
- •4. Пов'язки на ділянки живота, таза та нижні кінцівки.
- •Пов'язка на кульшовий суглоб
- •2. Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.
- •1. Основні шляхи поширення інфекції (шляхи проникнення інфекції в рану).
- •2. Методи профілактики повітряно-краплинної інфекції.
- •1. Стерилізація хірургічних інструментів.
- •2. Стерилізація перев'язного матеріалу і білизни.
- •4. Обробка операційного поля:
- •Особливості профілактики імплантаційної інфекції:
- •3. Джерела імплантаційної інфекції:
- •4. Шовний матеріал.
- •Значення ендогенної інфекції в хірургії:
- •1. Актуальність проблеми:
- •2. Шляхи віл-інфікування в хірургії:
- •Види антисептики:
- •4. Застосування методів антисептики в умовах клініки:
- •Видалення гнійного ексудату
- •Видалення згустків
- •Очищення ранової поверхні та шкіри
- •Операції
- •Маніпуляції
- •Розкриття гнійників (абсцес, флегмона, панарицій та інш.)
- •Розкриття "карманів" та запливів
- •Пункція гнійників
- •Види фізичної антисептики (рис. 1.83). А) Гігроскопічний перев'язний матеріал:
- •2. Класифікація антисептиків:
- •3) Похідні мірамістину:
- •Принципи раціональної антибіотикотерапії:
- •4. Основні групи антимікробних препаратів, застосовуваних у хірургії. А) Захищені амінопеніциліни:
- •Препарати для пасивної імунізації:
- •Методи, що впливають на неспецифічну резистентність організму:
- •2. Препарати для стимуляції неспецифічного імунітету:
- •8. Періоди місцевої анестезії:
- •3. Фактори, що сприяють розвитку ускладнень:
- •4. Основа профілактики ускладнень:
- •5. Ускладнення по системах. А) Ускладнення з боку органів дихання:
- •3. Клінічні прояви:
- •4. Інтенсивна терапія:
- •4. Інтенсивна терапія:
- •Часові межі:
- •3. Ознаки клінічної смерті:
- •Причини розвитку:
- •3. Ознаки соціальної смерті:
- •1.3. Десмургія
- •1.4. Асептика і антисептика
- •5. Зміни в організмі хворого при кровотечі: а) Компенсаторно-пристосувальні реакції організму:
- •1. Тимчасова зупинка кровотечі:
- •Актуальність проблеми:
- •2. Послідовність процесів, що відбуваються при загоєнні рани: а) Утворення колагену фібробластами:
- •4. Фактори, що впливають на загоєння рани:
- •Ускладнення загоєння ран:
- •1. Загальні завдання, що стоять перед хірургом при лікуванні будь-якої рани:
- •5. Методика хірургічної обробки гнійної рани.
- •6. Методи лікування гнійної рани, що доповнюють операцію:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Механізм виникнення травм:
- •4. Класифікація травми:
- •5. Класифікація травматизму.
- •6. Загальні принципи обстеження потерпілих. А) Скарги:
- •7. Діагностичні дослідження при травмах. А) Лабораторні дослідження:
- •8. Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим.
- •Актуальність проблеми:
- •3. Механізм ушкоджень:
- •6. Загальні клінічні прояви черепно-мозкової травми:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Діагностична програма при черепно-мозковій травмі:
- •9. Загальні принципи діагностики черепно-мозкової травми:
- •3. Діагностика струсу головного мозку:
- •4. Лікування струсу головного мозку:
- •Ступені тяжкості забою головного мозку (табл. 2.4):
- •3. Клінічні прояви забою головного мозку визначають:
- •4. Принципи лікування забою головного мозку:
- •3. Патогенез стискання головного мозку:
- •4. Локалізація скупчення крові (рис. 2.14):
- •5. Клінічна картина стискання головного мозку: а) Скарги:
- •Діагностика внутрішньочерепних гематом (рис. 2.16):
- •8. Лікування внутрішньочерепних гематом:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Механізм ушкоджень грудної клітки:
- •4 Патогенез ушкоджень грудної клітки:
- •7. Стани, які реально загрожують життю травмованого:
- •8. Принципи діагностики травм грудної клітки:
- •9. Принципи лікування травм грудної клітки:
- •10. Ускладнення травми грудної клітки:
- •4. Діагностика грунтується:
- •Види переломів ребер:
- •4. Клінічна картина:
- •Перелом ребер (флотуюча грудна клітка)
- •5. Діагностика струсу грудної клітки:
- •6. Лікування струсу грудної клітки:
- •Причини ушкодження:
- •4. Клінічна картина стискання грудної клітки без ушкодження внутрішніх органів. А) Скарги:
- •5. Діагностика стискання грудної клітки:
- •Причини травми:
- •3. Механізм ушкодження:
- •5. Діагностика травматичного гемотораксу:
- •6. Лікування травматичного гемотораксу:
- •Причини розвитку пневмотораксу:
- •3. Механізм розвитку пневмотораксу:
- •5. Клінічні прояви. А) Скарги:
- •7. Перша допомога при пневмотораксі:
- •8. Лікування пневмотораксу:
- •Причини травми серця:
- •3. Механізм травми серця:
- •4. Клінічні прояви:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини травми органів черевної порожнини:
- •4. Механізм ушкоджень органів черевної порожнини:
- •5. Класифікація ушкоджень органів черевної порожнини.
- •3. Клінічні прояви забитого місця: а) Скарги:
- •4. Додаткові дані обстеження:
- •5. Лікування забою:
- •Класифікація:
- •6. Діагностика розриву тканин:
- •7. Лікування розриву тканин:
- •Механізм травми:
- •3. Класифікація переломів:
- •5. Додаткові методи дослідження:
- •6. Перша допомога при переломах:
- •7. Лікування переломів кісток: а) Принципи лікування:
- •8. Функціональне і відновне лікування переломів:
- •6. Діагностичний алгоритм при травматичній ампутації:
- •8. Лікування травматичної ампутації:
- •Види вивихів:
- •3. Механізм вивиху:
- •4. Класифікація вивихів:
- •8. Лікування вивиху: а) Свіжий вивих:
- •Центральному переломовивиху стегна
- •Види травматичного шоку:
- •3. Причини виникнення травматичного шоку:
- •7. Діагностика травматичного шоку базується на клінічних даних:
- •8. Лікування травматичного шоку на догоспітальному етапі:
- •9. Завдання лікування травматичного шоку на госпітальному етапі:
- •Етіологія синдрому тривалого стискання:
- •3. Механізм розвитку синдрому тривалого стискання:
- •6. Лабораторна діагностика:
- •7. Перша допомога при синдромі стискання:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Анатомо-фізіологічні особливості шкіри (рис. 2.28):
- •4. Фактори, що визначають глибину опіків:
- •5. Розподіл опіків по глибині ураження і клінічна оцінка ступенів опіків:
- •6. Визначення площі опіку і клінічна оцінка опіків по площі:
- •8. Клінічні прояви опікової травми:
- •Періоди опікової хвороби:
- •3. Діагностична програма при опіковій травмі: а) Клінічні прояви:
- •4. Приклад формування клінічного діагнозу:
- •9. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •10. Діагностична програма при хімічних опіках. А) Клінічні прояви:
- •12. Лікування хімічних опіків: а) Перша допомога:
- •2. Актуальність проблеми:
- •5. Клінічні прояви при ураженні електричним струмом: а) Скарги:
- •10. Лікування потерпілих з ураженням електричним струмом: а) Перша допомога:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Етіологічні фактори:
- •4. Механізм біологічної дії іонізуючого випромінювання:
- •8. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •9. Діагностична програма при радіаційних опіках: а) Клінічні прояви:
- •Актуальність проблеми:
- •6. Клінічні прояви холодової травми: а) Скарги:
- •8. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •9. Діагностична програма при холодовій травмі: а) Клінічні прояви:
- •10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікування потерпілих з відмороженнями і загальним охолодженням: а) Перша допомога:
- •12. Строки загоєння при відмороженнях.
- •13. Ускладнення відморожень і замерзання. А) Ранні:
- •2.5. Некрози, нориці, виразки
- •3) Наслідки некрозу:
- •3) Ускладнення нориць:
- •1. Загальні положення:
- •2. Актуальність проблеми:
- •6. Особливості росту пухлини:
- •2. Діагностичні методи уточнення наявності пухлинного процесу.
- •Лікування доброякісних пухлин - оперативне.
- •2.5. Некрози, нориці, виразки
- •2. Поняття про групові (клітинні) антигени:
- •1. Оснащення, необхідне для визначення групи крові стандартними сироватками:
- •2. Умови, необхідні для визначення групи крові:
- •Групи крові стандартними сироватками
- •4. Трактування результатів визначення групи крові:
- •1. Оснащення, необхідне для визначення групи крові перехресним методом:
- •3. Техніка визначення групи крові перехресним методом:
- •1. Оснащення, необхідне для визначення резус-приналежності експрес-методом:
- •2. Техніка визначення резус-приналежності експрес-методом:
- •1. Техніка визначення резус-приналежності на площині за допомогою моноклонального реагенту (цоліклона) "Анти-о-супер":
- •1. Види помилок при визначенні резус-приналежності крові:
- •3.5. Показання і протипоказання
- •1. Показання до гемотрансфузії:
- •2. Протипоказання до гемотрансфузії:
- •3.6. Методи переливання компонентів та препаратів крові
- •4. Зворотне переливання крові (реінфузія, рєтрансфузія, реплантація).
- •5. Аутогемотрансфузія.
- •1. Збір трансфузійного анамнезу:
- •3. Клінічне обстеження перед трансфузією:
- •4. Макроскопічна оцінка придатності трансфузійного середовища.
- •5. Проведення ізосерологічних реакцій:
- •6. Проведення проб на сумісність.
- •8. Заповнення медичної документації:
- •1. Компоненти крові:
- •Значення еритроцитарної маси для організму:
- •3. Одержання і зберігання еритроцитарної маси:
- •5. Критеріями придатності еритроцитарної маси для переливання є:
- •6. Основні критерії трансфузії еритроцитарних середовищ.
- •Вимоги щодо концентрату тромбоцитів:
- •4. Показання до застосування концентрату тромбоцитів:
- •4. Використання свіжозамороженої плазми:
- •6. Протипоказання до застосування свіжозамороженої плазми:
- •1. Препарати комплексної дії:
- •3. Препарати імунобіологічної дії:
- •3. Завдання інфузійної терапії:
- •4. Вплив інфузійної терапії на організм: а) Волемічний ефект:
- •2. Ускладнення механічного характеру:
- •Патогенез синдрому гомологічної крові:
- •3. Клініка синдрому гомологічної крові зумовлена:
- •4. Клінічні прояви:
- •6. Профілактика синдрому гомологічної крові:
- •3. Лікування:
- •4. Профілактика:
- •1. Зараження сифілісом:
- •4. Зараження віл-інфекцією:
- •5. Профілактика ускладнень інфекційного характеру:
- •Актуальність проблеми:
- •7. Діагностика запальних і гнійних захворювань.
- •Актуальність проблеми:
- •3. Переважна локалізація фурункулів:
- •4. Сприятливі причини до виникнення фурункула:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •1.02 Абсцес, фурункул або карбункул
- •Лікування фурункула:
- •Фактори, що сприяють виникненню карбункула:
- •3. Механізм розвитку карбункула (рис. 4.2):
- •4. Найбільш часта локалізація кар бункула:
- •8. Клінічно-статистична класифікація:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікування карбункула:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку абсцесів:
- •4. Механізм розвитку абсцесу:
- •6. Діагностика абсцесу:
- •8. Клініко-статистична класифікація абсцесу:
- •1.02 Абсцес, фурункул або карбункул
- •10. Лікування абсцесу: а) Загальне лікування:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку флегмони:
- •6. Діагностика флегмони.
- •8. Клініко-статистична класифікація флегмони:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікування флегмони:
- •Актуальність проблеми:
- •Причини розвитку гідраденіту:
- •9. Клініко-статистична класифікація гідраденіту:
- •173.2 Гідраденіт
- •8. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •10. Клініко-статистична класифікація бешихового запалення:
- •Етіологія:
- •3. Механізм розвитку еризипелоїду:
- •4. Характер перебігу еризипелоїду:
- •6. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Диференційна діагностика еризипелоїду:
- •9. Клініко-статистична класифікація еризипелоїду:
- •11. Лікування еризипелоїду:
- •1. Актуальність проблеми:
- •2. Розвиток синдрому запального ураження лімфатичних судин і вузлів:
- •Механізм розвитку лімфангіїту:
- •3. Види лімфангоїту:
- •5. Діагностична програма при лімфангіїті: а) Клінічні прояви:
- •6. Клініко-статистична класифікація лімфангіїту:
- •189 Лімфангіїт
- •7. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
- •8. Лікування лімфангіїту:
- •3. Механізм розвитку лімфаденіту:
- •5. Клінічні прояви лімфаденіту: а) Місцеві ознаки:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікування лімфаденіту:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку гнійних захворювань пальців і кисті:
- •7. Клінічні особливості різних видів панарицію: а) Шкірний панарицій (рис. 4.6, 4.7):
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Особливості лікування різних видів панарицію: а) Шкірний панарицій:
- •8. Приклади формування клінічного діагнозу:
- •4.4. Запальні захворювання залозистих органів Мастит
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку маститу: а) Фактори, що сприяють розвитку маститу:
- •5. Фази перебігу маститу:
- •Клінічні прояви гострого маститу: а) Скарги:
- •4. Механізм розвитку паротиту:
- •5. Клінічні прояви паротиту: а) Скарги:
- •6. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •7. Діагностика паротиту: а) Клінічні дані:
- •Лікування:
- •10. Профілактика паротиту:
- •6. Найбільш часта локалізація остеомієліту:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку остеомієліту:
- •4. Механізм розвитку остеомієліту:
- •5. Характер клінічного перебігу остеомієліту:
- •6. Найбільш часта локалізація остеомієліту:
- •12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Принципи лікування остеомієліту:
- •14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку остеомієліту:
- •7 Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •Причини розвитку післятравматичного остеомієліту:
- •3. Механізм розвитку післятравматичного остеомієліту:
- •5. Ускладнення післятравматичного остеомієліту:
- •7. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •8. Діагностика гострого гнійного артриту: а) Клінічні дані:
- •9. Диференційний діагноз:
- •10. Клініко-статистична класифікація гострого гнійного артриту:
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •3. Клініко-статистична класифікація гнійного бурситу: м71.0 Абсцес синовіальної сумки
- •Актуальність проблеми:
- •3. Види анаеробної інфекції:
- •Характеристика збудників анаеробної інфекції:
- •6. Клінічна картина анаеробної інфекції: а) Скарги:
- •7. Профілактика анаеробної інфекції:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Збудники анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •4. Особливості перебігу анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •5. Клінічна картина анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •6. Діагностика анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Епідеміологія правця:
- •5. Патогенез правця:
- •Принципи лікування правця: а) Місцеве лікування:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Епідеміологія сибірки:
- •5. Патогенез сибірки:
- •6. Класифікація:
- •8. Діагностика:
- •4.3. Гнійно-запальні захворювання пальців і кисті
- •4.6. Анаеробна інфекція
- •4.7. Специфічна хірургічна інфекція
- •Хворого
- •5.2. Методика фізикального обстеження хворого
2. Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.
72
зділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани). А) Ліфузол:
наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2 секунд;
через ЗО секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка;
розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом ЗО секунд;
плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів;
плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном. Переваги ліфузолу:
простота застосування препарату;
швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу;
можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки;
- водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих. 3. Наклейки із целофану:
застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу;
після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують клеолом на ширину не менше 1 см;
поверх пов'язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;
через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну;
знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.
1. Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на рані (рис. 1.72).
Методика накладання пов'язки:
на рану накладають стерильну первинну пов'язку;
кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку;
смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно тощо.
перед накладанням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани слід поголити.
Рис. 1.72. Лейко-пластирна пов'язка
Пов'язки з використанням сітчасто-трубчастих бинтів
1. Сітчасто-трубчастий бинт "Ретеласт" застосовується як вторинна пов'язка для утримання стерильного матеріалу на рані:
має велику розтяжність;
щільно облягає будь-яку частину тіла;
надійно фіксує первинну пов'язку і при цьому не обмежує рухи в суглобах;
забезпечує можливість аерації і спостереження за станом місця ушкодження.
А) Еластичні сітчасто-трубчасті бинти "Ретеласт" мають розміри від №1 до №7 і використовуються залежно від того, на якій частині тіла є ушкодження.
73
Розділ 1. Основи організації хірургічної допо
мого
|
|
|
Ділянка застосування |
№ бинта |
|
Пальці кисті у дорослих, стопа у дітей |
1 |
|
Кисть, передпліччя, стопа, променезап'ястковий, ліктьовий ■ і гомілковостопний суглоби у дорослих, плече і колінний суглоб у дітей |
2 |
|
Передпліччя, плече, гомілка, колінний суглоб у дорослих, голова і стегно у дітей |
3-4 |
|
Голова і стегно у дорослих, груди, живіт і таз у дітей |
5-6 |
|
Груди, живіт, таз і промежина у дорослих |
7 |
|
а) загальна методика накладання пов язок з використанням оинта нетеласт :
рану або зону ушкодження закривають стерильною пов'язкою;
від бинта потрібного розміру відрізають шматок необхідної довжини;
медичний працівник, який накладає пов'язку, просуває кисті рук всередину приготовленого відрізка бинта зі зверненими одна до одної долонями і розтягує бинт;
розтягнутий бинт надягають у вигляді "рукава" на уражену частину тіла, починаючи із проксимального відділу, поверх стерильного матеріалу, накладеного на рану;
додаткової фіксації пов'язка не потребує.
Б) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову призначена для фіксації перев'язного матеріалу на будь-якій ділянці голови, крім обличчя (рис. 1.73). Методика накладання пов'язки:
відміряють шматок бинта №5-6 довжиною на 3 см більше за відстань від середини тімен до надбрівних дуг (а);
на нижньому кінці бинта, відступивши 2-3 см від краю, роблять поперечний розріз на 1/3 ширини бинта для утворення фіксуючої петлі (б);
бинт розтягують і надягають на голову: позаду - до межі потиличної ділянки із шиєю, а спереду - до надбрівних дуг (в);
фіксуючу петлю спускають на підборіддя (г).
Рис. 1.73. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову
74
зділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
В) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на груди і живіт призначена для фіксації перев'язного матеріалу на грудній клітці і в ділянці живота, особливо при множинних ушкодженнях (рис. 1.74). Методика накладання пов'язки:
беруть відрізок бинта №7 необхідної довжини (від надпліччя до нижньої межі зони, яку необхідно закрити);
перед накладанням, у бинті прорізають отвори для рук таким чином, щоб край бинта не врізався в тканини пахвової ділянки (а);
розтягнутий бинт надягають на уражену ділянку, утворюючи з фіксуючих петель "плічка" (б). Рис. 1,74. Еластична сітчасто-трубчаста
Г) Еластична сітчасто-трубчаста пов'яз- пов'язка на груди і живіт
ка на кисть і пальці. Методика накладання пов'язки:
а) на пальці накладають пов'язку з бинта №1:
беруть відрізок бинта по довжині трохи більший за палець;
надягають на палець поверх первинної пов'язки від кінчика до основи пальця;
частину бинта, що залишилася, біля пучки пальця загортають всередину пов'язки;
б) на кисть накладають пов'язку з бинта №2:
відміряють відрізок бинта потрібної довжини (щоб закривав усю кисть);
по краю роблять отвір для першого пальця;
розтягнутий бинт надягають поверх стерильного матеріалу, а перший палець виводять через отвір.
Д) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на стопу (рис. 1.75). Методика накладання пов'язки:
пов'язка може бути одношаровою і двошаровою, відповідно до цього визначають необхідну довжину бинта: від нижньої третини гомілки до кінчиків пальців стопи;
перший шар бинта накладають по типу "носок" (а);
вільний кінець бинта перекручують навколо осі біля пальців (б);
частину бинта, що залишилася, надягають на стопу поверх першого шару (в).
75
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
Є) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на передпліччя, гомілку, дистальні відділи плеча і стегна, ділянку ліктьового і колінного суглобів (рис. 1.76).
Методика накладання пов'язки:
накладання пов'язок на цГ відділи найбільш легке ґпросте;
відрізають шматок бинта потрібного розміру (№2-4) такої довжини, щоб він виходив на 3-4 см за межі первинної пов'язки;
розтягують бинт і надягають його на ушкоджений сегмент кінцівки в один або два шари.
Рис. 1.76. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на гомілку та колінний суглоб
Є) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча (рис. 1.77).
Методика накладання пов'язки:
беруть відрізок бинта №3-4 довжиною на 8-Ю см більший, ніж відстань від ураженої ділянки до плечового суглоба протилежної сторони (а);
бинт надягають на плече (б);
по верхньому краю, відступивши від верхнього кінця бинта на 4-5 см, роблять поздовжній, наскрізний розріз для утворення фіксуючої петлі (в);
фіксуючу петлю через голову перекидають на протилежну сторону у пахвову ділянку (г);
щоб зменшити стискання тканин у пахвовій ямці, можна ножицями додатково перерізати кілька петель.
Ж) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянку кульшового суглоба і сідничну ділянку (рис. 1.78). Методика накладання пов'язки:
беруть відрізок бинта №5-6 довжиною на 3-4 см більший, ніж відстань від гребеня клубової кістки до нижньої межі накладеного на рану стерильного матеріалу (а);
відступивши 7-10 см від одного з кінців бинта, роблять розріз поперек бинта для одержання фіксуючої петлі (б);
через розріз просувають здорову ногу, а розтягнутий бинт надягають на ушкоджену ногу (в),
фіксуючу петлю підтягують вище клубового гребеня (г).
3) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину (рис. 1.79). Методика накладання пов'язки:
- беруть відрізок бинта №7 довжиною в 2,5 раза більший, ніж відстань від крила клубової кістки до сідничної складки;
76
ззділ ї. Основи організації хірургічної допомоги
Рис. 1.77. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча
Рис. 1.78. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянки кульшового суглоба і сідничну ділянку
Розділ
1. Основи
організації
хірургічної
допомоги
Рис. 1.79. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину
відступивши ЗО ом від одного з кінців бинта, роблять поперечний розріз для просування ніг;
більш коротку частину бинта в розтягнутому вигляді надягають через ноги до крил клубової кістки;
вільний кінець бинта пропускають між ніг через промежину, натягують вгору і фіксують зав'язками (а, б),
1.4. АСЕПТИКА ТА АНТИСЕПТИКА
Загальні положення і термінологія
1. Визначення: Асептика ("а" - без, "зеріісив" - гниття) - комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникнення мікроорганізмів у рану.
А) В сучасному розумінні асептика - це сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання:
а) проникненню інфекції а рану;
б) проникненню інфекції в організм хворого;
в) на створення безмікробних, стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання активних знезаражуючих хімічних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів.
Б) Принципи асептики:
а) все, що торкається рани, повинне бути стерильним;
б) усі хірургічні хворі повинні бути розподілені на два потоки:
"чисті" хворі;
"гнійні" хворі.
/В
'зділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
2. Визначення: Антисептика ("апіі" - проти, "зеріісиз" - гниття) - протигнильний метод роботи, заснований на застосуванні методів і прийомів, спрямованих на знищення мікроорганізмів у рані і організмі хворого.
А) В сучасному розумінні антисептика - це система заходів, спрямованих на знищення мікробів:
а) у рані;
б) у патологічному вогнищі;
в) в органах, тканинах і організмі хворого в цілому. Б) Види антисептики:
а) механічні методи впливу;
б) фізичні методи впливу;
в) хімічні методи впливу;
г) біологічні методи впливу.
Основи сучасної асептики