина. —М.: Юристь, 2003. —С. 114; Кох X. Международное частное право и сравнительное правоведение./ Под ред. X. Кох, У. Магнус, В. фон Моренфельс. Пер. с нем. Ю.М. Юмашева. —М.: Междунар. отношения, 2001. — С. 333.

503 Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції/ Законотворчість: Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом: зб. наук.-практ. матеріалів. —К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України Вип.4. —2005. — С. 19.

504 Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза: Учеб. пособие: Пер. с англ. — К.: Знання — Прес, 2004.— С. 283.

505 Мельник О.Я. Особливості уніфікованої класифікації податків в Європейському Союзі//Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 3(32)/2007. —С. 134.

506 Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза. — С. 285.

507 Maolain С. Free movement of foodstaffs, quality requirements and consumer protection: have the Court and the Commission both got it wrong? // European Law Review. — 2001. — № 26. — P. 414.

508 Наприклад, на підготовку і ухвалення директив про стандарти освіти і професійного навчання в ЄС було витрачено близько 10 років. Див.:. Prechal, S. Directive in European Community Law. — Oxford, 1995, —P. 160.

509 Для підтримкм руху за економічний союз європейських країн у 1985 р. Комісія ЄС ухвалила "Білу книгу ЄС" під назвою "Формування внутрішнього ринку". До неє увійшло 300 рекомендацій (пізніше скорочено до 279 директив) для ліквідації бар'єрів євроінтеграції.Див.: Completing the Internal Market: White Paper from the Commission to the European Council (Milan, 28 — 29 June 1985) COM(85) 310, June 1985.

510 Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза. — С. 287.

511 Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції. — С. 19 — 20.

512 Дейвис Г. Право внутреннего рынка Европейского Союза. — С. 282.

513 Там само. — С. 280.

514 Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції. — С. 20.

515 Відповідність гармонізованим стандартам перевіряється Європейським комітетом із стандартизації і Європейським Комітетом по електротехнічній стандартизації. Після проходження відповідної сертифікація готова продукція маркується абревіатурою "СЕ" і може продаватися у всіх державах — членах ЄС. "Мінімалізм" таких стандартів полягає в тому, що вони стосуються не всіх технічних вимог, а лише безпеки і захисту здоров'я, інтересів і прав споживачів. Встановлення державами-членами на своїй території вищих стандартів не стосується імпортних товарів, якщо вони відповідають гармонізованим мінімальним стандартам.

516 Сироткина О.В.Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С. 39 — 40.

517 Цікавий "функціональний" підхід до класифікації директив та регламентів ЄС як джерел контрактного права запропоновано у тримовному збірнику з європейського забов'язального права: (І) формування контракту; (ІІ) "зміст контракту"; (ІІІ) "спеціальні контракти"; (IV) "електронна торгівля і захист анкетних данних"; (V) "контрактна відповідальність". Див.: Europäisches Schuldrecht/European Law of Obligations/Droit européen des obligations. Verordnungen und Richtlinien/Regulations and Directives/Règlements et Directives/ Edited by Ulrich Magnus. — Published in co-operation with Staempfli Publishers (Switzerland), Bruylant (Belgium) and Ant. N. Sakkoulas Publishers (Greece): 2001. —XVIII, 830 p.

518 Council Directive 79/267/ЕЕС of 5th March 1979 on the co-ordination of laws, regulations and administrative provisions relating to the taking up and pursuit of the business of direct life insurance (First Life Assurance Directive) // EUR-Lex Database. — http://www.europa.eu.int/eur-lex/en/index.html.

519 Council Directive 90/619/ЕЕС of 8 November 1990 on the co-ordination of laws, regulations and administrative provisions relating to direct life assurance, laying down provisions to facilitate the effective exercise of freedom to provide services and amending Directive 79/267/EEC (Second Life Assurance Directive) // EUR-Lex Database. — http://www.europa.eu.int/eur-lex/en/index.html.

520 Council Directive 92/96/EEC of 10 November 1992 on the co-ordination of laws, regulations and administrative provisions relating to direct life assurance and amending Directives 79/267/EEC and 90/619/EEC (Third Life Assurance Directive) // EUR-Lex Database. — http://www.europa.eu.int/eur-lex/en/index.html.

521 First Council Directive 73/239/EEC of 24 July 1973 on the coordination of laws, regulations and administrative provisions relating to the taking-up and pursuit of the business of direct insurance other than life assurance// ec. europa. eu/ internal _ market / insurance / legis-inforce_en.htm.

522 Council Directive of 8 November 1990 amending, particularly as regards motor vehicle liability insurance, Directive 73/239/EEC and Directive 88/357/EEC which concern the coordination of laws, regulations and administrative provisions relating to direct insurance other than life assurance (90/618/EEC) // http://www.legaltext.ee/text/en/T50240.htm.

523 Council Directive 92/49/ЕЕС of 18 June 1992 on the co-ordination of laws, regulations and administrative provisions relating to direct insurance other than life assurance and amending Directives 73/267/EEC and 90/239/EEC (Third non-Ufe insurance Directive) // EUR-Lex Database. - http://vww.eiuopa.eu.int/eur-lex/en/index.btml.

524 Commmiication on European Contract Law // Joint Response of the Commission on European Contract Law and the Study Group on a European Civil Code. — Brussels, 2001. —P. 12.

525 Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on European Contract Law//Official Journal. 2001. С 255/01. —P. 30.

526 Наприклад, фінський вчений Томас Вілхелмссон (Т.Wilhemsson) розглядає цей напрям як "право особистого найму", що є складовою європейського соціального контрактного права (див.: Wilhemsson Т. Social Contract Law and European Integration. — Dartmouth, Aldershot, 1995. —P. 37.

527 Директива Ради 80/987/ЄЕС про зближення правових положень держав-членів щодо захисту найманих працівників у випадку неплатоспроможності їхнього роботодавця від 20 жовтня 1980 року/Акти європейського права із соціальних питань —К.: Парламентське видавництво, 2005.

528 Council Directive 91/533/EEC of 14 October 1991 on an employer's obligation to inform employees of the conditions applicable to the contract or employment relationship / Official Journal of the European Communities, № L 288. 18.10.1991. —P. 32—35.

529 Directive 96/71/ЕС of the European Parliament and the Council of 16 December 1996 concerning the posting of workers in the framework of the provision of services// EUR-Lex Database. - http://www.europa.eu.int/eur- Iex/en/index.html.

530 Opinion of the Economic and Social Committee on the "Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on European contract law // Official Journal. 2002. С 241.01. —P. 6.

531 Smits J. А European Private Law as a Mixed Legal System // Maastricht Journal of European and Comparative Law. 1998. № 5. — P. 329.

532 Directive 85/374/EEC of 25 July 1985 on the approximation of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States concerning liability for defective products. // Official Journal. - 07.08.1985. L 210/29., as amended by Directive 1999/34/EC of 10 May 1999 // Official Journal. - 04.06.1999. L 141/20. Директива 99/34 ЄС розширила застосування Директиви Ради 85/374/ЄЕС на первинні сільгосппродукти.

533 Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on European Contract Law//Official Journal. 2001. С 255/01. —P. 31.

534 Directive 85/577 to protect the consumer in respect of contracts negotiated away from business premises. // Official Journal.1985. L 372/31.

535 Directive 87/102 for the approximation of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States concerning consumer credit.// Official Journal. 1987. L 42/48. as modified by Directives 90/88/EEC and 98/7/EEC.

536 Council Directive ⁹⁰/88/EEC of 22 February 1990 amending Directive 87/102/EEC for the approximation of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States concerning consumer credit //Official Journal L 61, 10.3.1990, p. 14—18).

537 Directive 98/7/EC of ^the European Parliament and of the Council of 16 February 1998 amending Directive 87/102/EEC for the approximation of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States concerning consumer credit // Official Journa L 101, 1.4.1998, —P. 17—23.

538 Judgment of the Court of Justice in Case - 208/98 of 23 March 2000 Berliner Kindl Braueri AG v Andreas Siepert //Legalis Database. - http://www.legalis.net.

539 European Commission Report on the Operation of Directive 87/102/EEC. COM. 1995// http://www.europa.eu.int.

540 Proposal for a Directive on the harmonization of the laws, regulations and administrative provisions of the Member States concerning credit for consumers. — Brussels, 11.09.2002. COM (2002).

541 Directive 2008/48/EC of the European Parliament and of the Council, of 23 April 2008, on credit agreements for consumers and repealing Council Directive 87/102/EEC/ Official Journal of the European Union, № L 133. 22.05.2008. —P. 66—92.

542 Council Directive 93/13 on unfair terms in consumer contracts. // Official Journal. - 21.04.1993. L 95/29.

543 Council Directive 90/314/EEC of 13 June 1990 on package travel, package holidays and package tours // Official Journal. 1990. L 158/59.

544 Directive 97/7/ЕС of the European Parliament and of the Council of 20 May 1997 on the protection of consumers respect of distance contracts. // Official Journal. 1997. L 144/19.

545 Directive 1999/44/ЕС of the European Parliament and of the Council of 25 May 1999 on certain aspects of the sale of consumer goods and associated guarantees. // Official Journal. 1999. L 171/12.

546 За винятком Директиви 85/374/ЕЕС від 25.07.85 р. про відповідальність за дефектну продукцію.

547 Wilhelmsson Т. Is There а European Consumer Law Should There Be One? — Roma, 2000. —P. 14.

548 Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.133.

549 Commission of the European Communities. Proposal for a Directive of the European Parliament and of the Council on consumer rights. Brussels, 08.10.2008 COM(2008) 614/3. У січні 2009 року академічні та практикуючі юристи, державні службовці зустрілися на спеціальній конференції для з'ясування проблем, порушених в пропозиції, і розв’язання питання про можливість сприяння за її допомогою модернізації та гармонізації європейського споживчого контрактного права. В матеріалах конференції аналізуються, критикуються та висуваються пропозиції для її покращення. Вони публікуються у збірнику: Modernising and Harmonising Consumer Contract Law / Edited by Geraint Howells, Reiner Schulze. March 2009 X, —322 pp.

550 Council Directive 86/653/ЕЕС of 18 December 1986 on the co-ordination of the laws of the Member States relating to self-employed commercial agents// Official Journal. 1986. L 382/17.

551 Directive 97/5/ ЕС of the European Parliament and of the Council of 27 January 1997 on cross-border credit transfers// EUR-Lex Database. - http://www.europa.eu.int/eur-lex/en/index.html.

552 Directive 2000/35/ЕС of the European Parliament and of the Council of 29 Jvme 2000 on combating late payment in commercial transactions 2000/35 // Official Journal. 2000. L 200/35.

553 Directive 1999/93/EC of the European Parliament and of the Council of 13 December 1999 on a Community Framework for Electronic Signatures // Official Journal. — 19.01.2000. L 13/12.

554 Йдеться про Проект одноманітних правил про електронні підписи ЮНСІТРАЛ 1998 р. UNCITRAL Working Group on Electronic Commerce, 32^th session (19 — 30 January 1998), A/CN.9/WG.IV/WP/73 and also UNCITRAL's website <http://www.uncitral.Org/english/sessions/wg:ec/wp-73.htm>.

555 Directive 2000 / 3 1 / ЕС of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society services, in particular electronic commerce, in the internal market.// Official Journal. 2000. L 178/1.

556 de Cock Buning M., Hondius E., Prins C. and de Vries M. Consumer Protection. EU. An Analysis of European Consumer Legislation in the Information Society// Journal of Consumer Policy. 2001. № 24. —P. 310.

557 Smits Jan M. Contract Law in the European Union: Convergence or Not? / Europäischer Juristentag, May 2008. Sammelband, Vol. 4, — Р. 45 — 65.

558 Study of the systems of private law in the EU with regard to discrimination and the creation of a European Civil Code // European Parliament. DG for Research. PE 168.511. —P. 70; Див.: Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on European contract law/ Official Journal of the European Communities. № C 255 , 13.09.2001 —P. 0001 - 0044.

559 Opinion of the Economic and Social Committee on the "Communication from the Commission to the Council and the European Parliament on European contract law // Official Journal. 2002. С 241,01. —P. 4.

560 Так, в доктрині європейського права "споживач" розуміється "приватний кінцевий споживач", тобто особа, якій "товари та послуги надаються для особистого споживання" (Von Hippel Е. Verbraucherachatz. — Tubingen, 1970. —S. 3. Цит. за Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.113). Директива 85/577/ЄЕС вперше дала легальне визначення споживача як фізичної особи, яка в споживчих правочинах діє з метою, що не належить до її професії чи до торгівлі взагалі. У Директиві Ради 93/I3/ЄEC практично повторюється це визначення. Але Суд ЄС дає третє визначення цього поняття, значно звужуючи зміст терміна "споживач". Він не визнає таким підприємця, який укладає з видавництвом журналу одноразовий контракт на публікацію оголошення про продаж його власного підприємства (Цвайгерт К., Кетц X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Том 2. —С. 35). А у справі Cassis de Dijon-case 120/78. споживач розуміється як досить розбірливий і уважний громадянин, що використовує всю запропоновану йому інформацію.

561 Mancini F. The Incorporation of Community Law into the Domestic Laws of the Member States of the European Communities // International Uniform Law in Practice: Pap. Presented at the 3^rd UNIDROIT Intern. Congr. — Rome, 7 — 10 Sept., 1987. — P. 17.

562 Isaac G. Droit communautaire general. — Paris, 1983. —P. 193.

563 Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.151.

564 С.В. Бахін справедливо відносить регламенти до засобів уніфікації, а директиви ЄС до засобів гармонізації. Див.: Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальный правовых систем. — С. 64.

565 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС.— С.20.

566 Case Schields v. E Goomes (Holding) Ltd [1979] 1 All ER 456 at 461. Див.: Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.90.

567 Case 101/78, Granaria BV v. Hoofproduktschap voor Akkerbouwprodukten [1979] ECR 623.

568 Регламент 1463/70 (Official Journal 1970, L164/1), ст. 21 (1).

569 Анакіна Т. Прецедентні рішення Суду Європейських Співтовариств у становленні правопорядку ЄС // Підприємництво, господарство і право № 2 2008 (146) — С.51.

570 Case 34/73, Variola SpA v. Amministratione Italiane delle Finanze [1973] ECR 981 at para 15.

571 Case 40/69, Hauptzollamt Hamburg- Oberelbe v Firma Paul G. Bollman [1970] ECR 69 at 79.

572 Case 39/72, Commission v. Italy [1973] ECR 101 at 114. Цит. за: Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС.— С.21.

573 Регламент 1612/68 (Official Journal 1968, L257/2), er. 4 (12), (13), (15).

574 Регламент 1408/71 (Official Journal 1971.L149/1).

575 Case 45/86, Commission v. Council [1987] ECR 1493. Див.: Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.21.

576 Case 40/67, Firma Max Neumann v. Hauptzollamt Hof/Saale [1967] ECR 441 at 453.

577 Case Schields v. E Goomes (Holding) Ltd [1979] 1 All ER 456 at 461.

578 Commission Regulation (EEC) No 1983/83 of 22 June 1983 on the application of Article 85 (3) of the Treaty to categories of exclusive distribution agreements // Official Journa L 173, 30.6.1983, —P. 1—4

579 COUNCIL REGULATION of 22 December 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters //Official Journal L 012 , 16/01/2001. —P.1 — 22 .

580 Council Regulation (EC) No 2201/2003 of 27 November 2003 concerning jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in matrimonial matters and the matters of parental responsibility, repealing Regulation (EC) No 1347/2000 //Official Journal L 338 , 23/12/2003 —P. 0001 — 0029

581 Official Journal of the European Union L 177, 4.7.2008. —P. 6.

582 Справа в тому, що з матеріальної точки зору, переддоговірні переговори невід'ємні від змісту укладеного за їх результатами контракту і тому є головним джерелом його інтерпретації в процесі судового (арбітражного) розгляду. В той же час п. 10 преамбули Регламенту "Рим І" однозначно зазначає, що зобов'язання, які виникають внаслідок ділових переговорів і передують укладанню договору, повинні бути виключені зі сфери його застосування, тому що підпадають під дію статті 12 Регламенту (ЄС) № 864/2007. Отже Регламент "Рим ІІ" на практиці може підлягати застосуванню при розгляді спорів, які виникають із транскордонних контрактів. Див.: Rome II Regulation. European Commentaries on Private International Law / Edited by Peter Mankowski, Ulrich Magnus. European Commentaries on Private International Law. — 2010 —250 pp.

583 Journal officiel de l’Union europeenne C 12 du 15.1.2001. —P. 1.

584 Journal officiel de l’Union europeenne C 53 du 3.3.2005., —P. 1.

585 Journal officiel de l’Union europeenne C 318 du 23.12.2006. —P. 56.

586 Journal officiel de l’Union europeenne L 177 du 4.7.2008, p. 6; Official Journal of the European Union L 177, 4.7.2008, p. 6. Amstblatt der Europaischen Union L 177 vom 4.7.2008. —S. 6.

587 У зв’язку з цим показовим є те, що принаймні за три роки до початку застосування Регламенту "Рим І" в мережі Інтернет вже було проаносовано відповідне видання коментарів до цього документу (Rome I Regulation. European Commentaries on Private International Law Edited by Peter Mankowski, Ulrich Magnus European Commentaries on Private International Law December 2010 App. 250 pages). Див.: http://www.sellier.de/pages/en/buecher_s_elp/europarecht/346.htm

588 Lando O. Guest Editorial: European Contract Law after the year 2000 (1998) 35 Common Market Law Review —P. 822.

589 Як відомо, одна з найбільш успішних у світовій практиці — Римська конвенція про право, яке застосовується до договірних зобов’язань, була ухвалена у 1980 р., а набула чинності лише у 1991 р. Отже, як свідчить міжнародна та євроінтеграційна практика, на підготовку широкомасштабних міждержавних уніфікуючих конвенцій витрачається від десяти до тридцяти років і від десяти до двадцяти років потрібно для набуття нею чинності, причому без жодних гарантій успішності ратифікаційного процесу в необхідній для цього кількості держав. Інший дуже поширений інструмент зближення національного права — Директиви ЄС — потребують відносно тривалої процедури імплементації. "Рим І", як і інші регламенти ЄС, з початку його застосування — 17 грудня 2009 р. (ст.29) в повному обсязі набуває юридичної сили і прямої дії в державах — членах ЄС, в тому числі у національних судах і судах Співтовариства.

590 Convention on the Law Applicable to Contractual Obligations. (Rome, 19.VI.1980). Uniform Law Review. 1991. II. —P. 67 — 69.

591 Communication on European Contract Law // Joint Response of the Commission on European Contract Law and the Study Group on a European Civil Code. — Brussels, 2001. — P. 37.

592 За винятком статті 26, що застосовується з 17 червня 2009 р. і передбачає певні дії держав-членів та Комісії стосовно міжнародних конвенцій, що регулюють конфлікти законів у сфері договірних зобов'язань, і сторонами яких є держави-члени.

593 Так, ст. 5 Римської конвенції 1980 р. не застосовувалася до споживчих договорів, укладених в Інтернеті. Це призводило до прямого конфлікту з низкою Директив ЄС, зокрема з Директивою Європейського Парламенту 97/7/ЄС від 20.05.97 р. "Про захист споживачів стосовно договорів на відстані" та Директивою Ради 93/13/ЄЕС від 5.04.93 р. "Про недобросовісні умови в споживчих договорах".

594 Наприклад, таке доктринальне обґрунтування складає близько третини від усього обсягу Регламенту "Рим І" і співмірне з кожною із чотирьох глав основної частини.

595 У зв’язку з цим ст. 26 Регламенту дуже обережно передбачає заходи щодо підвищення надійності цього акта євроуніфікації. Так, приблизно за півроку до початку застосування Регламенту "Рим І" держави-члени направляють Комісії список цих конвенції, за якими визнається імунітет від цього Регламенту. Після цього держави-члени зобов’язуються повідомляти Комісію про будь-яку денонсацію даних конвенцій. Протягом шести місяців після одержання цих повідомлень Комісія публікує в Офіційному журналі Європейського Союзу ці списки конвенцій та дані про денонсації.

596 Як нами вже було з'ясовано, Регламент "Рим I" не має чинності в повному обсязі на території Данії. Також відповідно до ст. 299 Договору про заснування Європейського співтовариства цей Регламент не поширює чинності на окремі території, що перебувають під юрисдикцією деяких держав-членів, до яких належать, головним чином, так звані "заморські території" під юрисдикцією Великобританії, Франції й Нідерландів (Нова Каледонія, Фолклендські острови, Французька Полінезія, острови Уолліс-і-Футуна, Нідерландські Антильські острови, Аруба тощо).

597 Насправді ця норма істотно обмежує суверенітет держав-членів у міжнародних стосунках між собою і дозволяє іституціям Євросоюзу перебрати на себе більшу частку верховної влади.

598 Case 22/70, Commission v. Council [1971] ECR 263.

599 Зокрема в Регламенті містяться посилання на наступні акти похідного законодавства: Регламент № 44/2001 "Про юрисдикцію, визнання і примусове виконання рішень у цивільних та торгових справах" ("Брюссель І") (пп. 17, 24 і 39 преамбули Регламенту "Рим І"); Директиву 2004/59/ЄС (п.26 преамбули Регламенту); Директиву 85/611/ЄЕС Ради от 20 грудня 1985 р. Про координацію законодавчих, регламентарних и адміністративних положень щодо певних пайових інвестиційних фондів (п.26 преамбули Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 375 du 31.12.2085, p. 3). Останні зміни до Директиви внесені Директивою 2008/18/ЕС Європейського парламенту і Ради (Journal officiel de l’Union europeenne L 76 du 19.3.2008, p. 42); Директиву 94/47/ЕС Європейського парламенту і Ради від 26 жовтня 1994 р. о захист набувачів стосовно деяких аспектів договорів, що відносяться до придбання прав користування в окремі періоди часу нерухомим майном (п.27 преамбули, п. c параграфа 4 ст. 6 Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 280 du 29.10.1994, p. 83); Директиву 2004/39/ЕС (п.30 преамбули, п. h параграфа 1 ст. 4 Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 145 du 30.4.2004, — P.1). Останні зміни до Директиви внесені Директивою 2008/10/ЕС (Journal officiel de l’Union europeenne L 76 du 19.3.2008, — P. 33); Директиву 98/26/ЄС Європейського парламенту і Ради від 19 травня 1998 р. про остаточний характер розрахунків у платіжних системах та в системах розрахунків по операціях з цінними паперами (п.31 преамбули Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 166 du 11.6.1998, — P. 45); Директиву 96/71/ЄС Європейського парламенту і Ради від 16 грудня 1996 р. об відкомандирування робітників в рамках надання послуг (п.34 преамбули Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 18 du 21.1.1997, p. 1.); Директиву 2000/31/ЄС Європейського парламенту і Ради від 8 червня 2000 р. про деякі правові аспекти послуг інформаційного суспільства і зокрема про електронну торгівлю на внутрішньому ринку ("Директивою про електронну торгівлю") (п. 40 преамбули Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 178 du 17.7.2000, — P. 1.); Директиву 2002/83/ЄС Європейського парламенту і Ради от 5 листопада 2002рг. Про пряме страхування життя (п. j параграфа 2 ст. 1, параграф 6 ст. 7 Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 345 du 19.12.2002, p. 1.). Останні зміни до Директиви внесені Директивою 2008/19/ЕС (Journal officiel de l’Union europeenne L 76 du 19.3.2008, — P. 44.); Директиву 90/314/ЕЭС Ради от 13 червня 1990 р. про тури на організацію подорожей, відпусток та кругових поїздок (п. b параграфа 4 ст. 6 Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 158 du 23.6.1990, p. 59.); Першу Директиву 73/239/ЄЕС Ради від 24 липня 1973 р. про координацію законодавчих, регламентарних та адміністративних положень щодо доступу до діяльності по прямому страхуванню, відмінному від страхування життя та її здійснення (параграф 2 ст. 7 Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 228 du 16.8.1973, p. 3.). Останні зміни до Директиви внесені Директивою 2005/68/ЄС Європейського парламенту і Ради (Journal officiel de l’Union europeenne L 323 du 9.12.2005, — P. 1); Другу Директиву 88/357/ЕЭС Ради від 22 червня 1988 р. про законодавчі, регламентарні та адміністративні положення щодо прямого страхування, відмінного від страхування життя, та про встановлення положень з метою полегшити ефективне здійснення вільного надання послуг (параграф 6 ст. 7 Регламенту) (Journal officiel de l’Union europeenne L 172 du 4.7.1988, — P. 1.). Останні зміни до Директиви внесені Директивою 2005/14/ЄС Європейського парламенту і Ради (Journal officiel de l’Union europeenne L 149 du 11.6.2005, — P. 14).

600 Див. підрозділ 3.1. монографії.

601 Див.: Rome I Regulation. The Law Applicable to Contractual Obligations in Europe / Edited by Franco Ferrari, Stefan Leible 2009. — 300 pp.

602 Цит. за: Анакіна Т. Прецедентні рішення Суду Європейських Співтовариств у становленні правопорядку ЄС // Підприємництво, господарство і право № 2 2008 (146) — С.49.

603 Незважаючи на різні доктринальні оцінки "джерельності" європейського прецедентного права в країнах-членах ЄС, в Україні це питання вирішене на законодавчому рівні. Так, відповідно до Загальнодержав­ної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, за­твердженої Законом України від 18.03.2004 р. № 1629-IV, рішення Європейського Суду визначаються невід'ємною частиною законодав­ства ЄС.

604 Бартошек М. Римское право. — С.275.

605 Цей латинський вислів "стояти на вирішеному" використовується для позначення зобов’язальної сили прецедентів. Див.: Англо-русский юридический словарь / С. Н. Андрианов, А. С. Берсон, А. С. Никифоров. — М.: РУССО, 2003. — С. 409.

606 Див.: Уолкер Р. Английская судебная система. — М., 1980. — С. 159.

607 Див.: там само.

608 Необхідно зауважити, що найбільшу кількість справ із розв’язання спорів щодо договірних зобов’язань розглядають суди графств, утворені законом 1846 року. Такі справи підсудні й Високому суду, але він не бере до розгляду справи, за якими сума позовів нижча за 5000 фунтів стерлінгів.

609 Див.: Case 28-30/62, Da Costa en Schaake NV and others v. Administ-ratie der Belastingen, а також Case 112/76, Manzoni v. Fonds National de Retraite des Ouvriers Mineurs [1977] ECR 1647 at 1662.

610 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.31.

611 Анакіна Т. Особливості відхилення від принципу stare decisis судами Європейського Союзу // Підприємництво, господарство і право № 3 2008 (147) — С. 23.

612 Case С-101/89, CNL-Sucal v. HAG GF [1990] ECR1-3711; Joint Cases C-267-268/91 [1993] ECR Г-6097; Case C-308/93, Cabanis Issarte [1996] CMLR 729; Case C-394/96, Brown v. Rentokil [1998] ECR 1-4185.

613 Torth "The authority of judgements of the European Court of Justice: binding force for legal effects"(1984) 4 Y.E.L. 1 at 36-42.

614 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.31.

615 Там само. — С.32.

616 Анакіна Т. Особливості відхилення від принципу stare decisis судами Європейського Союзу // Підприємництво, господарство і право № 3 2008 (147) — С. 22.

617 Wall, E A, European Community Act 1972 (1973), —C. 28.

618 Першим серед німецькомовних кодексів саме Австрійське цивільне уложення 1811 р. в § 7 надає судді право ліквідації прогалин у праві. Так, якщо ані буква, ані дух закону не розв’язують питання, то суддя зобов’язаний звернутися до подібних казусів, за якими закон дає певні рішення, або до принципів інших законів, близьких до цього закону. Якщо при цьому сумніви залишаються, то судді необхідно "ретельно зважити всі обставини й розв’язувати проблему на підставі принципів природного права".

619 Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник. Отв. ред. Е. А. Васильев, А. С. Комаров. — С. 52—53.

620 Це обґрунтовувалося посиланням на ст. 20 Конституції ФРН.

621 Установлення цієї норми було продиктовано необхідністю послабити місцеве право французьких провінцій. Так, у дореволюційній Франції вищі місцеві суди, які називалися парламентами, мали право ухвалювати свої нормативні акти — регламенти. Ці регламенти містили загальнообов’язкові правила, що застосовувалися на території того парламенту, який його видав. З набуттям чинності ст. 5 Кодексу Наполеона суди були позбавлені можливості створювати такі правила через прийняття відповідних судових рішень. Див.: Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев; Отв. ред. А. Довгерт. — С. 21.

622 Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона). — С. 20.

623 Гражданское и торговое право зарубежных государств: Учебник / Отв. ред. Е. А. Ва­сильев, А. С. Комаров. — С. 47—48.

624 Зивс С. Л. Источники права. — М., 1981. — С. 186—193.

625 Це положення було цілком повторено в Цивільному кодексі Греції 1940 р.

626 Кулагин М. И. Избранные труды по акционерному и торговому праву. — С. 229—230.

627 З цього питання див.: Нарышкина Р. Л. Источники гражданского и торгового права буржуазных государств. — М.: У-т дружбы народов им. П. Лумумбы, 1965.

628 Див.: Гражданское и торговое право капиталистических государств. — М.: Междунар. отношения, 1993.

629 Cases 56, 58/64, Consten and Grundig v. Commission [1966] ECR 299.

630 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.82.

631 Case III 77/63 [1964] CMLR 130.

632 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.85 — 86.

633 Там само. — С.87.

634 Case AG v Open Door Counselling Ltd [1988] IR 593; Case C-159/90, Grogan [1991] ECR1-4685.

635 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС.— С.89.

636 Справа 7/68, Commission v. Italy {1968} ECR 617.

637 Oliver P., Malcolm J. Free Movement of Goods in the European Community. — London: Sweet and Maxwell, 2003. — P. 35.

638 Бартошек М. Римское право. —С. 274 — 276.

639 Справа C-393/92, Almelo v. Energiebedrijf Ijsselmij [1994] ECR I-1477.

640 Приміром такий спосіб тлумачення застосовується у справі Leclerc v. Au blе Vert та багатьох інших.

641 Анакіна Т. Співвідношення прецедентної практики судів Європейського Союзу та Європейського Суду з прав людини // Підприємництво, господарство і право. № 8 2008 (152) — С.145.

642 Treaty of Lisbon Amending the Treaty on European Union and the Treaty Establishing the European Community of 23.07.2007//Official Journal. —2007. —Serie C, № 306. —P. 1 — 230.

643 Договір повинен на­брати чинності за умови завершення необхідних ратифікаційних про­цедур у всіх державах - членах ЄС. Передбачалося, що це відбудеться з 1 січня 2009 p. Але в Ірландії така ратифікація була "провалена" на референдумі, де 53,4% тих, хто голосував, висловилися проти цих змін. На час написання монографії остання країна, яка остаточно приєдналася до Лісабонського договору, була Чехія. Чеський парламент 18 лютого 2009 року 125 (при необхідних 120) з 200 голосів ратифікував цей Договір. Підписали, але не ратифікували цей акт Німеччина і Польща, причому в останній чекають на результати можливого повторного референдуму в Ірландії. Якщо буде знайдений вихід з цієї кризи і подолано ірландський "бойкот" Лісабонського договору, а решта країн ратифікує його, то він має набути чинності в перший день місяця, що слідує за місяцем отримання останньої ратифікаційної грамоти держави-члена (ч. 2 ст. 6 Лісабонського До­говору).

644 Анакіна Т. Співвідношення прецедентної практики судів Європейського Союзу та Європейського Суду з прав людини — С.147.

645 Там само. — С.147.

646 Там само. — С.146.

647 Бусыгина И. Асимметричная интеграция в Евросоюзе // Мировые процессы сентябрь-декабрь 2007/ http://intertrends.ru/fifteen/002.htm

648 Див.: EU foreign policies // Journal of European Public Policy. № 11 (4): 720-739; Европа: вчера, сегодня, завтра. / Под ред. Н.П. Шмелева. — М: "Экономика", 2002.

649 Winfried Tilmann & Walter van Gerven, Die Kompetenzen det EU zur Schaffung eines einheitlichen Europäischen Schuld- und Sachenrechts und die möglichen Rechtsgrundlagen in Vergleichende Untersuchung der Privatrechts ordnungen der Migliedstaaten der EU im Hinblick auf Diskriminerungen aus Gründen der Statsangehörigkeit sowie zur Möglichkeit und Notwendigkeit der Schaffung eines europäischen Zivilgesetzbuches, Europäishes Parlament, Generaldirektion Wissenschaft, Projekt Nr IV/98/44, 1999.

650 Полковников Г.В. Английское право о компаниях: закон и практика: Учебное пособие. —М., 1999. —С. 226.

651 Див.: Сироткина О.В. "Принципы европейского договорного права": история создания, статус и основные положения / Сборник научных трудов. Серия "Право",выпуск № 1 (5)//СевКавГТУ, Ставрополь, 2003 Северо-Кавказский государственный технический университет http://www.ncstu.ru

652 Право Европейского Союза: учеб. пособие /С.Ю.Кашкин [и др.]; отв. ред. С.Ю.Кашкин. —М.: Проспект, 2009. — С. 171.

653 Lando O. Some Features of the Law of Contract in the Third Millenium, 40 Scandinavian Studies In Law , 2001. —P.14.

654 Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.74.

655 Матеріали конференції наведні у Nederlands Juristenblad (1997), 637 FF.

656 Див.: Brussels I Regulation. European Commentaries on Private International Law / Edited by Peter Mankowski, Ulrich Magnus. European Commentaries on Private International Law. 2007. — XXVIII, —852 pp.

657 Downing Street (Даунінг-стрит) — невеличка вулиця в Лондоні, котра примикає до Уайтхоллу. Відома тим, що в буд. № 10 традиційно мешкає Прем'єр-міністр Великобританії, а в буд. № 11 — канцлер казначейства.

658 Див.: Note de transmission de M. Kim Darroch, representant permanent du Royaume-Uni en date du 24 juillet 2008. Doc. 12143/08.

659 Відповідно зі ст. 299 Договору про заснування Європейського співтовариства Договір і засновані на ньому правові акти не розповсюджують свою дію на окремі території, що перебувають під юрисдикцією деяких держав-членів. До них належать так звані "заморські території" під юрисдикцією Великобританії, Франції, Нідерландів, для яких Регламент "Рим I" не має сили в повному обсязі.

660 Semeonidis С. Private international Law at the end of the Twentieth Century: Progress or Regress // General Report at XV th International Congress of Comparative Law. — Bristol, 2000. — P.37.

661 Диас-Мелиан Де Ханиш М. В. Основы и природа правовой интеграции // Правоведение. — 2001. — № 6. — С. 173 — 178.

662 Гражданское право. Учебник. Ч. 1. 3-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К.Толстого. —М., 1998. —С. 64.

663 Presidency Conclusions of Council of the European Union. The Meeting in Tampere of 18 October 2001//http://www.europa.eu.int.www.

664 Legrand P. Against a European Civil Code — P. 59.

665 Полковников Г.В. Английское право о компаниях: закон и практика: Учебное пособие. —М.: Издательство "НИМП", 1999.—С. 225.

666 Gómez F. The Harmonization of Contract Law through European Rules: a Law and Economics Perspective / European Review of Contract Law. Volume 4, Issue 2, Pages 89—118, ISSN (Online) 1614-9939, ISSN (Print) 1614-9920, DOI: 10.1515/ERCL.2008.089, /May/2008.

667 Ewoud Hondius. The Protection of the Weak Party in a Harmonised European Contract Law: A Synthesis / Journal of Consumer Policy / Springer Netherlands —Volume 27, Number 2004 р. — Р. 245 — 251.

668 Так, з середини 60-х років у напруженому ставленні Франції до інтеграції Великобританії до Спільного ринку домінували політичні мотиви - президент Шарль де Ґолль (Charles de Gaulle) вбачав у Великобританії своєрідну "п'яту колону" американського капіталу. Див.: Jan Galster, Zbigniew Witkowski. Kompendium wiedzy о Unii Europejskiej. -. TNOEK, Torun 1997. —S. 34. Цит. за: Луцишин П. В., Федонюк С. В. Європейські інтеграційні процеси: формування єдиного ринку: Монографія. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2004. —С. 26.

669 Сироткина О.В. Гражданско-правовые договоры в правовой системе Европейского Союза. —С.74.

670 Müller-Graff P.-Ch. Gemeinsames Privatrecht in der Europäischen Gemeinschaft. Ebenen und gemeinschaftsprivatrechtliche Grandfragen// Festschrift fur Bodo Вörnег zum. 1993. № 70. —P.27.

671 Collins, Hugh (2006) Harmonisation of European contract law: citizenship, diversity, and effectiveness. In: Bell, John and Kilpatrick, Claire, (eds.) The Cambridge yearbook of European legal studies 2004-2005. The Cambridge yearbook of European legal studies (7). Hart Publishing, Oxford, UK, —P. 81 — 100.

672 Матеріали конференції опубліковані в Nederlands Juristenblad, 1997. —637 ff.

673 Бусыгина И. Асимметричная интеграция в Евросоюзе // Мировые процессы сентябрь — декабрь 2007/ http://intertrends.ru/fifteen/002.htm.

674 Smith, Michael E. Toward a theory of EU foreign policy making: multi-level governance, domestic politics, and national adaptation to Europe’s common foreign and security policy // Journal of European Public Policy 2004. № 11 (4). — P. 740—758; C. Bretherton, J. Vogler. The European Union as a Global Actor. London: Routledge, 1999.

675 Европейский Союз на пороге XXI века. / Под ред. Ю.А. Борко и О.В. Буториной. М: УРСС, 2001; Blair, Alasdair. Adapting to Europe // Journal of European Public Policy 2002. № 9/5. —P. 841—856.

676 Право Европейского Союза: учеб. пособие /С.Ю.Кашкин [и др.]; отв. ред. С.Ю.Кашкин. —М.: Проспект, 2009. — С. 170.

677 European Parliament resolution on the approximation of the civil and commercial law of the Member States (COM (2001) 398 - C5-0471/2001 - 20012187 (COS)) //Official Journal. - 13.6.2002. С 140 E/538. — P. 541 — 542.

678http://europa.eu.int/comm/consumers/cons_int/safe_shop/fair_bus_pract/cont_law/actionplan_en.htm.

679 ttp: // europa. eu. Int / comm. / consumers /cons_int /safe_shop / fair_bus_pract /cont_law / commonframe_en.htm

680 Див.: European Contract Law. Materials for a Common Frame of Reference: Terminology, Guiding Principles, Model Rules / Edited by Association Henri Capitant & Société de législation comparée. 2008 — XXXIV, 614 p.; Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of Reference (DCFR). Interim Outline Edition / Edited by Study Group on a European Civil Code/Research Group on EC Private Law (Acquis Group). 2008 — VI, 396 p.; The Common Frame of Reference: A View from Law & Economics /Edited by Gerhard Wagner 2009. — 288 pp.

681 Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law Draft Common Frame of Reference (DCFR). Full Edition + GRATIS Outline Edition / Edited by Study Group on a European Civil Code / Research Group on EC Private Law (Acquis Group) — 2009 —6100 pp.

682 Право Европейского Союза: учеб. пособие /С.Ю.Кашкин [и др.]; отв. ред. С.Ю.Кашкин. — М.: Проспект, 2009. — С. 171.

683 Див.: Standard Contract Terms in Europe: A Basis for and a Challenge to European Contract Law/Edited by Collins H. — Kluwer Law International. 2008. 208 рр.; Grundmann S., Mazeaud D. General Clauses and Standards in European Contract Law: Comparative Law, EC Law and Contract Law Codification — Private Law in European Context S. v. 6 — Kluwer Law International. — 2005. — 34 pp.

684 Як вже зазначалося, Регламент ЄС "Рим І" (п. 14 преамбули) передбачає можливість внесення до нього змін, якщо Співтовариство ухвалить нові правові інструменти (legal instruments) договірного права, в тому числі загальні умови та типові положення контрактів (standard terms and conditions).

685 Див. приміром: Gralf-Peter Calliess, Coherence and Consistency in European Consumer Contract Law: a Progress Report, 4 German L. J. № 4 (1 April 2003), at http:// www. Germanlawjournal. Com / pdf / Vol04No04/PDF _Vol_ 04_ No_ 04_ 333-372_Private_Calliess.pdf; See Hans-W. Micklitz, The ecessity of a New Concept for the Further Development of the Consumer Law in the EU, 4 German L. J. № 10 (1 October 2003), at http://www.germanlawjournal.com/pdf/Vol04No10/PDF_Vol_04_No_10_1043-1064_European_Micklitz.pdf;

686Див.:http://europa.eu.int/comm/consumers/cons_int/safe_shop/fair_bus_pract/cont_law/conference_summary_en.pdf.

687Про це див.: матеріали Конференція у Відні, 18 і 19 червня 2004 року, що представлені на сайті: www.secola.org.

688 Обґрунтування цього підходу наведено у: Lorenz, Rechtsvergleichung als Methode zur Konkretisierung der allgemeinen Grundsдtze des Rechts, JZ 1962, 269; Schlesinger, Introduction to, Formation of Contracts — A Study of the Common Core of Legal Systems1 (Vol. I, 1968); Bussani & Mattei, The Common Core Approach to European Private Law, 3 Colum. J. of Eur. L. 339 (1997).

689 http://www.acquis-group.org/.

690 Малишева Н. Р. Теоретичні аспекти гармонізації національного законодавства з міжнародним правом / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 88.

691 Энтин М.Л. Современные императивы гармонизации законодательства и правовых систем //www://recep.ru/files/documents/harmonization_entin_imperatives_rus.pdf.

692 лат. — "вічний двігун".

693 Rosett A. UNIDROIT Principles and Harmonization of International Commercial Law: Focus on Chapter Seven //ULR. 1997. V. 2. —P. 441 — 450.

694 Скрипнюк О. Європейський вибір України: проблеми реалізації принципу законності // Право України. № 1 2009 — С. 98.

695 Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. — С. 199.

696 Там само. — С. 813.

697 Valcke C. Convergence and Divergence between the English, French, and German Conceptions of Contract / European Review of Private Law, Vol. 16, No. 1, 2008 — P. 29 — 62.

698Бачило И.Л. Методика гармонизации законодательства // www. ipaeurasec.org / docsdown / metod-garmoniz. pdf.

699 Ole Lando Guest Editorial: European Contract Law after the year 2000 (1998) 35 Common Market Law Review — P. 828.

700 Це право, яке "витікає з|із| самої природи взаємних відносин держав, — особливо держав з|із| однаковим рівнем культури, — право, яке не має потреби у жодній формальній санкції". Гефтер А.‑В. Европейское международное право / Перевод К. Таубе. —С.Пб., 1880. —С. 4 — 5.

701 "Норми, які записані в міжнародних договорах або в деклараціях, або яких фактично дотримуються держави, або доктринальні етичні "recta ratio"". Там же: —С.17.

702 Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. — С. 42.

703 Там само. — С. 46.

704Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права / Составление, перевод и вступительная статья В.А.Туманова. —М., 1981. —С. 202. International Encyclopedia of Comparative Law. New-York, 1973. Vol. II. Ch. 5. — P. 34.

705 Фединяк Г. С. Правосуб'єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізаційних процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права): Монографія. — К.: Атіка, 2007.—С.22

706 Paolo G. Carozza "Mу friend is a stranger": the death penalty and the global ius commune of human rights// Texas Law Review. — March. — 2003.

707 Шевчук С.В. Роль порівняльного права у процесі європейської інтеграції України // www.comparativelaw.org.ua/docl/shevchuk.doc —С. 8.

708 Мережко О. Нове JUS COMMUNE EUROPE / Юр.газета — № 12 (12) 24 грудня 2003 року http://www.yur-gazeta.com/oarticle/391/

709 Lando O., Beale H. (eds.) The Principles of European Contract Law. — Parts I and II. — the Hague, 1999.

710 Busch D. Indirect Representation and the Lando Principles. An Analysis of Some Problem Areas from the Perspective of English Law. —London, 1998.

711 Miller D.C., Zimmermann R. (eds.) The Civilian Tradition and Scots Law, —Berlin, 1998.

712 Шевчук С.В. Роль порівняльного права у процесі європейської інтеграції України // www.comparativelaw.org.ua/docl/shevchuk.doc —С. 8.

713 Paolo G. Carozza "Mу friend is a stranger": the death penalty and the global ius commune of human rights// Texas Law Review. — March. — 2003. — P. 1044.

714 Valcke C. Convergence and Divergence between the English, French, and German Conceptions of Contract / European Review of Private Law, —Vol. 16, —No. 1, 2008 — P. 29 — 62.

715 Шевчук С.В. Роль порівняльного права у процесі європейської інтеграції України // www.comparativelaw.org.ua/docl/shevchuk.doc —С. 10.

716 Manlio Bellomo, The Common Legal Past of Europe, 1000 — 1800 (Lydia G. Cochrane trans., 2d ed. 1995), — Р. 102.

717 Cesare Mirabelli, Preliminary Reflections on Fundamental Rights as the Basis of a Common European Law, in Millennium Lectures// The Clifford Chance Millennium Lectures: The Coming Together of the Common Law and the Civil Law (Basil Markesinis ed., 2000), — P. 225.

718 Люхтерхандт Отто. До проблеми гармонізації законодавства України з європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 58.

719 Мережко О. Нове JUS COMMUNE EUROPE / Юр.газета — № 12 (12) 24 грудня 2003 року http://www.yur-gazeta.com/oarticle/391/

720 Цит. за: Тункин Г. И. Теория международного права. — М.: Междунар. отношения, 1970. — С. 227—228. Варто згадати, що радянська класово орієнтована традиція правознавства постійно уникала будь-яких припущень щодо існування загального, всесвітнього права. Так, у рамках дискусії 1940—1960 років про статус "загальних принципів права" останні трактувалися виключно як принципи міжнародного права (В. М. Корецький, В. Н. Дурденовський, Г. І. Тункін, Н. М. Мінасян, Ф. І. Кожевников).

721 У такому контексті в англомовній правовій літературі іноді використовується термін "common contract law".

722 Саме тому английські фахівці в галузі контрактного права дедалі більше схильні визначати предмет свого дослідження не як "law of contract", а як "law of contracts".

723 Англо-русский юридический словарь / С. Н. Андрианов, А. С. Берсон, А. С. Никифоров. — М.: РУССО, 2003. — С. 260.

724 Verdross A. Völkerrecht. — Wien, 1964. — S. 148.

725 Cheng B. General Principles of Law as Applied by International Court and Tribunals. — L., 1953. — P. XV.

726 Rousseau Ch. Principles généraux du droit international public. — T. I. — § 511.

727 Там само. — § 517.

728 Див.: Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев / Отв. ред. А. Довгерт. — К.: Истина, 2006. — С. 379, 386.

729 Див.: Гражданское уложение Германии = Deutches Bürgerliches Gesetzbuch mit Einführungsgesetz. — С. 316

730 Див.: Федеративная Республика Германия. Законы. Торговое уложение Германии. Закон об акционерных обществах. Закон об обществах с ограниченной ответственностью. Закон о производственных и хозяйственных кооперативах = Deutches handelsgesetzbuch, Aktiengesetz, GmbHGesetz, Genossenschaftsgesetz: Пер. с нем. / [Сост. В. Бергманн; Пер. с нем. Е. А. Дубовицкая]. — М.: Волтерс Клувер, 2005. — С. 187, 192.

731 Нагадуємо, що до них належать Конвенція ООН 1988 р. про міжнародний фінансовий лізинг та Конвенція ООН 1988 р. про міжнародний факторинг.

732 У п. 2 ст. 6 Конвенції вказується на те, що "питання, які стосуються того, що регулюється цією Конвенцією, і які в ній не вирішені чітко, повинні вирішуватись відповідно до загальних принципів, на яких вона ґрунтується…". В п. 1 цієї ж статті вказані три принципи-цілі: забезпечення міжнародного правопорядку, досягнення уніфікації правозастосування і "додержання добросовісності в міжнародній торгівлі". Щоправда преамбула Конвенції містить посилання на важливість підтримання "справедливої рівноваги інтересів між різними сторонами операції", а в ст. 9 згадується "розумний спосіб" ставлення до обладнання. Тобто, на наш погляд, у цій Конвенції згадуються загальні принципи договірного права: справедливості, рівності, добросовісності, розумності. .

733 У преамбулі Конвенції згадується "рівновага інтересів" різних учасників факторингових операцій, а в ст. 4, окрім необхідності міжнародної уніфікації, також — "забезпечення довіри в міжнародній торгівлі". Таким чином до загальних принципів додається принцип довіри, який є дуже близький принципу добросовісності, і ці два принципи багатьма західними юристами небезпідставно ототожнюються.

734 Подібну редукцію загальних принципів договірного права пропонує О.О. Мережко. Див.: Мережко А. А. Договор в частном праве. — К.: Юстиниан, 2003. — С. 52—87.

735 Так, наприклад, у контрактному праві принцип добросовісності за своїм змістом максимально наближається до принципу pacta sunt servanda і означає, що умови контрак­ту, які самостійно встановлені відповідно до принципу свободи договору (freedom of contract), мають виконуватися. (Про це, наприклад, свідчить рішення міжнародного арбітру у справі Liamco v. Libya). На підставі цього робляться висновки про те, що принцип добросовісності (bona fides, bonne foi, good faith) "доповнює такий загальний принцип права, як принцип pacta sunt servanda, і є його невід’ємним компонентом". Див.: Мережко А. А. Транснациональное торговое право (lex mercatoria). — К.: Таксон, 2002. — С. 205, 224.

736 B. Lurger. Prinzipien eines Europäischen Vertragsrechts: Liberal, Marktfunktional, Solidarisch oder, vol. 2. 1 ELECTRONIC JOURNAL OF COMPARATIVE LAW, (March 1998). http://www. ejcl. org/art21-1. html.

737 Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. — С. 163.

738 Тож комерсанти відповідно до § 353 Германського торговельного уложення правомочні вимагати сплати відсотків за прострочення платежів за торговельними угодами негайно зі спливом терміну сплати боргу. На відміну від загальноцивільних правовід­носин, у даному разі не потрібно попереднє нагадування кредитором боржникові про настання терміну платежу. У німецькому цивільному праві такий принцип діє в тих випадках, коли термін сплати не визначений як певна календарна дата. Див.: Бушев А. Ю., Макарова О. А., Попондопуло В. Ф. Коммерческое право зарубежных стран. — С. 77.

739 Там само. — С. 79.

740 Konrad Zweigert, Hein Kötz. Introduction to Comparative Law / Translated from the German by Tony Weir — London: Oxford University Press and J. C. B. Mohr (paul Siebeck) 3 edit. 1998. — P. 328.

741 Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. — С. 167.

742 Max Weber. Wirtschaft und Gesellschaft, 1956, 457 ff. Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. Основи. — С. 293.

743 Alberto M. Musy: The Good Faith Principle in Contract Law and the Precontractual Duty to Disclose: Comparative Analysis of New Differences in Legal Cultures, Global Jurist Advances: Vol. 1: No. 1, Article 1. 2001. http://www. bepress. com/gj/advances/vol1/iss1/art1.

744 Emily Houh. The Doctrine of Good Faith in Contract Law: A (Nearly) Empty Vessell ? / U of Cincinnati Public Law Research Paper No. 04-12 Utah Law Review, 2005.

745 Перш за все варто згадати дискусію відносно проблеми контрактної добросовісності (good faith in contract), яка була віддзеркалена на сторінках Journal of Contract Law. в 1994—1995 роках (№  7—9), а також такі полемічні публікації: J. F. O’Connor. Good Faith in English Law (Aldershot, 1990); Beatson, D. Friedmann (eds). Good Faith and Fault in Contract Law (Oxford, 1995); R. Brownsword, N. J. Hird, G. Howells (eds). Good Faith in Contract: Concept and Context (Dartmouth, Brookfield USA, Singapore, Sydney, 1999).

746 Mac Queen, Hector L. Good Faith in the Sсots Law of Contract: An Undisclosed Principle? // Good Faith in Contract and Property / Edited by A. D. M. Forte Oxford. — Portland (Oregon), 1999. — P. 7.

747 Carter J. W., Furmston M. P. Good Faith and Fairness in the Negotiation of Contracts (1994-5) // Journal of Contract Law 1, 93 (2 parts).

748 Це ст. 1134 Французького цивільного кодексу, ст. 138, 242, Германського цивільного уложення (BGB); ст. 1175, 1337, 1366, 1375 Італійського цивільного кодексу; ст. 762(2) Португальського цивільного кодексу; ст. 1258 Іспанського цивільного кодексу; ст. 200, 281, 288, 88 Грецького цивільного кодексу.

749 Good Faith in Contract and Property / Edited by A. D. M. Forte Oxford. — Portland (Oregon). 1999. — P. 2.

750 Див.: розділ М. Хезелинка "Good Faith" в колективній монографії: Hartkamp A., Hesselink M., Hondius E., Joustra C. du Perron E. Veldman M. Towards a European Civil Code, Third Fully Revised and Expanded Edition, Aspen Publishers. Inc, 2004.

751 Див. Mac Queen, Hector L. Good Faith in the Sсots Law of Contract: An Undisclosed Principle? // Good Faith in Contract and Property / Edited by A. D. M. Forte Oxford. — Portland (Oregon) 1999. — P. 7.

752 Мережко О. Нове JUS COMMUNE EUROPE / Юр.газета — № 12 (12) 24 грудня 2003 року http://www.yur-gazeta.com/oarticle/391/.

753 Miller, Lucinda. "Legal Culture and European Private Law Harmonisation" Paper presented at the annual meeting of the The Law and Society Association, TBA, Berlin, Germany, Jul 25, 2007. 2009-03-27http://www.allacademic.com/meta/p178449_index.html.

754 Див.: Харитонова О.І., Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи: Основи порівняльного правознавства. Європейські традиції. - Х.: "Одіссей". —2002 р. —С. 50.

755 Wilhelmsson Т. Social Contract Law and Еuropean Integration. — Dartmouth, Aldershot, 1995. — P. 106.

756 Alpa G. European Community Resolutions and the Codification of "Private Law"// European Review of Private Law. 2000. — P.333.

757 Передерієв Є.П. Проблематика сучасних міжнародно-правових досліджень //Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 2(25)/2006. —С.50.

758 Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. —М.: Издательство НОРМА, 1996. —С. 247.

759 Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — С. 244 — 245.

760 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. — С. 45—46.

761 Цвайгерт К., Кетц Х. Зазнач. праця. — С. 177—183.

762 Ідеться передусім про відомий принцип британського колоніального правління — "опосередковане правління" (Indirect Rule), який передбачав збереження місцевих владних структур і юрисдикцій, що не суперечать інтересам імперської колоніальної системи. Виявом подібної політичної передумови змішаної юрисдикції є поняття "французькі громадяни місцевого походження" (citoyens français de statut local), яким позначалися місцеві мешканці французьких африканських колоній. Відповідно до ст. 80 Конституції Франції 1946 р. вони набували французьке громадянство, але до них застосовувалися африканське звичаєве або ісламське право, а не норми Французького цивільного кодексу. Див.: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. — С. 173.

763 Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Зазнач. праця. — С. 348—349.

764 Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. — С. 341.

765 Там само. — С. 341.

766 Там само.— С. 398—399.

767 Там само. — С. 421.

768 Цит. за: Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — Т. 1. — С. 270. Невипадково, що саме швейцарський кодекс був узятий майже в незмінному вигляді як цивільний кодекс Туреччини.

769 Там само. — С. 394—395; 404—405.

770 ICC Arbitral Award. N 9419. 1998. (www.unilex.info). Див.: Мазаев Р. И. Актуальные вопросы применения Принципов международных коммерческих договоров и Принципов европейского договорного права /Налоги, 2006, N 20//http://law-news.ru/up/u4/post_1122660000.html.

771 Елисеев И.В. Гражданско-правовое регулирование международной купли-продажи товаров. —СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. — С. 36 — 37.

772 Там само. — С. 37.

773 Жильцов А. Н., Муратов А. И. Национальные кодификации в современном международном частном праве. Тенденции и противоречия в его развитии на пороге третьего тысячелетия // Международное частное право: Иностранное законодательство / Предисл. А. Я Маковского; сост. и наун. ред. А. Н. Жильцов, А. И. Муранов. —М., 2000. — С. 28 — 46.

774 Лебедев С.Н. Листая страницы истории // Венская конвенция ООН 1980 г. о договорах международной купли-продажи товаров. К 10-летию ее применения Россией. —С. 7.

775 Ferrari F. Uniform Law of International Sales: Issues of Applicability and Private International Law// Journal of Law and Commerce. 1995. —№ 15. — P. 159 — 174.

776 Бахин С.В. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем. —С. 199.

777 Базедов Ю. Возрождение процесса унификации права: европейское договорное право и его элементы. Пер. с англ. яз. Ю.М. Юмашева.// Государство и право. 2000. —№ 2. —С. 67 — 68.

778 Кох X., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. д-ра юр. наук Ю.М.Юмашева. —М.: Междунар. отношения, 2001. —С. 155.

779 Международное частное право. Учебник / Под ред. Г.К.Дмитриевой. —М, 2000. —С. 137 — 138.

780 Doc. UN. - ECE/TRADE/207. 1995, September.

781 Цей словник був доданий до документа під назвою "Акт ВТО про захист особових даних у комунікаційних мережах і електронній комерції: дослідження для міжнародної торгівлі", прийнятого в 1999 р.

782Див.: http://www.unimuenster.de/Jura.tl/static/start.shtml.

783 David R. The Methods of Unification // The American Journal of Comparative Law. 1968. Vol. 6. № 182. — P. 15 — 16.

784 Адреса: Charles Clore House, 17 Russell Square, London, WC1B 5JP, Great Britain. Електронний ресурс: www.biicl.org.

785 Адреса: St Cross Building, St Cross Road, Oxford OX1 3UL, United Kingdom. Тел.: +44 (0)1865 281610. Факс: +44 (0)1865 281611. Ел. адреса: jenny.dix@eurocomplaw.ox.ac.uk. Веб-ресурс: www.iuscomp.org.

786 Адреса: Maastricht University, Faculty of Law, PO Box 616, 6200 MD Maastricht Електронні адреси: Сьєф ван Епр (Sjef van Erp) S.vanErp@pr.unimaas.nl; Жерар-Рене де Гроот (Gerard-Renfi de Groot) R.deGroot@pr.unimaas.nl; Ларс ван Влієт (Lars van Vliet) L.vanVliet@pr.unimaas.nl.

787 Подається загальна інформація про ТПЗ, його статут; підбірка збірників конференцій та виступів у ТПЗ; покажчик до журналу "Revue Internationale de Droit Comparee"; анонси наукових заходів, які організує ТПЗ. Сайт французькою та англійською мовами. Адреса: Societe de Legislation Comparee. 28 rue Saint Guillaume, 75007 Paris France. Тел. +33 (0)1 44 39 86 23. Факс: +33 (0)1 44 39 86 28 Ел. пошта: slc@legiscompare.com. Ел. ресурс: www.legiscompare.com.

788 Адреса: via Panisperna, 28, 00184 — Rome, ITALY. Тел.: +39-6-6798856. Факс: +39-6-6798894. Ел. пошта: md2479@mclink.it.

789 Адреса: СН-1015 Lausanne, Switzerland. Тел.: +41 21 692.49.11. Факс: +41 21 692.49.49. Ел. адреса: загальна: secretariat@isdc-dfjp.unil.ch.

790 Тацій В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 54 — 55.

791Див.:http://ec.europa.eu/consumers/cons_int/safe_shop/fair_bus_pract/cont_law/common_frame_ref_en.htm.

792Див.:http://pereklad.kiev.ua/comm/justice_home/glossary/wai/glossary_g_en.htm#Grotius-civil.

793Див.:http://www.era.int/web/en/html/nodes_main/4_1649_459/4_2153_462/events_2008/5_1625_7928.htm.

794 Berger, K. P. Harmonisation of european contract law the influence of comparative law /By K. P. Berger. //International & Comparative Law Quarterly. —2001. —Vol. 50. — Part 4. — P. 877 — 900.

795 Див.: Communication on European Contract Law // Joint Response of Commission on European Contract Law and the Study Group on a European Civil Code, Brussels, 2001. —P.2; Lando Ole. Some Features of the Law of Contract in the Third Millenium, 40 Scandinavian Studies In Law, 2001. —P.14.

796 von Bar, Christian. Principles of European Law. Benevolent Intervention in Another's Affairs / Edited by Study Group on a European Civil Code Principles of European Law — 2006 —XXX, 471 pp.

797 Предусім йдеться про 14-томне видання: Principles of European Law / Edited by Study Group on a European Civil Code. - Published in co-operation with Bruylant (Belgium), Oxford University Press (United Kingdom) and Staempfli Publishers Ltd. (Switzerland). 14 Volumes . — 6600 pp.

798 Див.:Twigg-Flesner C. Europeanisation of Contract Law —Routledge Cavendish, University of Hull, 2008. —232 р.

799 Баланда А.Л. Європейська інтеграція України: дискурс економічної безпеки //Зовнішня торгівля: право та економіка. № 4(27)/2006. —С.20.

800 У ст. 2 "Універсальне застосування" (Universal application) Регламенту "Рим І" прямо вказується, що "право, вказане цим Регламентом, застосовується навіть у тому випадку, якщо воно не є правом однієї з держав-членів".

801 Угода про Партнерство та співробітництво.— K.: "Легко інк", 2004. —72 с.

802 Бондаренко Н.О. Стратегія розвитку взаємовідносин Україна //Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 4(27)/2006. —С.23.

803 Недогреєва А.І. Історичні передумови та стратегія європейської інтеграції України//Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 4(27)/2006. —С.66.

804 Абз. 1 пп. 1 п. 1 Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

805 Communication from the Commission to the Council and the European Parliament "Wider Europe — Neighborhood: A New Framework for relations with our Eastern and Southern Neighbours". — Brussels, 11.3.2003; Communication from the Commission "Paving the way for a New Neighbourhood Instrument". — Brussels, 1.7.2003. — www.europa.eu.int.

806 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.253 — 270.

807 Мельник А. Я. Методи вдосконалення внутрішньодержавного механізму адаптації законодавства України до права європейських співтовариств (Європейського Союзу) / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 200.

808 Мармазов В.Є. Друзенко Г.В. Адаптація законодавства України до Європейського Союзу: підсумки п’ятирічного шляху // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. —№ 12. —С. 21 — 30.

809 Див: Черниченко С.В. Международное право: современные теоретические проблемы, —М., 1993. —С. 132 — 146.

810 Мельник А. Я. Методи вдосконалення внутрішньодержавного механізму адаптації законодавства України до права європейських співтовариств. — С. 198.

811 Там само. — С. 199.

812 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 "Про концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".

813 Малишева Н. Р. Теоретичні аспекти гармонізації національного законодавства з міжнародним правом / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 90.

814 Wider Europe — Neighbourhood: A New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbours. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament. — Brussels, 11.3.2003 COM(2003) 104 final — 26 p.

815 Крупчан О. Основні напрями вдосконалення приватного права України у світлі адаптації до стандартів Європейського Союзу / О. Крупчан. Вісник Академії правових наук України 2006г. № 1 (44) —С.101.

816 Абз. 5 п.1 Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

817 Закон України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" № 1629-IV від 18 березня 2004 року // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

818 Див.: Параграф 52. Опрацювання на відповідність законодавству Європейського Союзу Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. N 950 — Урядовий кур'єр вiд 03.08.2007 — № 138 із змінами станом на 23.06.2008.

819 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС.— С.272.

820 Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности.—С. 13 — 14.

821 Ансель М. Сравнительное право и унификация права // Очерки сравнительного права / Составление, перевод и вступ. статья В.А.Туманова. —М.: "Прогресс", 1981. —С. 194.

822 Скрипнюк О. Європейський вибір України: проблеми реалізації принципу законності // Право України. № 1, 2009 — С. 97.

823 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.106.

824 Там само. — С.138.

825 Друзенко Г. Накануне саммита Украина — ЕС: итоги ради перспектив // Зеркало недели. № 46 (574) 26.11.2005 р., —С. 5.

826 Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС. — С.114.

827 Там само.— С.110.

828 Там само. — С.111.

829 Там само. — С.122.

830 Там само. — С.126.

831 "Процес запозичення правової системи, частини правової сис­теми і/або правової культури іншої держави Союзу правовою систе­мою Словаччини". (Там само. — С.126).

832 "Процес розробки і прийняття правових актів і створення умов для їх належного застосування з метою по­ступового досягнення повної відповідності правових актів Словач­чини праву Європейських Співтовариств і праву Європейського Союзу". (Там само).

833 "Процес, спрямований на досягнення однакових юридичних наслідків дії правових актів Словаччини і від­повідних правових актів ЄС шляхом прийняття, внесення змін, доповнення чи відміни правових актів". (Там само).

834 "Процес, спрямований на адаптацію (пристосування) національ­них правових актів задля досягнення відповідності правовим актам ЄС, з метою створення умов для імплементації режиму Європейських Співтовариств шляхом прийняття, внесення змін, доповнення чи відміни національних правових актів". (Там само).

835 "Процес наближення законодавства або ад­міністративної практики, якщо адаптація чи перенесення є неможливим або не вимагається". (Там само).

836 "Процес впровадження правових актів ЄС і прийняття імплементуючих норм". (Там само).

837 "Включає тлума­чення, застосування, набрання чинності, дотримання держав­ними органами національних правових актів, які узгоджені з правом Європейських Співтовариств чи правом Європей­ського Союзу". (Там само).

838 "Копіювання правового тексту слово в слово у національну правову систему або шляхом по­силання у національному праві на міжнародну норму" (Там само. — С.144).

839 Використовується з метою дотримання традицій національної правової системи і правової мови, передбачає можливість виключати невід­повідні частини і діяти на власний розсуд відповідно до національного права". (Там само).

840 Друзенко Г. Накануне саммита Украина — ЕС: итоги ради перспектив // Зеркало недели. № 46 (574) 26.11.2005 р., —С. 5.

841 Король В.І. Особливості уніфікаційних процесів у рамках acquis communautaire Європейського Союзу //Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 4(27)/2006. —С.51.

842 Скрипнюк О. Європейський вибір України: проблеми реалізації принципу законності // Право України. —№ 1 2009 —С. 98.

843 Прилуцький Р. Поняття джерел цивільного права України: потрібні нові підходи // Право України. — № 12, 2008 — С. 67 — 68.

844 Показовим у цьому плані є рішенні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) від 17 лютого 2003 р. Див.: Практика МКАС при ТПП Украины. Внешнеэкономические споры / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. — К.: Праксисис, 2006. — С. 278.

845 Луць В. В. Гармонізація договірного права України з правом міжнародних комерційних договорів / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 254 — 255.

846 Довгерт А. С. Гармонізація цивільного (приватного) права в Європі / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 240.

847 Довгерт А. С. Гармонізація цивільного (приватного) права в Європі / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 238.

848 Там само. — С. 240.

849 Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В. Захватаев / Отв. ред. А. Довгерт. — С. 379.

850 Прилуцький Р. Поняття джерел цивільного права України: потрібні нові підходи // Право України. № 12 2008 — С. 69.

851 Тацій В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 54.

852 23 серпня 1989 р. був виданий Указ Президії Верховної Ради Української РСР про приєднання до Конвенції.

853 Исаев Д. Основные теории гармонизации законодательства в процессе формировании общих пространств Россия — ЕС. —М.: Российско-Европейский Центр Экономической Политики (РЕЦЭП), 2005. — С. 6.

854Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, XXI век. —М.: Спарк, 2000. — С. 45.

855 Муравйов В. І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 140.

856 Тацій В. Я., Грошевий Ю. М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України / Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали наук.-практ. конф., жовт. 1998 р. — К., 1998. — С. 54.

857 Шевчук С.В. Роль порівняльного права у процесі європейської інтеграції України // www.comparativelaw.org.ua/docl/shevchuk.doc —С. 2.

858 Там само. —С. 3 — 4.

859 Шевчук С.В. Роль порівняльного права у процесі європейської інтеграції України // www.comparativelaw.org.ua/docl/shevchuk.doc —С. 4.

860Інформаційний бюлетень Представництва Європейської Комісії в Україні, Березень, 2003, — С.9.

861 У звязку з цим доречно нагадати, що 6 квітня 2009 р. Президент Європейського Парламенту Ханс Герт Пьоттерінг виступив зі зверненням у Верховній Раді України в ході останнього перед виборами до Європарламенту 4 — 7 червня цього року візиту в Україну. Президент Європейського Парламенту у своєму зверненні фактично виклав стан і перспективи розвитку стосунків між Україною і Європейським Союзом. Визначальним є прагматично-реалістичний підхід глави одної із гілок влади ЄС. У своїй промові він жодним словом не обмовився про перспективи членства України в ЄС.

862 Шевчук С.В. Роль порівняльного права у процесі європейської інтеграції України // www.comparativelaw.org.ua/docl/shevchuk.doc —С. 6.

863 Нам хочеться вірити, що ЄС змушений поступово абсорбувати пострадянські країни, "підтягувати" їх до своїх норм і критеріїв благополуччя. Однак не всі на Заході поділяють ці сподівання. Зокрема, відомий французький філософ П. Аспер вважає, що: "Захід посідає домінуюче становище в економічному, військовому, ідеологічному плані, але це викликає ще більший неспокій, оскільки Захід знає, що не має в наявності ні мужності, ні солідарності, ні просто здатності поширити своє процвітання на Схід чи Південь, або ж контролювати пануючу там анархію". Дмитренко М.А. Євроінтеграція і національні інтереси України//Зовнішня торгівля: право та економіка. № 4(27)/2006.—С.27.

864 Доцільність створення Центру визнана абз. 1 п. 6 Указу Президента від 9 лютого 1999 року № 145/99 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади". Створено Центр на підставі п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1353 "Про Центр перекладів актів європейського права".

865 Абз. 2 п. 6 Указу Президента від 9 лютого 1999 року № 145/99 "Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади".

866 Постанова Кабінету Міністрів України № 852 від 12 червня 1998 року „Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".

867 Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. —Харків: Консум, 2002. —С. 20 — 21.

868 Рішення Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції від 2 грудня 2003 року № 5 Про Державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної ін­теграції України на 2004 — 2007 роки, Державну програму інформування громад­ськості з питань європейської інтеграції України на 2004 — 2007 роки, Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 роки.

869 Макогон Ю.В. Евроинтеграция Украины на уровне регионов//Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 4(27)/2006. —С.59.

870 Дмитренко М.А. Євроінтеграція і національні інтереси України//Зовнішня торгівля: право та економіка. —№ 4(27)/2006 —С.27.

871Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 — 2005 роки: Наказ Міносвіти України від 23.01.2004 р. № 49 //Освіта. — 2004. —11 — 18 лютого (№ 8). —С.6.

872 Толстопятенко Г. П. Европейское налоговое право. Сравнительно-правовое исследование. — С. 14.