
- •Поняття конституційного права зарубіжних країн.
- •Предмет к.П.З/к.
- •Метод к.П.З/к.
- •4. Система к.П.
- •Джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •Тема 2. Основи теорії конституції у зарубіжних країнах.
- •Поняття к-ції та її суть.
- •Види к-цій.
- •Порядок прийняття, зміни і припинення дії к-ції.
- •Правовий захист к-цій.
- •Тема 3. Суспільний устрій зарубіжних країн.
- •Поняття сусп.Устрою і політ.С-ми сус-ва.
- •Громадські орг-ції як елементи політичної сис-ми.
- •Тема 4. Конституційно-правовий статус людини і громадянина у зарубіжних країнах.
- •Політично-правові ос-ви взаємовідносин між д-вою та особою. Права і свободи громадян: загальна хар-ка.
- •Класифікація конст.П-в і свобод громадян.
- •Громадянство: порядок набуття і втрати.
- •Тема 5. Політичні партії і партійні системи
- •1. Поняття політичної партії.
- •2. Види політ.Партій.
- •3. Партійні системи.
- •Тема 6. Форми держави у зарубіжних країнах.
- •Форма держави.
- •Форма правління.
- •Форма державного устрою.
- •Політичний режим.
- •Тема 7. Виборче право і виборчі системи зарубіжних країн
- •Виборче право. Поняття, види і принципи виборів.
- •Організація і проведення виборів.
- •Виборчі сис-ми: поняття, види.
- •Референдум.
- •Тема 8. Глава держави у зарубіжних країнах
- •Поняття і юридична природа інституту глави держави у зарубіжних країнах.
- •2. Порядок заміщення глави держави у зарубіжних країнах.
- •Повноваження глави держави.
- •5. Віповідальність глави держави у зарубіжних країнах
- •Тема 9. Парламент в зарубіжних країнах
- •Поняття та етапи розвитку парламенту і парламентаризму. Місце і роль парламентів у системі влади в зарубіжних країнах.
- •Класифікація парламентів.
- •Структура парламентів.
- •Формування парламентів.
- •Припинення повноважень парламентів.
- •Повноваження парламенту
- •Законодавчий процес
- •8. Конституційно-правовий статус депутата в зарубіжних країнах.
- •Тема 10 уряди в зарубіжних країнах
- •Поняття уряду. Місце уряду в системі вищих органів державної влади.
- •Види урядів.
- •Порядок формування уряду, його склад і структура.
- •Порядок діяльності уряду.
- •Повноваження уряду.
- •Відповідальність уряду.
- •Тема 11 судова влада у зарубіжних країнах
- •Поняття судової влади і її місце у зарубіжних країнах.
- •Судові системи зарубіжних країн.
- •Конституційний статус суддів у зарубіжних країнах.
- •Тема 12 місцеве самоврядування у зарубіжних країнах
- •Поняття місцевого самоврядування та управління.
- •Системи місцевого самоврядування.
- •Компетенція місцевих органів управління
- •4. Відносини місцевих органів із центральними органами держави.
- •Конституційне право великобританії
- •1. Конституційні основи
- •2. Конституційно-правовий статус людини і громадянина.
- •3. Партійна система.
- •4. Організація і діяльність органів влади
- •5. Державний устрій та Організація влади на місцях.
- •Основи конституційного права сполучених штатів америки
- •Конституційні основи
- •2. Права і свободи громадян
- •Організація та діяльність органів влади.
- •Судова система.
- •Державний устрій. Місцеве самоврядування.
Тема 5. Політичні партії і партійні системи
1. Поняття політичної партії.
Невід’єм.частиною політ.с-ми дем.сус-ва є політ.партії, як один з видів громадських об’єднань, основною ціллю яких є здійс-ня домінуючого впливу на держ.вл.
Етимологічно «партія» означає частина. Зародження партій пов’язане із виник.респ.форми правл-ня і може бути віднесено до часів античності. Але власне політ.партії виник.у 18-поч.19 ст. в Європі (у Великобрит., Фр.) та в пн.Америці в період бурж.рев-цій та формування парл-нту. Масовою причиною виник-ня політ.партій послужило поширення всезаг.виб.п-ва. Першопочатково вони діяли в період виб.кампаній і не мали постійно діючих місцевих орг-цій, не проводили регул яр.з’їздів та конф-цій. Їх члени не були зв’язані парт.дисц-ною. Кож.прат.ств-ся для захисту інтересів (як пр-ло ек.чи нац.) певної верстви нас.
В роз-ку партій виділяють три періоди:
1) 16-17 ст. – протопартійний (партії були аристократич.угрупуваннями, які об’єднували небагаточис.предс-ків політ.еліти;
2) 18-19 ст. – з’явилися близькі до суч.політ.партії, які являли собою мало чисельні політичні клуби, орієнтовані на залучення до актив.д-сті впливових гром-н в життєвоважл.сферах сусп.ж-тя.;
3) поч..20 ст. – теп.час. – період формування і д-сті суч.політ.партій, з’явилися з-ни про політ.партії.
Існ.багато підходів до визначення суті політ.партії:
розуміння партії як групи людей, що притримується однієї ідеологіч.доктрини (фр.філ-ф Бенжамен Констант);
партія як виразник інтересів певних класів (марксизм-ленінізм);
партія як орг-ція, що діє в с-мі д-ви (М.Дюверже, суч.фр.держ.діяч.);
партії-канал зв’язку між відповідними інтересами та їх реалізацією в держ.структур.ор-нах;
партії-охоронці к-ції, виступають в ролі арбітра при виріш.конст.пит.
Політ.партія – це найбільш активна і організована частина соц.групи, об’єднана загальними цілями, інтересами та ідеалами, яка бореться за владу чи за участь у здійс-ні влади шляхом впливу на формування заг.волі гром-н, участь у виборах і д-сті ор-нів держ.вл.і місц.самовр-ня.
Партії мають свою організаційну стр-ру., програму, с-му цілей, захист і пропаганду якої вони ведуть. Програма виражає соціально-політичну сут-сть партії, показує чиї інтереси вона захищає, які політ.сили за нею стоять. Д-сть партій є одним із важливих форм реалізації принципів нар.сув-ту і представницького правління.
В к-ціях різ.кр-н по-різ.визначаються партії, так
ст.4 К-ції Фр.: «політ.партії сприяють вираженню поглядів під час голосування».
Акт про форму правл-ня Швеції:«під партією розуміється будь-яке об’єд-ня чи група виборців, які виступають на виборах під особл.найменуванням».
Ст.29 К-ції Греції: «партії повинні служити вільному функціонуванню демократичного устрою».
Членство в партії – самос.конс/прав.інс-тут прав і свобод л-ни. В кож.політ.партії є рядові члени і правлячі ор-ни, які координують і направляють д-сть рядових членів.
Є певна процедура вступу в партію (інколи навіть вимагається кандидатський стаж), члени партії мають спец.док-нт (парт.квиток), сплачують парт.внески, підпорядковуються парт.дисц-ні.
Вищим керівним ор-ном партії є з’їзд.
Поточна робота партії направляється центр.керівним ор-ном. Вони здійс.кадрову політику, тобто підбирають кандидатури на державні посади.
Місцеві партійні ор-ни ств-ся як пр-ло за тер.принципом, це полегшує передвиборчу агітацію, оск.саме за таким принципом утворюються виб.округи.
Партійний електорат – сукуп-сть виборців, які віддають свої голоси за кандидатів даної партії.
В ряді країн для забезпечення рівних умов у виборчій боротьбі прийнята с-ма фінансування передвиборних видатків, але вона розрахована лише на певні партії, які зберуть певний мінімум голосів у їх підтримку (0,5% - Нім., 2% - Швеція) чи висунуть кандидатів в певну к-сть виб.округів (Італія).
Для ефектив.роботи і залуч-ня нових членів партії створюють свої аналітичні центри, які налагоджують контакти з відповідними формально незалежними орг-ціями, так, в США діє Бруклінський інс-тут, який орієнтований на дем.партію, Фонд населення чи Ентерпрайз – на Респ.парт. Ці фонди готують пропозиції для передвиборних платформ, генерують нові ідеї та стратегії і тактики політ.б-би, вивч.зміни в сусп.поглядах.
Невід’єм.п-во всіх політ.партій – робота із засобами мас.інформації.
Ф-ції політ.партій – осн.напрямки їх д-сті, обумовлені їх цілями та завданнями:
1. представницька (вираження інтересів певних верств нас.);
2. соціалізаторська (залучення нас.в ряди партії);
3. ідеологічна ф-ція (пропаганда своїх цінностей, свого світосприйняття);
4. комунікативна ф-ція (підтримка зв’язків із правлячими колами, нас., виборцями);
5. політична (участь у б-бі за вл.).