Засоби, що запобігають деградації грунтів.

Гуміфікація. Гуміфікація це процес перетворення органічних решток рослин і тварин внаслідок перебігу біохімічних реакцій за утрудненого доступу кисню на темнозабарвлені високомолекулярні речовини – гумус. Процес гуміфікації забезпечують наступні операції:

1.Внесення органічних і мінеральних добрив.

2.Сівба багаторічних трав (особливо бобових).

3.Залишення високої стерні зернових культур.

4.Мінімалізація обробітку грунту.

5.Створення оптимального співвідношення культур у сівозмінах.

6.Застосування меліорантів (вапна та гіпсу).

Серед прийомів, що сприяють забезпеченню бездефіцитного балансу гумусу, найважливішу роль відіграють рослинні рештки і органічні добрива.

Польові культури за впливом на рівень гумусного стану грунту можна поділити на три групи:

1.багаторічні трави – позитивний вплив їх залежить від грунтово-кліматичних умов, рівня врожаю, сорту і густоти рослин (коренева маса їх в 1,5-2 рази перевищує масу коренів зернових культур);

2.однорічні зернові та зернобобові ( озимі зернові більше, ніж ярі й зернобобові, забезпечують надходження до грунту решток);

3.однорічні просапні культури – залишають у грунті найменшу кількість рослинних решток (витрати гумусу під ними вдвоє вищі за культури звичайної рядкової сівби).

Управління родючістю грунтів меліоративного фонду. Низькородючі грунти, що потребують тих, чи інших меліоративних заходів, займають на Україні значні площі. Наприклад, перспективні землі для зрошення займають 14 млн.га, осушення – 4,5 млн.га, вапнування – 12 млн.га, а гіпсування –4 млн.га.

Для покращення якості грунтів, що потребують меліоративних міроприємств слід вживати таких заходів:

-поліпшувати якість зрошувальної води (опріснення, детоксикація, розведення, активація, обробка кислотами,фосфогіпсом, нітратом кальцію, сумішшю азотнокислих солей);

-вчасно вносити гній в зрошувальні грунти;

-вносити елементи живлення роздрібно, з урахуванням фаз розвитку рослин;

-проводити підживлення рослин одночасно з поливною водою;

-диференційовано, враховуючи глибини залягання підгрунтових вод і вміст в них поживних речовин, застосовувати дози добрив.

Заходи, що запобігають агрофізичній деградації грунтів. Всі староорні грунти України в агрофізичному відношенні деградовані. Поліпшення їх можливе лише за рахунок високої культури землеробства, методів комплексного окультурення, до яких належать і своєчасний обробіток грунту, і систематичне внесення в потрібних дозах добрив, і дотримання культури сівозмін. Внесення гною може компенсувати також негативну дію мінеральних добрив, а зменшення негативних наслідків переущільнення грунтів важкою технікою сприяти покращенню структури орного шару.

Відновлення родючості еродованих грунтів можливе за умови виконання таких умов:

1.Утворення полезахисних та пасовищезахисних смуг, відповідно на полях та пасовищах, які виконують цілий ряд функцій:

-створюють ґрунтозахисний та агрономічний вплив;

-послаблюють вітер і турбулентний обмін в приґрунтовому шарі повітря;

-сприяють зупиненню і закріпленню приведеного в рух ґрунтового матеріалу;

-зменшують “краплинну ерозію” завдяки послабленню вітру під час злив;

-зменшують непродуктивне випаровування з поверхні грунту або снігу;

-підвищують ефективність транспірації;

-сприяють рівномірному снігозатриманню, що збільшує запаси вологи;

-забеспечують надходження в грунт органічної речовини листків.

2.Створення лісогідромеліоративних систем водорегулюючих смуг.

3.Використання агротехнічних заходів з відтворення родючості еродованих грунтів.

4.Регулювання водного режиму на еродованих грунтах.

Заходи, що запобігають техногенному забрудненню грунтів. Насамперед слід провести оцінку стану грунтів в умовах забруднення з визначенням норм гранично допустимих концентрацій (ГДК). Існує три типи ГДК:

-гігієнічна (токсичність відносно рослин, тварин, людини);

-екологічна (враховує зміни в результаті взаємодії забрудників з грунтом і пов’язаними з ним компонентами);

-економічна (враховує реакцію рослин на деградацію родючості, що супроводжується дипресією врожаю).

Створено систему природоохоронних заходів, яка включає як радикальні заходи, так і заходи обмеженої дії. Радикальні заходи потребють переходу підприємств на нові безвідходні технології виробництва, установку ефективних очищувальних споруд та утилізацію відходів, зняття забруднених щарів грунту, або накривання його привезеним грунтом шаром до 40 см. Заходи обмеженої дії включають внесення органічних добрив, природних цеолітів, кальцієвмісних і фосфорних сполук, торфу – речовин здатних зв’язувати токсиканти в недоступні для рослин сполуки, а також вирощування слабко реагуючих на забруднення рослин, технічних культур та рослин з підвищеною акумулюючою здатністю.

Заходи боротьби із забрудненням ґрунтового покриву радіонуклідами.

Їх проводять в декілька етапів. Спочатку виключають вирощування на забруднених територіях овочевих культур, натомість вводять технічні і зернові культури, або вирощують насіння будь-яких видів культур. Під озимі і технічні культури грунт орють плугами з передплужниками, а по верху вносять додатково 4-5 т/га вапна та 60 т/га торфу, які знижують надходження радіонуклідів у рослини, або 30-40 т/га гною та лігніну, які інтенсивно зв’язують рухомі форми радіонуклідів.

Для запобігання горизонтальної і вертикальної міграції радіонуклідів у грунтові і поверхневі води – проводять протирадіонуклідну меліорацію земель, яка, обов’язково, повинна включати:

1.створення спеціальних лісосмуг, що сприяють перехопленню і очищенню поверхневого стоку;

2.організацію системи гребель і колодязів з метою повного перехоплення і очищення поверхневого стоку від радіонуклідів з наступною дезактивацією фільтруючих елементів і похованням забрудненого твердого стоку;

3.закладання нуклідвбирних прошарків в елювіальному та ілювіальному горизонтах;

4.передпосівний обробіток грунту і утворення стоковбирних ємностей;

5.на зволожених грунтах – дренажне кротування, а на не зволожених –снігозатримання.