2. Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.

72

зділ 1. Основи організації хірургічної допомоги

В основі цих пов'язок лежать різні полімери, які після нанесення на шкіру швидко висихають і утворюють захисну плівку (застосовують такі пов'язки на післяопераційні рани, що гояться первинним натягом, і не рекомендується їх застосовувати для покриття великих ушкоджень шкірних покривів, кровоточивих, мокнучих і забруднених ран, а також при наявності запальних змін у зоні рани). А) Ліфузол:

• наносять на лінію швів розпилюванням з балона протягом 1-2 секунд;

• через ЗО секунд на шкірі утвориться міцна прозора еластична плівка;

• розпилювання повторюють 2-3 рази з інтервалом ЗО секунд;

• плівка добре утримується на шкірі протягом 6-8 днів;

• плівка може бути видалена спиртом, ефіром, ацетоном. Переваги ліфузолу:

• простота застосування препарату;

• швидкість накладення пов'язки, економія перев'язного матеріалу;

• можливість спостерігати за станом рани без зміни пов'язки;

- водонепроникність плівки, що дозволяє мити хворих. 3. Наклейки із целофану:

• застосовуються для герметичної ізоляції рани при прийомі ванни або душу;

• після закриття рани первинною пов'язкою шкіру навколо змазують клеолом на ширину не менше 1 см;

• поверх пов'язки накладають шар целофану (без складок) і щільно притискають;

• через 5 хвилин наклейка висихає, і хворий може приймати душ або ванну;

• знімають целофан після протирання по краях спиртом або бензином.

Лейкопластирні пов'язки

1. Лейкопластир застосовується для фіксації первинної пов'язки на рані (рис. 1.72).

Методика накладання пов'язки:

• на рану накладають стерильну первинну пов'язку;

• кількома смужками лейкопластиру, що повинен виходити за краї первинної пов'язки по обидва боки на кілька сантиметрів, щільно фіксують пов'язку;

• смужки лейкопластиру можна розташовувати паралельно, хрестоподібно, зіркоподібно тощо.

• перед накладанням лейкопластирної пов'язки волосся на шкірі навколо рани слід поголити.

Рис. 1.72. Лейко-пластирна пов'язка

Пов'язки з використанням сітчасто-трубчастих бинтів

1. Сітчасто-трубчастий бинт "Ретеласт" застосовується як вторинна пов'язка для утримання стерильного матеріалу на рані:

• має велику розтяжність;

• щільно облягає будь-яку частину тіла;

• надійно фіксує первинну пов'язку і при цьому не обмежує рухи в суглобах;

• забезпечує можливість аерації і спостереження за станом місця ушкодження.

А) Еластичні сітчасто-трубчасті бинти "Ретеласт" мають розміри від №1 до №7 і використо­вуються залежно від того, на якій частині тіла є ушкодження.

73

Розділ 1. Основи організації хірургічної допо

мого

Ділянка застосування	№ бинта
Пальці кисті у дорослих, стопа у дітей	1
Кисть, передпліччя, стопа, променезап'ястковий, ліктьовий ■ і гомілковостопний суглоби у дорослих, плече і колінний суглоб у дітей	2
Передпліччя, плече, гомілка, колінний суглоб у дорослих, голова і стегно у дітей	3-4
Голова і стегно у дорослих, груди, живіт і таз у дітей	5-6
Груди, живіт, таз і промежина у дорослих	7

а) загальна методика накладання пов язок з використанням оинта нетеласт :

• рану або зону ушкодження закривають стерильною пов'язкою;

• від бинта потрібного розміру відрізають шматок необхідної довжини;

• медичний працівник, який накладає пов'язку, просуває кисті рук всередину приготовленого відрізка бинта зі зверненими одна до одної долонями і розтягує бинт;

• розтягнутий бинт надягають у вигляді "рукава" на уражену частину тіла, починаючи із проксимального відділу, поверх стерильного матеріалу, накладеного на рану;

• додаткової фіксації пов'язка не потребує.

Б) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову призначена для фіксації перев'язного матеріалу на будь-якій ділянці голови, крім обличчя (рис. 1.73). Методика накладання пов'язки:

• відміряють шматок бинта №5-6 довжиною на 3 см більше за відстань від середини тімен до надбрівних дуг (а);

• на нижньому кінці бинта, відступивши 2-3 см від краю, роблять поперечний розріз на 1/3 ширини бинта для утворення фіксуючої петлі (б);

• бинт розтягують і надягають на голову: позаду - до межі потиличної ділянки із шиєю, а спереду - до надбрівних дуг (в);

• фіксуючу петлю спускають на підборіддя (г).

Рис. 1.73. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на голову

74

зділ 1. Основи організації хірургічної допомоги

В) Еластична сітчасто-трубчаста по­в'язка на груди і живіт призначена для фіксації перев'язного матеріалу на грудній клітці і в ділянці живота, особ­ливо при множинних ушкодженнях (рис. 1.74). Методика накладання пов'язки:

• беруть відрізок бинта №7 необ­хідної довжини (від надпліччя до нижньої межі зони, яку необхідно закрити);

• перед накладанням, у бинті про­різають отвори для рук таким чином, щоб край бинта не врізався в тка­нини пахвової ділянки (а);

• розтягнутий бинт надягають на ура­жену ділянку, утворюючи з фіксую­чих петель "плічка" (б). Рис. 1,74. Еластична сітчасто-трубчаста

Г) Еластична сітчасто-трубчаста пов'яз- пов'язка на груди і живіт

ка на кисть і пальці. Методика накладання пов'язки:

а) на пальці накладають пов'язку з бинта №1:

• беруть відрізок бинта по довжині трохи більший за палець;

• надягають на палець поверх первинної пов'язки від кінчика до основи пальця;

• частину бинта, що залишилася, біля пучки пальця загортають всередину пов'язки;

б) на кисть накладають пов'язку з бинта №2:

• відміряють відрізок бинта потрібної довжини (щоб закривав усю кисть);

• по краю роблять отвір для першого пальця;

• розтягнутий бинт надягають поверх стерильного матеріалу, а перший палець виводять через отвір.

Д) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на стопу (рис. 1.75). Методика накладання пов'язки:

• пов'язка може бути одношаровою і двошаровою, відповідно до цього визначають необхідну довжину бинта: від нижньої третини гомілки до кінчиків пальців стопи;

• перший шар бинта накладають по типу "носок" (а);

• вільний кінець бинта перекручують навколо осі біля пальців (б);

• частину бинта, що залишилася, надягають на стопу поверх першого шару (в).

Рис. 1.75. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на стопу

75

Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги

Є) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на передпліччя, гомілку, дистальні відділи плеча і стегна, ділянку ліктьового і колінного суглобів (рис. 1.76).

Методика накладання пов'язки:

• накладання пов'язок на цГ відділи найбільш легке ґпросте;

• відрізають шматок бинта потрібного розміру (№2-4) такої довжини, щоб він виходив на 3-4 см за межі первинної пов'язки;

• розтягують бинт і надягають його на ушкоджений сегмент кінцівки в один або два шари.

Рис. 1.76. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на гомілку та колінний суглоб

Є) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча (рис. 1.77).

Методика накладання пов'язки:

• беруть відрізок бинта №3-4 довжиною на 8-Ю см більший, ніж відстань від ураженої ділянки до плечового суглоба протилежної сторони (а);

• бинт надягають на плече (б);

• по верхньому краю, відступивши від верхнього кінця бинта на 4-5 см, роблять поздовжній, наскрізний розріз для утворення фіксуючої петлі (в);

• фіксуючу петлю через голову перекидають на протилежну сторону у пахвову ділянку (г);

• щоб зменшити стискання тканин у пахвовій ямці, можна ножицями додатково перерізати кілька петель.

Ж) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянку кульшового суглоба і сідничну ділянку (рис. 1.78). Методика накладання пов'язки:

• беруть відрізок бинта №5-6 довжиною на 3-4 см більший, ніж відстань від гребеня клубової кістки до нижньої межі накладеного на рану стерильного матеріалу (а);

• відступивши 7-10 см від одного з кінців бинта, роблять розріз поперек бинта для одержан­ня фіксуючої петлі (б);

• через розріз просувають здорову ногу, а розтягнутий бинт надягають на ушкоджену ногу (в),

• фіксуючу петлю підтягують вище клубового гребеня (г).

3) Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину (рис. 1.79). Методика накладання пов'язки:

- беруть відрізок бинта №7 довжиною в 2,5 раза більший, ніж відстань від крила клубової кістки до сідничної складки;

76

ззділ ї. Основи організації хірургічної допомоги

Рис. 1.77. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на плечовий суглоб і верхній відділ плеча

Рис. 1.78. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на верхні відділи стегна, ділянки кульшового суглоба і сідничну ділянку

Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги

Рис. 1.79. Еластична сітчасто-трубчаста пов'язка на промежину

• відступивши ЗО ом від одного з кінців бинта, роблять поперечний розріз для просування ніг;

• більш коротку частину бинта в розтягнутому вигляді надягають через ноги до крил клубової кістки;

• вільний кінець бинта пропускають між ніг через промежину, натягують вгору і фіксують зав'язками (а, б),

1.4. АСЕПТИКА ТА АНТИСЕПТИКА

Загальні положення і термінологія

1. Визначення: Асептика ("а" - без, "зеріісив" - гниття) - комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникнення мікроорганізмів у рану.

А) В сучасному розумінні асептика - це сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання:

а) проникненню інфекції а рану;

б) проникненню інфекції в організм хворого;

в) на створення безмікробних, стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання активних знезаражуючих хімічних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів.

Б) Принципи асептики:

а) все, що торкається рани, повинне бути стерильним;

б) усі хірургічні хворі повинні бути розподілені на два потоки:

• "чисті" хворі;

• "гнійні" хворі.

/В

'зділ 1. Основи організації хірургічної допомоги

2. Визначення: Антисептика ("апіі" - проти, "зеріісиз" - гниття) - протигнильний метод роботи, заснований на застосуванні методів і прийомів, спрямованих на знищення мікроорганізмів у рані і організмі хворого.

А) В сучасному розумінні антисептика - це система заходів, спрямованих на знищення мікробів:

а) у рані;

б) у патологічному вогнищі;

в) в органах, тканинах і організмі хворого в цілому. Б) Види антисептики:

а) механічні методи впливу;

б) фізичні методи впливу;

в) хімічні методи впливу;

г) біологічні методи впливу.

Основи сучасної асептики