6. Фінансовий контроль та його органи.

Верховна Рада:

• Затвердження державного бюджету, контроль за його виконанням;

• контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України;

• затвердження рішень про надання позик та економічної допомоги іноземним державам, та про отримання Україною міжнародних позик, що незаплановані у держбюджеті;

• призначення та звільнення з посади голови Рахункової палати, НБУ, керівника ВРУ.

Рахункова Палата:

• організація та здійснення фінансового контролю за своєчасним виконанням витратної частини Державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів цільових фондів;

• здійснення контролю за формуванням та погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності витрат державних коштів;

• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку, охорони навколишнього середовища;

• дотримання законності надання Україною міжнародних позик та економічної допомоги;

• аналіз відхилень від показників Державного бюджету і пропозиції щодо їх усунення.

Президент:

• підписує закони про фінансову діяльність та бюджетний процес;

• впливає на суспільні відносини через укази та кадрову політику.

Кабінет Міністрів (Міністерство фінансів):

• розробка та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної та податкової політики;

• здійснення аналізу фінансової ситуації в Україні та перспектив розвитку;

• розробка стратегії по внутрішнім та зовнішнім позикам, погашенню та обслуговуванню держ. боргу;

• розробка проекту Держбюджету України і прогнозних показників звідного бюджету;

• виконання Держбюджету України;

• забезпечення ефективного використання бюджетних коштів;

• удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів.

Державне Казначейство:

• організує виконання Держбюджету України та здійснює за ним контроль;

• здійснює управління коштами Держбюджету України і позабюджетних фондів;

• фінансує витрати Держбюджету України;

• веде облік касового виконання Держбюджету України, складає звітність про стан виконання Держбюджету України;

• здійснює управління внутрішніми та зовнішніми позиками;

• розподіляє бюджетні кошти між місцевими та Держбюджетом;

• розробляє та затверджує нормативно-методичні документи по питанням бухгалтерського обліку, звітності і організації виконання бюджетів всіх рівнів.

7. Види і методи фінансового контролю

Фінансовий контроль буває трьох видів: попередній, поточний і наступний.

Попередній здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджету і плану. Його метою є перевірка обґрунтованості розрахунків і пошук можливостей ефективнішого їх використання.

Поточний контроль застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень. На цій стадії ставиться завдання домогтися найбільш раціонального використання фінансових ресурсів і виявити резерви збільшення доходів і зменшення видатків.

Наступний контроль здійснюється при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності. Його завданням є оцінка досягнутих результатів і розробка стратегії на майбутнє.

Методами контролю є ревізії, перевірки, обстеження, інспекції, спостереження, інвентаризації.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласненні і розкраденні коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. З результатів ревізії складається акт.

Ревізії бувають комплексні, тематичні, часткові.

При комплексній ревізії перевірці підлягають усі сфери фінансової діяльності підконтрольного об’єкту. При таких ревізіях приймають участь ревізори кількох контролюючих органів.

При тематичній ревізії перевірці піддається яка-небудь одна сфера діяльності підконтрольного об’єкту.

Часткові ревізії є перевіркою фінансової діяльності підприємств, організацій за який-небудь певний період часу.

Перевірка - це обстеження і вивчення галузей фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюють довідкою чи докладною запискою.

Обстеження, як і перевірка охоплює окремі сторони діяльності підприємств, організацій, але відмінно від перевірки проводиться по значно ширшому колу показників і виявляє фінансове становище хазяйських суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації виробництва. У ході обстеження можуть застосовуватись опитування та анкетування.

Інспекція - перевірки становища підприємств, організацій на місцях, які періодично здійснюються представниками держави чи його окремими органами. Вони проводяться з ціллю ознайомлення з положенням справ на місцях і надання оперативної практичної допомоги.

Спостереження - зводиться до загального ознайомлення з станом фінансової діяльності бюджетного підприємства, організації, відомства. Буває загальним і спеціальним.

Інвентаризація в обов’язковому порядку здійснюється у випадку передачі майна державного підприємства в оренду, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, зміни матеріально відповідальних осіб, при установленні фактів крадіжки чи зловживанні, псуванні цінностей, а також випадках, передбачених законодавством.