Модуль ііі. Ланки фінансової системи.

Тема 3.1. Податки.

1. Соціально-економічна сутність податків

2. Класифікація податків

3. Пряме оподаткування

4. Основи побудови податкової системи України

5. Організація оподаткування

6. Непряме оподаткування

7. Платежі за ресурси та інші надходження

1. Соціально-економічна сутність податків

В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами є насамперед податки, які забезпечують вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Характеристику податку слід розглядати в таких аспектах:

• за соціальною сутністю;

• за економічною сутністю;

• за формою прояву;

• з організаційно-правової сторони .

Соціально-економічний характер податку виявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету та як інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП та національного продукту. У цьому і виявляється природа податку.

Соціальна сутність податків проявляється в тому, що вони виступають інструментом розподілу національного доходу, отже перерозподілу доходів між суб’єктами фінансової системи, рівнями державних фінансів, терріторіальними громадами та різними матеріально забезпеченими шарами населення.

Економічна сутність податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

З організаційно-правової сторони податок - це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.

Податковим відносинам притаманні свої відмітні особливості, що дають змогу виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов'язковий характер податків та їх відносна безповоротність.

У сучасній фінансовій науці та податковому законодавстві використовується три основних терміни, якими позначаються платежі державі - плата, відрахування, податок. Розглянемо відмінності між ними.

Платня (плата) ~ це вид платежу, що сплачується платником за щось. Наприклад, платня за воду, яка збирається з водогосподарських сис­тем. Розмір платні завжди за­лежить від обсягу ресурсів, що використовуються. Чим більший обсяг ви­користаних ресурсів, тим, при незмінній ставці, більший розмір платні за них, і навпаки.

Відрахування - це вид платежу, що передбачає цільове призначення і вираховується від чогось. Наприклад, відрахування від заробітної плати до фонду соціального страхування, до Пенсійного фонду. Розміри відраху­вань встановлюються в законодавчому порядку до відповідного джерела (бази). Змінювати ставки відрахувань і використовувати кошти не за при­значенням не дозволяється, крім як у законодавчому порядку.

Податки - це вид платежу, що сплачується платниками для утриман­ня державних структур і виконання ними функцій управління, соціальної, економічної та ін. Податки, в своїй більшості, не мають конкретного ці­льового призначення. Розраховуються вони і сплачуються в порядку, вста­новленому законодавчо.

Отже, за своєю сутністю плата та інший обов'язковий платіж - це обов'язковий, безповоротний платіж до бюджетів відповідного рівня, який має відплатний, компенсаційний характер і вноситься регулярно або у зв'язку з наданням державою платникові певної послуги чи певних прав. Податок - це індивідуально безвідплатний, безповоротний, нецільовий платіж, що вноситься платником податку до бюджету відповідного рівня в порядку, розмірах та у строки, встановлені законодавством. Також необхідно зазначити, що якщо плата та відрахування можуть сплачуватися як державі, так і іншим юридичним особам, то податки - це атрибут лише держави.

Функції податків:

1 фіскальна функція податків - визначає їх суспільне призначення. З огляду на роль даної функції у формуванні бюджетного фонду, тобто матеріальних умов для функціонування держави, податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.

2. розподільна функція - здійснюється формування дохідної частини бюджету з подальшим направленням цих доходів на фінансування різноманітних заходів, пов'язаних з реалізацією державою своїх функцій.

3. контрольна функція - оцінюється ефективність кожного податку і податкової системи в цілому.

4. стимулююча функція податків - держава впливає на процес відтворення, стимулюючи його розвиток, посилюючи нагромадження капіталу, розширюючи платоспроможний попит населення, створюючи додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримуючи рівень зайнятості. У процесі реалізації цієї функції стимулюючий вплив на суспільне виробництво забезпечується через диференціацію податкових ставок і встановлення різних пільг, преференцій і ін. Податкові пільги передбачають повне або часткове звільнення від сплати податків. Вони можуть бути згруповані наступним чином:

• звільнення (повне або часткове) від сплати податку окремих осіб або категорій платників;

• повне або часткове звільнення об'єкта або податкової бази від оподаткування і використання неоподатковуваного мінімуму;

• зменшення належної до сплати за розрахунковий період суми податку і використання податкового кредиту;

• зменшення ставки податку.

Таким чином, податкові пільги надаються з метою соціальної підтримки малозабезпечених верств населення або підтримки пріоритетних галузей народного господарства та окремих категорій платників.

У законодавчих актах України передбачені такі види податкових пільг: неоподатковуваний мінімум об'єкта; вилучення із оподаткування певних елементів об'єкта; звільнення від сплати податків окремих осіб або категорій платників; зниження податкових ставок; цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити (відстрочення справляння податку) та інші.

Преференції встановлюються у вигляді інвестиційного податкового кредиту і цільової податкової пільги для фінансування інвестиційних та інноваційних затрат. Податковий кредит, як і будь-який інший кредит, надається на умовах повернення і платності, оформляється відповідним договором між підприємством і податковим органом. Цільова податкова пільга на відміну від інвестиційного податкового кредиту може надаватися будь-якому підприємству місцевими органами виконавчої влади, але в межах суми податкових платежів в місцевий бюджет. Порядок і умови надання ті самі, що й у податкового кредиту. У багатьох країнах широко практикується диференціація ставок податку на прибуток корпорацій залежно від галузі економіки.

Порядок нарахування податків та їх регулювання регламентується Податковим кодексом України (ПКУ)

2. Класифікація податків

Податки класифікуються за такими ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, за способом вилучення (стягнення), за способом зарахування податкових надходжень та залежно від суб'єкта оподаткування.

1. За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.

• Прямі податки встановлюються безпосередньо для платника. їх розмір залежить від обсягу об'єкта оподаткування і сплачується за його рахунок. За цією формою оподаткування більше платять ті фізичні і юридичні особи, котрі мають більший об'єкт оподаткування (дохід, майно тощо).

• Непрямі податки встановлюються у цінах на товари й послуги і сплачуються за рахунок цінової надбавки. їх розмір не залежить від обсягу доходів платника такого податку.

2. За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання та майно.

• Податки на доходи утримуються з доходів фізичних і юридичних осіб. Об'єктами оподаткування виступає заробітна плата, інші доходи фізичних осіб та прибуток або валовий дохід юридичних осіб. 

• Податки на споживання сплачуються фізичними і юридичними особами у формі непрямих податків при купівлі товарів. 

• Податок на майно встановлюється за наявності у фізичної і юридичної особи рухомого чи нерухомого майна та майна, яке передається і отримується у спадщину.

3. Залежно від рівня державних структур, які вводять податки:

• Загальнодержавні податки - встановлюють вищі органи влади, їх утримання є обов'язковим за єдиними ставками на всій території України.

• Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління. Вони можуть бути у формі надбавок до загальнодержавних податків, можуть вводитися місцевими органами за переліком податків, що встановлюються вищими органами, а також можуть упроваджуватися місцевими органами без обмежень з боку центральної влади. Місцеві податки є обов'язковими до сплати за встановленими ставками лише на певній території. Вони надходять виключно до місцевих бюджетів.

4. За способом вилучення (стягнення) податки можуть бути розкладними та окладними.

• Механізм справляння розкладних податків базується на потребах для фінансового забезпечення певних витрат. Загальний обсяг податку визначається залежно від потреб. Потім він розкладається на окремі частини за адміністративно-територіальними одиницями, а далі - між безпосередніми платниками.

• Окладні або квотарні податки утримуються за певними ставками, виходячи із чітко визначеного об'єкта оподаткування. їх величина визначається не потребами фінансування, а можливостями сплати.