1.1.2. Європейське контрактне право як компаративно-правова наука

Про те, що європейське контрактне право вже утвердилось як окремий розділ компаративної юриспруденції і самостійний напрям прикладних порівняльно-правових досліджень, свідчать обсяг і основні напрямки дослідницьких доробків у цій сфері.

Необхідно підкреслити, що у справі з’ясування концептуальних засад європейського контрактного права західноєвропейська юриспруденція має абсолютний пріоритет щодо правової науки, яка продовжує існування на теренах пострадянського простору. Це створює певні труднощі для вітчизняної компаративістики, сформованої на інших культурно-історичних засадах і переважно зорієнтованої на іншомовні носії інформації.

Визначальним у методологічному підґрунті досліджень "європеїзації" контрактного права є протистояння двох основних підходів: функціонального та постмодерністського.

Перший підхід було обґрунтовано і застосовано до аналізу інтеграції договірного права європейських країн К. Цвайгертом (K. Zweigert), Х. Кьотцем (H. Kötz), А. Флеснером (A. Flessner), Х. Янсеном (C. Jansen)¹⁸, К. Велк (C. Valcke) і передбачає, що функція — це "ядро компаративістики, тому що саме спільні функції є тим, що об’єднує різні об’єкти порівняння, робить їх певною мірою ідентичними"¹⁹. З принципу порівнянності виводиться й "основний закон компаративістики" — презумпція ідентичності (латин. presumtio similitudinis), яка на початку дослідження виконує функцію евристичного принципу, а наприкінці — функцію контролю за правильністю досягнутих результатів²⁰. Компаративно-правова наука припускає існування єдиних для всіх правових систем світу "космополітизованих" функцій, що досліджуються порівняльним правознавством²¹. Принциповим для компаративного дослідження вважається і розроблення системи власних понять, за допомогою яких можна було б визначити "космополітизовані" функції, що досліджуються²². Саме з наявності таких спільних для всіх національних інститутів договірного права функцій вищезазначені автори і виводять поняття європейського контрактного права²³.

Юридичний постмодернізм ґрунтується на культурному релятивізмі, який проголошує принципову неможливість сполучення унікальних за своєю суттю національних правових традицій, що фактично означає "постмодерністську смерть порівняльного права"²⁴.

Показово те, що в конкуренції між методологічними позиціями функціонального підходу та юридичного постмодернізму нині виграє саме перший підхід.

Так, у руслі функціонального підходу в Західній Європі за останні два десятиліття зроблено вагомий внесок в опрацювання компаративної доктрини контрактного права. Теоретичне підґрунтя подальшим дослідженням у цьому напрямку було закладено фундаментальною монографією Х. Кьотца (H. Kötz) і А. Флеснера (A. Flessner) "Європейське контрактне право" — European Contract Law²⁵. Особливе значення в цій проблематиці має двотомна монографія К. Цвайгерта (K. Zweigert) і Х. Кьотца (H. Kötz) "Вступ до порівняльного правознавства у сфері приватного права" — Introduction to Comparative Law ²⁶.

Класичною є колективна монографія "На шляху до європейського цивільного кодексу", опублікована десять років тому, яка вже витримала три перевидання²⁷. Популярні у юридичних колах усього світу публікації у межах серії "Загальне ядро європейського контрактного права" (англ. Common Core of European Contract Law)²⁸.

Нині продовжуються фундаментальні дослідження проблем визначення галузевої належності європейського контрактного права²⁹ та його гармонізації в умовах правової глобалізації³⁰. Цьому сприяє велика робота по узагальненню та коментуванню "коммунітарного" законодавства, яке регулює контрактні правовідносини³¹. Досліджена новітня історія європейського контрактного права у ХХ ст., зокрема процес зближення інститутів договірного права Франції, Німеччини, Італії та англійського контрактного права³².

Останніми роками не припиняється дискусія навколо проблем євроінтеграції контрактного права. Вона стає дедалі конструктивнішою за змістом, а її фокус переміщується з питання її доцільності до проблем вибору засобів, способів і напрямів зближення інститутів контрактного права. Показовими у цьому плані є матеріали щорічної конференції Товариства європейського контрактного права (англ. Society of European Contract Law [SECOLA]). Зокрема, в матеріалах конференції, що відбулася у Празі 2005 р.³³, поряд з пошуком підґрунтя для подальшої реалізації задуму "європеїзації" контрактного права сформульовані й певні виклики цій концепції³⁴. Центром європейського приватного права (англ. Centre for European Private Law [CEP]) та Університетом Мюнстера, Німеччина (англ. the University of Münster, Germany), узагальнено різні позиції понад двадцяти вчених-юристів з Англії, Німеччини та Франції щодо проблеми майбутнього європейського контрактного права³⁵. Одним з останніх прикладів дискусійного підходу до дослідження "європеїзації" контрактного права з позицій англійської доктрини приватного права є робота Крістіана Твігг-Флешнера (Christian Twigg-Flesner) "Європеїзація контрактного права" (Europeanisation of Contract Law)³⁶.

Продовжуються системні дослідження "Принципів європейського контрактного права". Після спаду "хвилі" робіт із загальної проблематики приватноправової уніфікації контрактного права, яка відмічалася на початку 2000 років, головна увага західних вчених зосереджується на окремих, найбільш "проблемних" питаннях Європейських Принципів. Зокрема до таких спеціальних досліджень необхідно віднести роботу Д. Буша "Непряме представництво в європейському контрактному праві" (Принципи європейського контрактного права) [Indirect Representation in European Contract Law (Principles of European Contract Law)]. В цій монографії порівнюються приписи Європейських принципів з відповідними нормами нідерландського, німецького, англійського права і міжнародного права³⁷.

Отже у 2005—2009 роках в країнах ЄС спостерігається справжній "вибух" системних досліджень проблем "європеїзації" контрактного права. Це безпосередньо пов'язується з виконанням Плану дій більшого узгодження європейського контрактного права (англ. the European Commission's Action Plan on a More Coherent European Contract Law) [COM(2003) 68 final]. Серед публікацій, які вийшли останнім часом, можна виділити ті, що висвітлюють проблеми: створення "Спільної системи відліку" (англ. Common Frame of Reference) для узгодження різних доктрин контрактного права³⁸, а також використання стандартних умов у "гармонізації" контрактного права ³⁹.

В європейській доктрині права особлива увага приділяється дослідженню "європейських" аспектів окремих видів договірних зобов’язань, серед яких особливо виділяються ті, що виникають із споживчих контрактів"⁴⁰, договорів франчайзингу, агентських договорів⁴¹, договорів страхування⁴², договорів лізингу⁴³.

Показовими є спроби комплексного соціально-економічного і психологічного аналізу проблеми неуніфікованого контрактного права держав — членів ЄС як бар’єра для подальшого розвитку євроринку⁴⁴.

Останніми роками у геометричній прогресії зростає кількість матеріалів з європейського контрактного права на сторінках західної юридичної періодики. Активними учасниками дискусій з приводу подальшої "європеїзації" контрактного права проявили себе Оле Ландо (Ole Lando), Христіан фон Бар (Christian von Bar), Юрген Базедов (Jürgen Basedow), Гальф-Пітер Галлієс (Gralf-Peter Calliess), Ян Смітс (Jan M. Smits), Кетрін Велк (Catherine Valcke) тощо. Важливим джерелом інформації про процес зближення національних інститутів договірного права є матеріали численних конференцій, семінарів, круглих столів тощо, які супроводжують цей непростий процес⁴⁵.

Аналіз ступеня розробленості проблеми природи європейського контрактного права та його концептуального осмислення був би далеко не повним без огляду численних Інтернет-ресурів, які стосуються даного предмета і по деяких питаннях залишаються основним джерелом інформації.

Для добору юридичної літератури з контрактного права варто використати так званий портал Gabriel⁴⁶, що зв’язує каталоги більшості європейських національних і академічних бібліотек, а також метакаталоги різних бібліотечних мереж⁴⁷.

Важливу інформацію про проблеми правової євроінтеграції подає офіційна веб-сторінка Європейського Союзу⁴⁸, а цінним інформаційним джерелом щодо законодавства європейських країн є зарубіжні парламентські сайти⁴⁹, а також пошукові сайти юридичних факультетів західних університетів⁵⁰.

Останнім часом все більше уваги приділяється компаративному дослідженню європейського контрактного права російськими правознавцями. У галузі приватного права ними здійснено багато дисертаційних досліджень, різних за змістом і якістю. Помітний вплив на формування сучасної теорії правової інтеграції взагалі та контрактного права зокрема здійснюють докторські дисертації С.В. Бахіна⁵¹ та Н.Г. Вілкової⁵², а також кандидатська дисертація О. О. Маковської, котра поклала початок дисертаційним дослідженням інтеграційних процесів у сфері європейського приватного права⁵³. Особливої уваги заслуговує робота О. В. Сироткіної, яка звернулася до проблеми безпосередньо пов’язаної з предметом нашого дослідження — уніфікації та гармонізації європейського контрактного права⁵⁴.

Певною мірою торкаються питань інтеграції національних систем приватного права докторські дисертації Л. П. Ануфрієвої⁵⁵, Л. Ю. Василевської⁵⁶, Р. М. Ходикіна⁵⁷, та кандидатські дисертації О.В. Аблезгової, М. С. Синявської, Т. Ю. Дроздової, А. В. Попової, Н. О. Карсакової, А. В. Кукіна, К. В. Шестакової та інші⁵⁸. Необхідно звернути увагу також на дисертаційні дослідження загальних та галузевих проблем європейської правової інтеграції, які здійснені в роботах, А.З. Рассмагіної, А.І. Абдулліна, В.В. Кулєшова⁵⁹.

Серед небагатьох російських наукових праць, присвячених концептуальним проблемам міжнародного контрактного права, виділяються роботи О. С. Комарова⁶⁰, Л. А. Лунца⁶¹, М. Г. Розенберга⁶², С. В. Бахіна⁶³ та Н. Г. Вілкової⁶⁴.

Необхідно зазначити, що в цілому за браком монографічних досліджень з концептуального осмислення європейського контрактного права, російська приватноправова наукова думка жваво реагує на актуальні питання, які висуває сучасна євроінтеграційна практика. Прикладом можуть служити докладні наукові публікації Є. Патрікєєва з проблем реформування європейського колізійного права та ухвалення регламенту "Рим I"⁶⁵, а також публікації А. Амірова, В. Кислицина, О. Кислициної, С. Медвєдєва⁶⁶.

Українська правова компаративістика значно поступається іноземним правовим академічним школам у дослідженні проблем порівняльного аналізу приватного права загалом і договірного права зокрема. Але й у нас поступово створюються необхідні передумови для розгортання розробок у цьому напрямку.

Це передусім стосується системної розробки методології приватного права. Справжнім проривом у цьому напрямку можна вважати результати науково-теоретичної конференції "Методологія приватного права", яку провели 30 травня 2003 року в Київському регіональному центрі Академії правових наук України Навчально-наукове об’єднання "Академкомплекс" у складі Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України та Академії муніципального управління і видавництва "Юрінком Інтер"⁶⁷.

Вагомий внесок у створення методологічних засад дослідження проблем гармонізації приватного права України та країн Європи в останні роки зроблено Н. С. Кузнєцо-вою⁶⁸. Безперечним авторитетом в Україні серед фахівців з міжнародного приватного права є А. С. Довгерт⁶⁹, який останнім часом приділяє особливу увагу окремим аспектам уніфікації та гармонізації цивільного права в Європі.  Важливі методологічні питання кодифікації міжнародного приватного права порушує у своїй фундаментальній роботі В. І. Кисіль⁷⁰. Популярними у юридичних колах є монографії О. О. Мережка, які закладають основи вітчизняної школи міжнародного контрактного права⁷¹.

Для становлення вітчизняної правової теорії контракту важливу роль відіграли праці В. В. Луця⁷², останні монографії О. А. Беляневич "Господарське договірне право України (теоретичні аспекти)"⁷³ та С. М. Бервено "Проблеми договірного права України"⁷⁴, а також цікава робота "Зобов'язальне право: теорія і практика" під редакцією О. В. Дзери⁷⁵.

Останнім часом в Україні спостерігається справжній бум досліджень процесу євроінтеграції. Серед цих робіт особливо виділяється монографія, яку написали І. В. Кравчук і М. В. Парапан⁷⁶.  Цікавий аналіз прецедентного права ЄС здійснила Т. Анакіна⁷⁷. За далеко не повними даними, з 1991 р. по теперішній час в Україні захищено понад 90 дисертацій за цією проблематикою у межах різних суспільних наук⁷⁸. Становленню вітчизняної науки європейського контрактного права значно сприяють науково-практичні конференції з правових проблем євроінтеграції, що проводяться в нашій країні⁷⁹.

На рівні дисертаційних досліджень розроблено низку суттєвих питань, які є родовими щодо проблемної галузі європейського контрактного права. Тематика цих наукових пошуків зокрема стосується: правової природи міжнародних контрактів та уніфікації їх регулювання (Амджан С. Т. С., Порфір'єва О. К.)⁸⁰, джерел та принципів міжнародного контрактного права (Смітюх А. В., Бєляєва А. П., Щокіна О. О.)⁸¹, системи матеріальних та колізійних норм міжнародного приватного права (Варшаломидзе Л. Г., Гирма Г. А.)⁸², загальних питань європейсько-правової інтеграції та джерел права ЄС (Гнатовський М. М., Смирнова К. В., Зайчук Ю. В., Ляшенко В. М.)⁸³, взаємовідносин ЄС з третіми країнами (Юмашев Ю. М., Юджин С. Л.)⁸⁴.

Практичне значення мають роботи, присвячені проблемам гармонізації законодавства України з правом ЄС (Демченко Т. С., Лаба О. В., Лісніченко С. М., Літінас І., Микієвич М. М., Петров Р. А., Рудой К. М., Сюр Н. В., Ященко К. В.)⁸⁵.  Певне методологічне значен-ня для компаративного дослідження контрактного права мають дисертації Беляневич О. А. та Олюха В. Г.⁸⁶

Вагомим внеском у вітчизняну контрактну компаративістику є переклади актів французького законодавства, дуже кваліфіковано здійснені В. Захватаєвим у 2004 — 2008 рр.: Цивільного кодексу Франції⁸⁷, Нового цивільного процесуального кодексу Франції⁸⁸, Комерційного кодексу Франції⁸⁹.

Велике значення для з'ясування практичної значущості одержаних результатів теоретико-наукового дослідження європейського контрактного права має вивчення судової практики розв’язання спорів з зовнішньоекономічних контрактів і передусім практики Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України) ⁹⁰.

Таким чином короткий аналіз методологічних засад та ступеня розробленості проблем правової євроінтеграції дозволяє зробити попередній узагальнюючий висновок про те, що нині у західній правовій науці сформувалося (а у вітчизняному правознавстві починає формуватися) європейське контрактне право як галузь компаративної юриспруденції, предметом якої є процес зближення контрактного права європейських країн. Як і вся наука компаративного права, що претендує не тільки на порівняльне вивчення правової дійсності, а й на формування однойменної системи права, наука європейського контрактного права також має подібні амбіції.

Тому аналіз методологічних засад цієї науки не буде повним без з'ясування правової природи та галузевої належності європейського контрактного права як певної відокремленої сукупності правових норм.