7. Описати використання методу покрокової деталізації при розробці алгоритміів і структури програмного забезпечення. У чому , по вашому, полягає основка складність даного методу?

Структурний підхід до програмування в тому вигляді, в якому він був сформований в 70-ті роки 20-го століття, передбачав виконувати декомпозицію програм методом покрокової деталізації. Результатом декомпозиції є структурна схема програми, яка являє собою багаторівневу ієрархічну схему взаємодії програм по управлінню. Міінімально така схема відображає два рівня ієрархії, тобто показує загальну структуру програми. Проте це й же підхід дозволяє отримати структурні схеми з великою кількістю рівнів.

Метод покрокової деталізації реалізує нисхідний підхід і базується на основних конструкціях структурного програмування. Він передбачає покрокову розробку алгоритму. Кожен наступний крок при цьому включає розділення функції на підфункції. Так на першому етапі описується рішення постановленої задачі, виділяючи загальні підзадачі, на наступному аналогічно описують рішення підзадач, формуючи при цьому підзадачі наступного рівня. Таким чином, на кожному кроці відбувається уточнення функцій ПЗ. Процес продовжують, поки не доходять до підзадач, алгоритми рішення яких є очевидними.

При конструюванні алгоритму методом покрокової деталізації кожна операція може подаватися у вигляді лише трьох типів сукупностей простіших операцій, так званих базових алгоритмічних структур:

1. Слідування.

2. Розгалуження (Вибір).

3. Повторення (цикл).

Основні принцими методу покрокової деталізації:

• Нисхідний підхід;

• Принцип вертикального управління;

• Принцип необхідної детальності;

Рекомендації при виділенні модулів (підпрограм) :

• Не відривати операції ініціалізації та завершення від відповідної обробки;

• Уникати занадто спеціалізованих та занадто універсальних підпрограм;

• Уникати дублювання дій у різних модулях;

• Групувати повідомлення про помилки (інформаційні повідомлення ) у один модуль.

Цей метод дозволяє передбачити різні ситуації, які можуть виникнути під час розв’язання певної задачі

10 . Назвати міжнародний стандарт, який визначає перелік і зміст процесів жц програмного продукту та описати його зміст?

Одним з базових понять методології проектування ІС є поняття життєвого циклу її програмного забезпечення (ЖЦ ПЗ). ЖЦ ПЗ - це безперервний процес, який починається з моменту ухвалення рішення про необхідність його створення і закінчується у момент його повного вилучення з експлуатації.

Основним нормативним документом, що регламентує ЖЦ ПЗ, є міжнародний стандарт ISO/IEC 12207 .Він визначає структуру ЖЦ, що містить процеси, дії і завдання, які повинні бути виконані під час створення ПЗ.

Структура ЖЦ ПО за стандартом ISO/IEC 12207 базується на трьох групах процесів:

• основні процеси ЖЦ ПЗ (придбання, постачання, розробка, експлуатація, супровід);

• допоміжні процеси, що забезпечують виконання основних процесів (документування, управління конфігурацією, забезпечення якості, верифікація, атестація, оцінка, аудит, рішення проблем);

• організаційні процеси (управління проектами, створення інфраструктури проекту, визначення, оцінка і поліпшення самого ЖЦ, навчання).

Загальні принципи і рекомендації конфігураційного обліку, планування і управління конфігураціями ПЗ відбиті в проекті стандарту ISO 12207-2.

Моделі життєвого циклу ПЗ

Стандарт ISO/IEC 12207 не пропонує конкретну модель ЖЦ і методи розробки ПЗ (під моделлю ЖЦ розуміється структура, що визначає послідовність виконання і взаємозв'язку процесів, дій і завдань, що виконуються впродовж ЖЦ. Стандарт ISO/IEC 12207 описує структуру процесів ЖЦ ПЗ, але не конкретизує в деталях, як реалізувати або виконати дії і завдання, включені в ці процеси.

11. Пояснити для чого будують структурні карти Константайна? Чим структурні карти Джексона відрізняються від структурних карт Константайна Структурні карти Константайна (Соnstantine), призначені для опису відношень між модулями. Відрізняються тим що структурні карти Константайна, призначені для відображення відношень між модулями, а структурні карти Джексона, призначені для подання внутрішньої структури модулів.