
- •4. Пов'язки на ділянки живота, таза та нижні кінцівки.
- •Пов'язка на кульшовий суглоб
- •2. Пов'язки із застосуванням плівкотвірних препаратів.
- •1. Основні шляхи поширення інфекції (шляхи проникнення інфекції в рану).
- •2. Методи профілактики повітряно-краплинної інфекції.
- •1. Стерилізація хірургічних інструментів.
- •2. Стерилізація перев'язного матеріалу і білизни.
- •4. Обробка операційного поля:
- •Особливості профілактики імплантаційної інфекції:
- •3. Джерела імплантаційної інфекції:
- •4. Шовний матеріал.
- •Значення ендогенної інфекції в хірургії:
- •1. Актуальність проблеми:
- •2. Шляхи віл-інфікування в хірургії:
- •Види антисептики:
- •4. Застосування методів антисептики в умовах клініки:
- •Видалення гнійного ексудату
- •Видалення згустків
- •Очищення ранової поверхні та шкіри
- •Операції
- •Маніпуляції
- •Розкриття гнійників (абсцес, флегмона, панарицій та інш.)
- •Розкриття "карманів" та запливів
- •Пункція гнійників
- •Види фізичної антисептики (рис. 1.83). А) Гігроскопічний перев'язний матеріал:
- •2. Класифікація антисептиків:
- •3) Похідні мірамістину:
- •Принципи раціональної антибіотикотерапії:
- •4. Основні групи антимікробних препаратів, застосовуваних у хірургії. А) Захищені амінопеніциліни:
- •Препарати для пасивної імунізації:
- •Методи, що впливають на неспецифічну резистентність організму:
- •2. Препарати для стимуляції неспецифічного імунітету:
- •8. Періоди місцевої анестезії:
- •3. Фактори, що сприяють розвитку ускладнень:
- •4. Основа профілактики ускладнень:
- •5. Ускладнення по системах. А) Ускладнення з боку органів дихання:
- •3. Клінічні прояви:
- •4. Інтенсивна терапія:
- •4. Інтенсивна терапія:
- •Часові межі:
- •3. Ознаки клінічної смерті:
- •Причини розвитку:
- •3. Ознаки соціальної смерті:
- •1.3. Десмургія
- •1.4. Асептика і антисептика
- •5. Зміни в організмі хворого при кровотечі: а) Компенсаторно-пристосувальні реакції організму:
- •1. Тимчасова зупинка кровотечі:
- •Актуальність проблеми:
- •2. Послідовність процесів, що відбуваються при загоєнні рани: а) Утворення колагену фібробластами:
- •4. Фактори, що впливають на загоєння рани:
- •Ускладнення загоєння ран:
- •1. Загальні завдання, що стоять перед хірургом при лікуванні будь-якої рани:
- •5. Методика хірургічної обробки гнійної рани.
- •6. Методи лікування гнійної рани, що доповнюють операцію:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Механізм виникнення травм:
- •4. Класифікація травми:
- •5. Класифікація травматизму.
- •6. Загальні принципи обстеження потерпілих. А) Скарги:
- •7. Діагностичні дослідження при травмах. А) Лабораторні дослідження:
- •8. Загальні принципи надання невідкладної допомоги потерпілим.
- •Актуальність проблеми:
- •3. Механізм ушкоджень:
- •6. Загальні клінічні прояви черепно-мозкової травми:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Діагностична програма при черепно-мозковій травмі:
- •9. Загальні принципи діагностики черепно-мозкової травми:
- •3. Діагностика струсу головного мозку:
- •4. Лікування струсу головного мозку:
- •Ступені тяжкості забою головного мозку (табл. 2.4):
- •3. Клінічні прояви забою головного мозку визначають:
- •4. Принципи лікування забою головного мозку:
- •3. Патогенез стискання головного мозку:
- •4. Локалізація скупчення крові (рис. 2.14):
- •5. Клінічна картина стискання головного мозку: а) Скарги:
- •Діагностика внутрішньочерепних гематом (рис. 2.16):
- •8. Лікування внутрішньочерепних гематом:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Механізм ушкоджень грудної клітки:
- •4 Патогенез ушкоджень грудної клітки:
- •7. Стани, які реально загрожують життю травмованого:
- •8. Принципи діагностики травм грудної клітки:
- •9. Принципи лікування травм грудної клітки:
- •10. Ускладнення травми грудної клітки:
- •4. Діагностика грунтується:
- •Види переломів ребер:
- •4. Клінічна картина:
- •Перелом ребер (флотуюча грудна клітка)
- •5. Діагностика струсу грудної клітки:
- •6. Лікування струсу грудної клітки:
- •Причини ушкодження:
- •4. Клінічна картина стискання грудної клітки без ушкодження внутрішніх органів. А) Скарги:
- •5. Діагностика стискання грудної клітки:
- •Причини травми:
- •3. Механізм ушкодження:
- •5. Діагностика травматичного гемотораксу:
- •6. Лікування травматичного гемотораксу:
- •Причини розвитку пневмотораксу:
- •3. Механізм розвитку пневмотораксу:
- •5. Клінічні прояви. А) Скарги:
- •7. Перша допомога при пневмотораксі:
- •8. Лікування пневмотораксу:
- •Причини травми серця:
- •3. Механізм травми серця:
- •4. Клінічні прояви:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Причини травми органів черевної порожнини:
- •4. Механізм ушкоджень органів черевної порожнини:
- •5. Класифікація ушкоджень органів черевної порожнини.
- •3. Клінічні прояви забитого місця: а) Скарги:
- •4. Додаткові дані обстеження:
- •5. Лікування забою:
- •Класифікація:
- •6. Діагностика розриву тканин:
- •7. Лікування розриву тканин:
- •Механізм травми:
- •3. Класифікація переломів:
- •5. Додаткові методи дослідження:
- •6. Перша допомога при переломах:
- •7. Лікування переломів кісток: а) Принципи лікування:
- •8. Функціональне і відновне лікування переломів:
- •6. Діагностичний алгоритм при травматичній ампутації:
- •8. Лікування травматичної ампутації:
- •Види вивихів:
- •3. Механізм вивиху:
- •4. Класифікація вивихів:
- •8. Лікування вивиху: а) Свіжий вивих:
- •Центральному переломовивиху стегна
- •Види травматичного шоку:
- •3. Причини виникнення травматичного шоку:
- •7. Діагностика травматичного шоку базується на клінічних даних:
- •8. Лікування травматичного шоку на догоспітальному етапі:
- •9. Завдання лікування травматичного шоку на госпітальному етапі:
- •Етіологія синдрому тривалого стискання:
- •3. Механізм розвитку синдрому тривалого стискання:
- •6. Лабораторна діагностика:
- •7. Перша допомога при синдромі стискання:
- •2. Актуальність проблеми:
- •3. Анатомо-фізіологічні особливості шкіри (рис. 2.28):
- •4. Фактори, що визначають глибину опіків:
- •5. Розподіл опіків по глибині ураження і клінічна оцінка ступенів опіків:
- •6. Визначення площі опіку і клінічна оцінка опіків по площі:
- •8. Клінічні прояви опікової травми:
- •Періоди опікової хвороби:
- •3. Діагностична програма при опіковій травмі: а) Клінічні прояви:
- •4. Приклад формування клінічного діагнозу:
- •9. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •10. Діагностична програма при хімічних опіках. А) Клінічні прояви:
- •12. Лікування хімічних опіків: а) Перша допомога:
- •2. Актуальність проблеми:
- •5. Клінічні прояви при ураженні електричним струмом: а) Скарги:
- •10. Лікування потерпілих з ураженням електричним струмом: а) Перша допомога:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Етіологічні фактори:
- •4. Механізм біологічної дії іонізуючого випромінювання:
- •8. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •9. Діагностична програма при радіаційних опіках: а) Клінічні прояви:
- •Актуальність проблеми:
- •6. Клінічні прояви холодової травми: а) Скарги:
- •8. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •9. Діагностична програма при холодовій травмі: а) Клінічні прояви:
- •10. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
- •11. Лікування потерпілих з відмороженнями і загальним охолодженням: а) Перша допомога:
- •12. Строки загоєння при відмороженнях.
- •13. Ускладнення відморожень і замерзання. А) Ранні:
- •2.5. Некрози, нориці, виразки
- •3) Наслідки некрозу:
- •3) Ускладнення нориць:
- •1. Загальні положення:
- •2. Актуальність проблеми:
- •6. Особливості росту пухлини:
- •2. Діагностичні методи уточнення наявності пухлинного процесу.
- •Лікування доброякісних пухлин - оперативне.
- •2.5. Некрози, нориці, виразки
- •2. Поняття про групові (клітинні) антигени:
- •1. Оснащення, необхідне для визначення групи крові стандартними сироватками:
- •2. Умови, необхідні для визначення групи крові:
- •Групи крові стандартними сироватками
- •4. Трактування результатів визначення групи крові:
- •1. Оснащення, необхідне для визначення групи крові перехресним методом:
- •3. Техніка визначення групи крові перехресним методом:
- •1. Оснащення, необхідне для визначення резус-приналежності експрес-методом:
- •2. Техніка визначення резус-приналежності експрес-методом:
- •1. Техніка визначення резус-приналежності на площині за допомогою моноклонального реагенту (цоліклона) "Анти-о-супер":
- •1. Види помилок при визначенні резус-приналежності крові:
- •3.5. Показання і протипоказання
- •1. Показання до гемотрансфузії:
- •2. Протипоказання до гемотрансфузії:
- •3.6. Методи переливання компонентів та препаратів крові
- •4. Зворотне переливання крові (реінфузія, рєтрансфузія, реплантація).
- •5. Аутогемотрансфузія.
- •1. Збір трансфузійного анамнезу:
- •3. Клінічне обстеження перед трансфузією:
- •4. Макроскопічна оцінка придатності трансфузійного середовища.
- •5. Проведення ізосерологічних реакцій:
- •6. Проведення проб на сумісність.
- •8. Заповнення медичної документації:
- •1. Компоненти крові:
- •Значення еритроцитарної маси для організму:
- •3. Одержання і зберігання еритроцитарної маси:
- •5. Критеріями придатності еритроцитарної маси для переливання є:
- •6. Основні критерії трансфузії еритроцитарних середовищ.
- •Вимоги щодо концентрату тромбоцитів:
- •4. Показання до застосування концентрату тромбоцитів:
- •4. Використання свіжозамороженої плазми:
- •6. Протипоказання до застосування свіжозамороженої плазми:
- •1. Препарати комплексної дії:
- •3. Препарати імунобіологічної дії:
- •3. Завдання інфузійної терапії:
- •4. Вплив інфузійної терапії на організм: а) Волемічний ефект:
- •2. Ускладнення механічного характеру:
- •Патогенез синдрому гомологічної крові:
- •3. Клініка синдрому гомологічної крові зумовлена:
- •4. Клінічні прояви:
- •6. Профілактика синдрому гомологічної крові:
- •3. Лікування:
- •4. Профілактика:
- •1. Зараження сифілісом:
- •4. Зараження віл-інфекцією:
- •5. Профілактика ускладнень інфекційного характеру:
- •Актуальність проблеми:
- •7. Діагностика запальних і гнійних захворювань.
- •Актуальність проблеми:
- •3. Переважна локалізація фурункулів:
- •4. Сприятливі причини до виникнення фурункула:
- •7. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними:
- •1.02 Абсцес, фурункул або карбункул
- •Лікування фурункула:
- •Фактори, що сприяють виникненню карбункула:
- •3. Механізм розвитку карбункула (рис. 4.2):
- •4. Найбільш часта локалізація кар бункула:
- •8. Клінічно-статистична класифікація:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікування карбункула:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку абсцесів:
- •4. Механізм розвитку абсцесу:
- •6. Діагностика абсцесу:
- •8. Клініко-статистична класифікація абсцесу:
- •1.02 Абсцес, фурункул або карбункул
- •10. Лікування абсцесу: а) Загальне лікування:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку флегмони:
- •6. Діагностика флегмони.
- •8. Клініко-статистична класифікація флегмони:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікування флегмони:
- •Актуальність проблеми:
- •Причини розвитку гідраденіту:
- •9. Клініко-статистична класифікація гідраденіту:
- •173.2 Гідраденіт
- •8. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •10. Клініко-статистична класифікація бешихового запалення:
- •Етіологія:
- •3. Механізм розвитку еризипелоїду:
- •4. Характер перебігу еризипелоїду:
- •6. Формування попереднього діагнозу за клінічними даними.
- •8. Диференційна діагностика еризипелоїду:
- •9. Клініко-статистична класифікація еризипелоїду:
- •11. Лікування еризипелоїду:
- •1. Актуальність проблеми:
- •2. Розвиток синдрому запального ураження лімфатичних судин і вузлів:
- •Механізм розвитку лімфангіїту:
- •3. Види лімфангоїту:
- •5. Діагностична програма при лімфангіїті: а) Клінічні прояви:
- •6. Клініко-статистична класифікація лімфангіїту:
- •189 Лімфангіїт
- •7. Приклад формулювання клінічного діагнозу:
- •8. Лікування лімфангіїту:
- •3. Механізм розвитку лімфаденіту:
- •5. Клінічні прояви лімфаденіту: а) Місцеві ознаки:
- •9. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •10. Лікування лімфаденіту:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Механізм розвитку гнійних захворювань пальців і кисті:
- •7. Клінічні особливості різних видів панарицію: а) Шкірний панарицій (рис. 4.6, 4.7):
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Особливості лікування різних видів панарицію: а) Шкірний панарицій:
- •8. Приклади формування клінічного діагнозу:
- •4.4. Запальні захворювання залозистих органів Мастит
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку маститу: а) Фактори, що сприяють розвитку маститу:
- •5. Фази перебігу маститу:
- •Клінічні прояви гострого маститу: а) Скарги:
- •4. Механізм розвитку паротиту:
- •5. Клінічні прояви паротиту: а) Скарги:
- •6. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •7. Діагностика паротиту: а) Клінічні дані:
- •Лікування:
- •10. Профілактика паротиту:
- •6. Найбільш часта локалізація остеомієліту:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку остеомієліту:
- •4. Механізм розвитку остеомієліту:
- •5. Характер клінічного перебігу остеомієліту:
- •6. Найбільш часта локалізація остеомієліту:
- •12. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •13. Принципи лікування остеомієліту:
- •14. Експертиза працездатності і реабілітація хворих:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Причини розвитку остеомієліту:
- •7 Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних:
- •Причини розвитку післятравматичного остеомієліту:
- •3. Механізм розвитку післятравматичного остеомієліту:
- •5. Ускладнення післятравматичного остеомієліту:
- •7. Формування попереднього діагнозу на підставі клінічних даних.
- •8. Діагностика гострого гнійного артриту: а) Клінічні дані:
- •9. Диференційний діагноз:
- •10. Клініко-статистична класифікація гострого гнійного артриту:
- •11. Приклади формулювання клінічного діагнозу:
- •3. Клініко-статистична класифікація гнійного бурситу: м71.0 Абсцес синовіальної сумки
- •Актуальність проблеми:
- •3. Види анаеробної інфекції:
- •Характеристика збудників анаеробної інфекції:
- •6. Клінічна картина анаеробної інфекції: а) Скарги:
- •7. Профілактика анаеробної інфекції:
- •Актуальність проблеми:
- •3. Збудники анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •4. Особливості перебігу анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •5. Клінічна картина анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •6. Діагностика анаеробної неклостридіальної інфекції:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Епідеміологія правця:
- •5. Патогенез правця:
- •Принципи лікування правця: а) Місцеве лікування:
- •Актуальність проблеми:
- •4. Епідеміологія сибірки:
- •5. Патогенез сибірки:
- •6. Класифікація:
- •8. Діагностика:
- •4.3. Гнійно-запальні захворювання пальців і кисті
- •4.6. Анаеробна інфекція
- •4.7. Специфічна хірургічна інфекція
- •Хворого
- •5.2. Методика фізикального обстеження хворого
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
56
озділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
кожний наступний тур піднімається вгору і прикриває попередні наполовину або на дві третини;
останній тур закріплюють циркулярно і кінець бинта зав'язують;
кінці відірваної частини бинта піднімають вгору і зав'язують на протилежному надпліччі (ця стрічка бинта підтримує пов'язку і не дає їй зсунутись донизу).
Б) Хрестоподібну (8-подібну) пов'язку на грудну клітку застосовують для надання допомоги при травмі верхніх відділів грудної клітки (рис. 1.36). Методика накладання пов'язки:
пов'язку починають кількома круговими ходами навколо грудної клітки (1);
потім бинт ведуть косо по спині через праве надпліччя і косо вниз на ліву бічну поверхню грудної клітки (2);
далі бинт ведуть горизонтально по спині до правої бічної поверхні грудей;
потім - по передній поверхні грудної клітки, перетинаючи попередній хід бинта, через ліве надпліччя на спину косо вниз, також перетинаючи попередній хід бинта (3);
надалі повторюють тури бинта (4-7);
закінчують пов'язку циркулярним фіксуючим туром на рівні першого ходу бинта (8).
В) Пов'язка на молочну залозу застосовується при пораненнях молочної залози, при маститах, після операції та ін. (рис. 1.37). Методика накладання пов'язки:
Рис. 1.36. Хрестоподібна (8-подібна) Рис. 1.37. Пов'язка на молочну залозу
пов'язка на грудну клітку
57
для цієї пов'язки краще використовувати широкий бинт (10 см);
при накладанні пов'язки на праву молочну залозу голівка бинта перебуває в правій руці і тури бинта ведуть зліва направо;
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
при бинтуванні лівої молочної залози голівка бинта перебуває в лівій руці і тури бинта ведуть справа наліво;
пов'язку починають із двох-трьох фіксуючих турів циркулярно навколо грудної клітки безпосередньо під молочною залозою (1);
потім бинт іде косо вгору по нижньомедіальній поверхні залози, піднімаючи її, переходить на здорове надпліччя, а звідти опускається косо по слині до пахвової западини на стороні молочної залози, яка бинтується (2);
з пахвової западини хід бинта триває на латеральну поверхню молочної залози і переходить у циркулярний навколо грудної клітки (3);
повторюючи попередні ходи (4-7), поки пов'язка не прикриє молочну залозу повністю;
- пов'язку закінчують горизонтальними циркулярними ходами навколо грудної клітки (8).
3. Пов'язки на верхню кінцівку.
А) Спіральна пов'язка на палець застосовується у тих випадках, коли немає необхідності закривати пов'язкою кінчик пальця (рис.1.38). Методика накладання пов'язки:
для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 2-3 см);
фіксуючі тури бинта накладають циркулярно на ділянці зап'ястя (1);
потім хід бинта йде косо через тил кисті до кінчика пальця (2);
палець обвивають спіральними ходами, що йдуть від кінця пальця до його основи (3-6);
далі бинт направляють через тил кисті до зап'ястя (7), де завершують пов'язку круговими ходами (8).
Б) Пов'язка, що повертається, на палець застосовується для закриття всього пальця (рис. 1.39). Методика накладання пов'язки:
~ для цієї пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см);
роблять 2-3 фіксуючих тури в ділянці променезап'ясткового суглоба;
далі бинт ведуть по тильній поверхні кисті до кінчика пальця, де загортають на долонну поверхню основи пальця;
по долонній поверхні пальця повертаються до кінчика з переходом на тильну поверхню основи пальця;
по тильній поверхні пальця бинт ведуть до пучки і круговими спіральними турами бинта закріплюють перев'язний матеріал на пальці;
далі по тилу кисті бинт ведуть до ділянки променезап'ясткового суглоба, де закріплюють його двома циркулярними турами.
В) Колосоподібна пов'язка на перший палець (рис. 1.40). Методика накладання пов'язки:
- для пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см);
Рис. 1.38. Спіральна пов'язка на палець
|
|
\р |
/ |
7і\ |
| |
V V |
і і і |
' / |
|
і \ і£ |
/ ; |
|
Р |
І |
Рис. 1.39. Пов'язка, що повертається, на палець
58
озділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
пов'язку починають фіксуючими турами навколо зап'ястя (1);
далі через тил кисті бинт ведуть до кінця пальця, обводять його у вигляді спіралі (2-3) і по тилу кисті переходять на зап'ястя;
після циркулярного тура навколо зап'ястя знову ведуть бинт на палець, розташовуючи його трохи проксимальніше накладених ходів (4-5);
при необхідності, можна повторити ходи, поступово просуваючись до основи пальця (6-7);
закінчують пов'язку круговими турами бинта в ділянці зап'ястя.
Г) Пов'язка на всі пальці кисті ("лицарська рукавичка") застосовується у тих випадках, коли потрібне бинтування усіх пальців кисті (при опіках, шкірних захворюваннях і т.п.) (рис. 1.41). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовують вузький бинт (шириною 3-5 см);
на лівій кисті пов'язку починають із п'ятого пальця, а на правій - з першого;
при накладанні пов'язки кисть перебуває в положенні пронації (долонею вниз);
пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя;
потім на 2-5-й пальці накладають пов'язки за методикою спіральної пов'язки на палець, при цьому при переході бинта з пальця на палець необхідно робити круговий тур навколо зап'ястя;
на перший палець накладається колосоподібна пов'язка;
завершується накладання пов'язки циркулярним туром навколо зап'ястя.
Д) Хрестоподібна (8-подібна) пов'язка на тил кисті застосовується у тих випадках, коли немає необхідності у бинтуванні пальців (рис. 1.42). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см;
пов'язку починають із фіксуючих турів навколо зап'ястя (1);
на перший палець кисті ("лицарська рукавичка")
Рис. "І .4-2. Хрестоподібна (8-подібна) пов'язка на ті/і-гі істоті
потім бинт ведуть по тилу кисті до «і утворюючи 8-подібні ходи, які пере)
подібні тури повторюють до повного з
- пов'язку закінчують круговими хода Е) Пов'язка на кисть, що повертається з;
на всю кисть без окремого бинтуванн допомоги при опіку кисті) (рис- 1.43). Методика /чаклаламня пов 'ягзки:
д,пяі пов'язки використовується бин накладають 2-3 кругових тури бинт
притисками бинт першим пальцем . чиків пальців;
перекидають через кінці пальців і в< суглоба, де притискають бинт другі-.- повторюють по/з.і€>і-іі тури бинта д,о
- потім бинт ведуть від променезап'ї спіральних ходів, закріплюють пов'язі де і фіксують бинт;
€>) Спіральна пов'язка на передпліччі передпліччя (рис. 1.44). Методика нанип^щзммя пов 'язки:
- для пов'язки використовується £5ілн
через конічну с£>орму передпліччя пс
бинтування починають 2-3-ма тура
озділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
Рис. 1.44. Спіральна пов'язка на передпліччі
далі бинт ведуть спірально в проксимальному напрямку, прикриваючи на 2/3 кожен попередній хід;
враховуючи конічну форму передпліччя, вдаються до перегинів бинта, для цього першим пальцем лівої кисті притримують його нижній край і виконують перегин до себе під кутом 45° так, щоб верхній край бинта став нижнім;
перегини необхідно виконувати, по можливості, поза зоною рани;
- закінчують пов'язку двома-трьома циркулярними турами біля ліктьового суглоба.
Ж) Черепашача пов'язка на ділянку ліктьового суглоба застосовується для закриття ушкоджень у зоні ліктьового суглоба (рис. 1.45). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см;
пов'язку накладають після згинання руки в ліктьовому суглобі під прямим кутом;
розрізняють два види черепашачої пов'язки: розбіжна і збіжна;
а) розбіжна черепашача пов'язка (а) на кладається таким чином:
фіксуючі тури бинта накладають у ділянці середини ліктьового суглоба через ліктьовий відросток (1);
потім тури бинта розбігаються, лягаючи то вище, то нижче фіксуючих, прикриваючи на 2/3 кожен попередній тур (2-7);
закінчують пов'язку циркулярними турами бинта на плечі;
б) збіжна черепашача пов'язка (б) накла дається таким чином:
Рис. 1.45. Черепашача пов'язка на ділянку ліктьового суглоба
фіксуючий тур накладають у верхній третині передпліччя (1);
потім бинт ведуть косо по поверхні зігнутого суглоба на задню поверхню плеча, огинаючи його вище ліктьового суглоба (2);
бинт повертають через поверхню суглоба на передпліччя, прикриваючи перші тури на 2/3 (3);
далі ходи бинта ведуть подібним чином, зближаючись до центру та перехрещуючи на стороні суглоба (4-7);
- закінчують пов'язку циркулярними турами бинта на плечі.
бі
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
3) Колосоподібна пов'язка на ділянку плечового суглоба застосовується для утримання перев'язного матеріалу в ділянці надпліччя, підключичної і пахвової ділянки (рис. 1.46). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см;
колосоподібна пов'язка може бути висхідною і низхідною;
а) висхідна колосоподібна пов'язка:
1.46. Колосоподібна пов'язка на ділянку плечового суглоба
Рис.
фіксуючі тури бинта накладаються циркулярно у верхній третині плеча (1);
потім тур бинта ведуть по зовнішній стороні плеча через ділянку плечового суглоба на надпліччя [2) \ по спині в пахвову ділянку протилежної сторони;
далі бинт спрямовують косо вгору по передній поверхні грудей до надпліччя і ділянки суглоба хворої сторони (3);
обводять його по задній поверхні і опускаються в пахвову ділянку, звідки бинт спрямовують по зовнішній поверхні плечового суглоба, прикриваючи 2/3 попереднього ходу (4);
далі бинт знову ведуть по спині, косо вниз у пахвову ділянку протилежної сторони і продовжують повторювати ходи, поки не буде закрита вся ділянка суглоба і надпліччя (5-11);
закріплюють пов'язку циркулярними ходами у верхній третині плеча;
б) низхідна колосоподібна пов'язка:
фіксуючі ходи починають циркулярно у верхній третині грудної клітки;
надалі тури бинта на ділянку суглоба починають ближче до шиї і поступово опускаються до верхньої третини плеча, прикриваючи знизу кожен хід на 2/3;
закріплюють пов'язку циркулярними турами у верхній третині плеча.
И) Пов'язка Дезо застосовується для фіксації верхньої кінцівки до тулуба (найчастіше при наданні першої допомоги хворим із переломом ключиці, вивихом плеча) (рис. 1.47). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см;
при переломі ключиці попередньо в пахвову ділянку вкладають ватно-марлевий валик для запобігання зсуву відламків;
перед накладанням пов'язки рука згинається в ліктьовому суглобі під прямим кутом і приводиться до тулуба; Рис. 1.47. Пов'язка Дезо
62
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
пов'язку починають циркулярними ходами бинта через середню третину плеча навколо грудної клітки (1);
потім хід бинта спрямовують із пахвової западини здорової сторони на хворе надпліччя (2) і вертикально вниз по спині під передпліччя;
далі хід бинта огинає передпліччя і йде в пахвову западину здорової сторони (3), а потім по спині на хворе надпліччя і вниз під лікоть (4);
обвівши лікоть спереду назад, тур бинта ведуть по спині в пахвову западину здорової сторони, переходячи на горизонтальний тур навколо грудної клітки через середину плеча (повторюючи тур 1);
далі повторюють тури 2,3,4 по три-чотири рази і кінець бинта закріплюють навколо грудної клітки.
4. Пов'язки на ділянки живота, таза та нижні кінцівки.
Бинтові пов'язки на ділянку живота застосовуються рідко, тому що перевага віддається клейовим пов'язкам. Бинтування живота іноді застосовують після операцій. Зазвичай використовується широкий бинт (не менше 10 см), а пов'язка накладається за типом спіральної.
А) Колосоподібна пов'язка на ділянку таза застосовується для закриття пахової ділянки, зовнішньої бічної поверхні і ділянки сідниць (рис. 1.48). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см;
фіксуючі тури бинта накладають навколо тулуба нижче пупка (1);
потім бинт ведуть зліва направо косо ззаду наперед по бічній і передній поверхні середньої третини правого стегна, огинаючи його (2, 3);
далі тур бинта повертають косо вгору і внутрішньо, перетинаючи в паховій ділянці попередній тур, і далі ведуть над гребенем здухвинної кістки ліворуч, потім по задній поверхні тулуба і знову на пахову ділянку, повторюючи попередні тури бинта і прикриваючи кожний із них на 2/3 (4-7);
пов'язку закінчують циркулярними ходами навколо тулуба (8).
Б) Колосоподібна пов'язка на ділянку кульшового суглоба накладається подібним чином, але при цьому:
фіксуючі тури накладають циркулярно в середній третині стегна;
за способом накладання вона ідентична колосоподібній пов'язці на ділянку плечового суглоба.
В) 8-подібна пов'язка на лобок (ділянку промежини) застосовується головним чином після операцій на пря мій кишці, сечівнику і при запальних процесах даної рис# і.4В. Колосоподібна ділянки (рис. 1.49). пов'язка на ділянку таза Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 10-12 см;
фіксуючі тури починають циркулярно навколо живота;
потім ходи бинта накладають за типом 8-подібних навколо верхньої третини стегон, що перехрещуються на лобку, або на промежині;
завершують пов'язку закріплюючими турами навколо живота.
63
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
Г) Спіральна пов'язка на стегно або гомілку накладається за принципом спіральної пов'язки на передпліччя (з перегинами) (рис. 1.50). Методика накладання пов'язки:
а) спіральна пов'язка на гомілку:
фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третин» гомілки над щиколотками;
далі тури бинта переходять у висхідні спіральні, кожен з яких прикриває попередній тур на 2/3;
перегини бинта виконуються в міру необхідності, по можливості - поза зоною рани;
закінчують пов'язку круговими ходами бинта у верхній третині гомілки;
б) спіральна пов'язка на стегно:
|
. .-■:'._ |
|
■• \( |
ЛІ |
|
0 |
І / |
|
|
Іу |
^ч |
\х} |
>\Ч^ |
ч#\ |
гх |
|
V |
УХ/ |
ЛЛТ |
|
V-** ™ |
—^У |
|
Xі- |
|
|
ь |
|
|
**" ?Л |
|
|
фіксуючий тур накладають циркулярно в нижній третині стегна;
далі тури бинта ведуть вгору спірально, прикриваючи на 2/3 попередній тур;
перегини бинта виконують у міру необхідності, як правило, поза зоною рани;
закінчують пов'язку переходом на циркулярні ходи бинта навколо живота (для кращої фіксації пов'язки).
Рис. 1.49. 8-подібна пов'язка на ділянку промежини
Рис. 1.50. Спіральна пов'язка на гомілку
Д) черепашача пов'язка на ділянку колінного суглоба застосовується для закриття ділянки колінного суглоба і підколінної ямки (рис. 1.51).
Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 7-10 см;
пов'язка має два різновиди: розбіжна (а) (застосовується частіше) / збіжна (6);
методика накладання пов'язки аналогічна черепашачій пов'язці на ділянку ліктьового суглоба;
ходи бинта утворюють перехрест на задній поверхні, у зоні підколінної ямки.
Е) 8-подібна пов'язка на гомілковостопний суглоб досить поширена при наданні допомоги хворим із травмою суглоба (розрив зв'язок, підвивих і т.п.) (рис. 1.52). *
64
діл 1. Основи організації хірургічної допомоги
Рис. 1.52. 8-подібна
пов'язка на гомілково-
стопний суглоб
Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 7-10 см;
починають пов'язку із кругових ходів бинта над щиколотками (1);
далі бинт спрямовують через тил стопи (у середній її третині) на підошву і циркулярно навколо стопи (2-3);
знову повертають бинт по тилу стопи косо на гомілку, перетинаючи попередній хід;
повторюючи 8-подібні ходи (4-6), закривають ділянку гомілковостопного суглоба;
закінчують пов'язку круговими ходами бинта над щиколотками (7).
^оимітка: перед накладанням пов'язки стопа повинна ги зігнута під прямим кутом.
Є) Черепашача пов'язка на ділянку п'яти застосовується у тих випадках, коли необхідно закрити ділянку п'яти, залишаючи відкритими інші відділи стопи (рис. 1.53). Методика накладання пов'язки:
Рис. 1.53. Черепашача пов'язка на ділянку п'яти
для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см;
перший хід бинта йде через п'яту (1) і тил гомілковостопного суглоба циркулярно;
наступні тури накладаються в одну та іншу сторони від першого (2-3);
65
Розділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
ці ходи бинта можна доповнити турами, що йдуть по бічній поверхні п'яти з переходом на підошовну поверхню і тил стопи (4);
закінчують пов'язку круговими ходами бинта над щиколотками.
Ж) Пов'язка на стопу, що повертається застосовується для закриття всієї поверхні стопи і ділянки гомілковостопного суглоба (рис. 1.54). Методика накладання пов'язки:
Рис. 1.54. Пов'язка на стопу, що повертається
для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см;
фіксуючі тури бинта накладають циркулярно в ділянці щиколоток (1);
потім накладають кілька поздовжніх ходів, що йдуть по бічних поверхнях стопи від п'яти до пальців (2-3);
далі бинт ведуть по тилу стопи до кінчиків пальців (4) і спіральними турами бинта прибинтовують поздовжні ходи на всьому протязі стопи, а на ділянку гомілковостопного суглоба накладають 8-подібні тури;
- закріплюють пов'язку круговими ходами над щиколотками. 3) Спіральна пов'язка на перший палець стопи (рис. 1.55).
Методика накладання пов'язки:
для пов'язки використовується бинт шириною 4-5 см;
починають пов'язку з фіксуючих турів над щиколотками (1);
- потім бинт ведуть по тильній поверхні стопи до кінчика першого паль ця, який закривають спі-
- від основи пальця по ти лу стопи (6) бинт ведуть до ділянки щиколоток, де й закріплюють пов'язку циркулярними ходами бинта (7).
И) Пов'язка на ампутаційну куксу гомілки або стегна (рис. 1.56).
Методика накладання пов'язки:
Рис. 1.56. Пов'язка
на ампутаційну куксу
гомілки або стегна
Рис. 1.55. Спіральна
пов'язка на перший палець
стопи
для пов'язки використовується бинт шириною 5-7 см;
пов'язку починають фіксуючими круговими ходами вище кукси;
потім, зробивши перегин бинта на передній по-
66
озділ 1. Основи організації хірургічної допомоги
верхні, його ведуть у поздовжньому напрямку вниз, закриваючи куксу, і по задній поверхні продовжують хід бинта у зворотному напрямку до циркулярного ходу;
виконують передування поздовжніх ходів бинта, що повертаються, з фіксуючими циркулярними його ходами доти, поки вся кукса не буде закрита пов'язкою;
з метою кращої фіксації пов'язки перед її накладанням шкіру на місці майбутніх циркулярних ходів змазують клеєм (клеолом);
при короткій куксі стегна перші фіксуючі тури бинта рекомендується проводити навколо живота в нижній його ділянці, а потім переходити на стегно.
Косинкові пов'язки
1. Косинка має трикутну форму, виготов-іяється з різних тканин і має:
основу - найдовша сторона косинки;
верхівку - кут напроти основи;
кінці ~ два інших кути;
середину - частина косинки, що розташована між основою і верхівкою (рис. 1.57).
Рис. 1.57. Косинка
Косинкова пов'язка (рис. 1.58-1.65) є розповсюдженим видом пов'язок при наданні першої медичної допомоги, особливо при масових травмах. За допомогою однієї або кількох косинок можна швидко накласти пов'язку на будь-яку частину тіла.
А) Підтримуюча косинкова пов'язка для руки застосовується для підвішування руки при травмі передпліччя та кисті (рис. 1.58). Методика накладання пов'язки:
косинка укладається на передню поверхню тіла таким чином, щоб один кінець лежав на надпліччі ушкодженої сторони, основа розташовувалась уздовж середньої осі тіла, верхівка звернена до ліктя, а інший кінець вільно звисав;
ушкоджену руку, зігнуту в ліктьовому суглобі під прямим кутом, обережно укладають таким чином, щоб ділянка ліктя розташовувалась на середині косинки;
нижній кінець косинки поміщають на надпліччя здорової сторони, обидва кінці підтягують і зав'язують у ділянці задньої поверхні шиї;
верхівка огинає ліктьовий суглоб, загортається на плече і фіксується шпилькою.
Б) Косинкова пов'язка на ділянку плечового суглоба застосовується для закриття ушкоджень у ділянці суглоба (рис. 1.59). Методика накладання пов'язки:
для пов'язки необхідно мати дві косинки або одну косинку і шматок бинта;
косинка укладається на ділянку суглоба таким чином, щоб середина ЇЇ прикривала ділянку суглоба, верхівка розташовувалась на надпліччі ушкодженої сторони, основа - на плечі;
кінці косинки проводять навколо плеча і зв'язують;
верхівку косинки закріплюють за допомогою іншої косинки, складеної галстуком, або шматка бинта, накладених на надпліччя цієї ж сторони та проведену через пахвову ділянку здорової сторони;
верхівку підтягують, перегинають і фіксують шпилькою.
67
Розділ 1. Основи організації хірургічно? допомоги
Рис. 1.59. Косинкова пов'язка на ділянку плечового суглоба
Рис. 1.60. Косинкова пов'язка на кисть
В) Косинкова пов'язка на кисть застосовується для закриття кисті при наданні першої допомоги, наприклад, при опіку (рис. 1.60).
Методика накладання пов'язки:
кисть укладають на середину косинки долонною поверхнею вниз, при цьому основа косинки повинна бути на рівні нижньої третини передпліччя;
верхівку косинки загортають на тил кисті і передпліччя;
кінці обертають навколо нижньої третини передпліччя та зав'язують;
верхівку загортають на кисть і фіксують шпилькою.
68
оздіЛ 1- Основи організації хірургічної допомоги
Г) Косинкова пов'язка на стопу застосовується для закриття всієї стопи (рис. 1.61).
Методика накладання пов'язки:
середину косинки кладуть на сйдокшему товер*ню. стопи., а основу розташовують по задній поверхні нижньої третини гомілки;
верхівку загортають на тил стопи і гомілку;
кінці косинки обертають навколо нижньої третини гомілки і зав'язують;
верхівку косинки загортають на тил стопи, прикриваючи вузол, і закріплюють шпилькою.
Д) Косинкова пов'язка на кульшовий суглоб застосовується для закриття ділянки кульшового суглоба та сідниці (рис. 1.62). Методика накладання пов'язки:
Рис. 1.61. Косинкова пов'язка на стоґіу
Рис. 1.62. Косинкова