Висновки до розділу 1

1. При визначенні методологічних засад дослідження було зазначено, що процесу зближення інститутів контрактного права держав — членів ЄС, який виступає предметом даного дослідження і має динамічний і складний характер, найбільшою мірою відповідає діалектико-компаративний метод наукового аналізу і синтезу.

До основних методологічних настанов цього методу належать наступні положення, які умовно позначаються як вимоги:

"системності", яка орієнтує на розуміння процесу правового зближення контрактного права європейських країн як взаємне наближення процесів правоутворення цих національних правових інститутів по всіх трьох їх складових: праворозуміння, правотворчості і правореалізації;

"джерельності" як настанови на виявлення джерел права, які, власне, і виступають у якості засобів і підстав для розмежування основних способів правового зближення;

"компаративності", яка націлює на порівняльний аналіз правових систем, галузей, інститутів, норм і принципів для виявлення основних розбіжностей, подолання яких у свою чергу виступає метою правового зближення.

2. З'ясовано основні особливості європейського контрактного права як науки, що переважно досліджує проблеми зближення інститутів контрактного права держав — членів ЄС. Головна специфіка цієї науки полягає в тому, що вона має комплексний характер і виступає водночас галуззю компаративної юриспруденції (порівняльним договірним правом) і галуззю єврознавства, що досліджує процес євроінтеграції. Характерним для науки європейського контрактного права є те, що вона має динамічний характер і перебуває на стадії становлення. Хоча в цілому ця наука сформувалася як відокремлена галузь знань, але її концептуальні засади ще не набули розвинутого та сталого характеру.

Встановлено, що в основі методології цієї науки знаходиться загальний для всієї компаративістики функціональний метод, який базується на презумпції ідентичності (presumtio similitudinis) функцій і завдань інститутів і основних норм приватного права всіх європейських країн.

Головний сегмент джерельної бази науки європейського контрактного права належить західноєвропейській компаративістиці, а відповідна вітчизняна наука поки ще знаходиться на етапі формування.

3. Виявлено правову природу європейського контрактного права як об’єктивного права. В західній компаративістиці європейське контрактне право розглядається як складна галузь європейського права. З одного боку, цей міжгалузевий комплекс тлумачиться як сукупність норм, що регулює договірні зобов’язання, які виникають у господарському (комерційному) та цивільному оборотах, а з іншого боку, — як сукупність національних інститутів договірного права і контрактного права ЄС, що формується. Офіційна позиція Європейської Комісії стосовно правової природи європейського контрактного права ще більш розширена і до його предмета правового регулювання відноситься практично все, що тією чи іншою мірою торкається контрактних правовідносин.

Пропонується розглядати європейське контрактне право водночас як мету, процес і результат зближення інститутів договірного права держав — членів ЄС.

4. Аналіз термінології з проблем правової інтеграції дозволив побудувати варіант терміносистеми процесу зближення національного права, яка має дві складові:

а) трирівневу підсистему загальних понять:

"суспільна інтеграція", "правова інтеграція", "інтернаціоналізація права", "міжнародне правове співробітництво держав", "європеїзація" права (перший рівень);

"об’єктивна правова інтеграція","зближення правових систем" (другий рівень);

"правова апроксимація", "правова конвергенція", "уніфікація права", "гармонізація права" (третій рівень).

б) підсистему робочих термінів і понять, необхідних для подальшого розгортання дослідження, до якої увійшли поняття: суб’єктів, об’єктів, предметів, мети, напрямів, методів, способів, засобів, форм (технологій) та результатів правового зближення.

Переважно гіпотетичний характер цих "новозбудованих" понять-презумпцій, звичайно, потребує їх ретельної апробації в процесі подальшого дослідження.

5. На реалізацію завдань дослідження було виявлено наступні історичні тенденції європейської інтеграції контрактного права:

Доктринальна гармонізація, яка здійснювалася на основі певного симбіозу християнської ідеології та модернізованої доктрини римського права;

Приватноправова уніфікація контрактного права європейських країн, яка відбувалася на основі звичаїв торгового обороту і призвела до появи середньовічного lex mercatoria;

Міжнародно-правова уніфікація контрактного права європейських країн, яка проявляється як окремий напрям правової інтеграції "цивілізованих країн" у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.;

Європейсько-правова уніфікація та гармонізація контрактного права, яка починає формуватися з утворенням права Співтовариств з 60-х рр. ХХ ст.