Глава 21

Захист права промислової власності

На відміну від законодавства у сфері авторського права і суміжних прав законодавство у сфері охорони прав промисло­вої власності не містить чіткого переліку порушення цих прав. Порушення патентних прав дає підстави їх володільцю вимагати припинення дій, що порушують ці права або створюють загрозу їх порушення, і відновлення становища, яке існувало до порушення, а також стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди.

Водночас Закон України від 16 червня 1999 р. «Про охорону прав на зазначення походження товарів» містить перелік пору­шень. До них належать:

• використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва па право його .використання;

• використання зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть, якіцо справжнє

місце походження товару або географічне зазначення його похо­дження використовується у перекладі або супроводжується сло­вами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;

• використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару або подібного до нього позначення для від­мінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження то­вару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використання його репутації;

• використання зареєстрованого географічного зазначення походження товару як видової назви.

Власник свідоцтва у разі порушення його крап може зверну­тися до суду з позовом про захист своїх прав. Засобами захисту будуть:

• вилучення з товару або його упаковки неправомірно нане­сеного географічного зазначення походження товару;

• конфіскація товару, неправомірно маркованого географіч­ним зазначенням походження товару;

• вилучення з обігу товару неправомірно маркованого гео­графічним зазначенням походження товару;

• відшкодування шкоди, що завдається особі, яка має право на використання географічного зазначення походження товару;

• визнання географічного зазначення походження товару видо­вою назвою-або скасування раніше визнаної видової назви товару.

Для правової охорони об'єктів промислової власності актуаль­ним є питання захисту цих прав шляхом їх визнання. В Огля­довому листі Вищого-господарського суду України від 17 квітня 2006 р. № 01-8/847 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну марку)» підкреслюється, що подання позову про визнання права на знаки для товарів і послуг відповідно до ст. 16 ЦК України є способом захисту цивільних прав у суді шляхом визнання прав. Розв'язання спорів про встановлення власника свідоцтва на знаки для товарів і послуг віднесено до компетенції судів. В цьому аспекті є цікавим такий спір.

Товариство з обмеженою відповідальністю «П.» (далі — То­вариство) звернулося до господарського суду з позовом до приватного багатогалузевого підприємства «П.» (далі — Під­приємство), Державного департаменту інтелектуальної влас­ності Міністерства освіти і науки України (далі ~ Державний департамент) про визнання майнових прав на знаки для товарів і послуг та зобов'язання внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково: за Товариством визнано майнові права інтелекту­альної власності на знак для товарів і послуг «ОЗУ», заявка № 2003033147 від 28 березня 2003 р., та майнові права іите- лектуальпої власності на графічний знак для товарів і послуг, свідоцтво № 14162 від 29 грудня 1999 р. У частині зобов'язання Державного департаменту внести зміни в Державний реестр сві­доцтв України на знаки для товарів і послуг, вказавши Товарис­тво власником графічного знаку для товарів і послуг (свідоцтво № 14162 від 29 грудня 19.99 pj, позов залишено без розгляду.

Постановою апеляційного господарського суду рішення зали­шено без змін. Підприємство звернулося до Вищого господарсько­го суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і в позові відмовити. Скаргу було мотивовано тим, що судом першої інстанції рішення прийнято без досліджен­ня оригіналу договору, на підставі якого передавалися майнові права па знак для товарів і послуг № 14162 від 29 грудня 1999 р. Крім того, майнові права па знак для товарів і послуг «OSV» позивачу взагалі не передавалися, про що свідчить наданий апеляційному суду договір від 13 січня 2004 p., належна оцінка якому апеляційним судом не дана. У касаційній скарзі Державний департамент зазначав, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з підстав його прийняття за відсутності пред­ставим ка Державного департаменту інтелектуальної власності. Крім того, на думку скаржника, у позивача не було підстав для звернення з позовом про визнання прав на знаки для товарів і послуг, оскільки договір про передачу прав власності на знак у і л я товарів і послуг є дійсним. Листом Українського інституту промислової власності № 24568 від 6 липня 2004 р. представника Товариства було повідомлено про зміну найменування заявника за заявкою № 2003033147 на Товариство, а публікація в офіційно­му бюлетені «Промислова власність» №.9 від 15 вересня 2004 р. про передачу права власності на знак, для товарів і послуг за свідоцтвом № 14162 відбулася згідно з рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності від 12 серпня 2004 р. Отже, позивачу не було відомо про порушення його прав, тож провадження у справі підлягало припиненню.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначало, що по­передніми судовими інстанціями обставини справи досліджені повно та всебічно, а тому у касаційній скарзі слід відмовити.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права» Вищий господарський суд Україні! дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Одним зі способів захисту порушених прав є визнання неза­конним акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування. Особа, право якої порушено, може звернутися до суду з оскарженням акта одного із перелічених органів. Цей спосіб захисту пору­шених прав може застосовуватися для захисту прав суб'єктів промислової власності.

Майнові права на об'єкти промислової власності пов'язуються з їх реєстрацією..Так_к свідоцтво про реєстрацію є документом, •'.яки й п освідчу є м а йгґо в і права су б ' єкта п р ав а и а то рговельну марку. Однак у-разі.порушення вимог законодавства щодо пра­вової охорони, наприклад реєстрації-позначення, тотожного до вже зареєстрованого знака для товарів і'послуг, заінтересована особа (власник вже зареєстрованої торговельної марки) може звернутися до суду про визнання недійсним рішення про реєст­рацію такого знака.

Аналогічна, ситуація і у випадку реєстрації винаходів, ко­рисних- моделей,^...промислових зразків. Визнання недійсним свідоцтва чи. патенту водночас припиняє чинність рішення державного органу, яким видано документ. В такому випадку патент (свідоцтво; і відповідне .рішення державного органу не породжують жодних правових наслідків.