Умови успішного консультування:

• Наявність реальної проблеми і бажання якомога швидше вирішити цю проблему. Інші варіанти: людина йде на консультацію через цікавість, або з прагненням щось довести психологу. Якщо людина своєї проблеми не усвідомлює, психолог може допомогти їй в цьому на перших етапах. Якщо людина усвідомлює свою проблему, але не прагне змінювати свою поведінку чи мислення, психолог навряд чи зможе допомогти.

• Наявність відповідних знань, вмінь, навичок, кваліфікації у психолога-консультанта.

• Тривалість консультування, яка була б достатня для повного пропрацювання проблеми. Якщо клієнт незадоволений отриманими результатами і прагне працювати далі, а психолог впевнений, що робота дійшла логічного завершення, задача – пояснити це клієнту, запевнити його…Якщо клієнт прагне завершення, а психолог продовження – задача консультанта: або пояснити можливі наслідки завчасного преривання консультацій або переконати клієнта працювати далі і зробити все якнайкраще для отримання результату.

• Клієнт повинен дотримуватись рекомендацій консультанта, а не сприймати їх як дружні поради.

• Консультування слід проводити при відповідних умовах, в яких клієнт міг би бути достатньо відкритим, відчуваючи свою безпеку, в яких консультант і клієнт могли би дещо зближуватись і дотримувались би повної конфіденційності.

Тема: особистість консультанта

1. Особистість консультанта як визначальний чинник його роботи.

2. Вимоги до особистості консультанта. Модель ефективного консультування

3. Розвиток власної узагальненої концепції психологічного консультування

4. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. «Синдром вигорання».

Професійна підготовка консультантів

Особистість консультанта розглядається як важливий зцілювальний засіб. Засновник аналітичної психології К. Юнг зазначав, що «в психотерапії зцілюючі дії в кінцевому рахунку – не знання і техніка, а особистість консультанта»(«Психология бессознательного»). В іншій своїй праці, яка називається «Божественна дитина», він висловлював: «Вивчайте свої теорії так добре як можете, але залишайте їх осторонь, якщо торкаєтесь дива живої душі. Не теорії, а лише ваша творча особистість є вирішальним чинником.».

Курт Левін писав: «Добрі наміри без кваліфікації дають той самий результат, що і кваліфікація без добрих намірів».

На підтримку сказаного вище висловлюються й інші відомі теоретики і практики психотерапії.

Відомий екзистенціоналіст-психотерапевт Бюдженталь для визначення основної техніки психологічного консультування застосовував метафору «я-як-інструмент». Тим самим він намагався підкреслити, що основним засобом, який стимулює вдосконалення особистості клієнта є особистість консультанта».

Таким чином зі сказаного випливає, що ефективність консультанта визначається такими трьома чинниками: практичні навички, властивості особистості, теоретичні знання.

Психологи визначають, що кожен із чинників важливий, проте перевага надається першому чиннику, тобто особистості консультанта.

Кочунас запропонував наступні чинники, які є базовими моделі ефективного консультанта:

• Автентичність особистості. Бюдженталь вважав, що основною характеристикою є те, що консультант повинен бути самим собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в поведінці загалом.

• Відкритість власному досвіду. Це означає терплячість до будь-яких поведінкових проявів, емоційних реакцій.

• Розвиток самопізнання – чим більше консультант знає про себе, тим краще він зможе зрозуміти клієнтів і навпаки.

• Усвідомлення своєї ідентичності. Сила особистості визначається мірою її ідентичності: хто я такий? Ким можу стати? Чого хочу від життя? Що для мене є принципово важливим? Якщо консультант дає відповіді на ці питання, то в роботі він зможе керуватись власною внутрішньої позицією.

• Толерантність до невизначеності. Для того, щоб витримати напругу, яка виникає у взаємодії з клієнтом, консультанту варто розвивати такі якості як впевненість у своїй інтуїції, адекватність у сприйманні власних почуттів, переконаність у правильності своїх рішень, здатність ризикувати тощо.

• Постановка реалістичних цілей;

• Емпатія. Її розглядав Роджерс: спочатку – лише для визначення особистісних рис консультанта, але пізніше розповсюдилась на весь процес терапії.

Бюдженталь виділяє такі атрибути особистості консультанта:

1. Власна особистість є основним інструментом: якщо розглядати психологію на рівні з мистецтвом, то можем сказати, що митець, до якої школи б він не належив, завжди привносить в своє творіння щось індивідуальне, не подібне до інших. Мистецтво – в самій людині.

2. Незавершеність: психотерапевт, консультант ніколи не повинен зупинятись у своєму професійному розвитку. Можна виділити такі цикли у рості професіоналізму практикуючого психолога: усвідомлення певних явищ психотерапії і досягнення високого рівня в даному аспекті. Далі знову знаходяться нові зони розвитку. І знову намагаються досягнути там високого рівня…

3. Спеціально розвинута чутливість

4. Високий рівень вмінь

5. Специфічний результат

6. Особисті стандарти: митець, зазвичай, має уявлення про ідеальний для нього результат, якого він прагне досягнути. Ці стандарти можуть бути занадто високі або ж занадто низькими.

7. Ідентифікація з роботою

Таким чином «ефективний» консультант – це зріла особистість, яка здатна успішно вирішувати свої життєві проблеми та завдання, а також терпляча, відверта і щира стосовно самого себе.

Розвиток власної концепції

Еклектичний підхід розвивав Нельсон-Джоунс. Він пропонує практикуючим консультантам розвиватись як фахівцям, застосовуючи якусь одну теорію, еклектичний підхід, або узагальнену теорію. Еклектики є прихильниками багатьох теорій і методів консультування, тому зі своїми клієнтами застосовують ту теорію і ті методи, які є найдоцільнішими щодо вирішення проблеми клієнта.

Водночас еклектиків звинувачують у надмірній гнучкості щодо вибору теорій, їх критикують за непослідовність, несистематичність, навіть говорять про їх лінощі з приводу того, що вони не знайшли часу як слід вивчити якусь одну концепцію.

Сьогодні в світі приблизно половина практикуючих психологів використовують еклектичний підхід.

На противагу еклектикам багато консультантів стає прихильниками однієї теорії ( гештальт, психоаналіз тощо). Сильна сторона підходу – у його ґрунтовному вивченні. Критикують: за негнучкість, небажання змінювати свій підхід, якщо консультативний випадок виходить за межі даної теорії.

Узагальнена теорія.

Сьогодні еклектики стають все більш послідовними і систематичними щодо вибору теорії і методів терапії,вони розвивають власну теорію або узагальнену теорію психологічного консультування.

В процесі психологічної допомоги фахівці визначають такі явища, яке отримало назву вигорання. Цей термін почав застосовуватись з кінця 70-х років. У світовій психіатрії це явище отримало діагностичний статус проблеми пов’язані з труднощами у керуванні власним життям. Окрім психологів вигорання виявляють у лікарів, соціальних працівників, медсестер та в інших професіях.

Для того, щоб показати негативний вплив на особистість консультанта професійної діяльності, прийнято вживати термін «синдром вигорання». Це складний психофізичний феномен, який визначається як емоційне, розумове та фізичне виснаження через довготривале перевантаження. Причини:

 Монотонність у роботі;

 Нерозв’язанні особистісні конфлікти;

 Наявність фрустрованих потреб;

 Особистий стиль реагування на стресову ситуацію;

 Вигорання це не лише результат стресу, а перед усім – це наслідок некерованого стресу;

 Незадоволеність соціальним життям;

 Надмірна ідентифікація з клієнтом;

 Погана фахова підготовка

 Тощо

Порівняння вмінь, якостей кваліфікованого та некваліфікованого психологів

Аспекти консультування	Кваліфікований психолог	Некваліфікований психолог
Конфіденційність	Дотримується принципу конфіденційності. Вміє розрізняти замовника психологічної інформації; користувача психологічної і-ції; клієнта	Порушує принцип конфіденційності
Обмеження в діяльності	Розуміє, що в деяких питаннях він може бути некомпетентним і легко може відмовитись працювати в цих сферах. Розуміє необхідність постійного професійного зростання.	Може братись за різні види психологічної допомоги, навіть якщо недостатньо обізнаний в цьому. Не бажає співпрацювати з іншими, вірить у свою єдино правильність. Його професійна позиція не є окремим предметом рефлексії
Цілі психологічної допомоги	Розглядає особистість як таку, яка має великий потенціал для особистісного розвитку; орієнтує клієнта на досягнення успіху	Орієнтований на підтримку власної Я-концепції. Намагається демонструвати свою унікальність. Ставить задоволення власних потреб на перше місце.
Реакції психолога у професійній діяльності	Наділений гнучкістю у стилях реагування; реагує відповідно ситуації	Спектр реакцій доволі вузький, шаблонний.
Світогляд психолога	Розуміє, що для дослідження особистості варто використовувати, поєднувати різні концепції.	Зазвичай, використовує одну концепцію, з якою при тому ще й недостатньо добре знайомий
Культурна продуктивність	Орієнтований на Я-концепцію іншої людини. Здатен вставати на позицію клієнта, навіть якщо вона відмінна від його власної.	Орієнтований на роботу в рамках однієї культури. За ідеал бере свою культуру, свою концепцію.
Людська гідність	Вважає людську гідність – найвищою цінністю, вміє розкрити неприємну інформацію в адекватній, прийнятній формі.	Може відноситись до людини зверхньо, ображати її, прикриваючись псевдо професіоналізмом. Схильний хаотично використовувати складні терміни, намагаючись демонструвати свій «професіоналізм»
Міжособистісний вплив	Усвідомлює, що він впливає на реакції, поведінку клієнта і так само клієнт впливає на нього. Диференціює свої думки, бачення, емоції від емоцій і думок клієнта.	Не надає великого значення міжособистісному впливу.
Узагальнена теорія	Навіть якщо психолог належить до одного напряму, він відкритий для інших точок зору. Готовий виводити свою теорію, приймаючи погляди інших.	Підтримує лише одну концепцію; узагальнена теорія не є його власним способом мислення.