Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МОНОГРАФІЯ типографский варіант 07.06.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
2.08 Mб
Скачать

Третя група причин має економічний характер.

Ці причини складають об’єктивне, матеріальне підґрунтя концептуальних суперечностей з приводу уніфікації контрактного права.

Захист прав та інтересів "слабкої сторони" договірних зобов’язань справедливо розцінюється як "стрижень (англ. cornerstones) розвитку контрактного права минулого століття" і предмет гострих дебатів сьогодення667.

Дійсно, орієнтація англійського контрактного права на переважний захист прав найбільш економічно сильної сторони — підприємця, а права континентальних країн — на захист найбільш слабкої сторони — споживача не є стильовою особливістю певної системи права, чи суб’єктивними уподобаннями певної корпорації юристів. В основі такої настанови знаходяться ціннісні орієнтації на модель нестримно прогресуючої економіки (англо-американська модель), або на ідеал "суспільства загального добробуту", в якому керовано стагнує економіка масового споживання (модель країн континентальної Європи).

Парадокс ситуації у тому, що перша модель є діючою лише для США (Китаю, Японії тощо) і залишилася для Великобританії абстрактним ідеалом — реально британська економіка стагнує типово для всіх європейських країн. Є всі підстави припускати, що усвідомлення цього факту на Туманному Альбіоні має змінити ставлення британців до "болючого питання" переважного захисту прав споживачів.

На наш погляд, головні причини кризи "європеїзації" контрактного права — політичні.

Політичні суперечності між європейськими державами як головні перепони до їхнього зближення проявляли себе з перших сторінок історії Європейського Співтовариства668. Останнім часом політичний аспект правової євроінтеграції все більше усвідомлюється академічними юристами, які відмічають, наприклад, що "Європейський цивільний кодекс являє собою більше політичну, ніж правову постановку питання"669, а Європейські Принципи "утворюють гаряче політичне питання"670.

Як виявилося, питання уніфікації цивілістики і зокрема контрактного права міцно пов’язане з проблемою допуску інших суб’єктів публічного права до майнових благ, з приводу яких у держави зі своїми громадянами встановився дуже "інтимний" зв’язок. Саме тому контрактне право проявило себе як інститути, що важко уніфікуються671.

Показовою у цьому плані є конференція, яка відбулася в Гаазі 28 лютого 1997 р.672 під назвою "У напрямі до Європейського Цивільного кодексу", де обговорення суто юридико-технічних питань можливості ухвалення приватноправових імперативних норм на "коммунітарному" рівні вилилося у дискусії навколо владно-політичних проблем — розподілу нормотворчих компетенцій у цій галузі між інститутами ЄС та державами-членами.

Вбачається, що фундаментальні причини несформованості загальноєвропейської концепції європейського контрактного права є похідними від вибору конфедеративного чи федеративного майбутнього Євросоюзу. Але з міркувань "політкоректності" прибічники "силового" ухвалення загальноєвропейського кодексу замовчують важливу обставину — без скасування повноти суверенітету країн-членів (перш за все національної легіслатури і юрисдикції) та за наявності невідчужуваного права приватних осіб на lex voluntatis, такий кодекс не виконає головного свого призначення — встановлення одноманітного правового регулювання контрактних правовідносин на всьому просторі Євросоюзу.

На відміну від "американської" моделі регулювання договірних відносин, що склалася нині в Об'єднаній Європі, нова, "німецька" модель, яку об'єктивно передбачає будь-який варіант європейського приватноправового кодексу, можлива тільки при трансформації ЄС у класичне федеративне утворення, з позбавленням права суб'єктів федерації мати власну систему цивільного права.

Нині Євросоюз проявляє себе як "слабкий" союз, у якому, на відміну від союзу "сильного", розподіл владних повноважень зміщено у бік його засновників, які й контролюють процес інтеграції673. Переважання "регламентарної" тенденції, на наш погляд, свідчить про намагання зміцнення Європейського Союзу в напрямку його перетворення на "сильний" альянс, у якому центральні інституції вже здатні примусити учасників виконувати взяті на себе зобов’язання.

Незважаючи на те, що Європейський Союз тривалий час демонстрував всьому світові унікальний приклад успішного розвитку інтеграції без сильного центрального уряду674, нині виникає реальна можливість кардинальної зміни стратегії правової євроінтеграції. У якийсь момент поступове розширення повноважень наднаціональних інститутів може привести до того, що останні справді отримають повний контроль над ходом інтеграційного зближення675.