3. Виховна функція

Центральною проблемою будь-якого навчання, а еконо­мічного особливо, можна вважати відповідь на питання: як зробити духовно-моральні сили учня підґрунтям і спону­кою до саморозвитку та самоосвіти.

Головною складністю педагогічної діяльності є те, що її ОБ'ЄКТ (учень) являє собою СУБ'ЄКТА спілкування, пізнання та праці. Йо­го (цей об'єкт) можна розвити, перетворити, тільки не вбиваючи в ньому творчу особистість. Навчання завжди зв'язано з вихован­ням: чим ефективнішою є освіта, тим надійнішим є виховний ефект навчання. Зараз на перший план виходить завдання саморозвитку, самоосвіти, саморегулювання, мобільності особистості, її здатності до швидкої перебудови у відповідь на зміну соціально-суспільних обставин.

5.

СТУПЕНЕВИЙ ПРИНЦИП НЕПЕРЕРВНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ передбачає поступове комплексне навчання економіки. Для цього основи економічних знань концентруються у таких 5-ти комплексах:

1. родинна економіка – 8 клас,

2. економіка підприємництва – 9 клас,

3. економіка системи суспільства – 10 клас,

4. міжнародна економіка – 11 клас,

5. основи ринкової економіки – І-ІІ курси вузів.

Термін «економічне мислення» полягає у вмінні осмислити безліч економічних подій, фактів та спостережень і здатності прийняти економічно грамотне рішення.

Економічні рішення можна приймати значно ефективніше, якщо замінити емоційні, не аргументовані твердження об’єктивним, послі­довним і обґрунтованим підходом.

Таким чином, мета економічної освіти: найприступнішими і найцікавішими методичними засобами і прийомами розвинути в учнів основи раціонального (економічного) мислення і закріпити його (хоч би у формі гри) на рівні поведінки.

Завданням курсу МВЕ є осмислення економіки майбутнім викладачем-економістом з метою формування в учнів економічного способу мислення через відбір матеріалу та форм його подання, розробку мето­дики контролю навчання тощо.

Тема 2. Реалізація завдань економічної освіти в методиці викладання економічних дисциплін

1. Принципи управління освітою.

2. Система освіти в Україні.

3. Ступеневий принцип неперервної економічної освіти. Система економічної освіти.

4. Створення навчальних програм з економічних дисциплін.

1. Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління: державотворення, науковості, демократизації, гуманізації, цілеспрямованості, плановості, компетентності, оптимізації, ініціативи й активності., об'єктивності в оцінці виконання праців­никами закладу освіти своїх обов'язків, поєднання колегіональності з персональ­ною відповідальністю.

Органи освіти: їх функції та структура

Рис 2. Структура органів управління освіти

Важлива функція органів освіти — інспектування діяльності закладів освіти.

2. Зміст освіти - система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя і праці.

Згідно ЗУ ”Про освіту” система освіти в Україні складається з таких ланок:

1. дошкільна освіта,

2. загальна середня освіта,

3. позашкільна освіта,

4. професійно-технічна освіта,

5. вища освіта,

6. післядипломна освіта,

7. аспірантура,

8. докторантура,

9. самоос­віта

Встановлено й відповідні освітні рівні: початкова освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова ви­ща освіта; повна вища освіта. До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, мо­лодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр.

Бакалавр – другий рівень кваліфікації фахівців в України (з 1992р.) , який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальноосвітню підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані вміння і знання для вирішення типових професійних завдань в певній галузі з економіки, науки, культури, техніки.

Магістр – завершальний освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі отриманої раніше кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру у вищому закладі ІУ рівня, має досвід їх застосування і продукування нового знання для вирішення професійних завдань у певній галузі.

Система освіти в Україні будується згідно з такими сформульованими у Ст. 6 Закону України "Про ос­віту", принципами зокрема: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються держа­вою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, де­мократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок зі світовою і національ­ною історією, культурою, традиціями; незалежність ос­віти від політичних партій, громадських і релігійних ор­ганізацій; науковий, світський характер освіти; інтегра­ція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і спадкоємність системи освіти; неперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управ­ління і громадського самоврядування в освіті.

Залежно від мети і характеру підготовки учнів роз­різняють загальну, політехнічну й професійну освіту.

1. Загальна освіта - сукупність знань основ наук про природу, сус­пільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині. Загальна середня освіта має три рівні: початкова, ос­новна, повна.

• Початкова освіта.

• Основна середня освіта.

• Повна середня освіта.

Загальну освіту здобувають у таких загальноосвітніх навчальних закладах:

• середня загальноосвітня школа;

• спеціалізована школа;

• гімназія;

• ліцей;

• колегіум;

• загальноосвітня школа-інтернат;

• спеціальна загальноосвітня шнола;

• загальноосвітня санаторна;

• школа соціальної реабілітації.

До інших навчальних закладів системи загальної се­редньої освіти належать:

• позашкільний навчально-виховний заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навчальний заклад; вищий навчальний заклад І—II рівнів акреди­тації .

2. Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва, оволодіння загально технічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.

3. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи у певній галузі трудової діяльності.

У Державній програмі "Освіта" ("Україна XXI століт­тя") окреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки і на перспективу, визначено курс на створення життєздатної системи неперервного навчання й вихован­ня, забезпечення можливості духовного самовдосконален­ня особистості, формування інтелектуального та культур­ного потенціалу як вищої цінності нації. Передбачено такі основні шляхи реформування загальної середньої освіти: визначення державних стандартів усіх рівнів загальної середньої освіти; визначення змісту загальноосвітньої під­готовки і відповідних базових дисциплін, упровадження інтегрального і варіантного принципів навчання; реформуванні структури загальноосвітніх навчально-виховних закладів відповідно до рівнів освіти та потреб регіонів; кооперація загальноосвітніх навчально-виховних закладів з вищими навчальними закладами; розвиток мережі навчально-виховних закладів, заснованих на різних формах власності; формування мережі навчально-виховних закладів загальноосвітнього, профільного (спеціалізовано­го) та професійного спрямування; наукове та методичне забезпечення загальної середньої освіти, підготовка і впро­вадження нових навчальних планів і програм, підручни­ків, посібників; проведення науково-дослідної та експериментальної роботи щодо впровадження педагогіч­них інновацій, інформатизація загальної середньої осві­ти; впровадження у загальноосвітніх навчально-виховних закладах психологічної та соціально-педагогічної служб; пріоритетне фінансування, кадрове та матеріально-технічне забезпечення сільської школи; розширення можливостей здобуття загальної середньої освіти для тих, хто працює, через систему шкіл, класів, груп з очною, заочною, вечірньою формами навчання або екстерном; розроблення науково обґрунтованих методик оцінки якості ді­яльності навчально-виховних закладів загалом та кож­ного педагогічного працівника зокрема; державна атестація та акредитація загальноосвітніх навчально-виховних закладів усіх типів незалежно від форм власності.

"Державним стандартом загальної середньої освіти” “Економіка" запропоновано чотири рівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:

• нульовий рівень — 1—4 (1—3) класи;

• перший рівень — 4—7 класи;

• другий рівень — 8—9 класи;

• третій рівень — 10—11 класи.

4.

Вимоги держави і суспільства до змісту, обсягу та рів­ня загальноосвітньої підготовки громадян України визна­чає державний стандарт загальної середньої освіти, ос­новоположним документом якого є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. Він дає ці­лісне уявлення про структуру загальної середньої освіти.

Державний стандарт загальної середньої освіти — звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти і гарантії держави щодо її здобуття.

Навчальний план — документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному навчальному закладі, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет.

Навчальна програма є обов’язковим документом, що використовується викладачем і студентами як база для вивчення даної дисципліни. Навчальна програма - документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок, які необхідно засвоїти з кожного навчального предмета, а також зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання. У програмі формулюється мета і завдання вивчення курсу, подається її стисла характеристика, короткий зміст тем курсу, зміст практичних і семінарських занять, форми самостійної роботи і контролю знань, науково-методична література. Розробляється також сітка розподілу навчальних годин за всіма видами робіт.

Відповідно до навчальних програм створюють підруч­ники і навчальні посібники. До навчальних посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін.

Кожна проблема навчальної дисципліни трансформується в лекцію або урок з конкретної теми. При цьому весь курс можна представити у вигляді блоків-модулів.

Важливе значення має врахування міжпредметних і внутрішніх взаємозв’язків. Внутрішньопредметні зв’язки – вибір аспектних проблем, які є наскрізними для конкретної навчальної дисципліни і застосовуються у процесі аналізу явищ, які вивчає даний предмет. Для цього слід активізувати попередні знання, отримані у попередніх темах курсу. Міжпредметні зв’язки – узгодженість між навчальними предметами, що дає змогу розглядати факти і явища у комплексі.

До навчально-методичного комплексу економічної дисципліни входять:

1. робочі програми курсів,

2. підручники або навчальні посібники,

3. практикуми та тренінги з самостійної роботи,

4. тести для навчання та контролю засвоєння предмета,

5. наочний та роздатковий матеріал,

6. ситуаційні та навчальні ігри.