§ 3. Право на патент та його суб'єкти

Патентна система охорони прав па винаходи, корисні моделі та промислові зразки ґрунтується па тому, що саме по собі ство­рення об'єкта ще не тягне за собою виникнення прав інтелекту­альної власності на нього. Ііа цій стадії виникає лише право на патент. Зміст цього права полягає в тому, що особа (за загальним правилом — творець) має право звернутися до компетентного державного органу, який видає патенти, із відповідною заявкою, вимагати розгляду цієї заявки на предмет відповідності заявлено­го.об'єкта встановленим у законі вимогам і в разі встановлення такої відповідності — видачі патенту на цей об'єкт.

Іноді у літературі право на подання заявки на видачу патенту відносять до особистих немайиових прав¹. На наш погляд, право на патент більшою мірою стосується публічних правовідносин, а тому його неможливо кваліфікувати як особисте немайповс або майнове право, оскільки такий, поділ застосовується щодо суб'єктивних цивільних прав. Як зазначає В. А. Дозор'цсв, у п. 5 ст. 8 ЦК РФ (таке саме положення міститься у ст. 11 ЦК України. — Прим. автора) допущена неточність, коли до підстав виникнення цивільних прав віднесено створення винаходів. Ство­рення винаходу безпосередньо породжує тільки адміністративне, але не цивільне право, притому ще досить нечітке².

Щодо визначення суб'єкта права па патент іде у XIX ст. сформувались три системи:

1. американська, яка передбачала видачу патенту першому дійсному винахіднику;

2. французька, за якою патент видається першому заявникові (тобто з двох винахідників патент одержить не той, хто першим зробив винахід, а той, хто-першим подав заявку);

3. апгло-пімецька, в якій поєднані елементи перших двох. Пра­во на одержання патенту має той, хто першим подав заявку, але якщо сутність заявки самовільно запозичена з описів, креслень, моделей чи пристосувань третьої особи і якщо ця третя особа про­тестує проти видачі привілею, то перший не одержить такого³.

Система, яка існує сьогодні в Україні, більшою мірою тялсіє до останнього варіанта. Українське законодавство передбачає право першого заявника на одержання патенту. При цьому не передбачено перевірки Установою того, чи дійсно заявник є винахідником (автором промислового зразка). Не вимагається подання документів, які підтверджували б наявність у заявника права на одержання патенту (відповідно до Правил складання і подання заявки на винахід і заявки на корисну модель та Правил складання і подання заявки на промисловий зразок у заяві про видачу патенту заявником, який не є винахідником (автором про­мислового зразка), вказується підстава набуття права на подання заявки та одержання патенту, але без подання відповідних під­тверджуючих це документів). З іншого боку, у заяві про видачу патенту має бути зазначено відомості про винахідника (автора промислового зразка). Якщо патент було .одержано з порушенням прав винахідника (автора промислового зразка), це може бути підставою для визнання такого патенту недійсним.

За загальним правилом право на одержання патенту на ви­и ах ід, корисну модель чи промисловий зразок має творець від­повідного об'єкта (винахідник чи автор.промислового зразка — ст. 8 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Якщо відповідний об'єкт є результатом спільної творчої праці кількох осіб, такі особи мають рівні права на одержання патенту; в цьому випадку їм видається один патент. Інше правило діє у випадку, коли один і той самий винахід (корисна модель, промисловий зразок) створено кількома особами незалежно одна від одної. У цьому разі право на одержання патенту має та особа, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету («право першого заявника» — ст. 11 Закону України «Про охорону прав па винаходи і корисні моделі», ст. 10 Закону України «Про охорону прав па промислові зразки»).

У передбачених законом випадках право на одержання патенту належить не винахідникові (авторові промислового зразка), а іншим особам:

. — роботодавцю; — п р а вон асту ш і и ку.

Роботодавець має право на одержання патенту па службовий винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо інше не передбачено договором (ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 8 Закону України «Про охо­рону прав на промислові зразки»). Варто звернути увагу на те, що у ЦК України (ст. 429) закріплене інше правило — майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений працівни­ком у зв'язку із виконанням службових обов'язків, належать працівникові і роботодавцеві спільно, якщо інше не обумовлено договором. Проте відповідні положення законів України «Про охорону прав па винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки» є спеціальними щодо норми, закріп­леної у ст. 429 ЦК України.

У патентному законодавстві України визначено порядок інформування працівником роботодавця про створення службо­вого об'єкта та умови здійснення останнім права па одержання патенту. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (ко­рисної моделі). Наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2004 р. № 986 затверджено зразки повідомлення про створення об'єкта промислової власності та договору між творцем (творцями) і роботодавцем про передаппя права на одер­жання охоронного документа на об'єкти права інтелектуальної власності, створені у зв'язку з виконанням трудового договору, що мають рекомендаційний характер. Протягом 4 місяців від дати одержання такого повідомлення роботодавець зобов'язаний виконати такі умови:

1. вчинити одну з таких дій:

• подати до Установи заявку на одержання патенту;

• передати право на його одержання іншій особі;

• прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації;

  2. укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди від­повідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

У разі недотримання роботодавцем цих умов протягом вста­новленого строку право на одержання патенту па службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишаєть­ся переважне право на придбання ліцензії. Строк збереження роботодавцем чи його правонаступником службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації у разі його невикористання не повинен перевищувати 4 років. У проти­лежному випадку право па одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника чи його право насту пи и ка.

Аналогічний порядок визначений Законом України «Про охоро­ну прав па промислові зразки». Основна відмінність від порядку, передбаченого для службових винаходів (корисних моделей), поля­гає в тому, ідо протягом 4 місяців від одержання повідомлення про створення службового промислового зразка роботодавець повинен подати до Установи заявку на видачу патенту. Крім того, як і для службових винаходів і корисних моделей, передбачено укладення договору з автором про умови виплати йому винагороди.

Патентне законодавство передбачає, що право на одержання патенту має правонаступник винахідника (автора промисло­вого зразка) чи правонаступник роботодавця. Отже, право на одержання патенту може переходити до іншої особи в порядку правопастуїгпицтва. Де може мати місце, наприклад, у разі смерті винахідника (автора промислового зразка), реорганізації юридичної особи — роботодавця, переходу права на одержання патенту до правонаступника за договором.