Этика и ответственность

В основе этической ответственности лежит положение “не навреди клиенту и обществу”: груз этической ответственности лежит на психологе. Человек, обратившийся за помощью, очень раним и незащищен от действий терапевта. Существует детально разработанный этический кодекс профессионального терапевта, который дает на этот счет специальные рекомендации. Приве­дем некоторые основные положения, касающиеся консультиро­вания:

Придерживайтесь конфиденциальности. Уважайте права вашего клиента на его личную жизнь. Не обсуждайте сказанное им во время интервью с другими клиентами. Если же вы не мо­жете выполнить требования конфиденциальности, то надо со­общить об этом клиенту до разговора, пусть клиент сам решит, может ли он на это пойти. Если с вами поделились информаци­ей, содержащей сведения об опасности, грозящей клиенту или обществу, то этические предписания разрешают нарушить кон­фиденциальность ради безопасности. Однако нужно всегда пом­нить, что, как бы то ни было, ответственность психотерапевта перед доверившимся ему клиентом всегда первична.

Осознайте пределы своей компетентности. Существует своего рода интоксикация, возникающая после того, как психо­лог изучит несколько первых методик. Начинающие психологи сразу пытаются глубоко копаться в душах своих друзей и своих клиентов. Это потенциально опасно. Начинающему психологу следует работать под наблюдением профессионала, искать совета и предложений по улучшению стиля работы. Первый шаг к профессионализму — сознание своих пределов.

Избегайте расспрашивать о несущественных деталях. На­чинающий психолог заворожен деталями и “важными история­ми” своих клиентов. Иногда он задает очень интимные вопросы о сексуальной жизни клиента. Для начинающего или неумелого психолога характерно то, что он придает большое значение де­талям из жизни клиента и одновременно пропускает то, что клиент чувствует и думает. Консультирование предназначено, прежде всего, для пользы клиента, а не для увеличения вашего объема информации.

Относитесь к клиенту так, как вы хотели бы, чтобы отно­сились к вам. Поставьте себя на место клиента. Каждый хочет, чтобы к

нему относились с уважением, щадя его чувство собст­венного достоинства. Глубокие отношения и разговор по душам начинается после того, как клиент понял, что его мысли; и пе­реживания близки вам. Отношения доверия развиваются из спо­собности клиента и консультанта быть честными.

Принимайте во внимание индивидуальные и культурные различия. Можно сказать, что практика терапии и консультиро­вания без учета того, с какой культурной группой вы имеете дело, вообще нельзя назвать этической практикой. Достаточно ли вы подготовлены для того, чтобы работать с людьми, отли­чающимися от вас?

Вот несколько ситуаций, когда следует руководствоваться профессиональной этикой:

— Вы работаете интерном в закрытом заведении для труд­ных подростков. Во дворе вы видите подростка, курящего ма­рихуану.

— Во время практики по консультированию и психологии малых групп одна из ваших клиенток говорит вам об аборте и ее чувствах в данной ситуации.

— Во время бесед с клиентом он признался вам, что он го­мосексуалист и подумывает о самоубийстве.

— У вас проходит курс консультаций черный студент. В ка­честве проблемы он упоминает расизм, царящий в колледже. А вы — белый.

— Вы работаете в центре психологического консультирова­ния по проблемам профориентации и обнаруживаете, что один из членов персонала имеет сексуальные отношения со студент­кой — вашей клиенткой.

— Вы преподаете сексуальное воспитание в старших клас­сах и пятнадцатилетняя девочка признается вам, что она бере­менна, а ее родители выгонят ее из дома, если узнать об этом.

Проблемы вроде этих реальные, а не выдуманные. Они яв­ляются тестами на компетентность и здравый смысл психолога. Обсуждение этих и подобных проблем необходимо для того, чтобы выработать у психотерапевта этический подход в трудных ситуациях. Рассматривайте эти примеры в качестве экзамена на профессиональную этику, который будет длиться всю жизнь.

Гра «Терапевт» Е. Берн

Рольові стосунки за Карпманном

Жертва, Переслідувач, Рятівник

Тема: Перша зустріч з клієнтом. Її особливості. Техніки, методи

1. Причини відмови від консультування і поради консультанту-початківцю. Проблема, скарга клієнта, психологічний діагноз ( Васьківська, бібліотека;)

Перша зустріч передбачає знайомство. Знайомство може бути опосередковане, що пов’язане з контактом по-телефону або записом у реєстраційному журналі. У РЖ є графи «ПІБ», дата проведення консультації, час проведення, примітка, контактний телефон, певна інформація про клієнта. Зразок форми індивідуальної картки клієнта: професія, вік, стать, ім’я, причини звернення в консультацію, інтерпретація проблеми, яких тем клієнт уникає, чи звертались з проблемою до інших консультантів, рекомендації клієнту, теми, які обговорювались, виконання клієнтом рекомендацій. Записи вести обов’язково!

Знайомство, оцінюється стан клієнта, чи є ознаки тривоги, чи є клієнт розгублений, невпевненість, агресія, невдоволення. Ми оцінюємо цей стан і це обговорюємо з клієнтом.

Якщо ви є консультантом, який швидше надає перевагу не директивним методам роботи, то ви надаєте клієнтові інформацію про особливості своєї роботи, зокрема, він акцентує увагу на тому, що клієнт сам обирає про що і скільки говорити.

Обов’язково укладається угода з клієнтом або підписується контракт. Це рамки роботи з клієнтом, обговорення відповідальності і консультанта і клієнта

Записують оплату зустрічей, кількість зустрічей, правила проведення консультацій. Відповідальність за себе і клієнта і консультанта передбачає, що не можна завершувати консультування з відчуттям недоказаного, незавершеного.

Конгруентність, Прояв почуттів, звички людини (куріння), мобільний телефон. Обов’язки, права ваші і клієнта.

Право першого запитання завжди належить консультантові. Воно має бути відкритим( з чого почати розмову що привело)

Ми вислуховуємо клієнта, дві третини часу говорить клієнт. Визначаємо, що є проблемою, ймовірні причини її виникнення, визначаємо тему бесіди. Це є те, що стає предметом взаємодії консультанта і клієнта.

Запит – звернення до психолога з проханням про допомогу. Зазвичай проблема визначає запит.

Добра порада – це сумнівні ліки, але особливо небезпечне.

Уникайте швидких рішень. Клієнт повинен розуміти, що вирішуючи свої проблеми неможливо за короткий час. Цей процес є тривалим і болісним. Роджерс сказав: хороше життя - це процес, а не стан справ. Це напрямок, а не кінцева мета.

Відмова від консультування: консультант не компетентний у вирішені певної проблеми, друзі-родичі, якщо клієнт обговорює несправжні проблеми, якщо зясовують, що відсутня динаміка

Що неможна робити	Що допускається	Що потрібно робити
Наполягати, щоб клієнт розповів усе про себе		Пояснювати, в чому полягає функція психолога.
Порушувати глибинні проблеми		Пояснювати права і обов’язки клієнта і консультанта
Консультувати безкоштовно	Зміна плати за консультування	Домовлятись про плату за консультування
Не давати інтерпретацій
Застрягати на скарзі
Починати консультування без заключення контракту
Вступати в конфронтацію
Консультувати, якщо ви некомпетентні у проблемі

Венгер «Рисуночные психологические тесты»

Кого ти вважаєш своєю сім’єю – того малюй.

Провести методики:

«Малюнок сім’ї»

«Малюнок тварин» - намалювати сім’ю тварин, щоб кожен член сім’ї був іншою твариною.

Динамічний малюнок сім’ї – намалювати сім’ю, щоб кожен член сім’ї виконував якусь роботу.

На 28 число

Структура процесу консультування

1. Еклектична модель психологічного консультування(Кочунас)

2. 5-крокова модель інтерв’ю(Б. Франклін)(Айві, Абрамова)

3. Етапи психологічного консультування за Нємовим(78-80)

Еклектична модель(авт. Гіланд)– це загальна модель консультативного процесу, яка охоплює 6 взаємопов’язаних між собою стадій і відображає універсальні риси психологічного консультування і психотерапії будь-якої теоретичної орієнтації.

I. Консультант встановлює контакт з клієнтом і намагається досягти взаємодовіри. Завдання: уважно вислухати клієнта, заохочувати його до глибокого і ґрунтовного розгляду своїх проблем, також фіксувати почуття клієнта, зміст висловлювань і невербальну поведінку.

II. Двовимірне визначення проблеми: консультант намагається якомога точніше визначити проблему клієнта, встановлюючи або визначаючи її емоційний та когнітивний аспекти. Уточнення проблеми відбувається до тих пір, поки консультант і клієнт не досягнуть однакового її розуміння. Якщо виникають труднощі у визначені проблеми, повертаються на стадію попередню.

III. Ідентифікація альтернатив: з’ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи, вирішення проблеми клієнта. Клієнт повинен назвати всі можливі варіанти, які той вважає доцільними і реальними. При цьому консультант сприяє пошуку додаткових альтернатив не нав’язуючи своїх рішень. Найважливіше допомогти клієнтові віднайти таку альтернативу або варіанти рішень, які той зміг би використати безпосередньо до своєї життєвої ситуації

IV. Планування: критично оцінюють вибрану альтернативу або варіанти вирішення проблеми. Завдання: допомогти клієнту розібратися в реальності їх виконання, враховуючи попередній досвід клієнта, час, фінанси, бажання змінитися. Розробляється план реалістичного вирішення проблеми. Це має допомогти клієнтові зрозуміти як вирішуються життєві проблеми.

V. Діяльність: відбувається реалізація плану вирішення проблеми. Завдання консультанта – допомогти клієнту організувати діяльність. Також обговорюються можливі поразки людини. Основне, щоби клієнт зрозумів, що тимчасові поразки – це ще не катастрофа. Головне, щоб клієнт реалізовував план вирішення проблеми, пов’язуючи всі дії з кінцевою метою.

VI. Оцінка і зворотній зв'язок: оцінюється рівень досягнення мети(міра розв’язання проблеми) і узагальнюються досягнуті результати. У випадку потреби можна уточнити план рішень або повернутись на стадію четверту. Повертатись можна навіть до першої стадії.

Висновки: запропонована модель узагальнює етапи взаємодії клієнта і консультанта, проте слід сказати, що процес консультування значно ширший і не завжди відповідає даному алгоритму.

5-крокова модель інтерв’ю орієнтована на знаходження оптимального рішення з опорою на наявні особистісні ресурси і завдання, які випливають із життєвої ситуації вікового індивідуального розвитку.

Перша стадія – взаєморозуміння або «Привіт!». Тут встановлюється контакт з клієнтом, надається інформація стосовно м інтерв’ю, консультант надає інформацію про себе.

Друга стадія – збір інформації або «В чому проблема?». З’ясовують бачення проблеми клієнтом, уміле визначення проблеми дозволяє уникнути безцільної розмови, задає напрям бесіди. Завдання консультанта чітко встановити позитивні ресурси клієнта.

Відбувається визначення бажаного результату – «Чого б ви хотіли досягти?». Визначають ідеальне вирішення проблеми клієнта, визначають бажаний напрям дій, який узгоджується з клієнтом, виробляються альтернативні рішення: що ми можемо ще зробити з цього приводу?

Завдання консультанта – допомогти клієнту, використовуючи його творчі можливості висунути чи запропонувати найбільшу кількість ідей у вирішені проблеми.

Всі можливі рішення послідовно записують у таблицю Альтернатив. В лівому стовпчику – плюси, в правому – мінуси альтернативи. Матеріальні вигоди для мене, матеріальні вигоди для інших, враховуємо вигоди в самоповазі, почуття гідності, схвалення інших. Матеріальні втрати для мене, для інших, втрати самоповаги, несхвалення інших.

Узагальнення або перехід до дій( Ви будете це робити)

Індивідуальна психологія Адлера.

1. Погляди Адлера на генезис неврозу

2. Поняття "індивідуальний стиль життя"

3. Мета індивідуальної психології

4. Техніки консультування

В індивідуальній психології людину розглядають як істоту діяльну, активну, яка налаштована на досягнення мети, а не на конфлікті між Ід, Его та суперЕго лягаєвідповідальність на досягнення життєвих планів. У Адлерівському підході акцентується увага на позитивній ролі дитини. Кожен індивід у ранньому дитинстві формує унікальний стиль життя.

Поведінка людини мотивується прагненням досягти цілі та соціальними інтересами.