Поняття для запам’ятання.

● Фінанси ● Централізовані фонди фінансових ресурсів ●ВНП ● ВВП ● НД

●Гроші ● Децентралізовані фонди фінансових ресурсів ● Кредит

● Податки ● Контрольна функція ● Розподільна функція

ТЕМА № 1.2. Фінансова політика держави

1. Суть фінансової політики, її мета і задачі

2. Елементи фінансової політики.

3. Види і типи фінансової політики, їх характеристика

4. Фінансовий механізм: фінансове забезпечення та регулювання.

5. Сутність фінансового контролю.

6. Фінансовий контроль та його органи.

7. Види і методи здійснення фінансового контролю

1. Суть фінансової політики, її мета і задачі

♥ ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА – це сукупність державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл та використання для виконання державою її функцій.

♥ Головна задача фінансової політики – забезпечення відповідними фінансовими ресурсами тієї чи іншої державної програми економічного та соціального розвитку, тобто формування максимально можливого обсягу фінансових ресурсів.

Фінансова політика – це самостійна сфера діяльності держави в галузі фінансових відносин.

Етапи фінансової політики:

1. Визначення та постановка цілей та конкретизація перспективних задач, які необхідно вирішити для досягнення поставлених цілей.

2. Розробка методів, заходів та конкретних форм організації відносин, за допомогою яких цілі досягаються у найкоротший термін.

3. Добір та розміщення кадрів, які вирішують поставлені задачі та досягають цілей.

Фінансова політика оцінюється у відповідності з тим, наскільки вона відповідає інтересам суспільства.

Для оцінки фінансової політики необхідно:

1. мати ясну програму суспільного розвитку з зазначенням інтересів всього суспільства та окремих груп;

2. охарактеризувати перспективні та близькі задачі;

3. визначити строки та методи вирішення задач.

Результативність фінансової політики тим вища, чим більше вона ураховує потреби суспільного розвитку та інтереси суспільства.

Принципи фінансової політики:

• Перший принцип фінансової політики можна сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення.

Звичайно, в умовах ринкової економіки діють саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів у сфері виробництва. Механізм ринку робить усіх учасників виробничого процесу заінтересованими у розширенні виробництва і одержанні доходу на капітал. Це головна рушійна сила ринку.

• Другим напрямом фінансової політики держави є мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій.

Такими соціальними гарантіями є освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги. Сьогодні надання соціальних гарантій населенню є однією з найважливіших функцій держави в економіці вільної конкуренції, а фінансування їх здійснюється з центрального і місцевих бюджетів.

• Третій напрям фінансової політики — вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини.

З одного боку, держава домагається від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища, а з іншого, використовуючи фінансові важелі, — закриття шкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберігаючих технологій. Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.

Іншими словами, фінансова політика держави має спрямовуватися на забезпечення права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища, яке постійно порушується в умовах як планової, так і ринкової економіки.

Напрями фінансової політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі, в певний період можуть змінюватися.

Слід відмітити, що в сучасних умовах поняття фінансові політики пов'язується не тільки з сферою держави, а й з окремим галузями економіки, з підприємницькими структурами, з рештою - населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика. В найбільш загальному вигляді можна дати таке визначення фінансової політики - це спосіб організації і використання фінансових відносин. При чому, фінансову політику доцільно розглядати н; слідуючи рівнях: світовому, макроекономічному і мікроекономічному. Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Так, на макроекономічному рівні мета фінансової політики полягає в оптимальному розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На мікроекономічному рівні - в оптимальному розподілі і перерозподілі грошових коштів і фінансових ресурсів. Задачі фінансової політики залежать в першу чергу: 

1. на світовому рівні - від фінансових, економічних та політичних процесів, що відбуваються у світі;

2. на макроекономічному рівні - від функцій та природи держави;

3. на мікроекономічному - від мети функціонування та форми власності підприємства.

На цій основі до задач макроекономічного рівня можна віднести: 

1. підвищення обсягів й ефективності використання фінансових ресурсів - відмова від рішення цієї задачі може призвести до розпорошення коштів, скорочення джерел задоволення постійно зростаючих економічних і соціальних потреб суспільства;

2. оздоровлення і структурна перебудова економіки - рішення цієї задачі дозволить підвищити в загальному обсязі виробництва питому вагу галузей другої групи, зменшити витрати на виробництво продукції, впорядкувати грошовий обіг;

3. досягнення більш високого рівня життя населення на основі розвитку галузей промисловості й сільського господарства-соціальна направленість фінансової політики свідчить про те, що рівень життя населення виступає показником, який визначає розвиток виробництва, напрямки і структуру використання фінансових ресурсів.

До задач фінансової політики мікроекономічного рівня можна віднести: 

1. максимізація прибутку підприємства;

2. оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;

3. досягнення прозорого фінансово-економічного стану підприємства для власників, інвесторів, кредиторів;

4. забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

5. створення ефективного механізму управління підприємством;

6. використання підприємством ринкового механізму в залученні фінансових ресурсів.

Природно, що реалізація фінансової політики повинна відповідати меті, відбувається в її конкретному механізмі функціонування і базується на певних принципах, адекватних економічному стану держави, підприємства