ББК 65 УДК 321.41

Охорона праці: Лабораторний практикум, частина І. / Під редакцією В.Й. Сивка. - Житомир, ЖІТІ, 2001. - 63 с. Табл.: 24. Рис.: 8.

Даний навчальний посібник є керівництвом для проведення лабораторних робіт по курсу "Основи охорони праці".

У частину І посібника увійшли 5 лабораторних робіт з питань промислової санітарії і техніки безпеки. У опису кожної роботи наводяться мета та завдання дослідження, необхідні теоретичні відомості з даної теми, даєгься опис установок, приладів, викладається методика виконання роботи, опрацювання експериментальних даних, оформлення результатів досліджень та надається схема висновків з проведеного дослідження.

Посібник призначений для інженерно-технічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Склад та кількість робіт, необхідних для вивчення по курсу, визначається залежно від профілюючих дисциплін.

Посібник складений на кафедрі геотехнологій і промислової екології Житомирського іпженерно-технолопчного інституту під загальним науковим керівництвом проф. канд. тех. наук Сивка В.Й.

Роботи 2, 4, 5 написані В.Й. Сивком, робота 1 - U.M. Сташкспичем, робота 3 - О.В. Дерев'янко.

1. Дослідження метеорологічних умов у виробничих приміщеннях

1.1. Мета роботи

Вивчити принципи нормування параметрів мікроклімату, навчитися визначати і оцінювати метеорологічні умови в виробничих приміщеннях.

1.2. Вступна частина 1.2.1. Загальні відомості

В термін "метеорологічні умови в робочій зоні (мікроклімат)" входять: температура, вологість і швидкість руху повітря, а також інтенсивність теплового випромінювання. Мікроклімат значно впливає на самопочуття людини, його працездатність і здоров'я.

Вплив метеорологічних факторів на організм людини пов'язаний з процесами терморегуляції. Терморегуляцією називається здатність організму регулювати теплопродукцію і тепловіддачу, зберігаючи при цьому сталість температури тіла. Надмірне тепло віддається з поверхні тіла за допомогою випромінювання, конвекції і випаровування поту. В стані спокою при температурі повітря 20 °С і вологості 50 % частки віддачі тепла вказаними шляхами приблизно складають відповідно 45 %, 30 % і 20 %. При зміні параметрів мікроклімату, виконанні фізичної роботи це співвідношення може суттєво змінюватися. Зокрема, оскільки температура поверхні шкіри людини в середньому складає 3 2... З З °С, то при більш високій температурі навколишнього середовища віддача тепла шляхом випромінювання і конвекції стає неможливою, а при вологості повітря 100 % неможливе випаровування поту.

Безпосереднім вимірюванням важко встановити кількість тепла, що віддається різними шляхами тепловіддачі. Тому про інтенсивність загальної тепловіддачі судять за непрямим (умовним) показником - еквівалентно-ефективній температурі, яка характеризує перебування в так званій "зоні комфорту"

.Еквівалентно-ефективна температура - це характеристика відчуття ступеню тепла або холоду організмом людини, яка являє собою емпіричну функцію температури, відносної вологості і швидкості руху повітря. Вона має теж саме чисельне значення, яке мала б дійсна температура нерухомого і насиченого вологого повітря, утворюючи те ж саме тепловідчуття, що і дане повітря. Визначають її за спеціальною номограмою, де для легкої категорії робіт вказаний інтервал "зони комфорту" (17,2 ...21,7 °С). При значеннях які потрапляють до даної зони, організм людини легко забезпечує терморегуляцію.

Санітарні норми температури, вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень регламентовані 'ТОСТ 12.1.005-88 Санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Нормативи надаються окремо для оптимальних та допустимих параметрів мікрокліматичних умов.

Для визначення допустимих параметрів мікроклімату враховують період року, важкість роботи, що виконується, і характер робочих місць (постійні чи непостійні). Оптимальні параметри визначають тільки за періодом року і важкістю роботи, що виконується.

Всі роботи, які виконуються на підприємстві, за важкістю поділяють на 5 категорій:

категорія І а (легкі) - які виконуються сидячі і супроводжуються невеликим фізичним навантаженням; енерговитрати не більш 120 ккал/ч (139 Вт);

категорія І б (легкі) - які виконуються сидячі, стоячи або пов'язані з ходою і супроводжуються незначним фізичним навантаженням; енерговитрати 121... 150 ккал/ч;

категорія II а (середньої важкості) - які пов'язані з постійною ходою або виконуються стоячі чи сидячі, але не погребують переміщення важких предметів; енерговитрати 151...200 ккал/ч;

категорія II б (середньої важкості) - які пов'язані з ходою і перенесенням неважких предметів (до 10 кг); енерговитрати 201...250 ккал/ч;

категорія III (важкі) - які пов'язані із систематичним навантаженням, зокрема, з постійними пересуваннями і перенесеннями предметів значної ваги (понад 10 кг); енерговитрати вище 250 ккал/ч (190 Вт).

Рік поділяють на теплий та холодний періоди, межою між якими є середньодобова температура навколишнього повітря +10 °С.

Показники мікроклімату в робітничій зоні виробничих приміщень повинні відповідати оптимальним нормам. Допустимі значення показників встановлюються у випадках, коли за технологічними вимогами, технічними та економічними причинами не забезпечуються оптимальні норми. При виконанні робіт операторського типу повинні бути дотримані оптимальні показники.

Сприятливий мікроклімат забезпечують в основному правильним режимом роботи опалювальних та вентиляційних пристроїв.

Для запобігання простудним захворюванням обладнують тамбури та повітряні теплові завіси, які використовуються для. захисту виробничих приміщень від проникнення великих мас холодного повітря через двері і брами, що часто відкриваються.

Для забезпечення потрібних метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень проводять періодичний контроль за параметрами мікроклімату.