39. Назвати дійових осіб процесу формування вимог.

Вважається, що кожен сценарій запускає в роботу певний користувач, який є носієм певної мети. Абстракція особи користувача як

певної ролі - ініціатора запуску певної роботи, поданої сценарієм, та обміну інформацією із системою - називаєтьсяактором (actor). Це абстрактне поняття, що узагальнює поняття діючої особи системи (як основної, для обслуговування якої систему замовлено, так і вторинної, для службового персоналу системи). Фіксація акторів є також певним кроком визначення складових мети системи (носіями яких є актори) та постачальників завдань, для вирішення яких створюється система.

Актор вважається зовнішнім фактором системи, дії котрого мають недетермінований характер. Таким чином, підкреслюється різниця між користувачем як конкретною особою, й актором - роллю, яку будь-яка особа може відігравати в системі.

Особа-в-ролі або екземпляр актора - запускає ряд операцій у системі (транзакцію), які ми називаємо сценарієм. Коли користувач як екземпляр актора вводить стимул, стартує екземпляр цього сценарію, що приводить до виконання ряду дій відповідної транзакції, які закінчуються тоді, коли екземпляр сценарію знову чекає на вхідний стимул від екземпляра актора.

Екземпляр сценарію існує, поки він виконується. Його можна вважати екземпляром класу, описом якого є опис транзакції.

40. Обгрунтувати, які стереотипи класів введені і чому?

Стереотипи класів - це механізм, що дозволяє розділяти класи на категорії. Boundary (границя); Entity (сутність); Control (управління). Граничними класами (boundary classes) називаються такі класи, які розташовані на кордоні системи і всього навколишнього середовища. Це екранні форми, звіти, інтерфейси з апаратурою (такий як принтери або сканери) та інтерфейси з іншими системами. Класи-сутності (entity classes) містять збережену інформацію. Вони мають найбільше значення для користувача, і тому в їхніх назвах часто використовують терміни з предметної області. Зазвичай для кожного класу-суті створюють таблицю в базі даних. Керуючі класи (control classes) відповідають за координацію дій інших класів.Зазвичай у кожного варіанту використання є один керуючий клас, який контролює послідовність подій цього варіанту використання. Керуючий клас відповідає за координацію, але сам не несе в собі ніякої функціональності, тому що інші класи не посилають йому великої кількості повідомлень.Замість цього він сам посилає безліч повідомлень. Керуючий клас просто делегує відповідальність інших класів, з цієї причини його часто називають класом-менеджером. У системі можуть бути і інші керуючі класи, спільні для кількох варіантів використання. Наприклад, може бути клас SecurityManager (менеджер безпеки), що відповідає за контроль подій, пов'язаних з безпекою. Клас TransactionManager (менеджер транзакцій) займається координацією повідомлень, які стосуються транзакцій з

41. Обгрунтувати, чому ми говоримо, що сучасний етап розвитку технології програмування характеризується переходом від ремісничого до промислового виробництва програмного забезпечення?

Швидкий розвиток нових технологій програмування безпосередньо пов’язаний з бурхливим розвитком науково-технічного прогресу і комп’ютерної техніки зокрема. 

Програми для перших обчислювальних машин створювались, як правило, в машинних кодах або на асемблері і були схожі на витвір мистецтва, бо повинні були поміститись у мініатюрному за сучасними поняттями об’ємі пам’яті. Пошуки помилки в програмі можна було, мабуть, порівняти з муками Тантала. Програмісти були схожі на “вищу касту” серед нормальних людей, бо вони єдині були здатні на спілкування з обчислювальною технікою.  Були створені цілі бібліотеки службових та розрахункових програм, які можна було використовувати в різних програмних системах. Дані в програмах зберігались, як правило, в глобальних областях, які спільно використовувались різними підпрограмами. Завдяки принципам структурного програмування вдалося подолати фактор складності та зрозуміти причини невдач програмних проектів великого масштабу.  Сучасні технології програмування базуються на принципах об’єктно-орієнтованого програмування, завдяки якому складні програмні проекти реалізуються у вигляді сукупності об’єктів певної ієрархії. Їх взаємодія встановлюється шляхом передачі повідомлень між об’єктами. На підтримку нової технології програмування були створені нові мови, наприклад C++, Java, Modula. Організація програм на засадах інкапсуляції, успадкування, поліморфізму дозволила значно підвищити рівень програмних проектів.