§ 5. Визнання патенту недійсним

Відповідно до ст. 469 ЦК України права інтелектуальної влас­ності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону прав на ви­находи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патептоздатності, що визначені ст. 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону (йдеться про випадки, коли мало місце порушення порядку патентування винаходів, корисних моделей в іноземних державах);

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Аналогічні положення закріплені ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» — патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого промислового зразка умо­вам патентоспроможності, визначеним цим Законом;

б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Варто розрізняти визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та дострокове припинення чинності виключних майнових прав інте­лектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. По-перше, різними в обох випадках є підстави. По-дру­ге, па відміну від дострокового припинення чинності, визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну моделі), промисловий зразок відбувається в судовому порядку. По-третє, різними є відповідні правові наслідки: якщо при достроковому припиненні чинність виключних майнових прав припиняється від дати публікації про це в офіційному бюлетені Установи чи від першого дня року, за який не сплачено збір, то при визнанні недійсними права інтелектуальної власності па винахід, корисну модель, промисловий зразок вважаються такими, що не набрали чинності від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Розділ IV

ПРАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

Глава 8

Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

Відповідно до положень Паризької конвенції про охорону промислової власності товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найме­нування місця походження поряд із винаходами,, корисними моделями і-промисловими зразками охоплюються категорією «промислова власність». Водночас у процесі становлення ін­ститутів інтелектуальної власності та джерел їх правового ре­гулювання почали виразніше виявлятися певні відмінності між винаходами, корисними Моделями, промисловими зразками та товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими найме­нуваннями, географічними зазначеннями. Відповідно, в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут, який в літературі називають правовими засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної' власності:

1. комерційне (фірмове) найменування;

2. торговельна марка (знак для товарів і послуг);

3. географічне зазначення.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самоію суб'єкта, а торговельні марки та геогра­фічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).

Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки .тому, що дозволяють індивідуалізувати-певного суб'єкта., товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єхстів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.). Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:

1. оскільки комерційні найменування, торговельні марки та гео­графічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відноси­нах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно, щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права;

2. оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивіду­алізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує обороноздатність майнових прав на них. Так, пра­во ііа комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, а тому право на" географічне зазначення не молсе переходити до іншої особи за договором.