Тема 5. Ринок праці та його рег-ня

1. Ринок праці. Поняття та взаємозв’язок з відтворенням роб. Сили

Розглядаючи еволюцію теорій РП можна зробити висновок, що вони розвивалися еволюц. шляхом і можуть бути згруповані за такими напрямками:

1) Клас. модель функц-ня РП - в основі якої пояснення причин вин-ня безр-тя зростанням з/п.

2) Кейнс. модель - пояснює причини безробіття занадто низьким рівнем спож. та інвест. попиту.

3) Монетаристська модель - причинами безробіття визнає порушення рівноваги між П. і Пр. роб. сили в різних сферах ек. д-ті.

4) Маркс. модель - визнає, що резервна пром. армія (безробітні) є невід’ємною хар-кою капіталіст. способу сусп. відтворення, породжується технолог. удосконаленням, що призводить до зростання орг. будови к-лу, відповідно - падіння норм пр-ку, посилення експлуатації найм. роб. сили, а відповідно вивільнення певної її частини.

Разом з тим на сьогодні продовжуються дискусії щодо понять: ринок праці, ринок роб. сили, ринок труд. рес-в та поняття роб. сила. Вагомим є внесок у вчення про працю загалом та про РП зокрема предст-ків клас. школи.

В.Петі вперше порушив питання про те, що лежить в основі обміну, тобто питання про в-ть товару. В якості такої основи він вбачав в-ти праці. Виходячи із теорії в-ті Петі, виділяють 2 різновиди доходів: * з/п, * рента. Розмір з/п він зводив до мінімуму засобів існ-ня роб-ків, вважаючи, що якщо менше платити, то роб-ки будуть намагатися більше працювати, створюючи більшу в-ть.

Основою вчення А.Сміта була теза про вільну конкуренцію як умову оптим. викор-ня матер., фін. і людс. рес-в.

Ін. предст-к клас. школи, англ. економіст Д.Рікардо запропонував таке положення: з/п – це плата за працю, обумовлена в-тю засобів до існ-ня прац-ка і його родини, але тенденцією її руху є прагнення до мінімуму засобів існ-ня роб-ка. Причиною цього є швидкий темп росту нас-ня у порівнянні з темпом росту засобів до його існ-ня. Внасл. цього на ринку праці Пр. є постійною і стійко перевищує П., а отже і ціна праці буде утримуватись на мін. рівні. Але з/п складає лише частину створеної роб-ком в-ті. Ін. частину, яка залиш-ся після відрах-ня з/п, складає прибуток. Т.ч. Рікардо визнає порушення еквів-ті обміну між роб-ком і підприємцем, що його наймає, але намаг-ся це пояснити впливом прир. закону народонас-ня.

Представник клас. школи Мальтус стверджував, що к-ть нас-ня зростає в геом. прогресії, тоді як засоби існ-ня можуть зростати тільки в арифм. прогресії; рез-том стає поява надлишку нас-ня. На думку мальтузіанців, соц. допомога, закони про бідних, добродійність є шкідливими, т.як приводять до подальшого росту нас-ня за межі можл-тей забезп-ня його засобами існ-ня. Позиція Мальтуса, м’яко кажучи, недоброзичлива стосовно людства, про що свідчить наст. цитата: «Людина, що прийшла в зайнятий вже світ, якщо її не можуть прогодувати батьки і якщо сусп-во не має потреби в її праці, не має права на яку-небудь їжу. По суті, вона зайва на Землі. На великому життєвому бенкеті природи для неї не має прибору, природа наказує їй зникнути і не відкладаючи сама приведе до вик-ня свій вирок».

Хибність і необґрунтованість позицій Мальтуса полягає в тому, що праця філософа, митця, вченого, на певному етапі, за його життя може не користуватися попитом сусп-ва, але в майб-му приносить великі вигоди і навіть пр-ки для вл-ків засобів в-ва. Разом з тим, поряд з вченими, філософами, митцями, які змушені були вести убоге життя, розкошують тисячі молодих людей, яким пощастило народитись в багатих родинах. До того ж Мальтус робив свої висновки на основі аналізу демограф. процесів США, де к-ть нас-ня збільшувалась за рах. міграції. Також Мальтус вважав, що технічно вже було досягнено найвищий рівень р-ку і підвищення продукт-ті праці в с/г неможливе.

Аналізуючи сутність поняття РП, неможливо оминути вчення К.Маркса вчення про в-ть і додатк. в-ть. При обґр-ні теорії додатк. в-ті, Маркс вводить поняття «товар - роб. сила» - сук-ть фіз. і дух. здібностей людини, який, як і будь-який ін. товар, має дві вл-ті:

1) в-ть, яка визн-ся роб. часом, необх. для його відтв-ня,

2) споживна в-ть, яка визн-ся в-тю, що створює роб. сила.

Споживна в-ть роб. сили завжди більша ніж її в-ть і в цій специф. його ос-ті Маркс вбачав таємницю капіталіст. експлуатації. Різниця між в-тю роб. сили і новою в-тю, створеною роб-ком - це додатк. в-ть. Існує два способи посилення експлуатації або підвищення норми додатк. в-ті:

1) абс. збільш. маси живої праці за рах. подовження трив-ті роб. дня,

2) зменш. трив-ті роб. часу при незмінній трив-ті роб. дня.

Т.ч. щодо ринку, де роб. сила обмін-ся на запропонований вл-ком засобів в-ва заробіток, доцільно викор-ти поняття «ринок роб. сили», а не «ринок праці», як це нині розповсюджено, бо праця передбачає поєднання роб. сили і засобів в-ва з метою впливу на предмети праці.

Неоклас. школа представлена працями Лаффера, Самуельсона. Прих-ки цього напряму вважають, що ринок роб. сили діє на основі принципу цінової рівноваги. Осн. ринк. регулятором служить ціна, в даному випадку з/п. Саме за доп. з/п рег-ся П. і Пр. роб. сили, підтримується їх рівновага, отже безр-тя неможливе. Оск. безр-тя все-таки існує, то вони посилаються на недосконалість ринку, на вплив профспілок, втручання д-ви. Тобто ними висказувалася теза про добров. хар-р безр-тя.

Але на наш погляд є певні протиріччя таких тверджень, тому що тривалий час д-ть профспілок в капіталіст. сусп-ві, вимоги найм. прац-ків не приймалися до уваги, інстр-тів впливу профспілок на роботодавців майже не було (це клас. капіталізм індустр. епохи 20 ст.).

Іншого підходу дотримуються кейнсіанці. Вони розглядали ринок як явище пост. і фундамент. рівноваги. Кейнс. модель виходить з того, що ціна роб. сили жорстко фіксована і практично не змін-ся, особливо у бік збільш. Ціна роб. сили не є регулятором на РП, ця роль повинна належати д-ві, яка виконуючи фіск. пол-ку здатна регулювати П. і Пр., тим самим усуваючи нерівновагу на РП.

В суч. літ-рі ототожнюють поняття РП і ринок роб. сили. Але насправді праця стає об’єктом купівлі/продажу лише після того як уч-ки угоди (роб-ки і роботодавці) зі сфери обігу переходять у в-во, де власне і відб-ся реалізація праці, що являє собою процес викор-ня роб. сили. Те, чого не існувало на РП, не може бути предметом обміну, тому більш коректним є викор-ня поняття «ринок роб. сили», який являє собою сук-ть відносин з приводу руху роб. сили в сфері обігу, обміну інд. здатності до праці за законами товар. в-ва і обміну на фонд життєвих засобів, що відбивають сусп.-необх. в-ти на відтв-ня роб. сили.

РП хар-ть як соц.-ек. категорію, що включає спец. сусп. механізм, що історично склався і реалізовує певний комплекс СТВ, який покликаний сприяти вст-ню балансу інтересів роботодавців, найм. роб-ків і д-ви.

Ринок роб. сили – ринок. де продається/купується роб. сила, ціна вст-ся під впливом П. та Пр. залежно від стадії, ек. кон’юнктури і під впливом бажання роботодавця не допустити падіння норм пр-ку.

РП виконує такі ф-ї:

- Поєднання аспектів у процесі купівлі/продажу.

- Забезп-ня еф. поєднання засобів в-ва.

- Стимул, що зумовлює конкуренцію на РП.

- Інформаційна ф-я.

Відтв-ня роб. сили – безперервне відновлення та підтримка фіз. і розумових здібностей людини, пост. відновлення і підвищення її профес.-кваліфік. і освітнього рівня. Включає 4 стадії: 1. Форм-ня роб. сили, 2. Розподіл, 3. Обмін, 4. Викор-ня.

2. Стр-ра ринку праці

Слід відмітити такі моменти РП: * Суб’єкти РП; * Ек. програми, рішення, юр. норми щодо рег-ня РП; * Ринк. механізм П. і Пр. роб. сили, її ціна, конкуренція; * Безр- тя і соц. виплати, пов’язані з ним; * Ринк. інфр-ра.

Ринк. механізм - відображає взаємозв’язок і взаємодію П. і Пр. як реакції на інф-цію щодо ринк. цін на роб. силу і конкуренції.

Попит на роб. силу – платоспроможна потреба роботодавців у роб. силі. Розгл-ть:

- у шир. розумінні – заг. к-ть роб-ків, службовців і спеціалістів різних професій і спец-тей, на яких існують в даний момент вільні роб. місця і вакансії.

- у вузьк. розумінні - це лише вільні роб. місця.

Виділяють поняття інд. попиту, що являє собою …… попит конкр. орг-ції на роб. силу певної кваліф-ції.

Попит на працю буває:

1) Кор/строковий – попит, єдиним змінним пар-ром якого є праця, а не к-л і технології.

2) Довгостр. – попит, який передбачає змінність будь-якого з ф-рів в-ва.

Пропозиція роб. сили – к-ть осіб, які виходять на РП і звертаються до служб зайн-ті та безпос-о на підпр-во.

Інфрастр-ра РП – мережа держ. і недерж. стр-р сприяння зайн-ті кадрових служб підпр-в, грош. орг-ції та фондів, що забезпечують найбільш еф. взаємодію між П. та Пр. на РП. Осн. ел-т інфрастр-ри РП – держ. служба зайн-ті (трирівнева): * Загальнодерж., * Регіон., * Місц. рівень.