9

Опорний конспект з курсу Методика викладання дисциплін з економіки” для студентів спеціальності 8.050104

Тема 1. Концепція економічної освіти в Україні

1. Методика викладання економіки як навчальна дисципліна.

2. Економічна освіта в системі економічної культури суспільства.

3. Проблеми організації економічної освіти в Україні.

4. Функції економічної освіти.

5. Ступеневий принцип неперервної економічної освіти.

Основною метою економічної освіти є: формування економічного мислення, а її результатом є: економічно обґрунтована практична діяльність.

МЕТОДИКА – система засобів, своєрідне “know-how”, практика викладання.

ВИКЛАДАННЯ – це процес передачі знань від однієї особи до іншої.

ЕКОНОМІКА – система знань, які вже були отримані у процесі навчання на економічному факультеті.

Методика викладання – це оптимальне поєднання загально дидактичних методів, прийомів і засобів навчання.

Навчальний процес

Тип навчання

Інформаційний

Проблемний

Методи навчання

Пояснювально-ілюстративний

Репродуктивний

Проблемне викладання

Частково- пошуковий

Дослідниць-кий

Прийоми і методи

Методика викладання як оптимальне поєднання прийомів і засобів методів навчання

Форми навчання

лекція

семінар

практичне заняття

науково-дос-лідна робота

нурсова робота

практика

дипломна робота

Форми активізації

Конспекти-схеми

Виробничі ситуації

Навчальні ігри

Групи комплексних досліджень

ЕОМ

Модель спеціаліста

Знання

Навички і вміння

Досвіт творчої діяльності

Досвід загального спілкування

Спеціаліст-економіст + викладач з економіки

Дидактичне мислення

Економічне мислення

Розумна ініціатива

Творча здатність

Організаційна здатність

Активна жит-тєва позиція

Рис.1. Методика викладання в системі навчання.

Навчальний процес – система організації навчально-виховної діяльності, в основі якої – органічна єдність і взаємозв’язок викладання і учіння; спрямована на досягнення цілей навчання й виховання. Методика викладання повинна розглядатись у комплексі, тобто необхідні не лише знання і навички але і практична діяльність ( певний досвід творчої діяльності та соціально-економічного спілкування). Тому у процесі навчання слід спрямовуватись на самоосвіту та вміння використовувати нові знання, які під час навчання можна практикувати у формі ігрових методик навчання як сучасних методів активізації навчальної діяльності.

Курс МВЕ складається з 3-х блоків-модулів:

1. формування економічного мислення та поведінки як мети економічної освіти,

2. вивчення методики проведення різних форм навчальних занять з економічних дисциплін, контролю та оцінки знань, засобів активізації методики навчання,

3. психолого-педагогічна неповторність кожного викладача (передовий досвід, самоосвіта, методика і технологія).

При розробці курсу ставляться такі специфічні цілі:

1. дати вступні відомості з базових понять і принципів методики викладання,

2. створити умови для виявлення можливостей студентів щодо розробки методичних посібників з економіки,

3. ознайомити студентів з передовим педагогічним досвідом.

Після завершення вивчення курсу студенти повинні вміти:

1. підготувати і провести урок з економіки з врахуванням рівня знань учнів,

2. організувати умови для самостійної роботи учнів з навчальним матеріалом,

3. контролювати і оцінювати знання учнів з економіки.

2.

Основні принципи освіти:

• доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм;

• пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами;

• органічний зв'язок з національною історією, культурою, тра­диціями;

• незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер освіти у державних навчально-виховних закладах;

• інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• єдність і наступність системи освіти;

• безперервність і різноманітність освіти;

• відповідність освіти світовому рівню;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування у системі освіти.

Культура розглядається як си­стема визнаних суспільством групових цінностей, соціальних норм і моделей поведінки.

Ринок — це система рівноправних відносин по горизонталі, що ґрунтуються на купівлі-продажу товарів і послуг, на відносинах власності та рівновазі інтересів продавця і покупця.

Поняття “економічна поведінка” складається з:

Мотивації - що спрямована на підвищення свого добро­буту (підвищення кваліфікації теж),

Мислення - що віддзеркалює економічні зв'язки та відно­шення між суспільними, виробничими та особистісними суб'єктами,

Вчинків - що базуються, з одного боку, на національних традиціях, а з іншого — на спеціальних знан­нях та вміннях, які реалізуються в контактах між суб”єктами економічної діяльності.

Завдання економічної освіти полягає в перетворенні потрібних еко­номічних знань в економічне мислення, а далі в економічну поведі­нку та економічну дисципліну як окремої людини, так і суспільства в цілому.

3.

Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів. Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість — знання основних законів економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання. Чинником економічної свідомості є економічне мислення: здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки. Економічна культура передбачає формування у школярів-студентів моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності: суспільної активності, підприємливості, ініціативності, господарського ставлення до суспільного добра, раціоналізаторських здібностей, відповідальності, оновлення технологічних процесів, підвищення продуктивності праці, високої якості продукції, особистого успіху й добробуту.

Економічна освіта (особливо для школярів) — це досить нова галузь освіти, тому в процесі її формування і розвитку важливо не наробити помилок. Економічна освіта – це підготовка спеціалістів з планування, обліку, фінансів та інших напрямків економічної роботи в н/г, а також для науково-педагогічної діяльності в галузі економічних наук (ПС).

Зміна соціально-економічних умов (економічна криза та перехід до нової економічної системи) призвела до кризи у сфері вищої і середньої освіти в Україні. Ця криза спричинена багатьма фактора­ми: застарілою системою освіти; «відпливом умів» з науки та освіти; соціальною незахищеністю викладачів та учнів; недостатнім фінансу­ванням; падінням престижності освіти та професії викладача; зміною попиту на робочу силу та ін.

Тому була розроблена “Концепція неперервної освіти з економіки”, де по-новому поглянули на доцільність викладання економіки як базової дисципліни протягом 5-6 років. У «Концепції» доведено, що економіка є найважливішою скла­довою соціального середовища, його опорним стрижнем (як і куль­тура). Економіка — це особливий простір, у якому постійно перебу­ває людина як соціальна істота. Є різні визначення економіки як науки.

І. Економіка— це наука, що вивчає об'єктивні закони і катего­рії суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання; методи і форми організації та управління виробництвом.

2. Економіка — система знань про методи ефективного господа­рювання.

3. Економіка— суспільна наука, яка описує і аналізує вибір сус­пільства за обмежених ресурсів для задоволення потреб.

Предметом економіки є економічні зв'язки і відносини у сфері суспільної діяльності.

Об'єктом дослідження економіки як науки є суспільне вироб­ництво в усіх його проявах.

Головним завданням економічної науки, завданням економіс­тів-професіоналів є вивчення й оцін­ка ефективності господарювання на різних рівнях, у різноманітних конкретних умовах, ці­ле­спрямоване економічне регулювання виробничих, розподільчих та обмін­них процесів у сус­піль­стві, створення передумов для подальшого зростання ефективності праці.

Методологія економічної науки передбачає дослідження і піз­нання фактів, принципів і тео­ре­ти­ч­них закономірностей, що визна­чають економічну політику держави та економічну поведінку лю­­­дей. Вона сприяє вирішенню таких питань, як економічне підне­сення, економічна свобода, зайнятість, розподіл прибутків, рівень цін та ін.

4.

Навчальний процес як складова частина загального процесу виховання всебічно розвиненої особистості, що відповідає потребам сучасного суспільства, повинен за­безпечити виконання цього завдання реалізацією трьох функцій: освітньої, розвиваючої та виховної.

1. ОСВІТНЯ ФУНКЦІЯ покликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання - узагальнений досвід людства, що відображає різні га­лузі дійсності у вигляді правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Знання є головним компонентом освіти. Виділяють такі види знань: основні терміни і поняття, без яких неможливо зрозуміти жодного тексту, жодного вислов­лювання; факти щоденної дійсності та наукові факти, без знання яких неможливо зрозуміти закони науки, фор­мувати переконання, доводити і обстоювати ідеї; основні закони науки, що розкривають зв'язки й відношення між різними об'єктами та явищами дійсності; теорії, що міс­тить систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, методи пояснення та передбачення явищ певної предметної галузі; знання про способи діяльності, ме­тоди пізнання й історії здобуття знань (методологічні знання); знання про норми ставлення до різних явищ життя (оцінні знання).

Розглянуті види знань поділяють на теоретичні й фак­тичні.

Теоретичні знання -- поняття, системи понять, аб­стракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Фактичні знання — одиничні поняття (знаки, циф­ри, букви, географічні назви, історичні особи, події).

Окрім засвоєння системи знань, освітня функція забезпечує формування в учнів умінь та навичок.

Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, засно­вана на доцільному використанні людиною знань і навичок.

Навичка - психічне новоутворення, завдяки якому індивід спро­можний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зай­вих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

У педагогічній літературі розглядають первинні та вторинні вміння.

Первинні вміння — неавтоматизовані дії, підпоряд­ковані певному правилу; це може бути неавтоматизована навичка (початкова стадія її становлення), а отже бу­ти й дія, в повній автоматизації якої нема потреби. Особ­ливість первинних умінь у тому, що вони близькі до навичок, піддаються автоматизації.

Вторинні вміння — дії, які принципово не можуть бу­ти автоматизовані, тому що не мають однозначного правила в своїй основі й передбачають елементи творчості; ці вміння включають навички, але не зводяться до них.

2. РОЗВИВАЮЧА ФУНКЦІЯ передбачає розвиток учнів у процесі навчання. Роз­виваюче навчання сприяє розвиткові мислення, форму­ванню волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних ін­тересів, мотивів і здібностей. Учні загальноосвітньої школи (неповної та повної) мають навчитися: структурування; систематизації; конкретизації; варіювання; пояснення; класифікації; аналізу; синте­зу; порівняння; абстрагування; узагальнення.